Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №645/4161/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/4161/26

Провадження № 2/645/3014/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2026 р. м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Федорової О.В.

за участю секретаря судового засідання Жорняк А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу №645/4161/26 за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

До Немишлянського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії №LM203314118 від 05.04.2025 року в розмірі 14214,63 грн., з яких: 5099,12 грн. заборгованість за тілом кредиту, 8809,51 грн. заборгованість за відсотками та 306,00 грн. заборгованість за комісією.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 05.04.2025 року між ТОВ «Оптимальні кредити» та відповідачкою укладено в електронній формі договір кредитної лінії № LM203314118, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 5100,00 грн. Кредитний договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, а отже він є укладеним у належній формі та породжує для сторін відповідні права й обов`язки. Позивач зазначає, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за договором та перерахував відповідачу кредитні кошти, проте відповідачка свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Позивач посилається на перехід до нього права грошової вимоги за кредитним договором на підставі укладених договорів факторингу: від 09 липня 2025 року між ТОВ «Оптимальні кредити» та ТОВ «Таліон Плюс» та від 27 жовтня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал».

Згідно з розрахунком позивача, станом на дату звернення до суду загальна заборгованість за кредитним договором складає 16764,19 грн., з яких 6099,12 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8809,51 грн. - заборгованість за процентами, 306,00 грн. - заборгованість за комісією та 2549,56 грн. - штрафні санкції. При цьому позивач не заявляє вимог про стягнення штрафних санкцій, у зв`язку з чим посилаючись на неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором просить стягнути з відповідачки 14214,63 грн, що складаються із заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією, а також понесені судові витрати, у тому числі судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою суду від 12.05.2026 року відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Витребувано докази, необхідні для розгляду справи.

01.06.2026 року від АТ КБ "ПРИВАТ БАНК" на виконання ухвали суду надійшла витребувана інформація.

10.06.2026 року на адресу суду від уповноваженого представника відповідачки адвоката Скользнєвої В.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Так, представником зазначено, що 05.04.2025 року між ТОВ «Оптимальні кредити» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № LM203314118, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 5100,00 грн. При цьому сторонами погоджено кінцеву дату повернення кредиту - 05 травня 2030 року. Відповідачка не заперечувала факту укладення кредитного договору, однак заперечувала проти заявленого позивачем розміру заборгованості та наявності у позивача права вимоги до неї. Зокрема, сторона відповідачки посилається на недоведеність факту переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Юніт Капітал». Вказує, що 09 липня 2025 року між ТОВ «Оптимальні кредити» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № ОК-ТП/43, а 27 жовтня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» - договір факторингу № 27/1025-01. Проте, надані позивачем витяги з реєстрів прав вимоги не є належними та достатніми доказами переходу права вимоги саме за кредитним договором відповідачки. Представник відповідачки вказує, що надані реєстри складаються лише з декількох аркушів, містять відсутні фрагменти тексту, а відомості щодо відступлення права вимоги за кредитним договором № LM203314118 не засвідчені підписами та печатками сторін безпосередньо на відповідних аркушах, що не є належним доказом переходу права вимоги. Також представник відповідачки посилалася на відсутність доказів виконання умов договору факторингу № ОК-ТП/43 від 09 липня 2025 року в частині оплати фактором відступленого права вимоги. У зв`язку з викладеним, представник відповідачки вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами набуття права вимоги за кредитним договором № LM203314118, а відтак наявності у нього права вимагати від відповідачки сплати заявленої заборгованості. Крім того, представник відповідачки посилається на те, що кінцевою датою повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору є 05.05.2030 року, у зв`язку із чим заперечує проти дострокового стягнення всієї суми заборгованості, посилаючись на відсутність підстав для дострокового повернення кредиту. Також, представник відповідачки заперечує проти розміру нарахованих позивачем процентів за користування кредитом, оскільки позивач просить стягнути 8809,51 грн процентів при отриманій відповідачем сумі кредиту 5100,00 грн, що є несправедливим та непропорційним. Посилаючись на положення Закону України «Про захист прав споживачів», представник відповідачки зазначала, що умови договору споживчого кредитування не повинні створювати істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, а вимога про сплату непропорційно великої суми компенсації може свідчити про несправедливість відповідних умов договору. Представник відповідачки вказує, що ОСОБА_1 , як споживач кредитних послуг не мала можливості належним чином оцінити наслідки укладення кредитного договору та розмір майбутніх нарахувань, а умови договору, на її думку, не забезпечували достатньої прозорості щодо періоду та розміру нарахування платежів. З огляду на це вважала заявлений позивачем розмір процентів таким, що порушує принципи справедливості, добросовісності та розумності, у зв`язку з чим просила, у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості, зменшити розмір нарахованих процентів до 2550,00 грн, що становить половину отриманої суми кредиту. Таким чином, представник відповідачки просила визначити загальний розмір заборгованості у сумі 7595,00 грн, який, за її розрахунком, складається з 5100,00 грн тіла кредиту, 2550,00 грн процентів та 360,00 грн комісії, з урахуванням здійснених платежів у розмірі 415,00 грн. Також, представник відповідачки заперечувала проти заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. та вважала їх завищеними та неспівмірними зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та витраченим часом. Крім того, просила суд стягнути судові витрати зі сторони позивача на користь відповідачки в розмірі 8000,00 грн.

