Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №175/1476/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1925/26 Справа № 175/1476/26 Суддя у 1-й інстанції - Лютая Г. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю:

секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,

захисника адвоката Башинського В.П.,

апеляційну скаргу адвоката Башинського В.П., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військослужбовця в/ч НОМЕР_1 , який проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір 665,60 грн. на користь держави,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року встановлено, що ОСОБА_1 05.10.2025 приблизно о 22:44 м. Краматорськ по вул. Я.Мудрого біля буд. 53, керував т/з BMW X5 д.н.з. НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.

Доводи апеляційної скарги:

Адвокат Башинський В.П. в апеляційній скарзі, поданій в інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 р. про притягнення, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Закрити адміністративне провадження по справі №175/1476/26, у зв`язку з відсутністю в діях, ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що поліцейськими була порушена процедура проведення огляду, яка передбачена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв ТЗ ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підтвердженої наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 2015 року (далі наказ №1452/735), наказом №1395 від 07.11.2015 року яким затверджена Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі наказ №1395), постанови КМУ №1103 від 17.12.2008 р, Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі постанова №1103).

Звертає увагу, що перед початком огляду поліцейський не проінформував ОСОБА_1 про порядок застосування спеціального технічного засобу, що підтверджується відеозаписами, які є в матеріалах справи.

Зазначає, що як вказано в адміністративних матеріалах ОСОБА_1 нічибто пропонувалось пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер. Але, з відповіді на адвокатський запит стороні захисту відомо, що поліцейським екіпажу Циклон 104, в складі якого були поліцейські ОСОБА_2 , Ющенко В.О. та ОСОБА_3 , даний спеціальний технічний засіб – алкотестер Драгер Алкотест на час чергування не видавався, тобто інспектори поліції пропонували пройти огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 за допомогою приладу, якого в нього взагалі не було.

Стверджує, що сам ОСОБА_1 повідомив захисника, що поліцейські перед проведенням відеозапису йому повідомили, що в них не має з собою алкотестеру Драгер і тому під відеозапис йому слід відмовитись від проведення огляду на місці за допомогою приладу Драгер, тому як вони не зможуть це зробити і це приведе до додаткових труднощів для ОСОБА_1 .

Зазначає, що в матеріалах справи хоча і міститься направлення на проведення огляду на стан сп`яніння, але жодного підтвердження, що ОСОБА_1 з ним був ознайомлений, його отримав чи відмовився його отримувати, не зафіксовано як на відеозаписі, так і в матеріалах справи. В даному направлені відсутній підпис ОСОБА_1 про його отримання, або відповідний запис про відмовився його отримування.

Звертає увагу, що судом першої інстанції не було враховано, що поліцейськими не зафіксований факт керування ОСОБА_1 автомобілем і на підтвердження факту керування ОСОБА_1 автомобілем не долучено жодного належного та допустимого доказу. На відеозаписах зафіксовано, що ОСОБА_1 не одноразово наголошував, що він не керував автомобілем в момент зупинки.

Зауважує, що в протоколі не зазначено взагалі що проводився відеозапис і в порушення вимог, передбачених п. 5 Глави II «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» (Затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 р. за № 28/32999), працівниками поліції не забезпечено безперервність відеозапису, тобто на відео не зафіксовано весь перебіг спілкування поліцейських із ОСОБА_1 . Тому вважає даний доказ неналежним.

Зазначає, що матеріали цієї справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від подальшого керування транспортним засобом.

Зауважує, що сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним і беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви.

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні захисник Башинський В.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, просив її задовольнити з підстав наведених в ній. Не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1 .

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги захисника, вислухавши пояснення захисника, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР передбачена статтею 130 КУпАП.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суддя 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими як судом 1-ї інстанції, такі під час апеляційного розгляду доказами.

Досліджені суддею 1-ї інстанції докази апеляційний суд вважає належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписам подій, що мали місце 05.10.2025 року за участю ОСОБА_1 здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

Апеляційний суд вважає, що наданий працівниками поліції відеозапис, який міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, отриманий із автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.

Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, а відеофіксація не здійснювалася безперервно, не свідчить про наявність підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими. Доказами відповідно до приписів ст. 251 КУпАП є, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.

Тож, доводи апелянта щодо визнання відеозапису недопустимим через його неповноту та небезперервність, ні є слушними, оскільки закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, причини зупинки, оформлення адміністративного матеріалу, подальшого відсторонення від керування транспортним засобом, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.

Вважаю безпідставними доводи апелянта про те, що відеозапис є неналежним доказом, оскільки, наявні у справі відеозаписи є повними і послідовними, на яких зафіксовані усі ті істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи. Долучений до матеріалів справи відеозапис не містить даних, які б свідчили про те, що відеозапис у розумінні ст. 251 КУпАП є неналежним доказом у справі. Не встановлено під час апеляційного розгляду, що наявний в матеріалах справи відеозапис є відкоригованим, на чому наполягав апелянт.

