Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №636/1904/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/1904/26 Провадження№ 3/636/1188/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року суддя Чугуївського міського суду Харківської області Гніздилов Ю. М., розглянувши в залі суду в м. Чугуїв справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

10 лютого 2026 року о 09 год. 45 хв. в с. Коробчине на а/д Чугуїв-Мілове 8 км. водій ОСОБА_1 керував транспортним марки «Nissan Navara» державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота почервоніння очей, порушення координації рухів. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, у своїх письмових заявах неодноразово просив відкласти розгляд справи, посилаючись на проходження ним військової служби. Одночасно у своїх заявах заперечував факт керування транспортним засобом, зазначаючи, що автомобілем не керував та за кермом не перебував, у зв`язку з чим просив провадження у справі закрити.

При цьому у подальших письмових поясненнях ОСОБА_1 вже надав іншу версію обставин події, зазначивши, що під час спілкування з працівниками поліції на відеозаписі він повідомляв про вживання пива, однак, на його думку, забув уточнити, що вживав саме безалкогольне пиво.

Дослідивши надані клопотання, заяви та долучені до справи документи, суд приходить до наступного.

Згідно з п. 1.3. «Правил дорожнього руху», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Суд зауважує, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9. Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння; а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводить згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 587544 від 10 лютого 2026 року;

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

-відеозаписом зафіксованим на пристрій відеофіксації.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для визнання необ`єктивними доказів, якими підтверджено вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, тому суд їх визнає належними, допустимими та достатніми, і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст. 9 КУпАП, що регламентує поняття адміністративного правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з вимогами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

ОСОБА_1 скоїв правопорушення, що відрізняється підвищеною суспільною небезпекою, є одним із найнебезпечніших правопорушень на транспорті при керуванні джерелом підвищеної небезпеки.

Суд, вирішуючи питання про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, оцінює докази у їх сукупності, виходячи з вимог належності, допустимості, достовірності кожного доказу та достатності їх сукупності.

При цьому суд звертає особливу увагу на відеозапис, долучений до матеріалів справи на електронному носії. Зазначений носій містить один відеофайл, який відображає безпосередній перебіг події та послідовність дій працівників поліції й ОСОБА_1 .

Зокрема, з початку відеозапису вбачається обстановка навколо блокпоста «Джерело». Працівником поліції подається сигнал про зупинку транспортному засобу, після чого автомобіль продовжує рух на незначну відстань та зупиняється. Безпосередньо після зупинки відкриваються водійські двері транспортного засобу та саме з них виходить ОСОБА_1 ..

Таким чином, відеозапис об`єктивно фіксує не лише перебування ОСОБА_1 поблизу транспортного засобу, а конкретну послідовність подій: рух транспортного засобу, його зупинку, відкриття дверей водія та вихід ОСОБА_1 саме з місця водія.

Вказані обставини мають істотне значення для оцінки доводів ОСОБА_1 про те, що він транспортним засобом не керував та за кермом не перебував.

Суд критично оцінює такі доводи, оскільки вони прямо спростовуються дослідженим у судовому засіданні відеозаписом.

При цьому будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про те, що безпосередньо перед зупинкою транспортним засобом керувала інша особа, матеріали справи не містять.

Натомість відеозапис демонструє безпосередній зв`язок ОСОБА_1 з місцем водія саме у момент зупинки транспортного засобу.

Не менш важливим є й те, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 , як це зафіксовано на відеозаписі, повідомляє про вживання ним пива. При цьому будь-якого уточнення щодо того, що йдеться саме про безалкогольне пиво, під час первинного спілкування з працівниками поліції не зазначає.

Лише у подальших письмових поясненнях, поданих до суду, ОСОБА_1 послався на те, що нібито «забув сказати», що вживав безалкогольне пиво.

Суд розцінює таке подальше уточнення як спробу надати вже зафіксованим на відеозаписі обставинам інше пояснення, оскільки безпосередньо під час події ОСОБА_1 не повідомляв працівникам поліції про вживання безалкогольного напою, а навпаки, його висловлювання щодо вживання пива зафіксовані без такого уточнення.

У цьому контексті суд виходить не з припущень щодо мотивів ОСОБА_1 , а з об`єктивної послідовності зафіксованих подій та змісту його власних висловлювань, які містяться на відеозаписі.

Надалі на відеозаписі зафіксовано проведення працівниками поліції відповідних процесуальних дій, у тому числі складення протоколу про адміністративне правопорушення та відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.

