Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №642/3228/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

07.10.2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 642/3228/25

Провадження №1-кп/642/81/26

07 жовтня 2026 року

м. Харків

Холодногріський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

прокурорів – ОСОБА_6 , ОСОБА_7

потерпілого – ОСОБА_8

потерпілого - ОСОБА_9

представника потерпілих – адвоката ОСОБА_10

захисників – адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Харкові кримінальні провадження №12025226260000132 від 15.05.2025 та №12025226260000141 від 26.05.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, одружений, офіційно не працевлаштований, з неповною середньою освітою, має хронічні захворювання: епілепсію та порок серця, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_14 , 2008 року народження, раніше не судимий в силу ст.89 КК України,

у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.125 КК України,-

в с т а н о в и в:

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_13 14.05.2025 приблизно об 11-10 годині, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості поблизу домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , зустрів раніше йому знайомого ОСОБА_15 , який зробив йому зауваження з приводу викидання сміття через паркан домоволодіння за вказаною адресою. Після чого, приблизно об 11-12 годині ОСОБА_13 , перебуваючи на відкритій ділянці місцевості за вищевказаною адресою, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, зумовлених його бажанням спровокувати конфлікт з ОСОБА_16 у відповідь на зауваження, маючи прямий умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись в положенні стоячі, обличчям до ОСОБА_17 , на відстані приблизно п`яти метрів, підняв із землі каміння, та тримаючи його в правій руці, кинув каміння в ліву частину тулубу потерпілого ОСОБА_17 .

Після цього, ОСОБА_13 , знаходячись в положенні стоячи, на відстані приблизно півтора метри, обличчям до потерпілого ОСОБА_17 , який в цей час наблизився до нього, щоб припинити протиправні дії, продовжуючи реалізацію свого умислу, дістав із кишені своєї куртки невстановлений балончик з речовиною сльозогінної та подразнюючої дії, та тримаючи його в правій руці, розпилив речовину сльозогінної та подразнюючої дії у обличчя потерпілого ОСОБА_17 декілька раз.

Далі, ОСОБА_13 , знаходячись в положенні стоячи, на відстані приблизно одного метру, обличчям до потерпілого ОСОБА_17 , який в цей час стояв навпроти до нього, продовжуючи реалізацію свого умислу, дістав своєю правою рукою предмет, що має колючо-ріжучі властивості, та намагався нанести колючий удар в область живота потерпілого, однак ОСОБА_18 заблокував удар своєю правою рукою, внаслідок чого, ОСОБА_13 влучив предметом, що має колючо-ріжучі властивості в район пальців правої руки ОСОБА_17 .

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_13 , потерпілому ОСОБА_19 , відповідно до висновку експерта № 09-839/2025 від 22.05.2025, спричинено тілесні ушкодження - травма очей у вигляді хімічного опіку кон`юнктиви 1-го ступеню обох очей, а також хворобливі зміни з боку слизової оболонки носу та гортані, як результат подразливої дії хімічного агенту, синець на лівій бічній поверхні живота, поверхнева різана рана по долонній поверхні нігтьової фаланги другого пальця правої кисті, - що за ступенем тяжкості є легкими тілесними ушкодженнями, як такі, що не спричинили короткочасного розладу здоров?я чи незначної стійкої втрати працездатності та мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більш, як шість днів, згідно з пп. 2.3.2 б), 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України № 6 від 17.01.1995.

Крім того, 24.05.2025 приблизно о 22-10 годині ОСОБА_13 , перебуваючи на відкритій ділянці місцевості поблизу домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , побачив раніше йому знайомого ОСОБА_8 , який вийшов зі свого домоволодіння на вулицю.

Після чого, ОСОБА_13 , перебуваючи на відкритій ділянці місцевості за вищевказаною адресою, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, маючи прямий умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись в положенні стоячі, обличчям до ОСОБА_8 , на відстані приблизно десяти метрів, при цьому тримаючи у своїй правій руці каміння, кинув його в ліву ногу потерпілого ОСОБА_8 .

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_13 потерпілому ОСОБА_8 відповідно до висновку експерта №09-873/2025 від 03.06.2025, спричинено тілесні ушкодження - 3 (три) поверхневі забиті рани на внутрішній поверхні лівої стопи, що викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п.2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

ІІ. Правова кваліфікація кримінального правопорушення.

Відповідно до положень статті 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення за ч.1 ст.125 КК України відповідно до обвинувального акту, а саме: спричинення умисного легкого тілесного ушкодження.

Суд, в ході судового розгляду, відповідно до частин 1, 2, 6 статті 22 КПК України, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створював необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Сторони кримінального провадження мали рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Кримінальне провадження здійснювалося на засадах змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їхпереконливості, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_13 за висунутим йому обвинуваченням з наступних підстав.

ІІІ. Позиція сторони обвинувачення.

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальних актах, що були складені 04.06.2025 та 15.07.2025 прокурором Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_6 , вступній промові та виступі під час дебатів.

Сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_13 своїми умисними протиправними діями вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.125 КК України, а саме: спричинення умисних легких тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_18 .

Під час судового розгляду прокурор вважав, що стороною обвинувачення надано суду достатні та допустимі докази щодо доведення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до статті 91 КПК, та формування у суду внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, та оцінці кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, згідно із статтею 94 КПК.

Прокурор зазначає, що винуватість ОСОБА_13 в пред`явленому обвинуваченні є повністю доведеною та підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, які суд сприймав безпосередньо, а також показаннями потерпілих та свідків.

В судових дебатах прокурор просив: «Беручи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, інші встановлені відомості про обвинуваченого ОСОБА_13 , призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання покарань за цим вироком та за вироком Холодногірського районного суду м.Харкова від 18.09.2026 у виді обмеження волі на строк 1 рік та штрафу у розмірі 850 грн. Покарання у вигляді штрафу виконувати самостійно. Цивільні позови задовольнити в межах доведеного.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_13 , сторона обвинувачення переконана, що версію ОСОБА_13 щодо розвитку подій щодо непричетності до вчинення умисних легких тілесних ушкоджент, суду слід сприймати критично, свідчення його є нічим іншим, ніж лінією захисту від обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення з метою ухилитися від кримінальної відповідальності, але вона повністю спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами, які суд сприймав безпосередньо та показаннями потерпілих та свідків.

Зазначає, що сторона захисту жодним чином не спростовує надані докази.

ІV. Позиція обвинуваченого щодо пред`явленого обвинувачення та сторони захисту.

Правова позиція сторони захисту відображена, зокрема, у вступній промові, усних показаннях обвинуваченого та виступах під час дебатів.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_13 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України не визнав повністю та зазначив, що потерпілі його обмовляють, не погоджуючись з його активною позицією. Навпаки, потерпілі та свідки постійно його провокують, забороняють йому пасти кіз на вільних ділянках вздовж вулиці між будинками, тому він налаштований до них агресивно. Він не мав умислу на застосування тілесних ушкоджень потерпілим. На його думку, жодного належного доказу його винуватості прокурором надано не було. Зазначив, що тілесні ушкодження потерпілим були спричинені невідомими особами, а не ним. Потерпілі намагаються безпідставно збагатитися шляхом подання цивільних позовів у даному кримінальному провадженні. Цивільні позови не визнає в повному обсязі.

В судовому засідання обвинувачений ОСОБА_13 пояснив суду, що майже з усіма сусідами по вулиці у нього виникали конфлікти з приводу заборони ними пасти кіз на вулиці, з приводи питань по сміттю, так як вони зносили сміття до будинку обвинуваченого, а йому це не подобалося.

З ОСОБА_9 раніше конфліктів не було, вони є сусідами. В травні 2025 року, точної дати не пам`ятає, він поніс виносити сміття до сміттєвоза, а ОСОБА_9 почав за ним бігти і щось кричати, гадав, що ОСОБА_13 буде викидувати сміття на вулиці. Обвинувачений зайшов до свого подвір`я, але туди ж забіг і ОСОБА_9 , взяв лопату, яка стояла у дворі та почав махати нею перед обличчям. ОСОБА_13 злякався і розпилив газовим балончиком з відстані витягнутої руки в обличчя сусіду з метою самозахисту. Всі сусіди почали бігати, кричати. Подалі він зачинився у дворі, тому що злякався.

Наголосив суду, що він захищався. Цивільний позов ОСОБА_9 не визнає в повному обсязі, просить суд відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Щодо спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , обвинувачений також не визнав свою провину в повному обсязі, зазначив, що він ані каміння, ані цеглини ніколи не кидав у подвір`я сусіда. Йому не відомо, хто міг кинути каміння у двір ОСОБА_8 .

Позов ОСОБА_8 не визнає в повному обсязі, просить суд відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

ОСОБА_13 вважає, що свідки обмовляють його, так як у нього з ними постійні конфлікти, а всі докази, зібрані органом досудового розслідування є неналежними.

Разом з цим, позицію обвинуваченого під час розгляду обвинувального акту суд розцінює як захисну та таку, що має на меті уникнення відповідальності за інкриміноване кримінальне правопорушення та є неправдивою.

При цьому жодні докази стороною захисту під час судового розгляду не надавалися, клопотань про дослідження інших доказів від учасників провадження не надходило.

Позиція сторони захисту полягала у твердженнях про невинуватість ОСОБА_13 у вчиненні дій, передбачених ч.1 ст.125 КК України з огляду на те, що докази сторони обвинувачення не підтверджують обставини, про які зазначено в обвинувальному акті.

В судових дебатах сторона захисту – адвокат ОСОБА_12 просив суд не призначати суворе покарання ОСОБА_13 в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 КК України, в задоволенні цивільних позовів потерпілих відмовити в повному обсязі.

V. Позиція потерпілого

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що знайомий з обвинуваченим ОСОБА_13 тривалий час, вони сусіди. ОСОБА_13 завжди поводив себе дуже дивно, кидав сміття під ворота сусідів, плювався, лаявся. 14 травня 2025 року потерпілий зробив обвинуваченому зауваження, коли побачив, що останній кидає сміття за його огорожу. Після зробленого зауваження обвинувачений кинув у бік потерпілого каменюку, яка попала у лівий бік, а після цього ОСОБА_20 кинув ще якийсь гострий предмет, точно сказати не може який саме. ОСОБА_9 намагався відбити цей гострий предмет, через що порізав палець до кістки. Далі ОСОБА_20 правою рукою розпилив з балончика якусь речовину в обличчя (в очі) потерпілому. ОСОБА_9 почав задихатися, очі дуже сильно пекли. Коли потерпілий почав кричати, почали сходитися сусіди, а ОСОБА_13 сховався у себе в дворі та зачинився.

Сусідка викликала поліцію та швидку медичну допомогу. Обвинувачений ОСОБА_20 швидко втік через дорогу. Поліція зафіксувала правопорушення. ОСОБА_9 в той же день звернувся за медичною допомогою (лікарня № 30 та 14-та міська лікарня), а також звертався до поліклініки до лікаря отоларинголога (ухо, горло, ніс). Потерпілого хотіли госпіталізувати, але він відмовився, йому було призначено курс лікування. ОСОБА_9 зазначив, що ОСОБА_20 є дуже проблемним сусідом, щодо якого раніше неодноразово викликали поліцію, і який постійно викидає сміття на вулицю, хоча до цього випадку особистих конфліктів між ними не виникало.

Щодо завданої шкоди потерпілий пояснив, що в нього діагностовано опік та пошкодження сітківки («павутиння, зірочка»), він став гірше бачити, а біль у боці та в оці тривав понад місяць. ОСОБА_9 наголосив, що проблем з зором раніше не мав. Цивільний позов щодо моральної шкоди заявив через отримані тілесні ушкодження.

За час досудового розслідування та під час судового розгляду обвинувачений жодного разу не попросив вибачення, не намагався компенсувати медичні витрати, відшкодувати шкоду, яку він спричинив. Вважає, що обвинуваченим спричинена йому матеріальна шкода в розмірі 3 418,70 грн. та моральна шкода в розмірі 40 000 грн., про що ним подано позовну заяву, яку він просить суд задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він є священнослужителем, знайомий з обвинуваченим ОСОБА_20 , який проживає по сусідству. До цих подій обвинувачений неодноразово ображав його дружину та висловлював погрози, через що в неї навіть трапився нервовий зрив. За словами потерпілого, в суботу 24.05.2025 року близько 22:00 він перебував на території свого двору, коли почув, що щось впало на подвір`ї, та почув стукіт у паркан. Потерпілий підійшов до хвіртки, відчинив її та почав світити ліхтариком. У цей момент пролунав ще звук удару у хвіртку, і свідок побачив обвинуваченого ОСОБА_20 , який нецензурно лаявся та кидав каміння та цеглу в нього. ОСОБА_8 отримав близько двох ударів по нозі кинутими предметами, що спричинило сильну кровотечу та пошкодження нервів. Потерпілий наголосив, що у дворі горіло світло і працював ліхтар, він чітко розрізнив риси обличчя обвинуваченого та не міг сплутати його з кимось іншим. Нападник перебував біля свого будинку на відстані від 10 до 30 метрів, потерпілий - біля свого будинку, при цьому обвинувачений бачив його та цілеспрямовано кидав каміння саме в нього. На шум вибігла дружина, яку потерпілий попросив викликати поліцію (102) та швидку медичну допомогу. Прибули медики, які зафіксували ушкодження на нозі, наклали шви та перев`язали ногу. Потерпілий разом з дружиною потім пішли до будинку ОСОБА_20 , проте обвинувачений двері їм не відчинив, хоча був вдома.

ОСОБА_8 зазначив, що обвинувачений ОСОБА_20 шкоду відшкодувати не намагався, а навпаки - погрожував його родині, у зв`язку з чим потерпілий подав цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на його користь матеріальної шкоди у розмірі 5 862,30 грн. (витрати на перев`язки та ліки), а моральну шкоду оцінив у сумі 40 000 гривень, обґрунтовуючи це систематичними погрозами й образами, фізичним болем при ходьбі, неможливістю повноцінно виконувати свої обов`язки (пастирське служіння), тривалим лікуванням, а також постійним страхом та турботою за безпеку дружини та онуків через непередбачувані дії обвинуваченого.

VІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Суд, у відповідності до ст.94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, виходячи з приписів ст.373 ч.3 КПК України, відповідно до яких, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_13 своєї провини, прийшов до висновку, що обставини обвинувачення ОСОБА_13 , викладені у обвинувальних актах, відповідно до критерію “поза розумними сумнівами” знайшли об`єктивне підтвердження, його винність в інкримінованих проступках повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.

ОСОБА_21 .

На підтвердження вини ОСОБА_13 стороною обвинувачення надано докази, які були досліджені безпосередньо у судовому засіданні, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, такі містяться у матеріалах кримінального провадження та за переконанням сторони обвинувачення доводять вину ОСОБА_13 у інкримінованих йому кримінальних проступках.

Зокрема, показами свідків, які допитані безпосередньо у судовому засіданні, попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та приведені до присяги (Т.1 а.с. 213-214, 240-241, 242-243, Т.2 а.с.1-3, 11-13 матеріалів кримінального провадження).

Так, свідок ОСОБА_22 пояснила в судовому засіданні 30.03.2026, що є дружиною потерпілого ОСОБА_8 .. Щодо подій літа 2025 року свідок зазначила, що пізнього вечора, коли на вулиці вже було темно, вона перебувала вдома при відчинених дверях. Почувши сильний удар об паркан та шурхіт, вона вибігла на подвір`я, де знаходився її чоловік ОСОБА_23 . Чоловік відчинив хвіртку та посвітив ліхтариком у бік будинку сусіда ОСОБА_13 (відстань між подвір`ями становила близько 10–15 метрів). Свідок стояла приблизно за 10 метрів і при світлі від будинку особисто бачила, як обвинувачений нахилявся, підбирав каміння чи цеглу та цілеспрямовано кидав у їхній бік, кричав, нецензурно лаявся й погрожував розправою («щоб вони ховалися від нього»). У дворі в цей час також перебували малолітні діти (онуки віком приблизно 1,7 та 4 роки). Кинутий предмет влучив її чоловікові по нозі, внаслідок чого з ноги сильно капала кров. Свідок також зазначила, що конфлікти з обвинуваченим траплялися й раніше.