На відеозаписі зафіксована події за участю водія ОСОБА_1 у хронологічній послідовності, відображено поведінку ОСОБА_1 , факт керування ним транспортним засобом, факт наявності в нього виявлених працівником поліції ознак алкогольного сп`яніння та факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження у встановленому законом порядку огляду для виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Тож, наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Крім того, апелянтом на час апеляційного розгляду не було надано будь-яких доказів оскарження дій працівників поліції з цього питання.

Доводи сторони захисту, що працівниками поліції було порушено порядок огляду водія на встановлення стану сп`яніння вважаю необґрунтованими та такими, що спростовуються дослідженими доказами, наявними в матеріалах справи.

Як вбачається з оскарженої постанови судді 1-ї інстанції, такі доводи сторони захисту були предметом розгляду та їм надано повну та обґрунтовану оцінку суддею 1-ї інстанції, з якими погоджується і суд апеляційної інстанції

Доводи сторони захисту, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 є неналежним доказом, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими. Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та містить всі необхідні складові, про які встановлено в ст. 256 КУпАП.

Доводи апелянта, що в протоколі не зазначено про застосування відеозапису, спростовуються змістом дослідженого протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА №094909 від 05.12.2025 року, складеного стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП. Так, у фабулі обвинувачення та у відповідній графі вказаного протоколу зазначено, що вівся відеозапис на технічні пристрої, із зазначенням їх назви та номерів.

Твердження сторони захисту, що в порушення відповідної Інструкції ОСОБА_1 не було надано на огляд газоаналізатор «Драгер», як і не було надано водію ОСОБА_1 направлення щодо проходження стану сп`яніння у медичному закладі, були предметом розгляду в суді першої інстанції, їм надано повну та обґрунтовану оцінку. Так, суддя слушно виходив з того, що працівником поліції був складений відносно ОСОБА_1 протокол саме за відмову від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичній установі, а тому вищевказане на переконання суду, як на окрему підставу для закриття провадження у справі, є невмотивованими.

Посилання адвоката про те, що поліцейським не було роз`яснено ОСОБА_1 , що при відмові проходження огляду на стан сп`яніння, водій також несе аналогічну відповідальність, як при керуванні транспортним засобом особою, котра перебуває у стані сп`яніння, суддя першої інстанції вірно зазначив, що ОСОБА_1 має посвідчення водія, тобто є водієм та повинен керуватися Правилами дорожнього руху, котрі є обов`язковими по всій Україні.

Звертаю увагу на те, що згідно п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

За приписами п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зазначені норми вказують на те, що ОСОБА_1 як водій транспортного засобу, зобов`язаний знати, що за вимогами ПДР він повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

З огляду на вказане ні є слушними доводи апеляційної скарги про те, що нібито поліцейським не було роз`яснено ОСОБА_1 його обов`язок пройти огляд на стан сп`яніння, і це є порушенням порядку проведення такого огляду.

Твердження захисника з приводу спонукань працівником поліції до відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці, так в закладі охорони здоров`я, судом апеляційної інстанції, як і суддею в першій інстанції, встановлено не було. Тому такі доводи сторони захисту вважаю надуманими та такими, що не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Разом з тим, під час апеляційного розгляду будь-якого психологічного чи фізичного тиску з боку працівників поліції по відношенню до ОСОБА_1 з дослідженого відеозапису судом також не встановлено, та адвокатом не надано будь-яких доказів на підтвердження таких обставин, як і не надано відповідних рішень суду про оскарження дій працівників поліції з цих підстав.

Доводи сторони захисту про порушення порядку огляду через невручення ОСОБА_1 направлення до закладу охорони здоров`я при його наявності в матеріалах цієї справи, суд апеляційної інстанції не вважає обґрунтованими.

З аналізу п.п. 7-10 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, направлення на огляд видається в разі згоди водія на проходження такого огляду у закладі охорони здоров`я. Інструкція не містить норми, яка б зобов`язувала працівників поліції видавати таке направлення в разі відмови водія від проходження огляду.

Під час апеляційного розгляду обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, тобто в установленому законом порядку, судом встановлено не було, та стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано.

Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.

Отже, ті докази, які покладені в основу оскарженої постанови, відповідають положенням ч. 1 ст. 251 КУпАП, тобто є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв`язку були достатніми для прийняття рішення про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення.

Під час апеляційного розгляду не було встановлено, що суддя 1-ї інстанції будь-яким чином спотворив чи перекрутив обставини події, що мала місце за участю ОСОБА_1 за викладених в протоколі про адміністративне правопорушення обставин, на чому наполягала сторона захисту.

Будь-яких беззаперечних доказів, які б спростовували встановлені фактичні дані під час судового розгляду, стороною захисту надано не було. Тож, законність вимоги працівників поліції до водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння обумовлена виявленням у цього водія транспортного засобу ознак алкогольного сп`яніння, що прямо передбачено ст. 266 КУпАП та вимогами п. 2.5 ПДР.

Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що суддею 1-ї інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, оскільки оскаржена постанова судді 1-ї інстанції містить аналіз всіх наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана повна та належна оцінка в оскарженій постанові.

Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.

Постанова судді 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови судді 1-ї інстанції та закриття провадження в справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, немає.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Башинського В.П., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задволення.

Постанову судді судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин