Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №612/344/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 612/344/26

Номер провадження 2/629/2376/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді - Попова О.Г., за участю секретаря судових засідань – Уваренко В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому зазначає, що 02.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інкасо Фінанс» та відповідачем укладено Договір № 3047910635-50621, відповідно до умов якого, сума кредиту – 2000,00 грн, дата видачі кредиту 02.03.2021, дата повернення кредиту 16.03.2021 (включно), термін користування кредитом 14 діб, плата за користування кредитом встановлена в розмірі 1.95 % за кожен день користування кредитом. 23.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем укладено Договір № 2108241884813, відповідно до умов якого сума кредиту – 4400,00 грн, граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік, проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2.00 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). д) тип процентної ставки – фіксована. 07.07.2021 було укладено договір № 07-07/21 відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3047910635-50621. 10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3047910635-50621. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 3047910635-50621. 01.12.2021 було укладено договір № 1-12 відповідно до якого ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2108241884813. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2108241884813. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 2108241884813. Загальний розмір заборгованості за кредитним договором №3047910635-50621 від 02.03.2021, становить 15985,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 2000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 13985,00 грн Загальний розмір заборгованості за кредитним договором №2108241884813 від 23.03.2021, становить 74889,76 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) -4400,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 70489,76 грн Загальний розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача з урахуванням принципу розумності, співмірності і пропорційності становить 53077,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 6400,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 46677,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав позовні вимоги. Також надав відповідь на відзив, у якій просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі Щодо нарахованих відсотків ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» посилається на те, що у розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Підписуючи Договір позики сторони погодили умови повернення позики, в тому числі порядок нарахування процентів по Договору у разі належного та неналежного виконання зобов`язань позичальником. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору та його часткове виконання. Відповідно до розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснював часткові погашення за договором, як плату за пролонгацію дії договору, кредитування, оскільки продовжував користуватися кредитними коштами. Отже, нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування, визначеного та погодженого сторонами Договору. Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження належного виконання умов договору та контррозрахунок заборгованості, здійснений Відповідачем, відповідно до погоджених умов договору. Таож зазначає, що ТОВ «Факторинг партнерс» заборгованість не нараховував, а звернувся до суду з позовом до Бборжника про стягнення заборгованості виключно з сумою, яка була передана в рамках підписаного Договору про відступлення права вимоги. При цьому, договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Щодо нарахованих відсотків ТОВ «Служба миттєвого кредитування» посилається на те, що відсотки нараховувалися відповідно до умов договору погодженими з відповідачем. Вказує, що відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку відповідно до погоджених та чинних умов договору. Таким чином, відповідачем не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору. Таким чином, відсутні підстави для сумніву у правильності здійснених Кредитором розрахунків. Звертає увагу, що кредитний договір є дійсним як в цілому, так і в частині автоматичної пролонгації договору, не оскаржується в судовому порядку як сторонами договору, так і будь-якими іншими особами, відповідає вільному волевиявленню сторін та чинному законодавству. Розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.

Відповідач та його представник – адвокат Шейка Є.Ю. у судове засідання не з`явилися, у наданій телефонограмі представник просив розгляд справи проводити за його відсутності та відсутності відповідача. Також представником надано відзив на позовну заяву, у якому він просив позовні вимоги задовольнити частково. В обґрунтування посилається на те, що відповідач повністю визнає свої зобов`язання щодо повернення отриманих коштів (тіла кредитів), а також сплати відсотків за користування ними, які були нараховані виключно протягом встановлених договорами строків кредитування. За Договором № 3047910635-50621 від 02.03.2021 строк користування коштами становив 14 днів (з 02.03.2021 по 16.03.2021 включно), тому загальна сума до сплати, яку визнає відповідач становить 2546,00 грн, з яких: 2000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 546,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами. За Договором № 2108241884813 від 23.03.2021 строк користування коштами становив 16 днів (з 23.03.2021 по 08.04.2021 включно), тому загальна сума до сплати, яку визнає відповідач становить 5808,00 грн, з яких: 4400,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 1408,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами. Нарахування відсотків поза межами строку дії кредитних договорів є прямо порушенням норм чинного законодавства України та суперечить усталеній судовій практиці Верховного Суду. Зі спливом строку кредитування (після 16.03.2021 р. та 08.04.2021 р. відповідно) кредитні договори не припинили свою дію в частині зобов`язання повернути кошти, проте кредитори втратили право нараховувати проценти за користування кредитом за ставками, погодженими в договорах. Натомість позивач мав право на стягнення сум на підставі статті 625 ЦК України (3% річних та інфляційних втрат), проте відповідні вимоги у позовній заяві не заявлялися. Нарахування позивачем процентів у загальному розмірі 46 677,00 грн, що майже у 7 разів перевищує суми отриманих Відповідачем кредитів, є незаконним та грубо порушує засади справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України). Крім того, у матеріалах справи відсутні виписки по особовому рахунку Відповідача, підписані первинними кредиторами, які б фіксували щоденний рух коштів, детальний розрахунок нарахування відсотків та точний баланс боргу безпосередньо на дати підписання договорів цесії. Надані Позивачем односторонні таблиці розрахунку заборгованості, складені ТОВ «Коллект Центр» значно пізніше, не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не можуть підтверджувати безспірність суми позову поза межами укладених договорів.

У наданих запереченнях представник відповідача – адвокат Шейка Є.Ю. щодо нарахування відсотків поза межами строку кредитування зазначає, що позивач свідомо підміняє поняття «строк дії договору» та «строк кредитування». Як вже зазначалося у Відзиві, за Договором № 3047910635-50621 строк користування коштами (кредитування) становив 14 днів, а за Договором № 2108241884813 - 16 днів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 чітко розмежувала ці поняття: право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Після закінчення цього строку права кредитодавця захищаються частиною 2 статті 625 ЦК України (стягнення інфляційних втрат та 3% річних), а не шляхом продовження нарахування договірних відсотків. Щодо твердження Позивача про ненадання Відповідачем «контррозрахунку» вказує, що у відзиві на позовну заяву відповідач чітко та математично обґрунтовано навів власний контррозрахунок, визнавши суму боргу виключно в межах фактичного отримання коштів та узгодженого строку кредитування: За Договором № 3047910635-50621: 2000,00 грн (тіло) + 546,00 грн (відсотки за 14 днів) = 2 546,00 грн. За Договором № 2108241884813: 4400,00 грн (тіло) + 1408,00 грн (відсотки за 16 днів) = 5 808,00 грн. Загальна визнана сума заборгованості: 8 354,00 грн. Той факт, що позивач ігнорує наданий відповідачем контррозрахунок, не робить односторонній розрахунок Позивача апріорі правильним чи безспірним. Щодо відсутності належних первинних документів зауважує, що позивач лише посилається на Договори факторингу, Акти приймання-передачі реєстру боржників та власні таблиці розрахунку. Однак, відповідно до сталої практики Верховного Суду (наприклад, постанови від 16.10.2018 у справі № 914/239/18, від 25.02.2021 у справі № 904/7814/16), договори відступлення права вимоги та витяги з реєстрів боржників не є первинними бухгалтерськими документами. Вони не підтверджують ані факту видачі коштів, ані правомірності нарахування відсотків, а фіксують лише обсяг прав, що передаються. Враховуючи, що позивач є факторинговою компанією, він повинен довести розмір заборгованості належними первинними документами (виписками по рахунку тощо) первісного кредитора. Наданий позивачем односторонній розрахунок таким доказом не є. Щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат відповідача зазначає, що у разі часткового задоволення позовних вимог витрати відповідача на правничу допомогу підлягають пропорційному відшкодуванню за рахунок позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

02.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інкасо Фінанс» та відповідачем укладено Договір № 3047910635-50621 у електронному вигяді, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором D7SGED3D, відповідно до умов якого, сума кредиту – 2000,00 грн, дата видачі кредиту 02.03.2021, дата повернення кредиту 16.03.2021 (включно), термін користування кредитом 14 діб, плата за користування кредитом встановлена в розмірі 1.95 % за кожен день користування кредитом.

02.03.2021 відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту продукту «Проста Позика», в якому вигладено всіф умови кредитування, які зазначені в Договорі.

Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2873_250912142254 від 12.09.2025, 02.03.2021 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта в сумі 2000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 81843321.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором №3047910635-50621 від 07.07.2021 загальна сума заборгованості становить 2546,00 грн.

07.07.2021 було укладено договір № 07-07/21 відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3047910635-50621.

10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3047910635-50621.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 3047910635-50621.

23.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем укладено Договір № 2108241884813 шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифіктором Q4.

Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 4400,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил.

Відповідно до п. 1.3 Договору орієнтовний строк повернення кредиту – 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Відповідно до п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік.

Згідно п. 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі – «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2.00 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.б); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в); д) тип процентної ставки – фіксована.

Також, 23.03.2021 відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені всі умови, що викладені у договрі.

Згідно довідки ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» від 01.08.2025 відповідачу було здійснено переказ грошових коштів 23.03.2021 у сумі 4400,00 грн, номер карти НОМЕР_2 .

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Служба миттєвого кредитування», заборгованість відповідача за кредитним договором № 2108241884813 від 23.03.2021 становить 37092,00 грн, з яких: 4400,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 32692,00 грн – заборгованість за відсотками.

01.12.2021 було укладено договір № 1-12 відповідно до якого ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2108241884813.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2108241884813.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 2108241884813.

Загальний розмір заборгованості за вищевказаними кредитними договрами становить 53077,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 6400,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 46677,00 грн.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048ЦК України).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, позивачем доведено факт укладення відповідачем вищевказаних договорів в електронній формі, які підписані за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Підписавши вказані договори, відповідач добровільно погодився на визначені у них умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє останнього від обов`язку погашення кредиту.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Таким чином, до ТОВ «Вердикт Капітла», а потім до ТОВ «Коллект Центр» перейшли всі права щодо права вимоги до ОСОБА_1 за договорами №3047910635-50621 від 02.03.2021 та №2108241884813 від 23.03.2021.