На питання прокурора зазначила, що у дворі ввечері та вночі завжди горить світло

Крім того, свідок пояснила, що у травні 2025 року вдень стала очевидцем іншого конфлікту: почувши крики, вона вибігла за двір будинку і побачила потерпілого ОСОБА_24 'язгу, якого її чоловік вів попід руку для надання медичної допомоги. Потерпілий мав ушкодження очей та скаржився на біль у руках. У цей момент ОСОБА_20 кидав велике каміння, яке летіло в їхній бік через паркан, через що свідку довелося сховатися. Поруч також була присутня сусідка ОСОБА_25 . Після скоєного обвинувачений забіг до себе у двір, а про подію повідомили до поліції (102).

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні 06.05.2026 пояснив суду, що працює поліцейським УПП (патрульної поліції), з обвинуваченим ОСОБА_13 особисто знайомий не був і раніше його не бачив. За словами свідка, 14.05.2025 року він у складі екіпажу прибув на виклик, де перебувало багато людей і знаходився потерпілий ОСОБА_27 . Від потерпілого було відібрано та прийнято заяву про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_20 . Виклик стосувався неправомірних дій ОСОБА_20 , який веде асоціальний спосіб життя, викидає сміття під паркани сусідів, вчиняє бійки та провокує постійні конфлікти, через що місцеві жителі регулярно викликають поліцію. Того дня ОСОБА_20 розпилив вміст газового балончика в обличчя потерпілому ОСОБА_27 . Свідок зазначив, що на місці події біля будинку було розкидане сміття, у потерпілого були виражено червоні очі від хімічної речовини, проте він нормально спілкувався. Свідок особисто викликав швидку медичну допомогу (бодікамери патрульних під час оформлення виклику були увімкнені). На запитання захисника свідок уточнив, що безпосередньо самого моменту нападу він не бачив, оскільки прибув уже після конфлікту. Газовий балончик свідок також не бачив та з місця події його не вилучав.

В судовому засіданні 06.05.2026 була допитана свідок ОСОБА_28 , яка зазначила, що проживає по сусідству з обвинуваченим та давно знає як обвинуваченого ОСОБА_20 , так і потерпілих ОСОБА_27 та ОСОБА_29 . Повідомила, що знає обвинуваченого ще з дитинства, раніше конфліктів з ним не виникало, проте останні 2–3 роки він став вкрай агресивним, постійно викидає сміття, плюється на перехожих та сусідів, кидає каміння. Її будинок розташований навпроти будинку ОСОБА_20 через дорогу на відстані близько 15 метрів. Щодо обставин події свідок пояснила, що навесні 2025 року вона перебувала у своєму дворі та побачила викинуті пусті коробки зі сміттям прям у неї в дворі. Почувши шум, вона вибігла на вулицю. У цей час повз проходив потерпілий ОСОБА_27 , а ОСОБА_20 біг до свого двору. Потерпілий зробив обвинуваченому зауваження: «Що ти робиш?». У відповідь ОСОБА_20 підібрав біля свого подвір`я каменюку та кинув її у ОСОБА_27 , влучивши в нього, після чого почав кидати ще й інші предмети (палиці/пластини).

Коли ОСОБА_27 підійшов ближче, обвинувачений ОСОБА_20 дістав газовий балончик та розпилив його в обличчя потерпілому, утворивши велику аерозольну хмару. Після нападу на вулицю збіглися сусіди. Обвинувачений спочатку сховався у будинку, а згодом сів на велосипед і втік. Очевидці викликали поліцію та швидку медичну допомогу. Свідок наголосила, що потерпілий перебував у сильному шоковому стані (стресі), відчував різкий біль, у нього пекли очі, деякий час взагалі нічого не бачив і не мав змоги самостійно пересуватися, його обличчя та очі були сильно почервонілими, безупинно текли сльози. Коли приїхала швидка допомога, медичні працівники промивали та очищали ОСОБА_27 очі прямо на місці події.

Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні 22.05.2026 пояснив, що обвинувачений ОСОБА_20 є його сусідом, якого він знає понад 15 років.

За словами свідка, у теплу пору року 2025 року в темну пору доби його дружина повідомила йому, що їхній сусід ОСОБА_29 поранений. Коли свідок підійшов до будинку ОСОБА_29 , вже на місці був автомобіль швидкої невідкладної медичної допомоги, він побачив потерпілого ОСОБА_29 , у того вся нога була в крові, він мав поранення на нозі та згодом ходив на перев`язки. Потерпілий отримав удар внаслідок того, що обвинувачений ОСОБА_20 кинув у нього цеглу (кирпич). На місці події біля трави свідок особисто бачив розкидану цеглу. Свідок зазначив, що особисто його обвинувачений не чіпав, проте до інших сусідів ОСОБА_20 ставиться негативно, кидає сміття, виливає нечистоти тощо, при цьому причини такої неадекватної поведінки свідку невідомі.

Допитаний в судовому засіданні 12.06.2026 у якості свідка ОСОБА_31 повідомив, що працює інспектором УПП (патрульної поліції), особисто з обвинуваченим ОСОБА_20 знайомий не був. Але пам`ятає, що влітку 2025 року (точну дату свідок не пам`ятає) під час несення служби у складі екіпажу разом з напарником ОСОБА_32 , отримали виклик на планшет щодо правопорушення у приватному секторі (Холодногірський район). Прибувши на місце події, поліцейські зустріли заявника — священнослужителя разом з дружиною. Зі слів потерпілого правоохоронцям стало відомо, що близько 23:00 під час перегляду телевізора спрацювала сигналізація. Заявник вибіг на подвір`я, увімкнув світло, після чого в його бік полетіла цегла червоного кольору. На запитання потерпілого: «Хто там?» ніхто не відповів, а подивившись ліворуч, він побачив сусіда ОСОБА_20 , який цілеспрямовано кидав у нього уламки цегли, внаслідок чого потерпілий отримав удар по лівій нозі та стікав кров`ю. Свідок зазначив, що у потерпілого була видима рана лівої ноги, йому було важко й боляче ходити; сам священник перебував у пригніченому та схвильованому стані, наголошуючи, що не може знайти управу на правопорушника, а конфліктні ситуації зі ОСОБА_20 відбуваються регулярно та мають тривалу історію. Після отримання інформації патрульні підійшли до будинку обвинуваченого ОСОБА_20 , стукали у двері, однак той відчиняти відмовився. На момент перебування поліцейських швидкої медичної допомоги на місці події свідок не бачив.

Щодо допиту свідків суд зазначає, що свідки були допитаними відповідно до вимог ст. 352 КПК України, попереджені за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, приведені до присяги.

VІ.ІІ. Письмові докази.