11.06.2026 року від уповноваженого представника позивача ОСОБА_2 до матеріалів справи надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої сторона позивача проти відзиву заперечує з таких підстав. Так, щодо нарахування процентів за кредитним договором представник позивача зазначає, що відповідачка під час укладення кредитного договору ознайомилася з його умовами, Правилами кредитування та паспортом споживчого кредиту, самостійно обрала суму кредиту, строк кредитування та погодилася з умовами договору. Таким чином, умови договору були доведені до відома відповідачки до моменту його укладення, а сам договір був укладений в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Так, представник позивача вказує, що відповідно до умов кредитного договору, у період з 05 квітня 2025 року по 04 травня 2025 року застосовувалася дисконтна процентна ставка у розмірі 0,29 % від суми кредиту за кожний день користування кредитними коштами, а після закінчення дисконтного періоду базова процентна ставка у розмірі 0,98 % за кожний день користування кредитом. Позивач зазначив, що відповідні проценти нараховувалися відповідно до умов укладеного сторонами договору. Крім того, позивач вказав, що умовами кредитного договору передбачено нарахування процентів після закінчення строку кредитування як процентів у розумінні частини другої статті 625 ЦК України. Тобто, сторони договору погодили інший розмір процентів за прострочення грошового зобов`язання, у зв`язку з чим застосування трьох процентів річних, передбачених законом, не виключає можливості стягнення погодженого сторонами розміру процентів. Представник позивача зазначив, що нараховані проценти не є штрафом, пенею чи іншою неустойкою, а тому, на його думку, на них не поширюються положення законодавства щодо звільнення позичальника від сплати неустойки за прострочення виконання кредитного зобов`язання. Також, представник позивача вказує, що існували два періоди нарахування процентів: проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування та проценти, нараховані у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання після закінчення строку кредитування та, останні підлягають стягненню на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки договором визначено інший розмір процентів.

Щодо переходу права вимоги представник заперечив доводи сторони відповідачки про неналежність наданих доказів переходу права вимоги та зазначив, що на підтвердження переходу права вимоги надав витяги з Реєстрів прав вимоги до договорів факторингу № ОК-ТП/43 від 09 липня 2025 року та № 27/1025-01 від 27 жовтня 2025 року, які містять необхідні реквізити, зокрема номер реєстру, реквізити договору, дату його укладення, інформацію про боржника та розмір заборгованості, а також підписи уповноважених представників сторін. Щодо доводів сторони відповідачки про ненадання доказів оплати за договорами факторингу представник позивача зазначив, що факт здійснення фінансування між сторонами договорів факторингу не є умовою переходу права вимоги, якщо договором прямо передбачено інший момент такого переходу. Разом з тим, представник позивача зазначив, що на підтвердження здійснення оплати за набуті права вимоги до матеріалів справи надані копії платіжних інструкцій, що підтверджують проведення відповідних платежів за договором факторингу № 27/1025-01 від 27.10.2025 року. Також, представник позивача заперечував щодо заявлених стороною відповідачки витрат на професійну правничу допомогу Позивач заперечив проти їх стягнення у розмірі 8000 грн, вважаючи таку суму завищеною та неспівмірною зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, витраченим часом та ціною позову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. В позовній заяві представник позивача Кукса К.О. просила суд розглянути справу без її участі за наявними в ній матеріалами. Інших заяв та клопотань від представника позивача не надходило.

