Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №206/7237/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2583/26 Справа № 206/7237/25 Суддя у 1-й інстанції - Гаркуша В. В. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Рудої О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Рудої Олени Олексіївни, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

на постанову судді Самарського районного суду міста Дніпра від 29 січня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП),-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Самарського районного суду міста Дніпра від 29 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

У постанові суду зазначено, що 24.09.2025 о 16 год 35 хв ОСОБА_1 у м.Дніпро, Самарський район, по вул. Апостолівська, 92, керував транспортним засобом РЕUGEOT 301 д.н.з. НОМЕР_1 у стані наркотичного сп`яніння (амфетамін), що підтверджується висновком КП «ДБКЛПД» ДОР про стан наркотичного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України – керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування постанови, як незаконної та необґрунтованої.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що медичний огляд ОСОБА_1 проводився у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, учасником якої він був 24.09.2025. За наслідками ДТП уповноваженою особою поліції було складено схему місця дорожньо-транспортної пригоди, з якої вбачається, що винуватцем цієї ДТП ОСОБА_1 не є. Про факт ДТП до поліції повідомив особисто ОСОБА_1 , самостійно викликавши наряд поліції на місце події. Він добровільно погодився на проходження медичного огляду, не заявляв жодних заперечень і самостійно прибув до закладу охорони здоров`я для його проходження, тобто в його діях відсутні будь-які ознаки відмови від виконання законних вимог працівників поліції чи ухилення від огляду. Крім того, на місці події працівники поліції безперешкодно оглянули транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , а також провели його особистий обшук (огляд) - жодних заперечень чи перешкод з боку ОСОБА_2 проведенню цих дій також не чинилося.

Ці обставини судом першої інстанції не досліджені та не враховані, хоча, на думку захисника, мають істотне значення як для оцінки поведінки ОСОБА_1 у контексті висновку суду про нібито умисне ухилення від відповідальності, так і для визначення виду і розміру стягнення.

Апелянт зауважує, що розгляд справи відбувся за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, без її належного повідомлення та забезпечення права на захист, оскільки матеріали справи не містять доказів фактичного вручення ОСОБА_1 судових повісток, направлених поштою. Додатковий виклик здійснено шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада України», тобто сам суд визнав, що місце знаходження ОСОБА_1 на час розгляду справи не було достовірно встановлено.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що неявка ОСОБА_1 є умисною поведінкою, спрямованою на затягування розгляду справи з метою спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності, є передчасним та не підтверджений жодними доказами. Судом не досліджено та не враховано об`єктивну обставину, яка виключала можливість ОСОБА_1 дізнатися про справу, — його перебування за межами України. Ця ж передчасна презумпція суду про намір ухилитися від відповідальності узгоджується й спростовується поведінкою ОСОБА_1 безпосередньо на місці події 24.09.2025: він самостійно викликав поліцію, не заперечував і добровільно пройшов медичний огляд, тобто діяв відкрито і сумлінно, а не приховував обставини події чи ухилявся від контролю з боку уповноважених осіб. Розгляд справи за таких умов становить порушення права на захист і суперечить вимогам ст. 245, 251, 280 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин кожної справи.

Також вказує, що уповноваженими особами було порушено порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 особисто під час складання протоколу серії ЕРП1 № 518592 від 20.11.2025 присутній не був, права та обов`язки йому не роз`яснювалися, копія протоколу не вручалась. Наявне в матеріалах справи повідомлення Департаменту патрульної поліції в Дніпропетровській області про запрошення до підрозділу патрульної поліції на 20.11.2025 не супроводжується доказами його фактичного вручення (отримання), а отже не підтверджує, що ОСОБА_1 був обізнаний про необхідність з`явитись для складання протоколу та мав реальну можливість реалізувати свої процесуальні права під час цієї дії.

За таких обставин наявність у протоколі підписів, вчинених від імені ОСОБА_1 , суперечить його поясненням про відсутність під час складення протоколу і потребує перевірки судом апеляційної інстанції — зокрема, шляхом з`ясуванпя обставин фактичного складення протоколу, витребування пояснень посадової особи, яка його склала, а за необхідності — призначення почеркознавчої експертизи.

Складення протоколу за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, без роз`яснення їй прав, передбачених ст. 268 КУпАП, та без вручення їй копії протоколу є істотним порушенням процесуальних гарантій, встановлених ст. 256 КУпАП, що ставить під сумнів можливість використання такого протоколу як належного та допустимого доказу у справі.

Адвокат зазначає, що судом першої інстанції було не повно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 518592 складено 20.11.2025 — майже через два місяці після дати, зазначеної як дата вчинення правопорушення (24.09.2025), однак суд першої інстанції не перевірив та не надав оцінки цій обставині з точки зору дотримання встановленого порядку та строків оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Крім того, висновок лікаря-нарколога КП «ДБКЛПД» ДОР, покладений в основу постанови, потребує додаткової перевірки апеляційним судом на предмет дотримання порядку проведення медичного огляду, передбаченого Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (зокрема щодо співвідношення дат направлення на огляд, проведення огляду та оформлення висновку).

Також апелянт звертає увагу суду на відповідь Державного реєстру фізичних осіб - платників податків № 2291241 від 30.01.2026, згідно з якою за наданими у запиті даними неможливо однозначно ідентифікувати фізичну особу, що ставить під сумнів повноту встановлення судом першої інстанції особи, яка притягається до відповідальності.

Крім того, у справі відбувся огляд транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , а також його особистий обшук (огляд), однак матеріали справи не містять ні окремого протоколу огляду транспортного засобу, ні протоколу особистого огляду, складений у порядку ст. 264 КУпАП. Наведені обставини судом першої інстанції не досліджувались і не оцінювались, що суперечить вимогам с.ст. 245, 251, 280 КУпАП щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

На підставі наведеного захисник просить постанову Самарського районного суду м. Дніпра від 29 січня 2026 року скасувати, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити.

До апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Враховуючи думку захисника Рудої О.О., яка не заперечувала проти розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 , апеляційний суд, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, вважає можливим провести апеляційний перегляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Під час перегляду справи судом апеляційної інстанції захисник Руда О.О. підтримала доводи поданої апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, просила постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

За нормативним визначенням ч.1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно загальних положень, що містяться у п. 1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як зазначено у п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вимогами ч.1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, які перевірені та досліджені під час апеляційного розгляду.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 518592 від 21.11.2025 складеного стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.4) убачається, що о 16 год 35 хв 24.09.2025 ОСОБА_1 у м. Дніпро, Самарський район, по вул. Апостолівська, 92, керував транспортним засобом РЕUGEOT 301 д.н.з. НОМЕР_1 у стані наркотичного сп`яніння (амфетамін), що підтверджується висновком КП «ДБКЛПД» ДОР про стан наркотичного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України – керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначено, що свідки не залучались.

Подію зафіксовано на нагрудні камери працівників поліції № 470508, 470484, 470373.

До протоколу додаються рапорт поліцейського, висновок про результати медичного огляду, інші матеріали справи.

Водій ОСОБА_1 за викликом до УПП не з`явився, тому протокол складено за його відсутності.

З рапорту інспектора взводу 2 роти 2 батальйону №2 УПП в Дніпропетровській області убачається, що 24.09.2025 приблизно о 16:35 за адресою: м. Дніпро, вул. Апостолівська, 92, надійшов виклик про ДТП без травмованих, транспортний засіб РЕUGEOT 301 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час оформлення адміністративних матеріалів у водія були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку. Результат огляду позитивний. На ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Подію зафіксовано на нагрудні відеокамери № 470508, 470484, 470373 (а.с.8).

Згідно висновку КП “ДБКЛПД” ДОР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 3240 від 07.10.2025 (а.с.6), ОСОБА_1 на час проведення медичного огляду о 18.00 годин 24 вересня 2025 року перебував у стані наркотичного (амфетамін) сп`яніння.