З метою обґрунтування обвинувачення сторона обвинувачення посилалась на наступні письмові докази, які були досліджені та оцінка яких була надана судом, зокрема:

- згідно витягу з ЄРДР за кримінальним провадженням №1202522620000132 від 15.05.2025 встановлено, що 14.05.2025 року за адресою: м.Харків, вул.Підгірна, поблизу буд. 11, спричинено тілесні ушкодження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т. 2 а.с. 29);

- згідно заяви ОСОБА_9 від 14.05.2025, яка складена власноруч, останній просить органи внутрішніх справи прийняти відповідні заходи та притягнути до відповідальності ОСОБА_13 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , через те, що той залив його лице спреєм та погрожував шпирнути чимось гострим (Т. 2 а.с. 31)

- відповідно рапорту пом.чергового ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Х/о ОСОБА_33 від 14.05.2025, 14.05.2025 об 11-25 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 14.05.2025 о 11:24 за адресою: вул. Затишна №35, м. Харків сусід запшикав з балончика в очі ОСОБА_9 , що мешкає по АДРЕСА_4 ; кидався камінням в ОСОБА_8 . Кривдник поводиться агресивно, чи має зброю або небезпечні предмети невідомо. Кривдник пішов до себе додому. Отримано заяву та зареєстровано ЄО за №14289 від 14.05.2025 як: інші тілесні ушкодження (Т. 2 а.с. 32);

- згідно консультативного висновку №10 КНП «Міська клінічна лікарня №30» Харківської міської ради від 14.05.2025, встановлено, що хворий ОСОБА_9 зазнав ураження очей сльозоточивим газом, призначено ліки Хепілор, т-септ (Т. 2 а.с. 35);

- відповідно довідки КЗОЗ «Харківська міська лікарня №14 ім. проф Л.Л. Гіршмана» від 14.05.2025, ОСОБА_9 1960 р.н. був оглянутий, встановлено хімічний опік кон`юнктиви І ст. обох очей. Призначено лікування офтальмодек (Т. 2 а.с. 36);

- згідно висновку експерта ХОБСМЕ ОСОБА_34 №09-806/2025 від 19.05.2025, у гр. ОСОБА_17 мають місце наступні тілесні ушкодження:

- синець на лівій бічній поверхні живота;

- поверхнева різана рана по долонній поверхні нігтьової фаланги 2 пальця правої кисті.

Ці ушкодження утворилися, як мінімум від 2 травматичних дій: синець від дії тупих твердих предметів, за механізмом удар чи удар-стиснення; поверхнева різана рана від дії гострого предмета, володіючого ріжучими властивостями, та могли бути отримані впродовж 2-3 діб до огляду. Цей висновок підтверджується виглядом, характером ушкоджень, а також стадією загоєння рани і кольором синця.

За ступенем тяжкості: синець та поверхнева різана рана, як окремо, так і в сукупності викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (Т. 2 а.с. 37-38);

- згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 19.05.2025, який проводився в приміщенні ХОБСМЕ за адресою: м. Харків, вул.Дмитрівська, 14, дізнавачем сектору дізнання ВП №2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_35 за участі потерпілого ОСОБА_9 , в присутності понятих ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , спеціаліста ОСОБА_38 , з використанням фотоапарату Canon 3100, з дотриманням вимог ст.ст.104, 223,240 КПК України, з метою уточнення та перевірки відомостей щодо спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , а саме: потерпілий продемонстрував як саме йому нанесли тілесні ушкодження. Так, 14.05.2025 приблизно об 11-10 год. ОСОБА_13 , перебуваючи обличчям до потерпілого на відстані приблизно 5 метрів, тримаючи правою рукою каміння, кинув каміння в потерпілого. Після чого ОСОБА_13 , перебуваючи обличчям до потерпілого, на відстані близько 1.5 метрів, рукою, розлив вміст балончика та влучив невідомою речовиною в ділянку очей на обличчя потерпілого. Додано ілюстративний матеріал (Т. 2 а.с.39-43);

- відповідно до висновку експерта ХОБСМЕ ОСОБА_34 №09-822/2025 від 19.05.2025, у гр. ОСОБА_17 мають місце наступні тілесні ушкодження:

?- синець на лівій бічній поверхні живота;

?- поверхнева різана рана по долонній поверхні нігтьової фаланги 2 пальця правої кисті.

Ці ушкодження утворилися, як мінімум від 2 травматичних дій: синець від дії тупих твердих предметів, за механізмом удар чи удар-стиснення; поверхнева різана рана від дії гострого предмета, володіючого ріжучими властивостями, та могли бути отримані впродовж 2-3 діб до огляду. Цей висновок підтверджується виглядом, характером ушкоджень, а також стадією загоєння рани і кольором синця, 16.05.2025 р.

За ступенем тяжкості: синець та поверхнева різана рана, як окремо, так і в сукупності викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.

Розцінити в судово-медичному відношенні діагнози: «Хімічний опік кон?юнктиви І ст. обох очей. Токсичний вплив сльозогінного газу у вигляді гострого фарингіту» можливо буде після надання в розпорядження судово-медичного експерта оригіналів медичної документації стосовно даних діагнозів з відображенням перебігу клінічної симптоматики.

Показання гр. ОСОБА_17 , дані ним при проведенні слідчого експерименту, в цілому відповідають наявним судово-медичним даним, отриманим під час проведення йому судово-медичної експертизи в частині механізму, строку утворення та при обставинах на які він посилається в своїх показах (Т. 2 а.с. 44-45);

- згідно заяви потерпілого ОСОБА_17 від 21.05.2025, яка складена власноруч, останній надав дізнавачу сектору дізнання ВП №2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_35 наявну в нього медичну документацію від 14.05.2025 на 8 арк., а саме: оригінал медичної карти амбулаторного хворого № 5719 ОСОБА_17 , довідка КЗОЗ «Харківська міська лікарня № 14 ім.проф.Л.Л.Гіршмана від 14.05.2025, консультативний висновок № 10 КНП «Міська клінічна лікарня № 30» ХМР від 14.05.2025, консультативний висновок № 11 КНП «Міська клінічна лікарня № 30» ХМР від 14.05.2025, копія журналу відвідувачів КНП «Міська клінічна лікарня № 30» ХМР від 14.05.2025 (Т.2 а.с.46-54);

- відповідно висновку експерта ХОБСМЕ ОСОБА_34 №09-839/2025 від 22.05.2025, встановлено, що у гр. ОСОБА_17 мають місце наступні тілесні ушкодження:

?- травма очей у вигляді хімічного опіку кон?юнктиви 1-го ступеню обох очей, а також хворобливі зміни з боку слизової оболонки носу та гортані, як результат подразливої дії хімічного агенту;

?- синець на лівій бічній поверхні живота;

?- поверхнева різана рана по долонній поверхні нігтової фаланги 2 пальця правої кисті.

Ці ушкодження утворилися, як мінімум від 3 травматичних дій: травма очей у вигляді хімічного опіку кон?юнктиви 1-го ступеню обох очей, а також хворобливі зміни з боку слизової оболонки носу та гортані, як результат подразливої дії хімічного агенту; синець від дії тупих твердих предметів, за механізмом удар чи удар-стиснення; поверхнева різана рана від дії гострого предмета, володіючого ріжучими властивостями, та могли бути отримані впродовж 2-3 діб до огляду. Цей висновок підтверджується виглядом, характером ушкоджень, а також стадією загоєння рани і кольором синця, 16.05.2025 р.

За ступенем тяжкості: травма очей у вигляді хімічного опіку кон?юнктиви 1-го ступеню обох очей, а також хворобливі зміни з боку слизової оболонки носу та гортані, синець та поверхнева різана рана, як окремо, так і в сукупності викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше б-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.

Показання гр. ОСОБА_17 дані ним при проведенні слідчого експерименту, в цілому відповідають наявним судово-медичним даним, отриманим під час проведення йому судово-медичної експертизи в частині механізму, строку утворення та при обставинах на які він посилається в своїх показах (Т. 2 а.с. 55-57)

- згідно протоколу огляду речей та документів від 19.05.2025, який складено дізнавачем сектору дізнання ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_35 у відповідності до ст.ст. ч. 2 ст. 100, 104, 105, 106, 223, ст. 237 КІК України, проведено огляд речей, а саме: огляд електронного носія інформації - компакт диску т.м. «AXENI», DVD-R, 4.7 gb. з відео файлами, наданими УПП ГУНП в Харківській області. Проведеним оглядом встановлено: безпосереднім об?єктом огляду є електронний носій інформації – компакт диск т.м. «Axent» DVD-R, 4.7 gb. Для огляду файлів на електронному носії інформації був використаний ноутбук «Apple Macbook air». На електронному носії інформації містяться відео файли з назвами: «export-170xi»; «export-rsvll»; «export-xljoI».

