Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №199/6371/25 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 05 жовтня 2026 р.

Справа: №199/6371/25

Суддя: Макаров М. О.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6338/26 Справа № 199/6371/25 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В.В. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді – Макарова М.О. ,

суддів – Петешенкової М.Ю., Пищиди М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 22 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2025 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання повнолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

Позов мотивовано тим, що 01 жовтня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 829. Шлюб було розірвано у 2018 році. Від подружнього життя сторони мають спільну дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем та перебуває на її повному утриманні. На теперішній час донька є студенткою І курсу агрономічного факультету денної форми навчання за спеціальністю «садово-паркове господарство» Дніпровського державного аграрно-економічного університету; термін навчання триває до 30 червня 2028 року.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 22 липня 2025 року позов задоволено частково та ухвалено стягувати щомісяця з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_1 , до припинення навчання, тобто до 30 червня 2028 року включно, починаючи стягнення з 07 травня 2025 року, допустивши негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання стосовно судових витрат.

Рішення суду обґрунтоване тим, що кожен з батьків повинен виконувати свій обов`язок з утримання дитини належним чином та рівною мірою нести витрати на дитину.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Крім того, судом не враховано наявність на утриманні відповідача неповнолітньої доньки — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 22 липня 2025 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2005 року позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано у 2018 році.

Позивач та відповідач є батьками повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва про народження.

ОСОБА_3 продовжує навчання та є студенткою І курсу агрономічного факультету денної форми навчання за спеціальністю 206 «Садово-паркове господарство» Дніпровського державного аграрно-економічного університету; термін навчання складає до 30 червня 2028 року, що підтверджується довідкою з місця навчання № 290/24 від 09 вересня 2024 року. У зв`язку з продовженням навчання вона потребує матеріальної допомоги.

Окрім повнолітньої ОСОБА_3 , відповідач має ще одну дитину – малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва про народження.

Оскільки кожен із батьків повинен виконувати свій обов`язок щодо утримання дитини належним чином та рівною мірою нести витрати на неї, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, беручи до уваги продовження навчання повнолітньої доньки ОСОБА_3 та наявність у неї потреби в матеріальній допомозі, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути аліменти на утримання доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно до припинення навчання, починаючи стягнення з 07 травня 2025 року, що, на думку суду, буде об`єктивним, необхідним, достатнім та справедливим розміром стягнення аліментів з урахуванням встановлених обставин справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з вимогами ст. 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до положень ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

На підставі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

За змістом ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

За приписами ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Оцінивши сімейний стан відповідача в сукупності з іншими обставинами справи, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів у розмірі частки заробітку (доходу) відповідача є правильним, об`єктивним та таким, що повністю відповідає засадам справедливості.

Відповідач є особою працездатного віку, не надав суду доказів наявності інвалідності, хронічних захворювань чи інших обставин, які б перешкоджали йому здійснювати трудову діяльність, отримувати регулярний дохід та рівною мірою забезпечувати й утримувати своїх дітей. Також матеріали справи не містять доказів того, що відповідач сплачує аліменти на утримання малолітньої доньки за іншим судовим рішенням, або що стягнення 1/4 частки заробітку призведе до порушення інтересів молодшої дитини чи залишить її без належного утримання.

Стягнення аліментів у зазначеному розмірі забезпечує належний баланс інтересів сторін, оскільки дозволяє повнолітній доньці отримувати необхідну матеріальну допомогу для продовження навчання на денній формі, і водночас залишає відповідачу 3/4 частин його заробітку для забезпечення власних потреб та утримання малолітньої дитини.

Відтак доводи апеляційної скарги стосовно наявності на утриманні відповідача іншої малолітньої дитини не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, з огляду на ненадання відповідачем доказів відсутності можливості надавати таку допомогу. Враховуючи рівність обов`язків батьків щодо утримання дитини, яка продовжує навчання, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки, є справедливим, об`єктивним та достатнім.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Відповідно до вимог статті 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, а переоцінка доказів чинним законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду — без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 22 липня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

М.М. Пищида

Оригінал: reyestr.court.gov.ua