Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №953/10549/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/10549/26

н/п 2-др/953/68/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Шаренко С.Л.,

при секретарі - Мартиненко Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Хоменка Євгена Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі №953/10549/26 за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Хоменка Євгена Олександровича до Державної установи «Інститут Медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор`єва Національної Академії Медичних Наук України, третя особа – Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку, -

установив:

У провадженні Київського районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Хоменка Євгена Олександровича до Державної установи «Інститут Медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор`єва Національної Академії Медичних Наук України, третя особа – Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29.09.2026 позовну заяву задоволено.

28.09.2026 до суду від представника ОСОБА_1 – адвоката Хоменка Євгена Олександровича надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення.

На обґрунтування заяви зазначає, що за результатами розгляду справи судом прийняте рішення по справі та задоволені вимоги позову.

Під час судового розгляду справи представником позивача було своєчасно зроблено заяву про те, що докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду в порядку ,передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України..

У позивача виник безумовний фінансовий обов`язок зі сплати адвокату 50 000,00 грн за надані послуги правничої допомоги, понесений безпосередньо у зв`язку з ініціюванням позивачкою даного судового процесу.

Представник зазначив, що інтереси позивача ОСОБА_1 у даній справі представляв адвокат Хоменко Євген Олександрович, який діяв на підставі Договору про надання правничої допомоги № б/н від 28.02.2024 року, Додатку до договору про надання правничої допомоги від 28.02.2024 року, Акту №1 приймання-передачі виконаних робіт від 25.09.2026 р. та Ордера серії ВІ № 1415952.

Згідно з умовами Договору про надання правничої допомоги № б/н від 28.02.26 та Акту приймання-передачі виконаних робіт від 25.09.2026 року, адвокатом було надано, а позивачем прийнято комплекс послуг з професійної правничої допомоги під час розгляду справи № 953/10549/26 на загальну суму 50 000,00 грн (пятдесят тисяч гривень 00 копійок).

Відповідно до умов договору та акту приймання-передачі послуг, зазначена сума гонорару підлягає сплаті позивачем на користь адвокатського бюро, розмір якої встановлюється сторонами, згідно додатку до Договору та підписання акту виконаних робіт.

За результатами розгляду справи на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Адвокат Хоменко Є.О. звертав увагу суду, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача — адвокат Хоменко Є.О. — подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення за його відсутності, з урахуванням вимог, викладених у заяві та заперечень на клопотання представника відповідача.

Представник відповідача по справі в судове засідання не з`явився, через систему «Електронний суд» надав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, заявлених представником позивача до відшкодування до 5 000 грн.

Суд, вивчивши заяви сторін, перевіривши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29.09.2026 позовну заяву задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано наказ Державної установи «Інститут Медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор`єва Національної Академії Медичних Наук України від 02 липня 2026 року № 141-к «Про звільнення ОСОБА_1 » з займаної посади, поновлено ОСОБА_1 на роботі, стягнено на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за один місяць.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі, у зв`язку з чим спір по суті вирішено на користь позивача.

Відповідно до пункту 1 частини другої ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи, а також чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін та інших обставин, визначених законом.

З огляду на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, а понесені нею судові витрати пов`язані з розглядом цієї справи, правові підстави для покладення таких витрат на позивача відсутні. За встановлених обставин відповідні судові витрати підлягають покладенню на відповідача.

28.09.2026 до суду від представника позивача – адвоката Хоменка Є.О. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача по справі судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 50 000 гривень.

Представник відповідача подав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, заявлених представником позивача до відшкодування, до 5 000 грн.

В обґрунтування клопотання представник відповідача посилається на необхідність дотримання критеріїв реальності, розумності, співмірності та обґрунтованості заявлених витрат, а також зазначає, що відповідач є державною установою, у зв`язку з чим стягнення витрат на професійну правничу допомогу має здійснюватися з урахуванням фінансового навантаження на бюджет.