При огляді відео файлу з назвою «export-170хі» встановлено, що відео файл має розмір 659,9 М.Б., довжина відеозапису 21 хвилина 55 секунд. На початку відеозапису наявний напис: «Video ID: fla847ad09e91b389e8dc9fe803b43е6; Початок запису: 14 Мау 2025 11:35:12; Кінець: 14 ау 2025 11:48:15; Записано: UPPKH; ID реєстратора: 475063; МР4 створено на: 15 May 2025 16:03:42 by: 0172937 (0172937 ОСОБА_39 )». На протязі відеозапису починаючі з 00:00:10 сек. в лівому нижньому куті зображення мається водяний знак із надписом: « НОМЕР_1 », а також із зазначенням дати - 14/05/2025 та часу на 00.10 секунді - «11:35:13», на 21 хв. 55 секунді - «11:56:47».

Відеозапис починається із службового автомобіля співробітників поліції. На 00 хв. 15 сек. відеозапису співробітники поліції починають спілкування з громадянами, які перебувають на місці події, як пізніше встановлено з: ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_28 та ще однією жінкою. Відбувається наступний діалог: співробітник поліції - «доброго дня, капітан поліції ОСОБА_40 , що у вас трапилось?»; чоловік на відео (як пізніше встановлено ОСОБА_8 ) - «сосед... только что сосед напал на вот этого соседа, щас подойдет вот сюда... применял к нему газовий балончик...». Після чого, громадяни пояснюють, що у них відбувалось.

На 01 хв. 04 сек. відеозапису на місце події приїжджає бригада швидкої медичної допомоги.

На 01. хв. 19 сек. відеозапису чутно як ОСОБА_18 повідомляє співробітникам БШМД - «или ножом ударил... а потом с балона красного запшикал, такой привкус сейчас...». На 02.хв. 19 сек, відеозапису відбувається наступний ліатог: спіробітник поліції - «а із-за чого у вас почались ці конфлікти?»; ОСОБА_18 - «мусор. я... он к ней пошел через забор в ту сторону... а я сделал замечание... шо ты мусор выкидываешь?... ах ты б*ять я тебе щас...».

Після чого, співробітники поліції продовжують спілкування з громадянами, відбирають заяву у ОСОБА_19 та покидають місце події. На відео файлах «export-rsvll» та «export-xljo1» містяться відео записи з нагрудних камер двох інших співробітників поліції, які дублюють події, зафіксовані на відео файлі «ехport-170хі». Додано ілюстративний матеріал до вказаного протоколу та додаток - компакт диск т.м. «Axent» DVD-R, 4.7 gb (Т. 2 а.с. 58-63);

- постановою дізнавача сектору дізнання ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_41 від 19.05.2025, вилучений 19.05.2025 в ході проведення огляду речей компакт диск т.м. «AXENT», DVD-R, 4.7 gb., з відео файлами: «export-170хі», розміром 659,9 М.Б., довжиною відеозапису 00:21:55; «export-rsvll» розміром 653,9 М.Б., довжиною відеозапису 00:21:43; «export-xljol» розміром 652,1 М.Б., довжиною відеозапису 00:21:40, з нагрудних камер інспекторів 2 батальйону УПП ГУНП в кримінальному провадженні №12025226260000132 від 15.05.2025 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження (Т. 2 а.с. 64-65);

- згідно протоколу огляду речей та документів від 21.05.2025, який складено дізнавачем сектору дізнання ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_35 у відповідності до ст.ст. ч. 2 ст. 100, 104, 105, 106, 223, ст. 237 КІК України, проведено огляд речей, а саме: огляд електронного носія інформації - компакт диску т.м. «AXENI», DVD-R, 4.7 gb. з відео файлами, наданими ОСОБА_8 з камери відеоспостереження, що розташована на житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_3 .

Безпосереднім об?єктом огляду є електронний носій інформації – компакт диск т.м. «AXENT», DVD-R, 4.7 gb. Для огляду файлів на електронному носії інформації був використаний ноутбук «Apple Macbook air». На електронному носії інформації містяться відео файл з назвою: «-6260829704858290971». При огляді відео файлу з назвою «6260829704858290971» встановлено, що відео файл має розмір 3,1 М.Б., довжина відеозапису 00 хвилин 07 секунд. На протязі відеозапису починаючі з 00:00:01 сек. в правому верхньому куті зображення мається водяний знак із зазначенням дати - 2025-05-14, та часу на 00.01 секунді - «11:16:42», на 00:07 секунді - «11:16:49». На початку відеозапису на задньому фоні, навпроти червоних воріт домоволодіння, видно двох чоловіків. Один із чоловіків в синій куртці із сивим волоссям, а інший чоловік в коричневій куртці із коротким темним волоссям. На 00 хв. 01 сек. один з чоловіків з темним волоссям на відеозапису розпилює в обличчя іншому чоловікові невідому речовину, від чого чоловік із сивим волоссям падає на землю (00:03 сек. відеозапису). Після чого, чоловік із сивим волоссям встає та намагається відібрати в іншого чоловіка предмет, яким він розпилює невідому речовину, але чоловік із темним волоссям починає втікати від нього. Додано ілюстративний матеріал до вказаного протоколу та додаток - компакт диск т.м. «AXENT», DVD-R, 4.7 gb. (Т. 2 а.с. 66-70);

- постановою дізнавача сектору дізнання ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_41 від 21.05.2025, вилучений 21.05.2025 в ході проведення огляду речей компакт диск т.м. «AXENT», DVD-R, 4.7 gb., з відео файлом «-6260829704858290971», розміром 3,1 М.Б., довжиною відеозапису 00:00:07 сек., з камери відеоспостереження, що розташована на житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_3 , поміщений до паперового конверту, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12025226260000132 від 15.05.2025 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (Т. 2 а.с. 71-72);

- згідно витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №1202522620000141 від 26.05.2025, 24.05.2025 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , були заподіяні тілесні ушкодження за адресою: АДРЕСА_3 (Т. 2 а.с. 73);

- згідно заяви ОСОБА_8 від 26.05.2025, останній просить органи внутрішніх справи прийняти відповідні заходи та притягнути до відповідальності ОСОБА_13 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , через те, що ОСОБА_42 кидав у потерпілого ОСОБА_8 каміння та спричинив йому тілесні ушкодження (Т. 2 а.с. 75-77);

- відповідно рапорту пом.чергового ВП №2 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській області ОСОБА_43 від 24.05.2025, 24.05.2026 о 22-23 год. надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 24.05.2026 о 22-23 за адресою: АДРЕСА_5 , сусід ОСОБА_13 з будинку АДРЕСА_1 розбив ногу ОСОБА_8 . Зареєстровано ЄО за № 15125 від 24.05.2025. Прибувши за адресою: АДРЕСА_5 було виявлено заявника, який повідомив, що в нього тривалий час виникають конфлікти з сусідом ОСОБА_42 , більше даних не знає, проживає АДРЕСА_1 , сьогодні жбурляв каміння у двір і один з кусків цегли потрапив йому в ліву ногу, завдавши йому фізичного болю, викликано БШМД борт 803, первинний діагноз садно лівої гомілки, від госпіталізації відмовився, у заявника було відібрано заяву та пояснення по факту звернення, другу особу опитати не вдалося у зв`язку з закрити дверима, на дзвінок ніхто не відчиняє (Т. 2 а.с. 78-80);

- згідно власноруч написаної заяви ОСОБА_8 від 29.05.2025 останній просить органи внутрішніх справи прийняти відповідні заходи та притягнути до відповідальності ОСОБА_13 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , через те, що останній спричинив йому тілесні ушкодження (Т.2 а.с.81-82);

- відповідно висновку експерта ХОБСМЕ ОСОБА_44 №09-865/2025 від 28.05.2025, у гр. ОСОБА_8 , 1972 р.н., мають місце наступні тілесні ушкодження:

- 3 (три) поверхневі забиті рани на внутрішній поверхні лівої стопи.

