Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №635/2474/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/2474/26

Провадження № 2-о/635/135/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

присяжних: Шунько О.Г.,

Лопати М.О.,

секретар судового засідання Загайко Г.Я.,

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

представника заявника – адвокат Коротенко Олег Іванович,

заінтересована особа – Міністерство оборони України,

представник заінтересованої особи Міністерства оборони України – Ляшенко Олексій Олександрович,

заінтересована особа – Військова частина НОМЕР_1 ,

заінтересована особа – Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про оголошення особи померлою,

УСТАНОВИВ:

17 березня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про оголошення особи померлою, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій заявн ик просила оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , датою смерті вважати день набрання даним рішенням суду законної сили; місцем смерті вважати населений пункт Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області; вважати, що смерть ОСОБА_2 пов`язана із захистом Батьківщини на території, на якій введено воєнний стан під час його безпосередньої участі в бойових діях із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил Російської Федерації поблизу населеного пункту Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області

На обґрунтування своїх вимог заявник вказує, що її чоловік ОСОБА_2 був військовослужбовцем на посаді стрільця – санітара 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , якого визнано з 16 липня 2024 року безвісно відсутнім військовослужбовцем згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30 липня 2024 року № 925 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області, а причиною безвісного зникнення встановлено ведення бойових дій проти збройних сил Російської Федерації.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладався, проте вони проживали разом 12 років за місцем реєстрації ОСОБА_1 за адресою; АДРЕСА_1 . Факт їхніх сімейних відносин підтверджується свідоцтвом про народження спільної дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інші близькі родичі ОСОБА_2 , а саме його батько та мати на час звернення до суду померли.

Від встановлення факту загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання внаслідок збройної агресії держави-окупанта проти України залежить виникнення та реалізація спадкових прав, а також особистих майнових та немайнових прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця та їх спільної дитини, в інтересах якої діє заявник.

01 квітня 2026 року представник заінтересованої особи Міністерства оборони України – Ляшенко О.О. подав суду письмові пояснення, в яких виклав таку позицію. Відповідно до пункту 15 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 730), Міністерство оборони України є окремою юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства. Разом з цим, є визначальним той факт, що ОСОБА_2 не займав жодної посади в штаті саме Міністерства оборони України, як юридичної особи, військової служби безпосередньо в Міністерстві оборони України не проходив, а отже, будь-які безпосередні правовідносини між ОСОБА_2 та Міністерством оборони України місця не має. Згідно частини першої статті 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Нормами чинного цивільного законодавства України визначено, що рішення про оголошення фізичної особи померлою приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку - протягом шести місяців. Представник заінтересованої особи просить суд врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду по справі № 755/11021/22 у постанові від 11.12.2024, якою касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково, а саме: «оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) – це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку; у правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю. Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність. Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну. За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге). Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії РФ проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні. Велика Палата Верховного Суду враховує, що приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким. Воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»). За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (станом на час виникнення правовідносин у цій справі): - воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень; - бойові дії – форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); - воєнні дії – організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України; - район воєнних (бойових) дій – визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії. Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями. Збройний конфлікт – це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII «Про національну безпеку України»). Потрібно наголосити на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні. Велика Палата Верховного Суду для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, законодавець хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого – потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі. Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції. Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії РФ проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України. Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою. Швидкоплинні зміни суспільних відносин та життєвих обставин, зокрема на території активних бойових дій, впливають на можливість встановлення фактичного місця перебування зниклої особи. Тому, застосовуючи телеологічний підхід до тлумачення досліджуваної норми права, можна зробити висновок, що строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Це забезпечує більш обґрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи (з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і невідворотним, що відповідає меті законодавчого регулювання – забезпеченню справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених сторін у таких суспільних відносинах. Велика Палата Верховного Суду виснує, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі – Наказ № 309). У Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані РФ території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України. Згідно з принципом правової визначеності відрахування шестимісячного строку від дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій території України не забезпечувало б достатньої передбачуваності та сталості правових відносин. В умовах триваючої збройної агресії РФ проти України, що супроводжується численними випадками зникнень осіб та постійною нестабільністю, передбачити момент закінчення такої агресії неможливо. На час прийняття цієї постанови російсько-українська війна все ще триває, що посилює правову невизначеність і може ускладнювати ефективне застосування закону та забезпечення захисту прав осіб, які постраждали внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту та у яких, у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи, виникають певні цивільні права та правомірні інтереси. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди. Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що у частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України. Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.». Отже, Міноборони вважає, що заява про оголошення фізичної особи померлої підлягає задоволенню після спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи.

