Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №206/3046/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2031/26 Справа № 206/3046/25 Суддя у 1-й інстанції - Румянцев О.П. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Петешенкової М.Ю., Пищиди М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпра від 17 вересня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дітей, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дітей.

Позов мотивовано тим, що 21.02.2020 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було зареєстровано шлюб та остання змінила прізвище на ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народилась дитина – ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_4 у подружжя народилась дитина – ОСОБА_7 . У позивача з відповідачем сімейне життя не склалося через різні погляди на сімейне життя та обов`язки, будь-які спроби примиритися не дали бажаних результатів. Вже тривалий час позивач з відповідачем припинили подружні стосунки та ведення спільного господарства. Сім`я фактично розпалася, а шлюб носить лише формальний характер. У зв`язку з чим збереження шлюбу є неможливим, оскільки між позивачем та відповідачем повністю втрачено почуття любові та поваги, кожен з них веде окреме життя і вони більше не пов`язані спільними правами та обов`язками.

Як уже зазначалося вище, шлюбно-сімейні відносини між позивачем та відповідачем припинилися, подружжя вже не проживає спільно, відповідач є військовослужбовцем та перебуває на службі поза містом Дніпро, неповнолітні діти фактично проживають та перебувають із позивачем, яка безпосередньо займається їх утриманням, доглядом, розвитком та вихованням. Оскільки діти проживають із позивачем та перебувають на її утриманні, з врахуванням обставин, викладених в ст.182 СК України, слід визначити розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/2 частин з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно до повноліття дітей. Просить суд розірвати шлюб та стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно до повноліття дітей; витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. Після розірвання шлюбу просила прізвище залишити без змін.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпра від 17 вересня 2025 року позов задоволено та ухвалено: Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 21 лютого 2020 року Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №81 – розірвати. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/2 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 червня 2025 року та до досягнення дітьми повноліття. Вирішено питання стосовно судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що добровільність шлюбу – одна з основних його засад. Шлюб – це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. З огляду на вищевикладене і приймаючи до уваги те, що шлюбні відносини між сторонами по даній справі припинені, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сім`я сторін розпалася остаточно, примирення бути не може і шлюб підлягає розірванню. Також розмір аліментів, які підлягають стягненню із відповідача, слід визначити у розмірі 1/2 частики з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 02 червня 2025 року та до досягнення дітьми повноліття.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Маркова Ю.В. просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення аліментів у розмірі 1/2 частки скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути аліменти у розмірі 1/3 частки всіх доходів, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Враховуючи, що апеляційна скарга подана лише в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення аліментів, рішення суду першої інстанції підлягає апеляційному перегляду лише в зазначеній частині, в іншій частині рішення суду першої інстанції, зокрема щодо розірвання шлюбу, апеляційним судом не переглядається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпра від 17 вересня 2025 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Так, судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 21 лютого 2020 року зареєстрованому Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 81 (а.с. 14).

Від шлюбу сторони мають малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 15, 16).

Також судом встановлено, що між сторонами по даній справі сімейні стосунки припинились. Зберігати сім`ю позивач не бажає та наполягає на розірванні шлюбу. Відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення аліментів суд першої інстанції виходив з того, що розмір аліментів, які підлягають стягненню із відповідача, слід визначити у розмірі 1/2 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 02 червня 2025 року та до досягнення дітьми повноліття.

Проте, колегія суддів частково не може погодитись, з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Матеріали справи не містять доказів матеріального становища відповідача, довідок про доходи, тощо.

В Постанові Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Визначаючи розмір аліментів, суд повинен дотримуватися справедливого балансу між потребами дітей та реальними можливостями платника аліментів, не допускаючи при цьому як погіршення умов утримання дітей, так і надмірного, неспівмірного виснаження фінансових ресурсів одного з батьків.

Обґрунтованим, пропорційним та таким, що відповідає закріпленим у статті 182 СК України критеріям і принципу якнайкращого забезпечення інтересів двох неповнолітніх дітей, є стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину. Зазначений розмір аліментів, у поєднанні з матеріальною участю матері, з якою проживають діти, буде об`єктивно достатнім для їх належного матеріального забезпечення та розвитку.

З огляду на вищевикладене, визначений відповідачем в апеляційній скарзі розмір аліментів у частці 1/3 від усіх видів його заробітку (доходу) є обґрунтованим, не може вважатися таким, що порушує права неповнолітніх дітей, і повною мірою відповідає їхнім інтересам та праву на достатній рівень матеріального забезпечення.

Колегія суддів також враховує, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження необхідності стягнення аліментів на утримання дітей саме в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, докази понесення нею витрат на утримання дітей в матеріалах справи відсутні взагалі.

Зазначеного вище суд першої інстанції не врахував та дійшов передчасного висновку про задоволення позову в частині стягнення аліментів в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру стягуваних аліментів слід змінити, шляхом зменшення відповідної частки з 1/2 до 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З практики Європейського Суду з прав людини вбачається, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава – учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Крім того, колегією суддів враховується, що Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (P0N0MARY0V v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив характер спірних правовідносин, однак не повно встановив фактичні обставини даної справи, не перевірив доводи відповідача, не надав їм належну правову оцінку, при цьому не вірно визначив розмір аліментів, який необхідно стягувати з відповідача на користь позивача, тому рішення суду першої інстанції належить змінити в частині стягнення іншого розміру аліментів з відповідача на користь позивача.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду зміні в частині розміру аліментів, які слід стягнути з відповідача на користь позивача з 1/2 частини на 1/3 частину від усіх видів заробітку (доходу) відповідача на утримання дітей.

Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпра від 17 вересня 2025 року, в частині задоволення позовної вимоги про стягнення аліментів — змінити, зменшити розмір аліментів з 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , до 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 червня 2025 року та до досягнення дітьми повноліття.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

М.М. Пищида