Згідно повідомленням про запрошення до підрозділу патрульної поліції від 02.11.2025 за № 11690/41/19/01-2025 ОСОБА_1 було запрошено до інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області ДПП на 09.00 годину 20.11.2025 (а.с.7).

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Судом апеляційної інстанції було відтворено поєднаний відеозапис з нагрудних боді-камер працівників патрульної поліції № 470484, 470508, 470373, які містяться у 1 файлі під назвою “ДНД ОСОБА_1 , 2003 р.н. 24.09.2025” на одному DVD+R диску долученого до матеріалів справи (а.с.6).

Так, на відеозапису з нагрудної камери № 470408 від 24.09.2025 тривалістю 17:15:49-17:21:41 зафіксовано, як на місці події працівник поліції звертається до водія ОСОБА_1 : «Водій, Ви нічого не вживали?»

ОСОБА_1 : «Ні».

Працівник поліції провів перевірку реакції зіниць очей ОСОБА_1 на світло за допомогою ліхтарика, а також попросив останнього поставити руки перед собою, перевіривши їх на наявність факту тремтіння.

Далі поліцейський запитав у ОСОБА_1 , чи не має він при собі заборонених речей. ОСОБА_1 повідомив, що не має та показав працівникам поліції вміст своєї сумочки, кишень та дозволи провести поверхневий огляд автомобіля.

О 17:20:12 працівник поліції до ОСОБА_1 : «В лікарню поїдете?»

ОСОБА_1 : «Да».

На відеозапису зафіксовано, що водій ОСОБА_1 та працівники поліції на службовому автомобілі останніх слідують до закладу охорони здоров`я.

На відеозапису з нагрудної камери № 470508 від 24.09.2025 тривалістю 17:15:47-18:14:18 зафіксовані події, аналогічні викладеним вище з нагрудної камери № 470484, а також зафіксовано процедуру проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння водієм ОСОБА_1 у медичній установі.

На відеозапису з нагрудної камери № 470373 від 24.09.2025 тривалістю 17:11:16-17:20:45 зафіксовано як працівник поліції складали схему місця ДТП, а потім водій ОСОБА_1 підписав її.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах провадження, апеляційний суд вважає, що вони в своїй сукупності відображають усі обставини, які мають значення для повного та об`єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення та підтверджує факт перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння під час керування транспортним засобом та не свідчать про помилковість висновків суду першої інстанції.

Вказані зібрані докази по справі є належними та допустимими, взаємоузгоджуються між собою, та повністю відповідають встановленим у судовому засіданні суду першої інстанції дійсним фактичним обставинам справи. Сумніви щодо належності, достовірності та допустимості вказаних доказів у апеляційного суду відсутні.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам, обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Зазначені на долучених до матеріалів провадження відеофайлах фактичні обставини, а також зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення, висновку щодо результатів медичного огляду водія ОСОБА_1 та у рапорті працівника поліції інформації спростовує твердження апелянта про відсутність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника про те, що висновок лікаря-нарколога КП «ДБКЛПД» ДОР потребує додаткової перевірки на предмет дотримання порядку проведення медичного огляду, передбаченого Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, а саме - співвідношення дат направлення на огляд, проведення огляду та оформлення висновку, на переконання апеляційного суду, є недоречні.

Згідно з п.п.1,2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду.

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння на національному рівні закріплений у КУпАП, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС 07.11.2015 №1395, зареєстрована в Мінюсті України 10.11.2015 №1408/27853), розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрована в Мінюсті України 11.11.2015 за № 1413/27858, далі - Інструкція) і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМУ 17.12.2008 № 1103, з наступними змінами, далі - Порядок).

