Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №725/7656/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/7656/26

Провадження № 2/727/3958/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

Головуючого-судді: Одовічен Я.В.

За участю секретаря: Зінич О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті «Колект» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Посилався на те, що 06.02.2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір позики №1778566 на умовах повернення позики.

Договір укладено дистанційно в електронній формі. Умовами Договору передбачено надання позики безготівковим шляхом на банківську картку, її повернення у визначений строк та сплату процентів як плати за користування коштами.

Сума позики, строк, процентна ставка, порядок повернення, загальна вартість кредиту та спосіб електронного підписання відображені у Договорі й паспорті споживчого кредиту. Для оформлення позики в інформаційно-комунікаційній системі Первісного кредитора було пройдено процедуру реєстрації та ідентифікації, зазначено персональні й контактні дані, а також реквізити банківської картки.

Ознайомлення з істотними умовами Договору та паспортом споживчого кредиту підтверджено введенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Волевиявлення на укладення Договору на суму 15 000 гривень підтверджено електронним підписом одноразовим ідентифікатором AVokmx92q0, направленим на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 . Після укладення Договору первісний кредитор перерахував 15 000 гривень на банківську картку № НОМЕР_2 . Факт надання коштів підтверджується довідкою надавача платіжних послуг.

На виконання зобов`язань за Договором Відповідачем внесено грошові кошти на загальну суму 37 229,63 грн.

Загальна сума заборгованості за договором позики № 1778566 становить 16 069,39 грн., з яких: 9 619,50 грн. - основна сума боргу, тобто неповернута сума позики; 6 449,89 грн. - проценти за користування позикою, нараховані відповідно до умов Договору.

Позивач не заявляє до стягнення штраф, пеню, неустойку, комісію, інфляційні втрати, три проценти річних за статтею 625 ЦК України або інші платежі, що є мірою відповідальності за прострочення. Предмет позову складається виключно з неповернутої суми позики та договірних процентів, відображених у первинних документах, розрахунку заборгованості та реєстрах відступлених прав вимоги.

05.01.2023 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу №031-050123, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Сіроко Фінанс» право вимоги за договором позики №1778566 від 06.02.2021 року, що підтверджує витягом з реєстру прав вимог №22/03/23 від 22.03.2023 року.

Надалі, ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило право вимоги за Кредитним договором ТОВ «ФК «Сіті Колект» - відповідно до договору факторингу №17/12/25-01 від 17.12.2025 року та витягу з реєстру боржників.

Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №1778566 від 06.02.2021 року у сумі 16069 грн. 39 коп. та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 03.09.2026 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем відзиву на позов подано не було.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи у її відсутності. Також, у клопотанні ОСОБА_1 заперечувала проти заявлених витрат на правничу допомогу у розмірі 9000 гривень, які є не співмірними зі складністю справи, вважає їх завищеними та просить зменшити. Крім того, просила дозволити їй погасити заборгованість перед кредитором протягом 6 місяців, враховуючи її важке фінансове становище.

Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 06 лютого 2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №1778566. Відповідно до умов договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Сума позики 15000 гривень, строк договору 30 днів, процентна ставка 1,99 % в день. Знижена процентна ставка 0,59%.

Договір укладено в електронному вигляді, шляхом підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором AVokmx92q0 та направлений на фінансовий номер телефону відповідачки НОМЕР_1 (а.с.14).

24.11.2022 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору позики №1778566 від 06.02.2021 року (а.с.14-15).

Згідно умов додаткової угоди, сторони домовилися про реструктуризацію погашення позичальником заборгованості, що утворилася на дату укладення додаткового договору у сумі 20193 грн. 39 коп. на 270 днів. Загальна сума заборгованості складається з: 13743 грн. 50 коп. - сума основного боргу; 6440 грн. 89 коп. - сума процентів, нарахованих за користування позикою. Позичальник сплачує позикодавцю заборгованість у визначений сторонами графік. Сторони домовились змінити строк користування позикою, останній день користування позикою 21.08.2023 року (п.4.1).

Нарахування процентів до останнього дня користування Позикою здійснюється за базовою процентною ставкою, що визначена Договором, на залишок суми основного боргу, за кожен день користування Позикою.

Умови нарахування Процентів у зв`язку зі зміною строку користування Позикою, визначені п.п. 4.1 п. 4 Додаткової угоди, застосовуються, починаючи з 02.03.2022 року (п.4.2). Сторони погодили, що починаючи з дати підписання цієї Додаткової угоди нарахування Процентів до сплати призупиняється та може бути відновлено у порядку, визначеному п. 9 Додаткової угоди.

У зв`язку зі зміною строку користування Позикою викласти п.п. 2.2. п.2 Договору в новій редакції: «2.2. Строк Позики (Строк Договору) 926 днів».

Додаткову угоду підписано відповідачем електронним одноразовим ідентифікатором t5p64IDMzX.

Відповідно до довідки ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 21.01.2026 підтверджено переказ коштів на суму 15000 гривень 06.02.2021 року, отримувач: картка № НОМЕР_2 та додано копію платіжної інструкції/операції e8da4cf1-3a33-45e5-8052-42b242a168ba (а.с.24-24зв.).

05.01.2023 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу №031-050123, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Сіроко Фінанс» право вимоги за договором позики №1778566 від 06.02.2021 року, що підтверджує витягом з реєстру прав вимог №22/03/23 від 22.03.2023 року.

За договором факторингу №17/12/25-01 від 17 грудня 2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило «ТОВ «ФК «Сіті Колект» права вимоги, а фактор набуває прав вимоги від клієнта та надає плату клієнту фінансування за відступлення прав вимоги у порядку та у строки встановлені цим договором.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №17/12/25-01 від 17 грудня 2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило «ТОВ «ФК «Сіті Колект» право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором №1778566 від 06.02.2021 року у розмірі 16069 грн. 39 коп.