Ці ушкодження утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів за механізмом удар чи удар- здавлення та могли бути отримані за 1-3 доби до огляду. Цей висновок підтверджується виглядом, характером ушкоджень, а також стадією загоєння ран.

За ступенем тяжкості встановлені у гр. ОСОБА_8 , 1972 р.н., 3 (три) поверхневі забиті рани на внутрішній поверхні лівої стопи - викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (Т. 2 а.с. 83);

- згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 28.05.2025, який проводився в приміщенні ХОБСМЕ за адресою: м. Харків, вул.Дмитрівська, 14, дізнавачем сектору дізнання ВП №2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_45 , за участі потерпілого ОСОБА_8 , в присутності понятих ОСОБА_37 , ОСОБА_46 , спеціаліста ОСОБА_44 , з використанням фотофіксації з дотриманням вимог ст.ст.104, 223,240 КПК України, з метою уточнення та перевірки відомостей щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 .

Так, ОСОБА_8 повідомив, що 24.05.2025 приблизно о 22-10 годині, його сусід на ім`я ОСОБА_14 кидав у нього камінням та цеглою. ОСОБА_8 було запропоновано показати, як саме він отримав тілесні ушкодження, на що останній погодився та розмістив статиста на відстані приблизно 10 метрів , та показав, як чоловік на ім`я ОСОБА_14 кинув каміння, при цьому ОСОБА_14 кидав каміння правою рукою у бік потерпілого ОСОБА_8 .. Після чого ОСОБА_8 показав на статисті, куди саме влучило каміння, а саме: на лівій стопі, по внутрішній поверхні. Додано ілюстративний матеріал (Т. 2 а.с. 84-90);

- згідно висновку експерта ХОБСМЕ ОСОБА_44 №09-873/2025 від 03.06.2025, у гр. ОСОБА_8 , 1972 р.н., мають місце наступні тілесні ушкодження:

- 3 (три) поверхневі забиті рани на внутрішній поверхні лівої стопи.

Ці ушкодження утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів за механізмом удар чи удар- здавлення та могли бути отримані за 1-3 доби до огляду. Цей висновок підтверджується виглядом, характером ушкоджень, а також стадією загоєння ран.

За ступенем тяжкості встановлені у гр. ОСОБА_8 , 1972 р.н., 3 (три) поверхневі забиті рани на внутрішній поверхні лівої стопи - викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Показання потерпілого ОСОБА_8 , викладені у наданому протоколі проведення слідчого експерименту від 28.05.2025, в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині терміну та механізму утворення встановлених у нього тілесних ушкоджень (Т. 2 а.с. 91-92);

- згідно з повідомленням №01-1239/м Департаменту охорони здоров`я ХОДА Харківської обласної ради КНП ХОР «ЦЕМД та МК» начальнику СД ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Х/о від 27.06.2025, перевіркою форм первинної медичної облікової документації встановлено, що 24.05.2025 року о 22 год. 27 хв. до служби ЕМД надійшов виклик з номеру телефону (057) 341-71-33 від співробітника поліції за адресою: м. Харків, вул. Мурманська (Затишна), буд.32/38 до гр. ОСОБА_8 , 1972 р.н. Обслуговування даного виклику здійснювала бригада НОМЕР_2 у складі парамедика ОСОБА_47 та екстреного медичного техніка ОСОБА_48 . Дана бригада базується за місцем дислокації відділення Е(Н)МД № 8, службовий номер телефону відділення: (057) 372-09-36 (Т. 2 а.с. 93-94);

- відповідно протоколу огляду предметів (речей, документів) від 27.06.2025, складеного дізнавачем СД відділу поліції № 2 Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_45 в рамках кримінального провадження № 12025226260000141 від 26.05.2025 року, в приміщенні каб. № 30 СД ВП №2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, у відповідності до ст.ст. 104, 105, 106, 223, 237 КПК України, проведено огляд диску за допомогою ноутбука "ACER" та встановлено, що на ньому зберігаються файл: 24 05 2025 22 25 0573417133» (тип файлу - wav, розмір файлу - 1,14 МБ, тривалість - 0:01:15)

Відтворено аудіозапис «24 05 2025 22 25 0573417133», на якому зафіксовано телефонну розмову (кількість співрозмовників - 2: оператор «103» - чоловік; заявник - жінка): Співрозмовник 1 (оператор служби «103»): Медична допомога № 2, що трапилося? Співрозмовник 2 (заявник): це «102», чоловіку цеглою розбили ногу. Співрозмовник 1 (оператор служби «103»): Чим? Співрозмовник 2 (заявник): Цеглою, кирпичом. Співрозмовник 1 (оператор служби «103»): Адреса, Харків? Співрозмовник 2 (заявник): Харків, Затишна, 32/38 Співрозмовник 1 (оператор служби «103»): Вулиця Затишна? Да?...

Мурманська, 32? Співрозмовник 2 (заявник): /38. Співрозмовник 1 (оператор служби «103»): /38? Співрозмовник 2 (заявник): Да. Співрозмовник 1 (оператор служби «103»): Частний дім, да? Співрозмовник 2 (заявник): Да. Співрозмовник 1 (оператор служби «103»): Який це район? Співрозмовник 2 (заявник): Холодногірський. Співрозмовник 1 (оператор служби «103»): Дані єсть? Нема?. Співрозмовник 2 (заявник): ОСОБА_8 . Співрозмовник 1 (оператор служби «103»): Скільки йому? Співрозмовник 2 (заявник): Сімдесят другого. Співрозмовник 1 (оператор служби «103»): Хорошо, записано, очікуйте. Співрозмовник 2 (заявник): Номер ваш який? Співрозмовник 1 (оператор служби «103»): Двойка. Додано до вказаного протоколу додаток - DVD-R диск з аудіозаписом виклику БШМД від 24.05.2025 за адресою: м.Харків, вул.Затишна, 32/38 (Т. 2 а.с. 95-97);

- постановою дізнавача СД відділу поліції №2 Харківського РУП №3 ГУ НП в Харківській області ОСОБА_45 від 27.05.2025 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025226260000141 від 26.05.2025 оптичний носій (лазерний диск) типу DVD-R «ALERUS» серійний номер - 2025010106764 ємністю 4.7 Gb, з файлом: «24 05 2025 22 25 0573417133» (тип файлу • wav, розмір файлу 1,14 МБ, тривалість - 0:01:15) (Т. 2 а.с.98);

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Показання обвинуваченого ОСОБА_13 щодо невизнання своєї вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень суд оцінює критично, вважає їх неправдивими та такими, що надані з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки його покази повністю спростовуються показаннями потерпілих та показаннями допитаних свідків, а також сукупністю досліджених письмових та речових доказів у кримінальному провадженні.

Крім цього, покази потерпілих загалом узгоджуються із дослідженими висновками експертів та протоколами слідчих експериментів, які були досліджені в ході судового розгляду, у зв`язку з чим показання потерпілих суд вважає достовірними та правдивими.

Під час допиту у судовому засіданні потерпілі, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивих показань, надали послідовні показання, які підтверджують винуватість ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

При цьому, висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_13 у вчиненні цих кримінальних правопорушень не ґрунтуються тільки на показаннях потерпілих, оскільки його винуватість доводиться іншими об`єктивними доказами у кримінальному провадженні.

Оцінюючи відповідно до вимог ст. 94 КПК України вищевказані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 КК України доведена поза розумним сумнівом, підтверджується показаннями потерпілих та свідків, а також сукупністю досліджених письмових та речових доказів у кримінальному провадженні.

Версія обвинуваченого про спричинення потерпілим тілесних ушкоджень іншою невідомою особою, не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовується вищевказаними безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, зміст яких розкрито вище.

Будь яких істотних порушень КПК України під час досудового розслідування, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не вбачається.

