Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №644/10590/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Маркосян М. В.

Справа № 644/10590/26

Провадження № 2-а/644/92/26

07.10.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 року.

Індустріальний районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Маркосян М.В.,

за участю секретаря судових засідань – Григоряна Р.О.

позивача: ОСОБА_1

розглянувши в м. Харкові у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Від ОСОБА_1 надійшла дана позовна заява. ОСОБА_1 визначив відповідачем Управління патрульної поліції в Харківській області, однак згідно зазначеного позивачем коду ЄДРПОУ позов поданий до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України .

Позивач просить суд скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕГА №2078439 від 03.08.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позову зазначає про те, що згідно з постановою серії ЕГА №2078439 від 03.08.2026 його було притягнуто до відповідальності за статтею 183 КУпАП та застосовано стягнення за хибний виклик поліції в розмірі 850,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 3 серпня 2026 року інспектором Соляником Артемом Сергійовичем було винесено постанову серії ЕГА № 2078439 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП (неправдивий виклик спеціальних служб) та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. 2 серпня 2026 року десь з 17 години діти, які мешкають по бульвару Івана Каркача, 13а, постійно порушують громадський спокій. Діти поводять себе зухвало, не виховані, поводять себе зовсім не спокійно — носяться по приватному сектору. У сусідів стоїть великий батут, і, стрибаючи на ньому, одночасно декілька дітей увесь час верещать. Вже два роки позивач скаржиться в різні інстанції, але усе марно. На якийсь час вщухає, а потім знову починається. 02 та 03 серпня він дзвонив на гарячу лінії 102 для виклику поліції, повідомляв про зазначені обставини. 2 серпня 2026 позивачем було здійснено виклик поліції на гарячу лінію «102» з метою захисту його законних прав. Цей виклик не мав на меті обману чи хуліганських спонукань. Цей факт також підтвердив наряд, який по приїзду підтвердив порушення громадського порядку, прийняв електронну заяву і сказав, що зараз з відділення поліції з інспектором ювенальної поліції прийдуть провести бесіду з дітьми. Але 03 серпня шум знов почався, і позивач був змушений знов викликати поліцію. Вважає, що в його діях умисел повністю відсутній, оскільки його сприйняття подій було об`єктивним, а звернення до поліції — законним способом реагування на правопорушення.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд постанову у справі про адміністративне правопорушення, складену відносно позивача скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити, розподіливши судові витрати.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 03.09.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд у спрощеному позовному провадженні.

Відповідач, в особі свого представника Ільченко Є.С., подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про те, що на дату події питання захисту населення від шкідливого впливу шуму регулювалися статтею 32 Закону України «Про систему громадського здоров`я». Частина друга цієї статті встановлює загальну вимогу щодо неперевищення державних медикосанітарних нормативів шуму для відповідного часу доби, а частина третя передбачає додаткові обмеження на захищених об`єктах у період з 22 години до 8 години. Отже, положення законодавства не означають ані безумовної допустимості будь-якого шуму до 22 години, ані того, що сам факт наявності побутового шуму в денний час автоматично утворює адміністративне правопорушення. Зміст оскаржуваної постанови в цій частині слід оцінювати в контексті конкретного повідомлення позивача про поведінку дітей у денний час, а не як висновок про необмежене право на будь-який шум до 22 години.

Отже, відповідач вважає, що у ОСОБА_1 не було підстав для виклику поліції, а поліцейський був уповноваженою особою для складання оскаржуваної постанови, отже позов, на думку відповідача, задоволенню не підлягає.

Позивач з`явився у судове засідання, надав пояснення, просив допитати свідка, свою дружину. Відповідач в судове засідання не з`явився, був повідомлений про розгляд справи у порядку, передбаченому ст.268 КАС України.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасника справи, який був належним чином повідомлений про судове засідання.

У судовому засіданні 01.10.2026 судом було заслухано позивача, допитано свідка, досліджені докази, заяви по суті справи. У відповідності до ч.1 ст.227 КАС України після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 07 жовтня 2026 об 11-10, оголосивши дату та час його проголошення.

Суд, дослідивши матеріали справи і встановивши фактичні обставини, дійшов таких висновків.

03.08.2026 відносно позивача було складено Постанову серії ЕГА № 2078439 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП (завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань) та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Згідно вказаної постанови правопорушення полягало в тому, що «03.08.2026 року близько 17:28 год м Харків вул. Мохнаць ка, 13 громадянин здійснив хибний виклик про шум дітей у сусідів який відбувався о 17:20 знаючи що шуміти можно по законодавству до 22:00 години».

Статтею 183 КУпАП передбачено відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Позивачем заперечується факт вчинення ним правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, при цьому, представником відповідача докази вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення у постанові про притягнення позивача до відповідальності не зазначені. Поданий представником відповідача відзив на позовну заяву не містить належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, натомість в ньому міститься лише посилання на оформлену постанову про адміністративне правопорушення, яка оскаржується позивачем та повторюються обставини, які зазначені позивачем у позовній заяві.

Окрім того, як вбачається із оскаржуваної постанови, згідно з поясненнями самого позивача, допитаного судом свідка, при здійсненні виклику працівників поліції позивачем були зазначені самі ті обставини, які були дійсною причиною виклику. Висновки уповноважених представників позивача, при складанні оскаржуваної постанови щодо хибності або неправдивості виклику зводяться до правової оцінки складу правопорушення в діях сусідів позивача і не свідчать про неправдивість саме виклику.

Суд звертає увагу на те, що об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, є суспільні відносини у сфері громадського порядку.

Відповідно до п.14 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає всіх можливих заходів для надання невідкладної, зокрема домедичної і медичної, допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров`я.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

У відповідності до ст. 222 КУпАП України розгляд справ про правопорушення, передбачені ст. 183 цього Кодексу, покладено на органи Національної поліції.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Винність діяння є обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст. 9 КУпАП.

В адміністративному позові позивач ОСОБА_2 категорично заперечив свою вину у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, вказане також підтвердив в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для справи.

Згідно із ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

У відповідності до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова про адміністративне правопорушення не може оцінюватися судом в розумінні ст. 73 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 183 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б її обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.

Також суд приймає до уваги те, що працівники поліції письмових пояснень свідків до матеріалів справи не долучали. Також відповідачем не представлено жодних доказів того, що позивач умисно і безпідставно викликав поліцію на місце пригоди. Наведене має важливе значення, адже притягнення до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП передбачає встановлення в діях винної особи прямого умислу на завідомо неправдивий, безпідставний виклик поліції.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.

Згідно вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Складення самої постанови про адміністративне правопорушення не може бути належним та допустимим доказом вчинення особою правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим, тому постанову серії ЕГА № 1570380 від 30.09.2024 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП слід скасувати, а також у відповідності до ст. 286 КАС України – закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Судовий збір відповідно до положень ст.ст.132, 139, 143 КАС України підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За таких обставин, з урахуванням задоволення позову суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 665,60 грн. сплаченого позивачем судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 205, 241-246, 255, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити..

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №2078439 від 03.08.2026 стосовно притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП – скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 665,60 гривень судових витрат на відшкодування судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України (місце знаходження: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3, ЄДРПОУ 40108646).

Повний текст рішення складено 07.10.2026

Суддя Марина МАРКОСЯН