Відповідачка ОСОБА_1 та її уповноважений представник адвокат Скользнєва В.В. в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином. В матеріалах справи міститься заява представника відповідачки Скользнєва В.В. про розгляд справи без участі сторони відповідачки (вх. №22331 від 13.07.2026 року).

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами судового процесу докази, суд встановив наступне.

05.04.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Оптимальні кредити» було укладено Договір кредитної лінії №LM203314118 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором позичальника VPUQ /а.с. 32 зворот - 38/.

Умовами п. 2.1 Договору передбачено, що за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у формі Кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимальні кредити».

Відповідно до п. 2.2 Договору загальний розмір кредиту становить 5100 грн 00 коп. Разом із тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів.

У п. 2.3-2.5 Договору сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 05.04.2025 (що є датою надання Кредиту). Другий та решта траншів за договором можуть бути надані позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором. Надання кожного додаткового траншу за договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу. Кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника (не цільовий кредит), окрім участі в азартних іграх.

Згідно з п. 3.1 Договору позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього договору строк Дисконтного періоду користування складає 45 (сорок п`ять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

У п. 3.2 Договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Для здійснення першої пролонгації Дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 29 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 428 грн. 91 коп (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5168-74XX-XXXX-1167, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового траншу за Договором.

Згідно з п. 7.1 Договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 04.05.2025, а саме протягом 29 днів від дати отримання першого траншу позичальником.

Згідно з п. 7.2, 7.3 Договору в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 7.2.1. закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; 7.2.2. дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 05.05.2030.

Відповідно до п. 8.1 Договору за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом та Комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим Договором. Інших витрат Позичальника Договором не передбачено.

У п. 8.3 Договору сторони погодили, що базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

Згідно з п. 8.5 Договору розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 306 грн 00 коп.

Відповідно до п. 8.7 Договору за умови повного дострокового погашення всієї суми Кредиту за всіма отриманими Траншами протягом 6 (шести) календарних днів після дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, Кредитодавець зобов`язаний зменшити зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування Кредитом наступним чином:

8.7.1. за період від 05.04.2025 до 04.05.2025 (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 70,41 (п`ятдесят чотири цілих вісім сотих) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,29 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних;

8.7.2. у разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів або здійснить Поновлення Дисконтного періоду, на період після 04.05.2025 Кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 0,00 (нуль) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за Індивідуальною процентною ставкою 0,98 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

05.04.2026 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 6682 підписала Паспорт споживчого кредиту продукту «FLASH» до Договору №LM203314118 від 05.04.2026 року /а.с. 31/.

Згідно з довідкою ТОВ «Оптимальні кредити», на виконання кредитного договору Договору №LM203314118 від 05.04.2026 року ТОВ «Оптимальні кредити» було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції: особа платника ТОВ «Оптимальні кредити», отримувача ОСОБА_1 , сума платіжної операції 5100,00 грн, дата 04.05.2025 /а.с. 28/.

Позивачем надано платіжне доручення №5e7fc-1c85-4c5d-8e9c-253450cf69fb від 05.04.2025 року, згідно з яким ТОВ «Оптимальні кредити» перерахувало на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 кошти у сумі 5100,00 грн, призначення платежу «переказ коштів згідно договору №LM203314118 від 05.04.2026, ОСОБА_1 , код 3189617768, для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , без ПДВ» /а.с. 46/.

Окрім того, факт перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів підтверджується повідомленням АТ КБ «Приват Банк» (вх. 17169), згідно з яким на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 , а також надано виписку по рахунку, з якої вбачається про зарахування 05.04.2025 року на картку ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 5100,00 грн.

09.07.2025 між ТОВ «Оптимальні кредити» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №ОК-ТП/43, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором /а.с. 50-51/.

Наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення реєстру прав вимоги (п.п. 4.1 договору факторингу).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 09.07.2025, ТОВ «Таліон плюс» отримало право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №LM203314118 від 05.04.2025 у розмірі 11267,49 грн., з яких заборгованість по основному боргу 5099,12 грн; заборгованість по відсоткам 3312,81 грн; заборгованість по комісії 306,00 грн; неустойка 2549,56 грн /а.с. 52-53/.

