Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №644/10531/24 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 644/10531/24 Провадження№ 2/636/2581/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області в складі: головуючого – судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання – Селевко Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження в приміщенні суду в місті Чугуєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельні лікарняного комплексу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення,

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Котельні лікарняного комплексу», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення у розмірі 23 650,51 грн., судового збору у розмірі 3 028,00 грн. та інших судових витрат. Позовні вимоги вмотивовані тим, що між сторонами було укладено Договір про погашення боргу № 62 від 20.07.2021 року на зазначену суму, який утворився за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.05.2021 року. Позивач зазначає, що вказана квартира належала сестрі відповідачки — ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки ОСОБА_1 є спадкоємицею, що прийняла спадщину відповідно до ст. 1268 ЦК України, позивач вважає її зобов`язаною особою за цим договором.

Відповідачка ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, подавши заяву про скасування заочного рішення та письмові заперечення по суті спору. Зазначила, що послуги з теплопостачання за вказаною адресою їй особисто не надавалися, вона ніколи в цій квартирі не проживала та будь-яких послуг у позивача не замовляла. Спірний Договір № 62 від 20.07.2021 року та відповідна заява були виготовлені на заздалегідь сформованих стандартних бланках позивача та підписані відповідачкою внаслідок введення її в оману з метою легітимізації неіснуючого особистого боргу. Позивач навмисно приховав від неї під час підписання бланку заяви та договору № 62 факт наявності солідарних судових наказів щодо цього ж боргу, де боржником також виступає інша особа — ОСОБА_3 . Крім того, борг за судовим наказом від 29.01.2014 у справі № 636/3244/14-ц нею повністю сплачено під час розгляду справи № 636/1872/24. Щодо іншої частини боргу ухвалою суду від 13.12.2024 у заміні сторони виконавчого провадження позивачу було відмовлено. Просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач та відповідачка у судове засідання не з`явилися, просили справу розглянути за їх відсутності та відсутності їх представників.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , належала на праві власності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 є спадкоємицею померлої.

Спірні правовідносини за своєю суттю є спадковими та мають регулюватися нормами Книги шостої Цивільного кодексу України (Спадкове право), а не загальними нормами зобов`язального (договірного) права, як помилково посилається позивач.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але виключно в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Судом встановлено, що заборгованість за вказаною адресою вже була предметом неодноразових судових розглядів за життя спадкодавця, в результаті чого загалом було видано такі судові накази:

1.Судовим наказом Чугуївського міського суду Харківської області від 29.01.2014 року у справі № 636/3244/14-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 борг у розмірі 3 833,86 грн. та 121,80 грн. судового збору. Судом встановлено та підтверджено платіжними інструкціями № 1.107928959.1 та № 2.117710503.1, що цей борг у повному обсязі вже сплачений ОСОБА_1 під час розгляду цивільної справи № 636/1872/24.

2.Судовим наказом від 15.08.2017 року у справі № 636/2719/17 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 борг у розмірі 12 248,45 грн. та 800,00 грн. судового збору, строки пред`явлення до виконання якого на теперішній час сплинули.

3.Судовим наказом від 20.01.2020 року у справі № 636/5488/19 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 борг у розмірі 13 337,50 грн. та 192,10 грн. судового збору. Постановою старшого державного виконавця від 28.08.2020 року було відкрито виконавче провадження № 62898177, яке 24.03.2021 року було закінчено у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_2 .

Судом також досліджено ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 13.12.2024 року у справі № 636/5488/19, яка набрала законної сили 30.12.2024 року. Вказаною ухвалою ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» було відмовлено в заміні сторони виконавчого провадження № 62898177 на спадкоємця ОСОБА_1 у зв`язку з пропущенням строків та процесуальною пасивністю самого стягувача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, де суд зазначив, що строки, визначені статтею 1281 ЦК України, є преклюзивними (присічними), тобто їх пропущення позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців взагалі. Непред`явлення вимог у ці строки звільняє спадкоємця від обов`язку задоволення вимог кредитора. Оскільки ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 13.12.2024 року, яка набрала законної сили, позивачу було відмовлено в заміні сторони виконавчого провадження у зв`язку з пропуском строків та процесуальною пасивністю, позивач в силу закону втратив право вимоги цієї частини боргу зі спадкоємця.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або административній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи. Таким чином, факт втрати позивачем права на примусове стягнення зазначеної частини боргу та судового збору зі спадкоємця ОСОБА_1 є остаточно встановленим судовим актом, що набрав законної сили.