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, ТОВ «ФК «Сіті Колект» у визначеному Законом порядку набуло право вимоги до ОСОБА_1 .

Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із дослідженого судом договору позики №1778566 від 06.02.2021 року встановлено, що договір та додатковий договір до нього укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України«Про електронні довірчі послуги».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як було встановлено судом, договір позики №1778566 від 06.02.2021 року та додатковий договір до нього від 24.11.2022 року укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію»та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме з боку кредитодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатору, та за правовими наслідками прирівнюєтьсядо договору, укладеного уписьмовій формі.

Із копії договору видно, що ОСОБА_1 як позичальник за договором позики, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши відповідачу персональні дані (РНОКПП: НОМЕР_3 , номер паспорту НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реквізити платіжної картки № НОМЕР_2 ).

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позикодавець свої зобов`язання виконав повністю та надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Відповідач скористалася наданою позикою, проте зобов`язання належним чином за договором позики не виконала, в результаті чого виникла заборгованість.

Як встановлено судом, заборгованість за договором позики від 06.02.2021 року становить 16069 грн. 39 коп., в тому числі: 9619 грн. 50 коп. - основна сума боргу; 6449 грн. 89 коп. - проценти за користування позикою.

Із дослідженого судом розрахунку заборгованості вбачається, що позикодавцем за період з 06.02.2021 року по 24.02.2022 року нараховувались проценти за договором за зниженою відсотковою ставкою 0,59% в день. За період з 25.02.2022 року по 24.04.2022 року проценти за договором позики не нараховувались. У подальшому, починаючи з 25.04.2022 року по 30.05.2022 року позикодавцем нараховувались позичальнику проценти за договором за відсотковою ставкою 1% в день. Після 30.05.2022 року нарахування процентів за договором не здійснювалось.

Суд враховує, що згідно договору позики №1778566 від 06.02.2021 року сторонами було визначено строк кредиту 30 днів. Проте, в подальшому, до договору позики №1778566 було укладено додаткову угоду №8120998, якою змінено строк кредитування та визначено останній день строку позики 21.08.2023 року.

Таким чином, заявлені до стягнення позивачем проценти були нараховані в межах строку дії договору.

Відповідачем зазначений розмір заборгованості будь-якими доказами спростовано не було.

Положеннями статті 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не належно виконує свої зобов`язання за укладеними договорами та відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, а також не заперечував щодо дотримання банком строків звернення до суду за захистом порушених прав, приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «Сіті Колект» є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне:

Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З огляду на статтю 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Частина друга статті 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, представником позивача було долучено до позовної заяви договір про надання правничої допомоги від 02.02.2026 року, укладеного між ТОВ «ФК «Сіті Колект» та адвокатом Богомоловим В.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською дільністю, виданого Богомолову В.В. , заявка про надання правової допомоги №787 від 01.04.2026 року, витяг з акту №787 про надання правничої допомоги від 01.04.2024 року.

Відповідно до заявки на надання правової допомоги №787 від 01.04.2026 року ТОВ «ФК «Сіті Колект» та адвокат Богомолов В.В. погодили надання правових послуг адвокатом товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Згідно витягу з акту №787 про надання правової допомоги від 01.04.2026 року адвокат Богомолов В.В. надав, а ТОВ «ФК «Сіті Колект» прийняло наступні послуги: надання усної консультації - вартість послуги 4000 гривень; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - вартість послуги - 5000 гривень. Загальна вартість юридичних послуг складає 9000 гривень.

У поданому клопотанні про розгляд справи без її участі відповідач просила при вирішенні питання про розподіл судових витрат врахувати принцип співмірності та фактичний обсяг задоволених вимог.

Згідно вимог ч.5 ст.137 ЦПК України у разі дотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Даючи оцінку зазначеним вище аргументам, суд враховує їх з огляду на складність справи, ціну справи та її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тривалість судового провадження та приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу є дещо завищеними та підлягають зменшенню до 3000 гривень.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп.

Щодо клопотання відповідачки про розстрочення суми заборгованості на 06 місяців, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст.267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з ч.3 ст.435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч.4 ст.435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно ч.5 ст.435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 10 постанови від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року №8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконується частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст.435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об`єктивними та такими, що не залежать від волі сторін.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

За правилом ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.10,81 ЦПК України, саме заявник зобов`язаний довести зазначений предмет доказування, тобто виняткові підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Як на підставу розстрочити виконання рішення суду відповідач посилається на те що на її утриманні перебуває одна малолітня дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого вона перебуває у складному матеріальному становищі.

Окрім того, ОСОБА_1 на даний час не працює, перебуває на обліку в Чернівецькій філії Чернівецького обласного центру зайнятості.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 267 ЦПК України, беручи до уваги особу відповідача, яка не працює, доходів не має, а також те, що на її утриманні є малолітня дитина, суд вважає за можливе розстрочити стягнуту суму боргу за договором позики на 06 місяців, по 2678 грн. 31 коп. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), проживаючої в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (ЄДРПОУ 43950742), яке розташоване в м.Київ, проспект Соборності, 30А, приміщення (офіс) 321, заборгованість за договором позики №1778566 від 06.02.2021 року у розмірі 16069 грн. 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (ЄДРПОУ 43950742) понесені судові витрати у розмірі 2662 грн. 40 коп., 3000 гривень у рахунок понесених витрат на правничу допомогу.

Розстрочити виконання рішення в частині стягнення заборгованості за договором позики №1778566 від 06.02.2021 року у розмірі 16069 грн. 39 коп. на шість місяців із щомісячною виплатою ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» по 2678 грн. 31 коп. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Одовічен Я.В.