Отже, досліджений судом відеозапис у своїй сукупності послідовно відображає перебіг події: рух транспортного засобу до місця зупинки, зупинку автомобіля, вихід ОСОБА_1 саме з водійських дверей, його спілкування з працівниками поліції, повідомлення про вживання пива та подальше оформлення працівниками поліції матеріалів у зв`язку з виявленим правопорушенням.

При цьому жодна з ключових версій, викладених ОСОБА_1 у своїх заявах до суду, не знайшла свого об`єктивного підтвердження під час дослідження доказів.

Так, твердження про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та не перебував за кермом, спростовується безпосередньо відеозаписом, на якому зафіксовано його вихід саме з водійських дверей після зупинки автомобіля.

Суд також враховує процесуальну поведінку ОСОБА_1 під час розгляду справи.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду із заявами про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи їх проходженням військової служби.

Суд безумовно враховує специфіку проходження військової служби та пов`язані з нею об`єктивні обставини.

Водночас сам по собі статус військовослужбовця не означає автоматичного відкладення кожного судового засідання та не може розглядатися як безумовна підстава для необмеженого перенесення розгляду справи.

У даному випадку судом було надано ОСОБА_1 достатню можливість реалізувати свої процесуальні права, у тому числі викласти свою позицію у письмових заявах та надати пояснення щодо обставин події.

Водночас неодноразове подання заяв про відкладення розгляду справи без наведення нових обставин, які перешкоджали б суду розглянути справу, у сукупності з уже наданими ОСОБА_1 письмовими поясненнями свідчить про використання процесуальних прав таким чином, що це об`єктивно призводить до затягування розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що учасник провадження має добросовісно користуватися наданими йому процесуальними правами та вживати заходів для належної участі у провадженні.

Аналогічний підхід застосовується судами України при оцінці неодноразових клопотань про відкладення розгляду справи.

Таким чином, суд не ототожнює сам факт проходження ОСОБА_1 військової служби із недобросовісною процесуальною поведінкою.

Водночас оцінці підлягає саме сукупність конкретних обставин: неодноразовість заяв про відкладення, відсутність у них нових обставин, необхідних для вирішення справи, та наявність у матеріалах справи достатніх доказів, які були доступні для безпосереднього дослідження судом.

За таких обставин подальше відкладення розгляду справи не сприяло б більш повному встановленню фактичних обставин, а призвело б лише до невиправданого затягування розгляду справи.

При цьому суд зауважує, що сам по собі факт подання ОСОБА_1 заяв та заперечень не може бути підставою для негативної оцінки його права на захист. Однак наведені ним доводи підлягають перевірці та оцінці нарівні з іншими доказами, і в даному випадку така перевірка показала їх невідповідність об`єктивно зафіксованим обставинам.

Таким чином, суд оцінює не кількість поданих ОСОБА_1 заяв, а зміст наведених у них тверджень та їх співвідношення з іншими доказами у справі.

Верховний Суд наголошує, що доказ підлягає оцінці з точки зору його належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів — з точки зору достатності та взаємозв`язку.

У цій справі саме відеозапис має істотне доказове значення, оскільки дозволяє суду безпосередньо сприйняти послідовність подій, що передували зупинці транспортного засобу та відбувалися безпосередньо після неї.

Відеозапис не містить фрагментарного відображення лише окремих дій працівників поліції, а дозволяє встановити логічний та послідовний перебіг події.

За таких обставин суд не знаходить підстав для покладення в основу постанови тверджень ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, оскільки вони спростовуються об`єктивним змістом дослідженого відеозапису.

У свою чергу, подальше посилання ОСОБА_1 на те, що вжите ним пиво було безалкогольним, не підтверджене жодним належним та об`єктивним доказом і суперечить його первинному висловлюванню, зафіксованому під час події.

Отже, доводи ОСОБА_1 суд розцінює як такі, що не узгоджуються з об`єктивно встановленими обставинами справи, тоді як сукупність досліджених доказів є узгодженою між собою та достатньою для встановлення фактичних обставин правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, з особи, на яку накладено стягнення, слід стягнути судовий збір у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33 – 35, 283, 284 КУпАП, суддя

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік (отримувач ГУК Харків обл/Харківобл/21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»).

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення йому цієї постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі не сплати ОСОБА_1 штрафу протягом п`ятнадцяти днів з метою примусового виконання цієї постанови органам державної виконавчої служби стягнути з ОСОБА_1 подвійний розмір штрафу в розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 , код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в 10-денний строк з дня її винесення через Чугуївський міський суд Харківської області.

Суддя Ю. М. Гніздилов