Представник відповідача вважає, що з урахуванням складності справи, обсягу та характеру виконаної адвокатом роботи, часу, необхідного для її виконання, а також значення справи для сторін, справедливим та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу є сума не більше 5 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу.

За правилами встановленими ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та постанові від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19, від 12 травня 2021 року у справі №873/79/20).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22). Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.

Стосовно доказів на обґрунтування заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хоменка Є.О., суд зазначає наступне.

Відповідно до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 28.02.2024 року та Ордера серії ВІ № 1415952, укладеного між адвокатом Хоменка Є.О. та клієнтом ОСОБА_1 вбачається, що за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокатському бюро гонорар, розмір якого встановлюється сторонами, згідно додатку до договору, який є невід`ємною частиною та підписати акт виконаних робіт. (п. п. 4.1, 4.2 договору).

Як вбачається з акту приймання надання послуг за Договором № б/н від 28.02.2026 року про надання професійної правничої допомоги вбачається, що вартість послуг адвоката складає 50 000 гривень, суми витрат понесених за надання послуг в зв`язку з розглядом справи та включає в себе наступне:

-підготовка та подання позовної заяви – 1 послуга – 20 000 грн;

-підготовка та подання до суду відповіді на відзив від 14.08.2026 р. – 1 послуга – вартість 15 000 грн.;

-підготовка та подання до суду клопотання про долучення доказів від 12.08.26 р. -1 послуга – 3 000 грн.;

-підготовка та подання до суду клопотання про долучення доказів від 07.09.26 р.- 1 послуга – 3 000,00 грн.;

-підготовка та подання до суду клопотання про витребування доказів від 15.09.26 р.- 1 послуга – 3 000,00 грн.;

-представництво інтересів клієнта у судових засіданнях:

судове засідання від 08.09.2026 р. – 1 – 3 000,00 грн;

судове засідання від 16.09.2026 р. – 1 – 3 000,00 грн.

Загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 50 000 гривень.

Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що позивачу мають бути компенсовані витрати, понесених на оплату професійної правничої допомоги, проте їх розмір підлягає зменшенню.

Враховуючи наведене, з огляду на складність справи, обсяг та характер наданої професійної правничої допомоги, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, значення справи для позивача, а також принципи розумності та співмірності судових витрат, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 27 000 грн є обґрунтованим та співмірним із фактично наданими адвокатом послугами, а саме:

-підготовка та подання позовної заяви – 1 послуга – 10 000 грн;

-підготовка та подання до суду відповіді на відзив від 14.08.2026 р. – 1 послуга – вартість 5 000 грн.;

-підготовка та подання до суду клопотання про долучення доказів від 12.08.26 р. -1 послуга – 2 000 грн.;

-підготовка та подання до суду клопотання про долучення доказів від 07.09.26 р.- 1 послуга – 2 000,00 грн.;

-підготовка та подання до суду клопотання про витребування доказів від 15.09.26 р.- 1 послуга – 2 000,00 грн.;

-представництво інтересів клієнта у судових засіданнях:

судове засідання від 08.09.2026 р. – 1 – 3 000,00 грн;

судове засідання від 16.09.2026 р. – 1 – 3 000,00 грн.

Загальна вартість становить 27 000,00 гривень.

За таких обставин заява представника позивача ОСОБА_1 — адвоката Хоменка Євгена Олександровича — про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а з Державної установи «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27 000 (двадцять сім тисяч) гривень.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 137-141, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Хоменка Євгена Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі №953/10549/26 за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Хоменка Євгена Олександровича до Державної установи «Інститут Медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор`єва Національної Академії Медичних Наук України, третя особа – Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку– задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи «Інститут Медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор`єва Національної Академії Медичних Наук України (ЄДРПОУ 02012177, адреса: м. Харків, вул. Сковороди, буд.82) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27 000 (двадцять сім тисяч гривень) 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.Л. Шаренко