Під час розгляду справи досліджено також письмові докази, які стосуються особи обвинуваченого ОСОБА_13 , а саме:

- відповідно вимоги щодо судимостей від 27.05.2025 встановлено, що ОСОБА_13 раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Ленінського районного суду м.Харкова від 30.09.2016 за ч.1 ст.152, 75 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, вироком апеляційного суду Харківської області від 13.10.2017 вирок Ленінського районного суду м.Харкова від 30.09.2016 скасовано в частині призначеного покарання, ОСОБА_13 призначено покарання за ч.1 ст.152 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі. Вважається особою, яка в силу ст.89 КК України не судима (Т.2 а.с.101, 104-113);

- згідно довідки КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна наркологічна лікарня» №4237 від 23.05.2025, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на диспансерному (профілактичному) обліку не перебуває (Т. 2 а.с. 102);

- відповідно довідки КНП Харківської обласної ради «Обласний психоневрологічний диспансер №3» №2878 від 04.06.2025, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до КНП ХОР «ОПНД №3» не звертався (Т. 2 а.с. 103);

- згідно висновку експерта № 187 за результатами судово-психіатричної експертизи від 23.03.2026 ОСОБА_13 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі дисоціального розладу особистості. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає порушення, ОСОБА_13 перебував у стані вищевказаного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (Т.2 а.с.114-116);

VІІ. Висновки суду

З огляду на викладене, суд критично відноситься до показань обвинуваченого щодо оговорювання його потерпілим та свідками, оскільки вважає, що так побудована лінія захисту з метою уникнення від кримінальної відповідальності за інкримінований кримінальний проступок та є неправдивою.

Суд зазначає, що покази обвинуваченого ОСОБА_13 не знайшли свого підтвердження в судовому засідання, а навпаки спростовується дослідженими в судовому засіданні як письмовими доказами, так і показами потерпілого та свідків, які є послідовними та узгодженими між собою.

При цьому жодні докази стороною захисту під час судового розгляду не надавалися, клопотань про дослідження інших доказів від учасників провадження не надходило.

Суд не вбачає жодних підстав для визнання показань потерпілих надуманими, неправдивими чи неналежними.

Отже, оцінюючи доводи сторони обвинувачення про винуватість ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125 КК України, суд враховує наступне.

По-перше, суд вважає за необхідне зазначити, що всі вищеперераховані докази щодо обвинувачення ОСОБА_13 у вчиненні кримінального проступку зібрані стороною обвинувачення з дотриманням вимог КПК України.

По-друге, суд вважає, що конкретні обставини вчинених ОСОБА_13 кримінальних проступків, а саме, спосіб нанесення тілесного ушкодження потерпілим, локалізація ушкоджень, характер утворення тілесних ушкоджень, - переконливо свідчать про те, що обвинувачений діяв з прямим умислом, тобто усвідомлював можливість настання негативних наслідків своїх протиправних дій.

На підтвердження зазначеного свідчать покази потерпілих, які чітко вказали на обвинуваченого, як на особу, що спричинила йому тілесні ушкодження. При цьому, суд вважає його свідчення послідовними та такими, що повністю узгоджуються з іншими доказами, що містяться в матеріалах справи (відео-та письмовими доказами).

Наслідки нанесеного удару потерпілому підтверджуються медичними документами та висновками експертизи. Ці висновки здобуті у спосіб, передбачений КПК України, є належними та допустимими доказами, в повній мірі аргументовані та не викликають сумнів у їх достовірності, правильності та повноті.

Крім того, даних, які свідчили б про те, що потерпілий міг отримати тілесні ушкодження за інших обставин та від дій інших осіб, - судом не встановлено.

Наявність медичної документації в матеріалах кримінального провадження підтверджує причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями обвинуваченого та ушкодженням здоров`я потерпілих, що в свою чергу, спростовує твердження сторони захисту, що потерпілі та свідки обмовили ОСОБА_13 ..

VІІІ. Стаття (частина статті) КК України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Відповідно до ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Зміст принципу «поза розумним сумнівом» сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», відповідно до якого доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Враховуючи викладене вище та наведені стороною захисту доводи спростовуються доказами, які є належними, допустимими, та які оцінено судом з точки зору достовірності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності, та які, з урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та висунутих на свій захист непослідовних версій обвинуваченого, що не узгоджувалися із вказаними доказами, дозволили суду встановити винуватість ОСОБА_13 відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом».

Оцінивши надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, розглядаючи кримінальне провадження з дотриманням положень ст.337 КПК України, суд, всебічно, повно й неупереджено, дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, вищезазначені безпосередньо досліджені докази, вважає належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень - проступків, передбачених ч.1 ст. 125 КК України, а саме: умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження.

Постановляючи вирок, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін кримінального провадження на наступне.

Вимоги до мотивування судових рішень засновані на положеннях ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання про те, чи виконав суд свій обов`язок, може бути визначено тільки з урахуванням конкретних обставин справи. Зважаючи на позиції ЄСПЛ про неможливість тлумачення п. 1 ст. 6 цієї Конвенції як такого, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень (справа «Салов проти України»), в цьому кримінальному провадженні, суд вважає, що такі стандарти дотримано. Також, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною кримінального провадження.

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

ІХ. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_13 судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_13 , відповідно до вимог, передбачених ч.1 ст.67 КК України, судом не встановлено.

Суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_13 , який має неповну середню освіту, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_13 , 2008 року народження, не працює, на момент вчинення кримінальних проступків в силу ст.89 КК України не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, страждає не епілепсію, згідно висновку експерта № 187 за результатами судово-психіатричної експертизи від 23.03.2026 ОСОБА_13 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі дисоціального розладу особистості. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає порушення, ОСОБА_13 перебував у стані вищевказаного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Згідно з абз.17 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до висновку досудової доповіді Холодногірського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 02.10.2025 встановлено високий ризик повторного вчинення кримінального правопорушення та дуже високий ризик небезпеки обвинуваченого для суспільства. Беручи до уваги інформацію, що характеризує обвинуваченого ОСОБА_13 , його спосіб життя, історію правопорушень, схильність до агресивної поведінки відносно оточуючих, а також високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи можливе без позбавлення або обмеження волі. На думку органу пробації, доцільно покласти на ОСОБА_13 додаткові обов`язки, передбачені ч.ч.2,3 ст.59-1 КК України, а саме: виконати заходи, передбачені пробаційною програмою «Подолання агресивної поведінки».

Х. Мотиви суду при призначенні покарання

Пунктом 3 ч. 1 ст. 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Згідно з ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

Так, у постанові ВСУ від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначено, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи».

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії кримінальних проступків, конкретні його обставини, особу винного, який раніше не судимий в силу ст.89 КК України, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин та обирає йому покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України у виді штрафу, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_13 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 2 лютого 2021 року у справі № 361/7311/19.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Так, вироком Холодногірського районного суду м.Харкова від 18 вересня 2026 ОСОБА_13 засуджено за ч.ч.1, 2 ст.125, ч.1 ст.70 КК України до 1 року обмеження волі, вирок не набрав законної сили.

Суд враховує позицію Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 766/39/17 від 01.06.2020, відповідно якої судам необхідно враховувати вирок не після набрання ним законної сили, а саме після ухвалення такого вироку (ВС/ККС у справі № 766/39/17 від 01.06.2020)

Судом встановлено, що кримінальні правопорушення за ч.1 ст. 125 КК України, в якому визнано винним ОСОБА_13 було вчинено ним в період з 14.05.2025 по 24.05.2025, тобто до ухвалення вироку Холодногірського районного суду м. Харкова від 18.09.2026, яким ОСОБА_13 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.125, ч.1 ст.70 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі.

Беручи до уваги викладене вище, суд вважає за необхідне призначити остаточне покарання ОСОБА_13 за правилами ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень.

Заразом, суд бере до уваги, що за даним вироком ОСОБА_13 призначено покарання у виді штрафу, яке відповідно до ч.3 ст.72 КК України при призначенні за сукупністю кримінальних правопорушень складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконується самостійно.

ХІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Запобіжний захід щодо обвинуваченого в даних кримінальних провадженнях як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду не обирався і підстав для його обрання на даний час суд не вбачає.

Під час розгляду кримінального провадження потерпілим ОСОБА_9 було подано до суду цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином. В обґрунтування позову зазначено, що йому спричинено матеріальні збитки у загальному розмірі 3 418,70 грн., які складаються з: 408,88 грн.- кошти на лікування медичним препаратом Офтальмодек (85,50 грн.), Хепілор, Т-септ (323,38 грн.); кошти на проїзд до СВ, експерта, суду – 3 009,82 грн.

Також потерпілий зазначає, що діями ОСОБА_13 йому спричинена також моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 40 000 грн. Потерпілий вказав, що йому порушено нормальний спосіб життя, оскільки був змушений докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав та витрачати час на лікування, зазнав душевних страждань, фізичного болю.

Під час розгляду кримінального провадження потерпілим ОСОБА_8 також подано цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином. В обґрунтування позову зазначено, що йому спричинено матеріальні збитки у загальному розмірі 5 862,30: 1551,30 грн. на лікування (Декасан – 146,90 грн., Спазмалгон Дуо 176,70 грн., Диклоберл ретард – 199,70 грн., лейкопластир медичний – 132 грн., пластир знеболюючий 448,70 грн., Фламідез гель – 278 грн., Диклофенак гель – 169,30 грн.

Також ОСОБА_8 витрачено кошти на проїзд до слідчого відділу, експерта, суду у розмірі 4 311 грн.

Потерпілий ОСОБА_8 зазначає, що діями ОСОБА_13 йому спричинена також моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 40 000 грн. Потерпілий вказав, що йому порушено нормальний спосіб життя, оскільки був змушений докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав та витрачати час на лікування, зазнав душевних страждань, фізичного болю, постійне знаходження в стресі.

В судовому засіданні потерпілі просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Прокурор просив суд задовольнити позовні вимоги в межах доведеного.

Обвинувачений та сторона захисту просила відмовити у задоволенні цивільних позовів за безпідставністю вимог та необґрунтованості, недоведеністю розміру спричиненої шкоди.

Дослідивши матеріали цивільних позовів, заслухавши доводи сторін, суд прийшов до наступного висновку.

Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя та здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Виходячи з цього особливої уваги потребує аналіз злочинів проти найцінніших людських благ життя та здоров`я, оскільки в кримінально-правовому аспекті ці посягання визнаються одними з найнебезпечніших

Статтею 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Положення частини 5 статті 128 КПК передбачають, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності зі ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судовим розглядом встановлено факт заподіяння дійсної, реальної шкоди потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 протиправними діями обвинуваченого, а саме, їм були спричинені легкі тілесні ушкодження, що підтверджується вищевказаними у вироку письмовими доказами. Тобто між подією кримінального правопорушення та заподіяною потерпілим шкодою встановлений безпосередній причинно-наслідковий зв`язок.

Потерпілими надано суду докази звернення до лікарів, про що свідчить копії висновків лікарів, квитанції про оплату ліків.

У зв`язку з чим суд вбачає підстави для стягнення з обвинуваченого ОСОБА_13 на користь ОСОБА_9 матеріальної шкоди у розмірі 408,88 грн. на придбання ліків; для стягнення з обвинуваченого ОСОБА_13 на користь ОСОБА_8 матеріальної шкоди у розмірі 1 551,30 грн. на придбання ліків.

При цьому, жодних належних та допустимих доказів оплати транспортних витрат ОСОБА_9 у розмірі 3009,82 грн., та ОСОБА_8 у розмірі 4 311 грн. суду надано не було.

Додані цивільним позивачами квитанції щодо списання коштів з картки, квитанції про заправку транспортного засобу, не мають відношення до спричинення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, не підтверджують безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між діями обвинуваченого ОСОБА_13 та наслідками у вигляді легких тілесних ушкоджень потерпілим.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що у задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі 408,88 грн., а в іншій частині - слід відмовити у зв`язку з недоведеністю.

Щодо вимог цивільного позову ОСОБА_8 в частині стягнення матеріальної шкоди, суд також прийшов до висновку про часткове задоволення вимог в розмірі 1 551,30 грн., а в іншій частині - слід відмовити у зв`язку з недоведеністю.

Також цивільні позивачі зазначають, що внаслідок дій обвинуваченого вони несли моральні страждання, так як діями ОСОБА_13 порушено нормальний спосіб життя, оскільки були змушені докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав та витрачати час на лікування, звертатися до органів поліції, хвилюватися в суді, приймати заспокійливі ліки, на протязі тривалого часу ОСОБА_13 створює нестерпні умови для проживання не тільки для потерпілих, але й для всіх мешканців вулиці Затишна в м.Харкові.

Крім того, в судовому засіданні потерпілі зазначали, що обвинувачений жодними діями навіть не намагався їм відшкодувати спричинену шкоду або вибачитися.

Вирішуючи цивільні позови потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в частині відшкодування моральної шкоди, суд враховує наступне.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру заподіяних фізичних та душевних страждань, їх глибини та погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, а також інших негативних наслідків, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілим був спричинений фізичний біль та страждання у момент заподіяння тілесних ушкоджень. Внаслідок протиправних дій обвинуваченого на певний час у потерпілих змінився звичний уклад життя, оскільки вони намагалися поновити свої порушенні права, їхнє життя у вказаний період було переповненим негативними емоціями, психічними переживанням.

Враховуючи глибину фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін в організації життя, основоположних засад виваженості і справедливості, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення цивільних позовів в частині відшкодування моральної шкоди, стягнувши зі ОСОБА_13 на користь потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по 10 000 грн.

Саме така сума відшкодування, на думку суду, буде еквівалентна завданим потерпілим моральним стражданням внаслідок фізичного болю та вимушених змін у зв`язку з нетривалим лікуванням.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 370, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання покарань за вироком Холодногірського районного суду м. Харкова від 18.09.2026 та за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік та штраф у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Покарання призначене ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за цим вироком у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850 гривень), виконувати самостійно, відповідно до приписів ч. 3 ст. 72 КК України

Запобіжний захід ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках даного кримінального провадження не обирався.

Цивільний позов ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 408,88 (чотириста вісім грн. 88 коп.) грн.

Стягнути зі ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_9 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

Цивільний позов ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 1 551,30 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят одну грн. 30 коп.) грн.

Стягнути зі ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_8 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

Речові докази по справі:

- компакт диск т.м. «AXENT», DVD-R, 4.7 gb., з відео файлами: «export-l70xi», розміром 659,9 М.Б., довжиною відеозапису 00:21:55; «export-rsvll» розміром 653,9 М.Б., довжиною відеозапису 00:21:43; «export-xljo1» розміром 652,1 М.Б., довжиною відеозапису 00:21:40, з нагрудних камер інспекторів 2 батальйону УПП ГУНП в Харківській області, поміщений до паперового конверту, який зберігається в матеріалах кримінального провадження №12025226260000132 від 15.05.2025 року за ч. 1 ст. 125 КК України;

- компакт диск т.м. «AXENT», DVD-R, 4.7 gb., з відео файлом «-6260829704858290971», розміром 3,1 М.Б., довжиною відеозапису 00:00:07 сек., з камери відеоспостереження, що розташована на житловому будинку, за адресою: м. Харків, вул. Затишна, буд. 32/38, поміщений до паперового конверту, який зберігається в матеріалах кримінального провадження №12025226260000132 від 15.05.2025 року за ч. 1 ст. 125 КК України,

- компакт диск т.м. «ALERUS», DVD-R, 4.7 gb., серійний номер 2025010106764 з файлом: «24 05 2025 22 25 0573417133» (тип файлу - .wav, розмір файлу – 1,14 МБ, тривалість – 0:01:15), який зберігається в матеріалах кримінального провадження № 12025226260000141 від 26.05.2025, після набрання вироком законної сили – зберігати в матеріалах кримінальної справи.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_49