Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №932/16158/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7607/26 Справа № 932/16158/25 Суддя у 1-й інстанції - Петунін І. В. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді – Макарова М.О. ,

суддів – Петешенкової М.Ю., Пищиди М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 28 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітню дитину у зв`язку з навчанням,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2025 року до Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітню дитину у зв`язку з навчанням.

Позов мотивовано тим, що 30 червня 2007 року між сторонами було укладено шлюб, який рішенням Франківського районного суду м. Львова від 31 січня 2018 року у справі № 465/7301/17 було розірвано. Від цього шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі судового наказу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2023 року у справі № 932/4264/23 з відповідача на користь позивача стягувалися аліменти на утримання неповнолітнього сина (виконавче провадження № 71919368), який ІНФОРМАЦІЯ_2 досяг повноліття, у зв`язку з чим стягнення аліментів припинилося. Наразі ОСОБА_4 продовжує навчання на контрактній основі в Університеті митної справи та фінансів за освітнім ступенем «бакалавр», є студентом 1-го курсу факультету інноваційних технологій (наказ про зарахування від 24 липня 2025 року № 612кс, строк навчання — до липня 2029 року). Він проживає разом із позивачем, перебуває на її утриманні та потребує матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчання. Відповідач добровільно фінансової допомоги не надає.

Враховуючи викладене, позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для працездатної особи, починаючи з дня подання позову і до закінчення навчання, але не пізніше досягнення сином 23 років.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 28 квітня 2026 року позов задоволено та ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини доходів відповідача щомісяця, починаючи з 21 жовтня 2025 року і до закінчення ОСОБА_4 навчання, а саме до 30 червня 2029 року.

Рішення суду обґрунтоване тим, що кожен з батьків повинен виконувати свій обов`язок з утримання дитини належним чином та рівною мірою нести витрати на дитину.

В апеляційній скарзі представник відповідача — ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, у зв`язку з чим ухвалене рішення не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Крім того, судом не враховано наявність на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Суд першої інстанції також не дослідив структуру доходів відповідача та не відокремив постійне грошове забезпечення від разових виплат, що безпосередньо впливає на визначення розміру аліментів.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача — ОСОБА_7 просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін. Наголосила, що апелянт проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) та регулярно отримує стабільне і високе грошове забезпечення, що свідчить про його фінансову спроможність сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Фінансовий стан апелянта підтверджується даними його щорічних декларацій за 2024–2025 роки, а також довідкою про доходи № 47 від 11 травня 2026 року, згідно з якою його грошове забезпечення за січень–квітень 2026 року становило від 62 647,66 грн до 70 162,19 грн на місяць. Водночас представник позивача зазначила, що позивач одноосібно несе витрати на навчання сина в Університеті митної справи та фінансів, вартість якого за додатковою угодою зросла до 41 500,00 грн на рік, а також самостійно утримує малолітню доньку, перебуваючи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що суттєво знизило її власні доходи. Оскільки син сторін навчається за денною формою та не має можливості працевлаштуватися, факт наявності у батька дітей від іншого шлюбу не звільняє його від обов`язку брати рівну участь в утриманні повнолітнього сина.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду — змінити з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 28 квітня 2026 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який рішенням Франківського районного суду м. Львова від 31 січня 2018 року було розірвано.

Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області (актовий запис № 1413).

15 травня 2023 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська у справі № 932/4264/23 було видано судовий наказ про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04 травня 2023 року і до досягнення ним повноліття.

ОСОБА_4 є студентом 1-го курсу факультету інноваційних технологій в Університеті митної справи та фінансів денної форми навчання згідно з наказом про зарахування на навчання від 24 липня 2025 року № 612кс. Термін навчання в університеті за освітнім ступенем «бакалавр» встановлено до липня 2029 року.

Відповідно до п. п. 1, 2 розділу ІІІ Договору про надання платної освітньої послуги Університетом митної справи та фінансів для підготовки фахівців № 2765 від 14 серпня 2025 року, загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становила 154 000,00 грн (38 500,00 грн на рік).

Додатковою угодою від 09 квітня 2026 року до вказаного Договору про надання платної освітньої послуги визначено загальну вартість освітньої послуги за строк навчання, що залишився, яка становить 124 500,00 грн, що складає 41 500,00 грн на рік.

Крім того, відповідач має на утриманні двох неповнолітніх дітей від іншого шлюбу, а саме: сина — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньку — ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про їх народження.

Також відповідач ОСОБА_1 є полковником Національної гвардії України та проходить військову службу за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) з 09 лютого 2024 року по теперішній час, що підтверджується довідкою № 550 від 11 травня 2026 року.

Як вбачається з довідки про доходи № 47 від 11 травня 2026 року загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з листопада 2025 року по квітень 2026 року становить 506 357,50 грн.

Разом з тим, у позивача ОСОБА_3 від іншого шлюбу є ще малолітня дитина — донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з чим позивачу за місцем роботи надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з 10 грудня 2023 року по 25 серпня 2026 року, що підтверджується Витягом із Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10 грудня 2023 року № 350.