09.07.2025 ТОВ «Оптимальні кредити» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно з Реєстром прав вимог від 09.07.2025 /а.с. 9/.

09.07.2025 ТОВ «Оптимальні кредити» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2025 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги від 09.07.2025 за Договором факторингу №ОК-ТП/43 від 09.07.2025, у якому підтвердили, що станом на 31.12.2025 фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги від 09.07.2025 за Договором факторингу №ОК-ТП/43 від 09.07.2025 /а.с. 9/.

27.10.2025 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №27/1025-01, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором /а.с. 11-12/.

У п. 3.2 договору сторонами погоджена, що сума фінансування за договором становить 724866,77 грн.

Згідно з п. 4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними Акта прийому-передачі Реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку.

27.10.2025 ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Акт прийому-передачі Реєстру прав вимог №1 від 27.10.2025 за Договором факторингу №27/1025-01 від 27.10.2025 /а.с. 16/.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 27.10.2025, ТОВ «Юніт Капітал» отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №LM203314118 від 05.04.2025 у розмірі 16754,19 грн., з яких заборгованість по основному боргу 5099,12 грн; заборгованість по відсоткам 8809,51 грн; заборгованість по комісії 306,00 грн; неустойка 2549,56 грн /а.с. 14-15/.

Згідно з платіжною інструкцією в національній валюті №667 від 29.10.2025 року ТОВ «Юніт Капітал» перерахувало ТОВ «Таліон Плюс» 724866,77 гривень з призначенням платежу: «оплата за відступлення прав вимоги згідно з Договором факторингу №27/1025-01 від 27.10.2025 та Реєстру відступлення права вимоги №1 до Договору факторингу №27/1025-01 від 27.10.2025» /а.с. 17/.

Як убачається з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Оптимальні кредити», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № LM203314118 від 05.04.2025 станом на дату продажу 09.07.2025 становить: 5100,00 грн за тілом кредиту; 3726,93 грн за процентами; 366,00 грн комісія; 2549,56 грн неустойка. З розрахунку убачається, що 03.05.2025 відбулася сплата в рахунок погашення заборгованості 414,12 грн. відсотків та 0,88 грн. грн. тіла кредиту /а.с. 18/.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № LM203314118 від 05.04.2025 станом на дату продажу 27.10.2025 становить: 5099,12 грн за тілом кредиту; 3726,93 грн за процентами; 306,00 грн комісія; 2549,56 грн неустойка. З розрахунку убачається, що 03.05.2025 відбулася сплата в рахунок погашення заборгованості 414,12 грн. відсотків та 0,88 грн. грн. тіла кредиту /а.с. 19/.

Представником ТОВ «Юніт Капітал» складено виписку з особового рахунку за Кредитним договором № LM203314118 від 05.04.2025, згідно з якою заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 18.03.2026 складає 16764,19 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5099,12 грн, за процентами 8809,51 грн, за комісією 306,00 грн, за штрафними санкціями 2549,56 грн. /а.с. 20/.

05.02.2026 ТОВ «Юніт Капітал» направило ОСОБА_1 досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором №LM203314118 від 05.04.2025 в сумі 16764,19 грн /а.с.29/.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як убачається з матеріалів справи, 05.04.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Оптимальні кредити» було укладено Договір кредитної лінії №LM203314118 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором позичальника VPUQ.

У вказаному договорі сторонами були погоджені всі істотні умови договору. Виконання кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у сумі 5100,00 грн. відповідачці (позичальнику) підтверджується матеріалами справи та повідомленням АТ КБ «Приват Банк», наданим на виконання ухвали суду.

Надані позивачем докази є належними та достатніми для висновку про виконання кредитором ТОВ «Оптимальні кредити» свого обов`язку за кредитним договором.

Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Виходячи з наведеного вище, до ТОВ «Таліон Плюс» від ТОВ «Оптимальні кредити» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №LM203314118 від 05.04.2025 на підставі договору факторингу №ОК-ТП/43 від 09.07.2025.

У подальшому ТОВ «Юніт Капітал» отримало від ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №LM203314118 від 05.04.2025 на підставі договору факторингу №27/1025-01 від 27.10.2025 року.

За правилами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, як це закріплено положеннями ст. 599 ЦК України.