Договори факторингу не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Отже, укладені між фінансовими установами та позивачем договори факторингу є належними доказами переходу прав вимог до боржника за кредитними договорами.

Отже, судом було встановлено, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач порушує взяте на себе зобов`язання щодо повернення кредиту суд вважає, що позовні вимоги за договорами №3047910635-50621 від 02.03.2021 та №2108241884813 від 23.03.2021 в частині стягнення заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в сумі 6400,00 грн. законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих відсотків за кредитним договором №3047910635-50621 від 02.03.2021 у розмірі 13985,00 грн, суд зазначає на таке.

З доданого позивачем розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» вбачається, що на рахування відсотків здійснюванлось за період з 02.03.2021 по 16.03.2021 у розмірі 546,00 грн, тобто в межах строку, передбаченого кредитним договром та Графіком розрахунків.

В свою чергу ТОВ «Коллект Центр», до якого перейшло від ТОВ «Інкасо Фіанас» право вимоги до ОСОБА_1 , нараховано відсотків з 16.03.2021 по 23.02.2022 у загальній сумі 13985 грн.

Разом з тим, суд не погоджується з вказаним розрахунком виходячи з наступного.

В п.2.3. Договору позики №3047910635-50621 від 02.03.2021 та в Графіку розрахунків сторони погодили строк користування кредитом 14 календарних днів та процентну ставку 1,95% за кожен день користування кредитом.

ТОВ «Інкасо Фінанс» нарахування проценті у сумі 546,00 грн здійснено в передбачений договором строк та розмір відсоткової ставки.

Однак, ТОВ «Вердик Капітал» здійснив перерахування відсотків з 16.03.2021 по 23.02.2022 за процентною ставкою 3,9% денних, посилаючись на п. 5.4. Договору про відступлення прав вимоги №07-07/21.

В п.5.4. Договору про відступлення прав вимоги №07-07/21 ТОВ «Інкасо Фінанс» (Кредитор) та ТОВ «Вердик Капітал» (Новий Кредитор) погодили, що з моменту відступлення (передачі) Кредитором Новому кредитору Прав вимоги, Новий кредитор є таким, що замінив Кредитора у правовідносинах з Боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) Прав вимоги та мають відношення до Прав вимоги, зокрема Новий Кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та чи процентів, прострочення виконання грошового зобов`язання (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України) за Договорами позики (в тому числі за періоди, що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені Кредитором) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових, зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у Боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов Договору позики.

Отже, як вбачається з вказаного пункту ТОВ «Вердик Капітал» має право здійснити перерахунок процентів за період, що передував відступленню права вимоги тільки у разі, якщо нарахування відсотків не здійснювалося первісним кредитором.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Інкасо Фінанс» здіснено нарахування відсотків у відповідності до умов Договору позики №3047910635-50621 від 02.03.2021, а отже у ТОВ «Вердик Капітал» відсутнє право здійснювати перерахування вже нарахованих відсотків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір відсотків за Договором позики №3047910635-50621 від 02.03.2021 у сумі 13985,00 грн, який підлягає стягненню з відповідача необґрунтований та такий, що нарахований безпідставно, а отже, сума відсотків, яка підлягає стягненню з відповідачки складає 546,00 грн, яка нарахована первісним кредитором ТОВ «Інкасо Фінанс» у відповідності до умов Договору позики.

Щодо нарахованих відсотків за кредитним договором №2108241884813 від 23.03.2021 у розмірі 32692,00 грн, суд зазначає на таке.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»)

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Перелік несправедливихумов у договорах із споживачами не є вичерпним (абзац 1 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення (частина сьома статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Нечіткі або двозначні положення договорівіз споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Так, судом встановлено, що становлено, що у договорі про надання фінансових послуг № 2108241884813 від 23.03.2021 сторони, зокрема, передбачили: проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4а; в) починаючи з 15 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.б; г) починаючи з 30 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4в; д) тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.4); граничний строк кредитування (строк дії договору) - 1 рік (пункт 1.9). У заяві-анкеті (для отримання кредиту), яка є додатком № 1 до договору про надання фінансових послуг № 2108241884813 від 23.03.2021, сторони погодили, що ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит у розмірі 4400,00 грн та сплатити проценти у розмірі 1408,00 грн;

Тлумачення змісту вказаних умов договору дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача і стягненню підлягають проценти за користування кредитом в розмірі 1408,00 грн.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 552/672/23 від 07.09.2026.

Враховуючи викладене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в розмірі 8354,00 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, суд зазначає наступне.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1,2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано відповідні докази.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження №14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідачки, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 16000,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на корить позивача понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача судові витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість в розмірі 8354 грн 00 коп.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у сумі 419 грн 04 коп., витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса: м. Київ, вул.Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Олексій ПОПОВ