Згідно з пункту 12 розділу I Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Згідно п. 7 Порядку, поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

За приписами ч.2 ст. 266 КУпАП (Із змінами і доповненнями, внесеними в останнє згідно із Законом України від 16.02.2021 №1231-IX) огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, наявними матеріали справи підтверджується та не заперечується стороною захисту, що 24.09.2025 приблизно о 16:35 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом РЕUGEOT 301 д.н.з. НОМЕР_1 за адресою: м. Дніпро, вул. Апостолівська, 92, та став учасником дорожньо-транспортної пригоди. ОСОБА_1 викликав на місце події працівників поліції, а після прибуття, останні виявили у водія ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння та запропонували йому пройти огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Згідно медичного висновку КП “ДБКЛПД” ДОР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 3240, ОСОБА_1 було направлено працівникам поліції на проведення медичного огляду о 16:50 годин 24.09.2025, огляд водія проведено лікарем-наркологом о 18:00 годині 24.09.2025, та 07.10.2025 складено відповідний висновок (а.с. 6).

Таким чином жодних порушень вимог закону щодо порядку проведення медичного огляду водія ОСОБА_1 на визначення стану наркотичного сп`яніння ні працівниками поліції, ні лікарем-наркологом допущено не було, огляд проведено уповноваженими особами у визначений законодавцем час та місці. Отже апеляційні доводи адвоката про порушення порядку проведення медичного огляду ОСОБА_1 не заслуговують на увагу. Одночасно апеляційний суду зауважує, що стороною захисту не оспорюється факт його перебування ОСОБА_1 24.09.2025 року у стані наркотичного сп`яніння, а лише належність та допустимість доказів його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Стосовно доводів захисника про складення протоколу з порушенням порядку, встановленого законом, а саме поза межами строку для складання такого протоколу, то суд апеляційної інстанції розцінює ці доводи, як такі, що ґрунтуються на власному, помилковому тлумаченні положень процесуального закону.

Так, складення протоколу з порушенням процесуальних строків само по собі не може виключати склад адміністративного правопорушення, а стосується питання його допустимості протоколу як доказу, тобто його оформлення (збирання доказу) відповідно до встановленого законом порядку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За змістом положень ст. 254 КУпАП, строк для складання адміністративного протоколу починає свій відлік після того, як в посадової особи, уповноваженої складати протокол, буде достатньо фактичних даних для висновку про наявність в діях чи бездіяльності особи вини у вчиненні правопорушення, наявності всіх достатніх даних для заповнення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто після виконання всіх необхідних процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, медичний огляд водія ОСОБА_1 на визначення стану наркотичного сп`яніння проведено лікарем-наркологом 24.09.2025, висновок КП “ДБКЛПД” ДОР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 3240 складено 07.10.2025 (а.с.6).

Даних про дату надходження до відділу поліції висновку КП “ДБКЛПД” ДОР №3240 від 07.10.2025 щодо ОСОБА_1 матеріали провадження не містять.

Отже, наведене дає підстави вважати, що після отримання та опрацювання посадовою особою, уповноваженої складати протокол, достатніх даних для заповнення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, такий протокол стосовно ОСОБА_1 було складено.

Водночас, відповідно до повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції № 11690/41/19/01-2025 від 12.11.2025, ОСОБА_1 було запрошено до підрозділу управління патрульної поліції на 09.00 годин 20 листопада 2025 року за фактом вчиненого ним адміністративного правопорушення (а.с.7).

Отже, наведене дає підстави вважати, що після отримання та опрацювання посадовою особою, уповноваженої складати протокол достатніх даних для заповнення та складання протоколу про адміністративне правопорушення; повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про виклик до поліції у визначений час та дату, протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 було складено за його відсутності, через неявку останнього.

Складення протоколу з порушенням процесуальних строків та за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності само по собі не може виключати склад адміністративного правопорушення, а стосується питання його допустимості протоколу як доказу, тобто його оформлення (збирання доказу) відповідно до встановленого законом порядку.