Також, заявник просить суд: «Вважати, що смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, пов`язана із захистом Батьківщини, на території, на якій введено воєнний стан, під час його безпосередньої участі в бойових діях із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил Російської Федерації поблизу населеного пункту Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області.». У порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності такого юридичного факту або стану, і факт або стан, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах. Зі змісту заяви вбачається, що вимога вважати, що смерть ОСОБА_2 пов`язана із захистом Батьківщини під час виконання обов`язків військової служби необхідна заявнику задля подальшого отримання грошової допомоги. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідно до ст. 41 Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Згідно з ч .6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів – військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Окрім того, питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. Алгоритм дій державних органів щодо виплати одноразової грошової допомоги врегульовано порядком і умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у рази загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджених наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №45 "Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану". Відповідно до п.1.7. даного наказу одноразова грошова допомога (ОГД) призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. Заява (додаток 1) подається до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦКСП) незалежно від місця реєстрації заявника. Призначення і виплата ОГД не здійснюються у випадках, визначених статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Рішення про відмову у призначенні ОГД може бути оскаржене в установленому законодавством порядку до суду. Відповідно до п.4.2. Порядку, у разі відсутності документів, які підтверджують загибель військовослужбовця (смерть померлого внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, що настала не пізніше, ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва)), та виплату йому винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», районний (міський) ТЦКСП здійснює розшук відсутніх документів шляхом направлення запитів до військової частини (лікувального закладу), обласного (Київського міського) ТЦКСП, підрозділу персоналу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України. З аналізу наведених норм вбачається, що питання того чи загибель військовослужбовця пов`язана із захистом батьківщини вирішується уповноваженими органами під час прийняття рішення про призначення та виплати одноразової грошової допомоги. Рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини приймається відповідними органами у порядку визначеному законом та у разі відмови може бути оскаржено до суду. Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частинах першій та другій статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Велика Палата Верховного Суду у справі №287/167/18-ц від 30 січня 2020 року наголосила, що у порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Враховуючи викладене, представник заінтересованої особи вважає, що заява в частині вимоги: «Вважати, що смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, пов`язана із захистом Батьківщини, на території, на якій введено воєнний стан, під час його безпосередньої участі в бойових діях із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил Російської Федерації поблизу населеного пункту Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області», підлягає залишенню без розгляду, оскільки зі змісту даної вимоги встановлено спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження. Отже, з відповідною вимогою заявник має звернутись у позовному провадженні, оскільки зі змісту заяви, поданої за правилами окремого провадження, наявний спір про право, у зв`язку з чим слідує, що заяву в цій частині слід залишити без розгляду. Крім того, питання щодо встановлення причинного зв`язку смерті військовослужбовця із захистом батьківщини згідно з наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 “Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України” віднесено до повноважень військово- лікарських комісій. За вказаних обставин встановлення даного юридичного факту не передбачено нормами ЦПК України в рамках розгляду справи в порядку окремого провадження про оголошення фізичної особи померлою.

Заявник просить суд днем смерті ОСОБА_2 вважати дату набрання рішенням законної сили. Відповідно до частини третьої статті 46 ЦК України, фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Проте є важливий виняток: фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Тобто, якщо є можливість встановити конкретну дату або період, коли сталася подія, що призвела до ймовірної загибелі особи (наприклад, дата ракетного удару, під час якого загинула особа), суд може визначити цю дату як день смерті. В матеріалах справи наявні докази, а саме визнано з 16.07.2024 «безвісно відсутнім військовослужбовцем» згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.07.2024 № 925 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області. Дата смерті впливає на право отримання соціальних виплат, зокрема: одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, пенсії у зв`язку з втратою годувальника, інших соціальних виплат та пільг членам сім`ї загиблого.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18 березня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 30 липня 2026 року клопотання представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Коротенка О.І. задоволено; витребувано з: Національного інформаційного бюро при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України відомості про те, чи рахується ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як військовополонений; Державної прикордонної служби України відомості про те, чи перетинав громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , державний кордон (із зазначенням де та коли) у період часу з 16 липня 2024 року по теперішній час; Головного управління Державної податкової служби у Харківській області відомості про доходи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період часу з 16 липня 2024 року по теперішній час; Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відомості про зміну прізвища чи актовий запис про смерть відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Харківській області відомості про судимість ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування (в повному обсязі) за фактом зникнення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обіймав посаду стрільця-санітара 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти, проведеного відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про призначення службового розслідування» № 873 від 16 липня 2024 року.

Заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат Коротенко О.І. в судовому засіданні вимоги заяви підтримали, посилаючись на викладені в заяві обставини. В подальшому представник заявника – адвокат Коротенко О.І. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності заявника.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України – Ляшенко О.О. в судове засідання не з`явився, подав суду заяву, в якій справу просив прийняти рішення в межах чинного законодавства, що не суперечить інтересам обороноздатності України в умовах введеного на території України воєнного стану, справу просив розглянути за його відсутності.

Представник Військової частини НОМЕР_1 у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 18 серпня 2023 року Харківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому неодноразово продовжено, останній раз Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 596/2026 від 13 липня 2026 року з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року строком на 90 діб.

ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних Силах України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 925 від 30 липня 2024 року про результати проведення службового розслідування, в ході якого було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області причиною безвісного зникнення військовослужбовців є ведення бойових дій проти збройних сил Російської Федерації – службове розслідування завершено; зникнення безвісти 16 липня 2024 року солдата ОСОБА_2 , стрільця-санітара 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_2 вважати пов`язаним із захистом Батьківщини під час виконання обов`язків військової служби в районі проведення бойових дій.

За даними витягу із акту службового розслідування від 30 липня 2024 року, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , під час проведення службового розслідування встановлено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 22 червня 2024 року № 214-РС, у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21 червня 2024 року № 178 (по стройовій частині) з 25 червня 2024 року солдат ОСОБА_2 , стрілець-санітар 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , зарахований до списків особового складу та призначений на посаду. На підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 від 17 листопада 2023 року № 1878дск та згідно бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 41/дск від 17 листопада 2023 року, військова частина НОМЕР_1 перейшла в оперативне підпорядкування ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та перемістилася з місця зосередження в село Таврійське Запорізького району Запорізької області до вихідного району для наступу з центром в населеному пункті міста Покровськ Донецької області. Із пояснень командира роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_5 та головного сержанта – командира 1-го кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , встановлено, що 15 липня 2024 року за наказом вищого керівництва для виконання бойового завдання в район населеного пункту Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області висунулася група військовослужбовців у складі: солдат ОСОБА_2 , стрілець-санітар 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 та інші військовослужбовці. Перед виходом усі військовослужбовці були одягнені за погодою у відповідному обмундируванні та взутті, були зі штатною зброєю зі спорядженими запасними магазинами до неї, екіпірованими засобами захисту (бронежилет та шолом кевларовий), та в наявності індивідуальних медичних аптечок. 16 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області при пересуванні група потрапила під щільне артилерійське та мінометне ураження силами противника, у зв`язку з чим група була вимушена відходити до більш безпечної позиції, однак солдат ОСОБА_2 , стрілець-санітар 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 до них не вийшов, зв`язок із ним був втрачений. За даними аеророзвідки на дану позицію зайшов ворог, тому вказані військовослужбовці вважаються безвісти зниклими, амуніція втраченою. Пошукові заходи здійснити неможливо через те, що на місці подій знаходиться ворог. Під час виконання бойового завдання будь-яких ознак перебування солдата ОСОБА_2 у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння помічено не було.

ОСОБА_1 надійшло сповіщення № 12/11695 від 28 серпня 2024 року, в якому повідомлено, що її чоловік солдат ОСОБА_2 , стрілець-снайпер 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 зник безвісти 16 липня 2024 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області.

30 серпня 2024 року Харківським районним управлінням поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне продовження № 12024221170003020, за фактом зникнення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України.

Відомості щодо зникнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території бойових дій (під час воєнних дій) внесено до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, про що свідчать дані витягу № 20250609-1834 від 09 червня 2025 року.

03 серпня 2026 року на виконання ухвали суду від 30 липня 2026 року, Державним некомерційним товариством «Український національний центр розбудови миру», який виконує функції Національного інформаційного бюро (НІБ) відповідно до Женевських конвенцій про поводження з військовополоненими та про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, до суду надана інформація № 08-10/41346 від 31 липня 2026 року, відповідно до якої завдання НІБ зводиться до того, щоб збирати, централізувати певну інформацію про захищених осіб, які опинилися в руках цієї сторони, та передавати цю інформацію супротивній стороні через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста, що виступає в якості нейтрального посередника; будь-які оновлення інформації та відомості, отримані від держави-агресора, через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста, невідкладно вносяться до Реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора (далі – Реєстр), до якого вноситься інформація про оборонців України та мирних (цивільних) осіб; за наявною у розпорядженні НІБ інформацією, відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесені до реєстру НІБ, однак відомості про перебування запитуваної особи в полоні відсутні. НІБ не наділене повноваженнями щодо самостійного встановлення місця перебування (розшуку) військовослужбовців чи цивільних осіб, які потрапили в полон (затримані, взяті у заручники, депортовані тощо), розшуку осіб, обліку поранених та загиблих. Окрім того, держава-агресор не надає інформацію про місце тримання та стан здоров`я громадян України, які перебувають в полоні держави-агресора. Станом на дату надходження ухвали, інформація від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного Комітету Червоного Хреста про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до НІБ не надходила.

04 серпня 2026 року на виконання ухвали суду від 30 липня 2026 року, Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, до суду надана інформація, відповідно до якої за результатами проведеної перевірки інформації, що зберігається в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» (База даних), що функціонує відповідно до Положення про цю базу даних, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2022 № 614, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.10.2022 за № 1319/38655, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянином України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 16 липня 2024 року по 03 серпня 2026 року (станом на 16:37) в Базі даних не виявлено.

11 серпня 2026 року на виконання ухвали суду від 30 липня 2026 року, Управлінням інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Харківській області до суду надана інформація № 398096-2026 від 10 серпня 2026 року, відповідно до якої згідно з даними інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 07 серпня 2026 року перебуває у державному розшуку за Харківським районним управлінням поліції № 2 ГУНП в Харківській області з 30 серпня 2024 року, кримінальне провадження № 12024221170003020 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України, як особа, зникла безвісти за особливих обставин; в період часу з 16 липня 2024 року по теперішній час до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має.

14 серпня 2026 року на виконання ухвали суду від 30 липня 2026 року, Харківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до суду надана інформація, відповідно до якої проведеним пошуком по наявному архіву відділу по першим примірникам первинних та поновлених актових записах з 2019 року по теперішній час, які знаходяться на зберіганні в архіві відділу, відсутній актовий запис про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відсутній актовий запис про зміну імені відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Архів за вказаний період по Харківському району Харківської області зберігся повністю.

14 серпня 2026 року на виконання ухвали суду від 30 липня 2026 року Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області до суду надана інформація № 15107/5/20-40-12-03-09 від 04 серпня 2026 року, відповідно до якої за відомостями з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків ДПС України про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 01 липня 2024 року по 30 червня 2026 року по ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вказаний період ОСОБА_2 нараховувався та виплачувався дохід від військової частини НОМЕР_1 з утриманням суми податку та військового збору, водночас за періоди серпень 2024 року – листопад 2024 року та лютий 2025 року – травень 2025 року відсутня інформація про доходи.

17 серпня 2026 року на виконання ухвали суду від 30 липня 2026 року, Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, до суду надана інформація, відповідно до якої за результатами проведеної перевірки інформації, що зберігається в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» (База даних), що функціонує відповідно до Положення про цю базу даних, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2022 № 614, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.10.2022 за № 1319/38655, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянином України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 16 липня 2024 року по 14 серпня 2026 року (станом на 15:50) в Базі даних не виявлено.

01 вересня 2026 року на виконання ухвали суду від 30 липня 2026 року, Військовою частиною НОМЕР_1 до суду надана інформація, відповідно до якої Військовою частиною опрацьовано питання щодо надання належним чином засвідчених копій матеріалів службового розслідування, проведеного відповідно до наказу командира військової частини «Про призначення службового розслідування» від 16 липня 2024 року, за фактом зникнення військовослужбовця солдата ОСОБА_2 ; за результатами перевірки наявних у Військовій частині документів витребувані судом матеріали службового розслідування не виявлено та станом на дату виконання ухвали у розпорядженні Військової частини відсутні.

11 вересня 2026 року на виконання ухвали суду від 30 липня 2026 року, Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до суду надана інформація № 20658/23602/10/26/4.1 від 10 вересня 2026 року, відповідно до якої проведеною перевіркою за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян по Харківській області актових записів про шлюб, зміну імені та смерть відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено. Перевірку наявності актового запису про шлюб, проведено з часу досягнення шлюбного віку особи зазначеної в ухвалі. Перевірку проведено по актовим записам про зміну імені та смерть на вищезазначену особу за період з 01 січня 2019 року по теперішній час по первинним та поновленим актовим записам цивільного стану.

Також суду надано:

- копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого повторно 16 квітня 2019 року Московським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, за даними якого ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками записані: батько – ОСОБА_7 , мати – ОСОБА_8 ;

- копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 22 грудня 2008 року Циркунівською сільською радою Харківського району Харківської області, за даними якого ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

- копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданого 22 грудня 2000 року Липецькою сільською радою Харківського району Харківської області, за даними якого ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

- витяг з Єдиного державного реєстру ветеранів війни № 20250613-00045732 від 13 червня 2025 року, сформований на підставі звернення законного представника ветерана ОСОБА_2 – ОСОБА_1 ;

- копія паспорту ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Статтею 46 ЦК України передбачено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 47 ЦК України, правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

За змістом статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення», зазначено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за обставин, яка загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошених громадянина померлим.

Оголошення фізичної особи померлою - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті, що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велись активні бойові дії.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Разом із тим суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Формулюючи висновки у справі № 755/11021/22 Велика Палата Верховного Суду виходила з того (пункт 45 постанови), що у частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Велика Палата Верховного Суду для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовувала телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права (пункти 58-61 постанови Великої Палати Верховного Суду).

У пунктах 62, 65, 66 постанови у справі № 755/11021/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала: «Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

У чинному ЦК України видозмінену до реалій незалежної України статтю 21 законодавець виклав у статті 46 без істотних змін, доповнивши її у частині другій реченням другим з наведенням спеціального правила із вказівкою на право суду (з урахуванням конкретних обставин) оголосити фізичну особу померлою до спливу дворічного строку, але не раніше спливу шести місяців.

Законодавець доповнив чинний ЦК України реченням другим частини другої статті 46 ЦК України задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу».

Велика палата Верховного Суду вказувала, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309. У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані РФ території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України. Обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності (пункти 81 - 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди. Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України. У частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України. Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій. У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності (див. пункти 94 - 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)).

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій (пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)).

В ухвалі від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25 (провадження № 14-22цс26) про повернення на розгляд Першої судової палати Касаційного цивільного суду справи № 671/132/25 Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин для прийняття до розгляду цієї справи з метою відступу (конкретизації) від попереднього правового висновку у справі № 755/11021/22.

Звертаючись до суду з заявою заявник просить оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в населеному пункті Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області.

Нью-Йорк – селище, розташоване у Торецькій міській територіальній громаді Бахмутського району Донецької області, Україна.

Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» № 376 від 28 лютого 2025 року, що у період з 24 лютого 2022 року по 06 серпня 2024 року Торецька міська територіальна громада за винятком с-ще Озарянівка, с-ще Курдюмівка, с-ще Шуми, відносилася до території активних бойових дій; з 07 серпня 2024 року по 22 квітня 2025 року с-ще Нью-Йорк Торецької міської територіальної громади відносилося до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; з 23 квітня 2025 року с-ще Нью-Йорк Торецької міської територіальної громади відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.

Шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі ОСОБА_2 (селище Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області), тобто у даному випадку з 23 квітня 2025 року, а отже на момент звернення ОСОБА_1 до суду і на час розгляду справи – вказаний строк сплив.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті на території, яка на момент вірогідної загибелі військовослужбовця була територією активних бойових дій, а потім окупована, зокрема у постановах від 21 січня 2026 року у справі № 127/11048/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 18 лютого 2026 року у справі № 759/22513/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Олександропілля Попаснянського району Луганської області), від 04 березня 2026 року у справі № 761/684/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області).

Відповідно до частини 3 статті 46 ЦК України, фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

У постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 490/6057/19-ц, Верховний Суд дійшов висновків, що встановлення факту, що має юридичне значення, щодо загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією Російської Федерації. Від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця. Тобто, відповідний юридичний факт має індивідуальний характер, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника, а саме: отримання загиблим статусу жертви міжнародного збройного конфлікту з подальшим отриманням членами сім`ї загиблого допомоги від гуманітарних організацій та можливості звернення членів сім`ї загиблого до міжнародних судів із відповідними вимогами.

Аналізуючи надані докази, судом встановлено, що за матеріалами службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обіймав посаду стрільця-снайпера 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти 16 липня 2024 року в районі населеного пункту Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області під час виконання обов`язків військової служби в районі проведення бойових дій. Водночас в Реєстрі оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора відсутні відомості про перебування ОСОБА_2 у полоні; в період з 16 липня 2024 року по 14 серпня 2026 року ОСОБА_2 не перетинав державний кордон України та лінії розмежування з тимчасово окупованою територією; з 30 серпня 2024 року ОСОБА_2 перебуває у державному розшуку за Харківським районним управлінням поліції № 2 ГУНП в Харківській області, кримінальне провадження № 12024221170003020 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України, як особа, зникла безвісти за особливих обставин, з 16 липня 2024 року по 10 серпня 2026 року до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має; за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян по Харківській області актових записів про шлюб, зміну імені та смерть відносно ОСОБА_2 не виявлено.

Наведені обставини про зникнення безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дають підстави припустити його загибель ІНФОРМАЦІЯ_3 у населеному пункті Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області, під час виконання ним обов`язків військової служби в районі проведення бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил Російської Федерації, у складі військової частини НОМЕР_1 , про що зазначено в матеріалах службового розслідування за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 ..

На день розгляду даної заяви сплинув шестимісячний строк з дня закінчення активних бойових дій в селищі Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області та з 16 липня 2024 року відсутні будь-які відомості про місце перебування ОСОБА_2 .

Враховуючи вищевикладене, суд висновує про наявність достатніх правових підстав для оголошення ОСОБА_2 померлим.

Оскільки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пропав безвісти за обставин, що дають підстави припустити його загибель у зв`язку з воєнними діями, суд вважає за необхідне датою смерті ОСОБА_2 вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якого ОСОБА_2 пропав безвісти.

На підставі викладеного, керуючись статтями 89, 293, 305, 306 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про оголошення особи померлою – задовольнити.

Оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, громадянина України, померлим.

Датою смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Місцем смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати населений пункт Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області, Україна.

Вважати, що загибель ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов`язана із захистом Батьківщини на території, на якій введено воєнний стан під час виконання ним обов`язків військової служби в районі проведення бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил Російської Федерації.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_8 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ: 00034022, місцезнаходження: місто Київ, проспект Повітряних сил, будинок № 6.

Заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_9 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ: 41404009, місцезнаходження: 62472, Харківська область, Харківський район, місто Мерефа, вулиця Культури, будинок № 2-Б.

Суддя Т.В.Бобко

Присяжні О.Г. Шунько

М.О. Лопата