Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №953/4899/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/4899/26

Провадження № 2/953/3409/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря судового засідання – Бірукової Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рижков Іван Петрович до Харківської міської ради, третя особа: Друга Харківська міська державна нотаріальна контора про поділ спільного майна подружжя та встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, -

за участю:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Рижкова І.П.,

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2026 року до Київського районного суду міста Харкова через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рижков Іван Петрович до Харківської міської ради, третя особа: Друга Харківська міська державна нотаріальна контора, в якій позивач просить:

визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ;

встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, з 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10 червня 1989 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрували шлюб. Під час перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2 стала членом Житлового кооперативу «Околиця-8» та набула право власності на 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Житловий будинок АДРЕСА_3 прийнято до експлуатації згідно акту державної приймальної комісії про прийняття об`єкта нерухомого майна до експлуатації від 26.03.1990 року. Пайовий внесок квартири АДРЕСА_4 виплачено в повному обсязі в сумі 10706 руб. 00 коп. (десять тисяч сімсот шість руб. 00 коп.). Перший пайовий внесок у сумі 3 200 руб. 00 коп. внесений 22.07.1989 року. Останній пайовий внесок в сумі 4 456 руб. 00 коп. виплачений 02.07.1992 року. На час повної виплати ОСОБА_2 пайового внеску, як члена ЖК «Околиця-8» за квартиру АДРЕСА_5 , був чинним Кодекс про шлюб та сім`ю України (надалі - КпШС України). Відповідно до ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. З 01.01.2004 року набрав чинності Сімейний кодекс України (надалі – СК України) та втратив чинність КпШС України.

На підставі розпорядження голови Київської районної ради м. Харкова від 10.05.2006 № 593 «Про видачу свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_5 на ім`я ОСОБА_2 » було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 02.06.2006 на ім`я ОСОБА_2 про право власності на квартиру загальною площею 53,6 кв.м, житловою площею 30,6 кв.м в ЖБК «Околиця-8», розташовану за адресою: АДРЕСА_6 . В Реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності на вказану квартиру зареєстровано 26.07.2006 року (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11349367 від 26.07.2006). Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13.06.2006 у справі № 2 1795/06/06 розірвано шлюб, зареєстрований 10 червня 1989 року в Капустинській сільській раді Шполянського району Черкаської області, актовий запис № 2, між ОСОБА_2 , 1965 р.н. та ОСОБА_1 , 1963 р.н. Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 , виданого 24.10.2007 Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, шлюб між чоловіком ОСОБА_1 і дружиною ОСОБА_2 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 605 від 24.10.2007 року. Стаття 68 СК України встановлює, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісною власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України. Таким чином, квартира АДРЕСА_2 , є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та після розірвання шлюбу режим спільної сумісної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна не припинений. Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частина 1 ст. 357 ЦК України встановлює, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласниками або законом. Стаття 70 СК України передбачає, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в об`єкті спільної сумісної власності подружжя - квартирі АДРЕСА_2 , є рівними.

Я до так і після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом, були зареєстровані за адресою АДРЕСА_6 . Позивач робив ремонт, утримував родину, вели спільне господарство.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 внаслідок нанесення авіаційно-бомбових ударів російською федерацією, ОСОБА_2 не складала заповіту, у неї не було дітей, батьки на час її сметрі померли на її утриманні недієздатних осіб не було. Позивач займався її похованням після деокупації у травні 2022 року. Позивач проживав однією сім`єю з ОСОБА_2 разом вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, разом відпочивали. Станом на день смерті, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_6 , позивач та ОСОБА_2 , постійно спільно проживали до дня смерті, вони не тільки спільно проживали однією сім`єю за вищенаведеною адресою, а й ще разом вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, між ними були міцні усталені сімейні відносини. Після розірвання шлюбу в судовому порядку ОСОБА_1 продовжував проживати однією сім`єю з ОСОБА_2 , в тому числі в період з 2017 року по 22 квітня 2022 року. Це мало своє вираження в тому, що вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, вели спільне господарство. ОСОБА_1 працював та заробляв гроші, а ОСОБА_2 займалася веденням домашнього господарства. Оплата комунальних платежів та експлуатаційних витрат на утримання багатоповерхового будинку будинку здійснювалася за рахунок доходу ОСОБА_1 , який останній разом з ОСОБА_2 вважали їх спільним бюджетом. За рахунок доходів ОСОБА_1 оплачувалися витрати на ремонт спільного житла, тобто квартири АДРЕСА_4 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надавали один одному взаємну допомогу, мали спільних друзів та завжди запрошувалися останніми на свята як подружжя. Позивач разом з ОСОБА_2 приймали спільні рішення щодо витрачання спільних коштів як на ремонт квартири АДРЕСА_4 , так і на покращення умов проживання в ній. В тому числі за спільним рішенням було замінено сантехнічне обладнання, вікна та двері, було придбано необхідну побутову техніку - холодильник, пральну машину, мікрохвильову піч, водонагрівач, телевізор. За рахунок доходів ОСОБА_1 здійснювалася оплата спільного харчування. У ОСОБА_2 було діагностовано хворобу Вітіліго та цукровий діабет. Внаслідок цього у ОСОБА_2 виникли істотні складнощі зі станом здоров`я, які потребували постійного застосування медикаментів, огляду лікарів та догляду, що було забезпечено ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_2 позивач займався її похованням та за рахунок власних коштів здійснив оплату всіх пов`язаних з цим витрат. Всі документи та особисті речі залишилися у них в будинку за адресою АДРЕСА_6 , яку через збройну агресію було пошкоджено. За час спільного проживання однією сім`єю займалися благоустроїм квартири, робили ремонт, змінювали квері, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, крім того свята проводили разом в колі рідних та друзів.