Щодо доводів апелянта про порушення працівниками патрульної поліції вимог закону у зв`язку із не роз`ясненням особі, яка притягається до адміністративної відповідальності прав під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд зазначає, що права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП, були відновлені шляхом, зокрема і подання апеляційної скарги та надання їй можливості відстоювати свою позицію в апеляційному суді. Разом з тим, процесуальні права особи, перелічені в ст. 268 КУпАП, передбачають їх використання під час розгляд справи, зокрема користуватися юридичною допомогою адвоката, оскаржити постанову по справі. За таких обставин, не роз`яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності її прав під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, котрий за своєю природою та змістом не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не спричиняє зміни прав чи обов`язків особи, не тягне за собою безумовне закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ні ОСОБА_1 , ні його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Також стороною захисту не надано відомостей про, що останні зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб – працівників поліції.

Твердження адвоката про те, що у протоколу про адміністративне правопорушення наявні підписи, вчинені від імені ОСОБА_1 — не відповідають дійсності, оскільки згаданий протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 518592, було складено 20.11.2025 за відсутності водія ОСОБА_1 , і підписаний він лише працівником поліції, який його складав (а.с.4).

Отже, на переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння при обставинах встановлених постановою судді Самарського районного суду міста Дніпра від 29 січня 2026 року, чим було порушено вимоги п.2.5 “а” ПДР України, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

У свою чергу апелянтом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

Доводи адвоката про те, що з відповіді Державного реєстру фізичних осіб-платників податків № 229141 від 30.01.2026 убачається, що за даними, надісланими у запиті суду неможливо однозначно ідентифікувати фізичну особу, що на думку апелянта ставить під сумнів повноту встановлення судом першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на переконання апеляційного суду жодним чином не впливає на правильність висновків суду до доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на законність і обґрунтованість постанови суду від 29.01.2026.

Є хибними і доводи захисника про відсутність в матеріалах справи протоколу обшуку ОСОБА_1 та його автомобіля, оскільки наявними матеріалами справи підтверджено, що 24.09.2025 працівниками поліції було проведено поверхневу перевірку особи та транспортного засобу, відповідно до положень ст. 34 Закону України «Про національну поліцію», а не обшук.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає захисник, суд апеляційної інстанції не вбачає.

З огляду на вищезазначене, судом першої інстанції з достатньою повнотою перевірено всі доводи сторони захисту, зроблено аналіз доказів. У своїх висновках суд навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відхилив інші та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, з чим погоджується й апеляційний суд, а доводи, викладені захисником в апеляційній скарзі, були предметом дослідження та перевірки під час судового розгляду.

Щодо доводів сторони захисту про порушення місцевим судом вимог ст.268 КУпАП, у зв`язку із розглядом справи за відсутності ОСОБА_1 апеляційний суд зазначає, що розгляд адміністративної справи судом першої інстанції щодо ОСОБА_1 було призначено на 08:30 годин 13 січня 2026, про що останнього повідомлено шляхом надсилання судової повістки на домашню адресу (а.с.10).

У зв`язку з неявкою в судове засідання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розгляд справи відкладено на 08:30 годин 29 січня 2026 року, про що ОСОБА_1 повідомлено за допомогою судової повістки та також шляхом оголошення на сайті «Судова влада» (а.с.11,12).

Враховуючи вимоги щодо строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП, а також перебіг строків, передбачених вимогами ст. 38 КУпАП, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доцільність провести судовий розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 . Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого через вимоги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Крім того, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП, були відновлені шляхом подання апеляційної скарги та надання йому можливості відстоювати свою позицію в апеляційному суді. Однак ОСОБА_1 в судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, що вказує на його небажання реалізувати свої право на захист, надати власні пояснення щодо його версії подій та бути почути апеляційним судом.

Таким чином доводи адвоката про безпідставність висновків суду першої інстанції про умисне ухилення ОСОБА_1 від відповідальності та затягування розгляду справи, є непереконливими.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги захисника є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Самарського районного суду міста Дніпра від 29 січня 2026 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Рудої Олени Олексіївни, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Самарського районного суду міста Дніпра від 29 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО