Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №201/5543/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1976/26 Справа № 201/5543/26 Суддя у 1-й інстанції - Гончаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Корчиста О.І. розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Гейко В.І. на постанову Соборного районного суду м.Дніпра від 10 червня 2026 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

за участі в залі суду:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

адвоката Гейко В.І.

В С Т А Н О В И ЛА:

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та стягнуто судовий збір.

При обставинах, встановлених місцевим судом, ОСОБА_1 , 06 квітня 2026 року о 20 годині 34 хвилини, керуючи автомобілем «Land Rover», д/н НОМЕР_1 , став учасником дорожньо-транспортної пригоди в районі буд. № 131 по вул. Близнюківський узвіз у м. Дніпрі, після чого, маючи ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідала обстановці), ухилився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у відповідності до встановленого порядку, шляхом відмови від його проходження на вимоги працівників поліції із застосуванням технічних засобів відеозапису, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвокат Гейко В.І. просить скасувати постанову про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та закрити провадження з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення.

Вимоги апеляційної скарги по суті мотивує тим, що:

- ОСОБА_1 не керував транспортним засобом;

- автомобіль не рухався;

- відеозапис є неналежним доказом, є неповним;

- не ухилявся пройти огляд на стан сп`яніння.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, виходжу з наступного.

Відповідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» слідує, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

При винесенні оскаржуваної постанови суддею суду першої інстанції вказані вимоги були дотримані і його висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Відповідно ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - та відеозапису.

Оцінка доказів, відповідно ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №633919, складним у відповідності до ст. 256 КУпАП, яким зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП; відеозаписом з нагрудних камер поліцейських; рапортом інспектора поліції.

Досліджені та перевірені місцевим судом обставини, поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме: відмові від огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Не можуть бути взяті до уваги доводи представника про те, що відеозапис місця події є не повним, оскільки такі твердження не впливають на допустимість і достовірність доказів, отриманих під час складання матеріалів справи.

Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення, а тому повнота відеозапису не є обов`язковою умовою його допустимості, якщо зміст запису дає можливість достовірно встановити подію правопорушення, дії водія та працівників поліції. Наявний у матеріалах справи відеозапис фіксує ключові обставини події, у тому числі пропозицію пройти огляд, відмову від проходження огляду водія та інші істотні дії, тому перерви у відеозапису не спростовують фактів, що підтверджують вчинення правопорушення.

Твердження про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд на стан сп`яніння, не є слушними, оскільки відповідно відеозапису, який міститься у матеріалах справи, встановлено:

- 00:43:15 поліцейський в ході розмови з ОСОБА_1 зазначає,- “Чую запах алкоголю” Ви згодні пройти огляд на місці”? На що ОСОБА_1 відповідає, - “згоден”;

-00:43:26 далі поліцейський уточнює за допомогою приладу “ДРАГЕР?”

-00:43:28 - ОСОБА_1 зазначає “ я згоден тільки у лікарні”;

-00:43:44 - ОСОБА_1 в ході розмови з поліцейським зазначає, - “я поїду на своєму автомобілі”, у відповідь поліцейським зазначає “ні”, можливо проїхати тільки із працівниками поліції”, на що ОСОБА_1 надає відповідь - “добре”, далі працівник поліції зазначає, - “почекайте 10 хвилин та поїдимо, на що ОСОБА_1 надає відповідь -“добре”;

-00:44 - працівники поліції не знаходять ОСОБА_1 на місці події пригоди та зазначають у ході розмови, - “він поїхав”, після чого починаються пошуки ОСОБА_1 .

Отже, в даному випадку ОСОБА_1 , будучи поінформованим про необхідність пройти огляд на стан сп`яніння, погодився на його проведення виключно у закладі охорони здоров`я та погодився очікувати працівників поліції для подальшого проходження огляду. Проте замість виконання зазначеної домовленості покинув місце події. Унаслідок таких дій працівники поліції були позбавлені можливості забезпечити його доставлення до закладу охорони здоров`я та проведення огляду у встановленому законом порядку.

Саме сукупність послідовних дій ОСОБА_1 , його поведінка, а не лише його окреме словесне висловлювання, обґрунтовано оцінена судом першої інстанції як ухилення від проходження огляду на стан сп`яніння.

Також, слід звернути увагу, що відповідно до п. 6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених МОЗ та Держспоживстандартом.

Не приймаються доводи скарги про відсутність доказів керування транспорним засобом особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки такі твердження є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Відповідно до відеозапису події, він не мав будь- яких зауважень з приводу того, що він не керував транспортним засобом та не вказував на те, що інша особа керувала транспортним засобом. Також суддею проаналізовано відеозапис події та викладено відповідні мотиви у постанові щодо підтвердження факту керування транспортним засобом.

Відповідно відеозапису події ОСОБА_1 зазначає:

- 00:06:00 - “їду в середній полосі”;

- 00:06:30 - “ я їхав у середній полосі”;

- 00:07:00 - “ я їхав, я їду, вона починає об`їзджати”.

Позиція в суді апеляційної інстанції про те, що автомобілем керував ОСОБА_2 розцінюється судом як спосіб уникнення адміністративної відповідальності, так як не підтверджується матеріалами справи.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що автомобіль не рухався, не є слушним, та спростовується протоколом про адміністративне правопорушення, в якому викладені обставини, що мали місце 06.04.2026 року.

Також не можуть бути взяті до уваги доводи представника про те, що відеозапис є недопустимим доказом. Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, зміст запису дає можливість достовірно встановити подію правопорушення, дії водія та працівників поліції. Наявний у матеріалах справи відеозапис фіксує ключові обставини події, у тому числі пропозицію пройти огляд та інші істотні дії, що підтверджують вчинення правопорушення.

Таким чином, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами, дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи. Суд першої інстанції розглянув справу із дотриманням вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, докази під час розгляду справи перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до ст. 252 КУпАП.

З огляду на вищенаведене, при апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 268, 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене ОСОБА_1 правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, накладене на ОСОБА_1 стягнення узгоджується з вимогами ст. 33 КУпАП і його розмір визначений в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, приходжу до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судді, без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И ЛА:

Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Гейко В.І. на постанову Соборного районного суду м.Дніпра від 10 червня 2026 року, - залишити без задоволення.

Постанову Соборного районного суду м.Дніпра від 10 червня 2026 року, відносно ОСОБА_1 , у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Корчиста