Положення ст. 610 ЦК України унормовують, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У п. 8.3 Договору № LM203314118 від 05.04.2023 сторони погодили, що базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Відповідно до п. 8.7.1 Договору за період від 05.04.2025 до 04.05.2025 (включно) Кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 70,41% від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,29 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 105,85 відсотків річних.

Згідно з п.п. 9.1.1.7. Договору у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування Кредитом, частини Кредиту або Комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення Договору.

З матеріалів справи убачається, що 05.02.2026 ТОВ «Юніт Капітал» направило ОСОБА_1 досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості №25771396024 від 05.02.2026.

Відтак, суд, дослідивши надані докази, доходить висновку, що знаходить своє підтвердження обставина наявності у відповідачки ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості за кредитним договором №LM203314118 від 05.04.2025 року по тілу кредиту в сумі 5099,12 грн. та по відсоткам за користування кредитом в сумі 8809,17 грн. Відтак, оскільки на час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України, відповідачкою прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, а тому суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» щодо стягнення з відповідачки заборгованості у вказаній вище сумі.

У свою чергу, з приводу нарахування ТОВ «Оптимальні кредити» до сплати ОСОБА_1 комісії в сумі 306,00 гривень, суд зважає на таке.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Як виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 31.07.2025, прийнятій у справі №199/441/21, провадження №61-9002св23, положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону «Про споживче кредитування», є нікчемними.

Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №708/195/19.

Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між ТОВ «Оптимальні кредити» та ОСОБА_1 договору встановлено комісію за надання кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за дії, які не є послугою в розумінні Закону України «Про споживче кредитування».

Ураховуючи наведене, умови щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту, є нікчемними.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, як це закріплено вимогами ч. 3 ст. 55 вказаного Закону.

Як унормовано положеннями ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Правилами ч. 1, ч. 2 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що послуга з надання споживчого кредиту є діяльністю банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідає змісту кредитних правовідносин.

Виходячи із принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги заборонено нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене вище, положення Договору №LM203314118 від 05.04.2025 про сплату позичальником на користь банку комісії за надання кредиту (пункт 8.5 Договору) суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.

За таких обставин, ТОВ «Оптимальні кредити» без належних на те правових підстав нарахована відповідачеві комісія за надання кредиту на суму 306,00 гривень, а відтак, позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в сумі 306,00 грн є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

Водночас суд зазначає, що вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2549,56 грн. позивачем не заявлялися, у зв`язку з чим вони не є предметом розгляду у цій справі та судом не розглядаються.

Таким чином, доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал», є заборгованість у загальному розмірі 13908,63 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 5099,12 грн. та заборгованості за процентами 8809,51 грн.

В ході судового розгляду цієї справи не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами обставини, на які представник відповідачки посилалася в обґрунтування своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертиз.

За правилами ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача - на 97,85% , з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2605,17 гривень (13908,63 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 14214,63 грн. (загальна сума позовних вимог) = 97,85% х 2 662,40 грн. (сума сплаченого судового збору) : 100 = 2605,17).

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.1, 2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина 2 статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 137 ЦПК України).

В позовній заяві позивач також просив стягнути з відповідачки, крім судового збору, 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, надавши відповідні докази таких витрат, зокрема: договір про надання правової допомоги 20/01/26-02 від 20.01.2026 року /а.с. 21/, додаткова угода №25771396024 до Договору про надання правової допомоги 20/01/26-02 від 20.01.2026 року /а.с. 22/, акт прийому-передачі наданих послуг /а.с. 23/, копія свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю /а.с. 24/, копія довіреності /а.с.25 /, копія довіреності /а.с. 26/.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, враховуючи заперечення представника відповідачки адвоката Скользнєвої В.В. приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в розмірі 3500,00 грн.

З огляду на задоволення позовних вимог на 97,85 %, суд не вбачає підстав для покладення на позивача витрат відповідачки на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 76, 77, 81, 89, 141, 265, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженню відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованості за Договором кредитної лінії №LM203314118 від 05.04.2025 року в розмірі 13908,63 грн., з яких: 5099,12 грн. заборгованість за тілом та 8809,51 грн. заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2605,17 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місце знаходження: м. Київ, бул. Лесі Українки, 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163, МФО 322001;

відповідачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 06.10.2026 року.

Суддя О.В. Федорова