Щодо Договору про погашення боргу № 62 від 20.07.2021 року, суд зазначає таке.Згідно з ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2020 року у справі № 643/18449/15-ц зазначено, що обман має місце, якщо сторона правочину навмисно заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Навмисне приховування комунальним підприємством інформації про дійсний стан правовідносин, наявність чинних судових наказів та припинення виконавчого провадження з метою підписання спадкоємцем заздалегідь заготовленого бланку договору свідчить про наявність умислу на введення в оману, що є підставою для визнання такого правочину недійсним.

ТОВ «Котельні лікарняного комплексу», будучи професійним надавачем послуг та ініціатором судових проваджень, достовірно знало про наявність чинних судових наказів та солідарний характер боргу, де співборжником є жива особа — ОСОБА_3 . Позивач умисно приховав ці факти від ОСОБА_1 , яка звернулася до підприємства виключно з метою сприяння у знятті арешту з майна, та надав їй заздалегідь заготовлені бланки заяви й договору для підписання з метою легітимізації неіснуючого особистого зобов`язання.

Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 369/11311/16-ц, обов`язок спадкоємця задовольнити вимоги кредитора обмежений виключно вартістю майна, одержаного у спадщину. При цьому борги третіх осіб, навіть якщо вони були солідарними боржниками разом із спадкодавцем за життя, не переходять на спадкоємця в тій частині, що належить цим живим третім особам. Таким чином, перекладення на ОСОБА_1 заборгованості іншого живого співборжника — ОСОБА_3 є безпідставним та прямо суперечить вимогам спадкового права.

Спадкоємець за законом не може нести відповідальність за особисті борги інших, також третіх осіб ( ОСОБА_3 ). З урахуванням відповіді ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» № 321 від 22.12.2025 року на адвокатський запит, суд констатує, що цим позовом позивач здійснив спробу повторного стягнення в судовому порядку грошових коштів, які вже були солідарно стягнуті за іншими судовими рішеннями.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Подання цього позову на суму 23 650,51 грн. за наявності чинних судових рішень та спроба стягнути кошти на підставі договору, підписаного внаслідок обману, суд кваліфікує як зловживання процесуальними правами та спробу безпідставного збагачення в розумінні ст. 1212 ЦК України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не є безпосереднім споживачем послуг позивача, заборгованість спадкодавця за судовим наказом від 29.01.2014 року у справі № 636/3244/14-ц нею повністю погашена, строки пред`явлення до виконання судового наказу від 15.08.2017 року у справі № 636/2719/17 сплинули, а право на стягнення заборгованості та судового збору за судовим наказом від 20.01.2020 року у справі № 636/5488/19 позивачем остаточно втрачено в силу законної ухвали суду від 13.12.2024 року у виконавчому провадженні № 62898177, суд доходить висновку про повну безпідставність позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Крім того, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 14-184цс18, де наголошено, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили, виключає можливість повторного звернення з позовом про стягнення тієї самої суми з тих самих підстав, оскільки це призводить до порушення принципу правової визначеності (res judicata) та створює умови для безпідставного збагачення кредитора. Спроба позивача повторно стягнути кошти, які вже були предметом розгляду в рамках наказного провадження, є очевидним порушенням цього принципу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 274-279 ЦПК України, ст. ст. 13, 230, 1212, 1218, 1281, 1282 ЦК України, суд, —

ухвалив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельні лікарняного комплексу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення у розмірі 23 650,51 грн та судових витрат — відмовити в повному обсязі.

Судові витрати покласти на Позивача.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ю.М. Гніздилов