Крім того, відповідач має на утриманні двох неповнолітніх дітей від іншого шлюбу, а саме: сина — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньку — ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про їхнє народження.

Також відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем Національної гвардії України та проходить військову службу за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) з 09 лютого 2024 року по теперішній час, що підтверджується довідкою № 550 від 11 травня 2026 року.

Як вбачається з довідки про доходи № 47 від 11 травня 2026 року, загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з листопада 2025 року по квітень 2026 року становить 506 357,50 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав будь-яких доказів на спростування позовних вимог. Оскільки в добровільному порядку матеріальна допомога на утримання дитини на час її навчання відповідачем не надається, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина до закінчення ним навчання.

Згідно з вимогами ст. 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до положень ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

На підставі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

За змістом ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, однією з обов`язкових обставин, що підлягають доказуванню у цій справі, є наявність у відповідача можливості надавати таку матеріальну допомогу.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає повнолітній син/дочка.

Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

За приписами ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Як роз`яснено у п. 20 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Суд першої інстанції, встановивши, що повнолітній син сторін продовжує навчатися та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач є працездатним і має можливість надавати таку допомогу, оскільки останнім це не спростовано, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення аліментів.

Однак колегія суддів не може погодитися з визначеним судом першої інстанції розміром аліментів, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження можливості відповідача сплачувати стягнення саме у такому розмірі.

З огляду на це, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції та зменшити розмір аліментів з 1/4 частини до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, зважаючи на таке.

Однією з обов`язкових обставин, що підлягають доказуванню у цій справі, є наявність у відповідача можливості надавати таку матеріальну допомогу.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає повнолітній син/дочка.

Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, колегія суддів виходить із засад розумності, справедливості та пропорційності.

Суд враховує, що обов`язок матеріального забезпечення повнолітнього сина на період навчання за змістом ст. ст. 199, 200 СК України покладається на обох батьків у рівній мірі. Потреба ОСОБА_4 в матеріальній допомозі визначається вартістю його навчання, яка становить 41 500,00 грн на рік (в середньому 3 458,33 грн на місяць), а також супутніми витратами на харчування, проживання та придбання навчального приладдя.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач має стабільний дохід як військовослужбовець, який за період з листопада 2025 року по квітень 2026 року склав 506 357,50 грн. Відтак стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частини від вказаного доходу щомісячно є очевидно неспівмірним із фактичними потребами повнолітнього сина та призведе до безпідставного звільнення позивачки від її обов`язку брати рівну участь в утриманні сина.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу).

Враховуючи принцип рівності обов`язків батьків, зважаючи на те, що син як повнолітній не позбавлений можливості вживати самостійних зусиль для організації свого життя та отримання законного доходу, а також той факт, що на утриманні відповідача перебуває двоє інших неповнолітніх дітей (одна з яких є малолітньою), колегія суддів вважає, що визначений судом розмір аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивачки, підлягає зміні з 1/4 частини до 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

Такий розмір аліментів колегія суддів вважає обґрунтованим, достатнім та таким, що не порушить право повнолітнього сина на гідний рівень життя.

Таким чином, оскаржуване рішення підлягає зміні в частині визначеного розміру аліментів з 1/4 частини на 1/6 частину з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

Оцінюючи заперечення позивача на доводи апеляційної скарги в сукупності з матеріалами справи, колегія суддів зазначає, що високий рівень грошового забезпечення відповідача та денна форма навчання сина підтверджують спроможність і обов`язок батька надавати матеріальну допомогу.

Водночас, враховуючи вартість навчання повнолітнього сина (41 500,00 грн на рік), стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини від доходу відповідача є надмірним, значно перевищує реальні потреби студента та повністю звільняє позивачку від обов`язку брати рівну участь в утриманні дитини. Крім того, стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини від доходу відповідача безпідставно обмежить права двох інших неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні.

Враховуючи принцип рівності обов`язків батьків, зважаючи на те, що син як повнолітній не позбавлений можливості вживати самостійних зусиль для організації свого життя та отримання законного доходу, а також той факт, що на утриманні відповідача перебуває двоє інших дітей (одна з яких є малолітньою), колегія суддів, з огляду на засади розумності та справедливості, вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення в частині розміру стягнень.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку.

Таким чином, оскаржуване рішення підлягає зміні в частині визначеного розміру аліментів з 1/4 частини на 1/6 частину з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно. Такий розмір аліментів колегія суддів вважає обґрунтованим, достатнім для забезпечення навчання сина, таким, що не порушить його право на гідний рівень життя та водночас збереже справедливий баланс інтересів сторін і всіх дітей апелянта.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 28 квітня 2026 року, зменшивши розмір аліментів.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Хоча апеляційну скаргу задоволено частково та змінено рішення суду першої інстанції шляхом зменшення розміру аліментів, підстав для розподілу судових витрат зі сплати судового збору колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 28 квітня 2026 року змінити, зменшивши розмір стягнутих аліментів з 1/4 частини до 1/6 частини заробітку (доходу), щомісяця.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

М.М. Пищида