Таким чином, заявники вважають, що зазначені обставини та надані на їх підтвердження докази, у повному обсязі підтверджують факт спільного проживання з однією сім`єю за адресою АДРЕСА_7 , ведення спільного господарства, наявного спільного сімейного бюджету, пов`язання спільним побутом, наявність взаємних права та обов`язків з 2017 року і на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З огляду на вищевикладене, позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні просили задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 23 квітня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 30 липня 2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду, задоволено клопотання про виклик свідків.

23 червня 2026 року засобами поштового зв`язку надійшла копія спадкової справи № 410П/2022 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року витребувано у Другої Харківської міської державної нотаріальної контори (м. Харків, вул. Озерянська, 6) завірену належним чином копію спадкової справи № 410 П/2022, заведену після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник відповідача Харківської міської ради у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документу, доставлено до електронного кабінету 07.07.2026 19:54:49, про причини неявки не повідомив, заяв, клопотань не подавав, відзиву на позовну заяву не подано.

01 жовтня 2026 року представник відповідача Харківської міської ради надав до суду письмові пояснення, за змістом яких просять прийняти у справі законне та обгрунтоване рішення, яке не буде порушувати права та інтереси Харківської міської територіальної громади та третіх осіб.

Суд, вислухавши сторони, покази допитаних свідків, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України)

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що 10 червня 1989 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб.

Під час перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2 стала членом Житлового кооперативу «Околиця-8» та набула право власності на 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Житловий будинок АДРЕСА_3 прийнято до експлуатації згідно акту державної приймальної комісії про прийняття об`єкта нерухомого майна до експлуатації від 26.03.1990 року. Пайовий внесок квартири АДРЕСА_4 виплачено в повному обсязі 02 липня 1992 року в сумі 10706 руб. 00 коп.

На час повної виплати ОСОБА_2 пайового внеску, як члена ЖК «Околиця-8» за квартиру АДРЕСА_5 вона перебувала у шлюбі з позивачем.

Відповідно до підпункту «а» пункту 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески.

На підставі розпорядження голови Київської районної ради м. Харкова від 10.05.2006 № 593 «Про видачу свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_5 на ім`я ОСОБА_2 » було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 02.06.2006 на ім`я ОСОБА_2 про право власності на квартиру загальною площею 53,6 кв.м, житловою площею 30,6 кв.м в ЖБК «Околиця-8», розташовану за адресою: АДРЕСА_6 .

В Реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності на вказану квартиру зареєстровано 26.07.2006 року (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11349367 від 26.07.2006).

На той час був чинним Кодекс про шлюб та сім`ю України. Відповідно до ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

З 01.01.2004 року набрав чинності Сімейний кодекс України.

За змістом положень ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13.06.2006 у справі № 2 1795/06/06 розірвано шлюб, зареєстрований 10 червня 1989 року в Капустинській сільській раді Шполянського району Черкаської області, актовий запис № 2, між ОСОБА_2 , 1965 р.н. та ОСОБА_1 , 1963 р.н.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 , виданого 24.10.2007 Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, шлюб між чоловіком ОСОБА_1 і дружиною ОСОБА_2 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 605 від 24.10.2007 року.

Відповідно до ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісною власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Таким чином, квартира АДРЕСА_2 , є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та після розірвання шлюбу режим спільної сумісної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна не припинений.

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частина 1 ст. 357 ЦК України встановлює, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласниками або законом. Стаття 70 СК України передбачає, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Ні в усній формі, ні в письмовій формі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визначали розмір часток в об`єкті спільної сумісної власності подружжя. Так само між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було укладено шлюбного договору. Таким чином, частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в об`єкті спільної сумісної власності подружжя - квартирі АДРЕСА_2 , є рівними.

Стаття 69 СК України передбачає, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 через вибухову травму. За життя не складала заповіту. Також, у ОСОБА_2 не було дітей, батьки її померли, на її утриманні не було недієздатних осіб. ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 . За вказаною адресою також зареєстрований і позивач ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 1269 СК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

В строк, встановлений ч.1 ст. 1270 ЦК України, жодна особа, окрім ОСОБА_1 нотаріусу заяву про прийняття спадщини не подала.

Позивач ОСОБА_1 проживав зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, тому належить до четвертої черги спадкоємців за законом, про що свідчить наступне.

Після реєстрації розірвання шлюбу в судовому порядку ОСОБА_1 продовжував проживати однією сім`єю з ОСОБА_2 , в тому числі в період з 2017 року по день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вони мали спільний побут, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки.

Позивач ОСОБА_1 працював забезпечував родину матеріально, а ОСОБА_2 займалася веденням домашнього господарства, вони мали собак, якими вона займалась. Оплата комунальних платежів та експлуатаційних витрат на утримання будинку здійснювалася за рахунок прибутку ОСОБА_1 , оплачувалися витрати на ремонт квартири АДРЕСА_4 , на покращення умов проживання в ній. В тому числі було замінено сантехнічне обладнання, вікна та двері, було придбавалась побутова техніка, холодильник, пральна машина, мікрохвильова піч, водонагрівач, телевізор. Купували продукти харчування.

У ОСОБА_2 було діагностовано ряд захворювань, які потребували постійного застосування медичних препаратів, огляду лікарів та догляду, що забезпечувалось позивачем.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали спільних друзів та завжди запрошувалися останніми на свята.

Після смерті ОСОБА_2 позивач займався її похованням та оплатою всіх витрат.

Через пожежу в квартирі АДРЕСА_5 , яка сталася внаслідок влучання боєприпасу, частина письмових доказів була знищена.

Відповідно до копії спадкової справи № 410П/2022 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , яка надійшла до суду, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.03.2023 року №327/02-31 державним нотаріусом Другої Харківської міської державної нотаріальної контори відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом згідно ст. 1264 ЦК України на майно, що належить ОСОБА_2 , так як не встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю зі спадкодавцем, не надані документи, які б підтверджували факт спільного проживання з померлою однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини

Зі змісту поясннь позивача ОСОБА_1 вбачається, що встановлення факту його проживання зі спадкодавицею ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини підтверджуються долученими до справи доказами про придбання будівельних матеріалів, оплати комунальних послуг.

До матеріалів судової справи № 953/4899/26 долучено копію постанови про відмову у вчиненні нотаріально дії від 15.03.2023 № 327/02-31; копію розпорядження голови Київської районної ради м. Харкова №593 від 10.05.2006; копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.06.2006 та копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11349367 від 26.07.2006; копію технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_5 ; копію свідоцтва про розірвання шлюбу від 24.10.2007, серія НОМЕР_3 ; копію довідки ОЖК «ДОМ-СЕРВІС» №173 від 22.09.2025; копію довідки ОЖК «ДОМ-СЕРВІС» №174 від 22.09.2025; копію довідки ОЖК «ДОМ-СЕРВІС» №175 від 22.09.2025; копію свідоцтва про смерть від 05.10.2022, серія НОМЕР_4 ; копію довідки про причину смерті від 10.05.2022; копію свідоцтва про поховання №638; копію договору-замовлення №003105 на організацію та проведення поховання від 07.05.2022 та два акта до нього; копію витягу №00037081400 від 05.10.2022; копію витягу №70361069 від 19.10.2022; копію звіту про оцінку майна від 22.03.2026; копію довідки №6324-7001266320 від 07.06.2022; копію рішення Київського районного суду м. Харкова від 13.06.2006 у справі №2-1795/06/06, копію розпорядження Харківської обласної військової адміністрації №513 В від 26.07.2024 та додатку «Перелік об`єктів топоніміки міста Харкова» до нього; копії податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за періоди 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 рік, звітна; копію видаткової накладної №НБ-0702069 від 02.07.2017 року; копію акту надання послуг №21 від 02.07.2017; копію видаткової накладної №НБ-0703576 від 11.09.2017 року; копію акту надання послуг №42 від 11.09.2017; копію накладної №11.09-1 від 11.09.2017; копію видаткової накладної №НБ-0660065 від 13.02.2018 року; копію акту надання послуг №18 від 13.02.2018; копію видаткової накладної №НБ-636473 від 24.03.2018 року; копію акту надання послуг №24 від 24.03.2018; копію видаткової накладної №НБ-455544 від 15.04.2018 року; копію акту надання послуг №38 від 15.04.2018; копію листа Управління СБУ в Харківській області від 12.10.2022; копію акту №1271 від 03.01.2023 обстеження будівель та споруд пошкоджених під час проведення бойових дій на території Харківської області, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, Вільхівської сільської ради.

Із копії податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за періоди 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 рік, вбачається, що річний дохід ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця складав: в 2017 році - 1 489 000,00 грн; в 2018 році - 1 494 996,67 грн; в 2019 році - 1 471 129,58 грн; в 2020 році - 4 839 190,97 грн; в 2021 році 4 909 011,35 грн; в 2022 році - 76 054,79 грн.

Як зазначає позивач у судовому засіданні за час спільного проживання та спільного бюджету здійснювалася оплата житлово-комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_4 , витрат на ремонт квартири АДРЕСА_4 , в т.ч. заміну сантехнічного обладнання, вікон та дверей, витрат на придбання побутової техніки (холодильник, пральна машина, мікрохвильова піч, водонагрівач, телевізор), витрат на продукти харчування, а також витрат на придбання ліків та прийоми лікарів для ОСОБА_2 . Вищевказані докази (видаткова накладна №НБ-0702069 від 02.07.2017 року; акт надання послуг №21 від 02.07.2017; видаткова накладна №НБ-0703576 від 11.09.2017 року; акт надання послуг №42 від 11.09.2017; накладна №11.09-1 від 11.09.2017; видаткова накладна №НБ-0660065 від 13.02.2018 року; акт надання послуг №18 від 13.02.2018; видаткова накладної №НБ-636473 від 24.03.2018 року; акт надання послуг №24 від 24.03.2018; видаткової накладної №НБ-455544 від 15.04.2018 року; акт надання послуг №38 від 15.04.2018) свідчать про придбання ОСОБА_1 при здійсненні ремонту та покращенні умов проживання з ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_4 : дубових дверей та вікон на загальну суму 92 500 грн; металевих дверей (вхідні двері до квартири) та будівельних матеріалів для їх монтажу на загальну суму 9 469,98 грн.; плитки для полу та стін до кухні, ванної кімнати та коридору з будівельними матеріалами для її укладання на загальну суму 32 666,90 грн; лінолеуму та будівельних матеріалів для його укладання в вітальні та спальній кімнаті на загальну суму 22 024,30 грн.; шпалер та будівельних матеріалів для їх поклеювання в вілтальній кімнаті на загальну суму 19 095,23 грн; електроводонагрівача до ванної кімнати, люстри до вітальні, електрообладнання для їх монтажу та замка до дубових дверей на загальну суму 44 712,52 грн

Проживаючи разом однією сім`єю в квартирі АДРЕСА_5 , він з ОСОБА_4 вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, разом відпочивали, він відправляв її на лікування.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_5 зазначив, що товаришував з позивачем, йому було відомо що у ОСОБА_1 була дружина з якою він жив усе життя, знайомі вони з 1989 року, бачив як його дружина гуляла з собаками.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проживали разом з 1989 року, мали двох собак, він приходив до них до дому бачив що вони робили ремонт, вели спільне господарство, жили як чоловік та дружина, йому не було відомо що вони офіційно розлучились. Він допомагав їм евакуюватись під час вторнення рф, він поїхав до будинку в якому вони переховувались,відразу не вдалось проїхати через зруйнований міст, а потім після здійснення дзвінку ОСОБА_1 почався обстріл та було смертельно поранено ОСОБА_4 але він разом з працівниками швидкої повернули до тогоміста де перебував позивач та допоміг перейти річку і вони поїхали, забрали собак, а ОСОБА_4 залишилась у тому будинку до деокупації, ці події відбувались 22 квітня 2022 року, а ОСОБА_4 з відти забрали у травні 2022 року та поховали майже через місяць.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 зазначив, що він знає позивача у якого була дружина з якою він жив усе життя до її смерті, знайомі вони з 1990 року, він приходив до них посівати, колись приходив вони робили ремонт, йому відомо що у них були собаки дружина постійно з ними гуляла, бачив як позивач купував та приносим м`ясо, сприймав їх як родину.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_8 зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проживали разом з 1989 року, мали двох собак, він бував у них вдома, бачив що вони робили ремонт, вели спільне господарство, жили як чоловік та дружина, йому не було відомо що вони офіційно розлучились.

Доходячи висновку про задоволення вимог позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рижков Іван Петрович до Харківської міської ради, третя особа: Друга Харківська міська державна нотаріальна контора про поділ спільного майна подружжя та встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) зазначено, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно до частини другої ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Отже, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов`язки. Договір, укладений одним із подружжя, створює обов`язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім`ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім`ї.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості, і це є її процесуальним обов`язком.

Як роз`яснено у пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Зазначені вище норми закону, а також встановлені судом факти, насамперед, проживання сторін по справі у зареєстрованому шлюбі та введені спільного сімейного бюджету в період купівлі об`єкту нерухомості, свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження №14-325цс18).

Приведені норми закону та досліджені обставини в ході судового розгляду дають підстави зробити висновок про те, що спірна квартира за адресою АДРЕСА_6 була набута під час шлюбу подружжя в інтересах сім`ї, тобто є їх спільним сумісним майном.

Таким чином, позивачу відповідно до статті 63 Сімейного Кодексу України належить право власності на 1/2 частину вказаної квартири.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори в межах 6-місячного строку, встановленого для прийняття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Строк, визначений ст. 1270 ЦК України в такому випадку застосовується для відмови від спадщини, а не для її прийняття.

В свою чергу, для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини, (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Тобто, дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, чітко визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статтях 1269, 1270 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Згідно з пп. 4.12. п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена

Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.

Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

У такому випадку вказані обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Таким чином, законодавець в означеній ситуації висунув вимогу про обов`язковість і постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

За змістом норм статей 1268-1269 ЦК України, порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Підпунктом 4.13 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, визначено, що для спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину є первинним документом, на підставі якого заводиться спадкова справа. При цьому нотаріус має виконати всі дії, які передбачені цим Порядком.

У відповідності до п.п. 3.19 п. 3 глави 10 розділу II цього Порядку спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідний висновок викладений у постанові Верховного суд від 12.04.2022 у справі № 175/2730/20 провадження № 61-19265св21).

Отже, позивачам (заявникам), після встановлення судом факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, достатньо подати нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, а не заяву про прийняття спадщини (адже вони її фактично прийняли відповідно до норм ст. 1268, 1270 ЦК України), тому встановлення їм судом додаткового строку на прийняття спадщини не є необхідним.

Відповідний висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 205/2102/19-ц (провадження № 61-872св21)

Як установлено судовим розглядом, постанова державного нотаріуса Другої Харківської міської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії видана через не надання документів, які б підтверджували факт спільного проживання з померлою однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

З наданих доказів суд дійшов висновку, що позивач проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з січня 2017 року.

За встановлених судовим розглядом обставин та аналізу доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в повній мірі позивачем доведено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, з 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , та факт того, що вони були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права та обов`язки.

Зважаючи на те, що позивачем доведено заявнені позовні вимоги дослідженими доказами під час судового розгляду, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, відповідно до клопотання спозивача залишаючи судові витрати за ним.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 10, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 279, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рижков Іван Петрович до Харківської міської ради, третя особа: Друга Харківська міська державна нотаріальна контора, про поділ спільного майна подружжя та встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у період часу з 01 січня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_8 .

Відповідач: Харківська міська рада –ЄДРПОУ 04059243, юридична адреса:м.Харків, майдан Конституції,7.

Третя особа: Друга Харківська міська державна нотаріальна контора, м.Харків, майдан Павловський, 2.

СУДДЯ: Т.В. Юрлагіна