Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №621/3788/26 — Зміївський районний суд Харківської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 621/3788/26

Провадження 1-кп/621/313/26

07 жовтня 2026 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючий – суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники справи:

прокурор – ОСОБА_3

потерпіла - ОСОБА_4 ,

обвинувачена – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу №621/3788/26 (ЄРДР №12026226310000125 від 02.09.2026) за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженки міста Зміїв Чугуївського району Харківської області, зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої, незаміжня, із середньо-спеціальною освітою, в силу ст. 89 КК України не судима,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

01.09.2026 року, приблизно о 16:00 годині, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучі в стані алкогольного сп`яніння, прийшла до домоволодіння за місцем мешкання своєї знайомої ОСОБА_7 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де в них на ґрунті ревнощів виник конфлікт, під час якого виник умисел на завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З метою реалізації свого протиправного умислу, в той же день та час, діючи умисно, протиправно, з метою завдання тілесних ушкоджень потерпілій, ОСОБА_6 однією рукою схопила за волосся потерпілу, та навмисно завдала їй не менше двох ударів об дерев`яну альтанку в область голови, чим завдала останній, згідно висновку судово-медичної експертизи №12-14/114-Зм/26 від 14.09.2026, тілесні ушкодження у вигляді: ділянки травматичного набряку м`яких тканин в лівій тім`яно-потиличній області, множинні садна в правій щічній області та на шкірі верхньої губи праворуч та ліворуч, синець на передній поверхні правої половини грудної клітки, в проекції правого ліктьового суглоба та по внутрішній поверхні правого плеча, які по ступеню тяжкості, як в сукупності, так і кожен окремо, відноситься до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р).

Дії ОСОБА_6 кваліфіковані як спричинення умисного легкого тілесного ушкодження потерпілому, тобто як кримінальне правопорушення (проступок), передбачене частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України.

В судове засідання з`явилися прокурор, потерпіла та обвинувачена.

В судовому засіданні обвинувачена свою провину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнала в повному обсязі, в зв`язку з чим учасники кримінального провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ними не оспорюються.

З урахуванням засад змагальності та диспозитивності кримінального провадження, з огляду на визнання обвинуваченим фактичних обставин, якими обгрунтовано обвинувачення, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності позиції учасників справи, суд, на підставі ч.3 статті 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу.

Допитана в якості обвинуваченої, ОСОБА_5 пояснила, що з потерпілою ОСОБА_4 знайома близько трьох років, і в них на потязі цього часу склалися неприязні відносини на грунті ревнощів. 01 вересня 2026 року, близько 15:00 години, вона з подругою розпивала спиртні напої, після чого подзвонила ОСОБА_4 та повідомила ,що прийде до неї розмовляти з приводу конфлікта. Після цього, вона прийшла до домоволодіння, де мешкає потерпіла та її співмешканець, де у неї з ОСОБА_4 виникла сварка, в ході якої вона схопила її за волосся та двічі вдарила головою об жерев`яну альтанку. Обставини, встановлені під час досудового розслідування, не оспорює. У вчиненому розкаюється.

Даючи оцінку показанням ОСОБА_8 , суд визнає їх правдивими та достовірними, оскільки вони послідовно, об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного кримінального правопорушення (проступку), пояснюють мотиви його вчинення. Підстав для самообмови судом не встановлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, тобто у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження потерпілому.

При призначенні покарання, згідно положень статті 65 Кримінального кодексу України, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Правопорушення, передбачене ч.1 статті 125 Кримінального кодексу України, інкриміноване обвинуваченій, відповідно до ч.2 статті 12 Кримінального кодексу України, є кримінальним проступком

Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, в судовому засіданні не встановлено.

Обставиною, що обтяжуєь покарання обвинуваченої, відповідно до положень статті 67 Кримінального кодексу України, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченої встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українка, громадянка України, уродженка міста Зміїв Чугуївського району Харківської області, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не працююча, із середньо-спеціальною освітою, незаміжня, в силу ст.89 КК України не судима. Скарг, заяв та будь-яких компрометуючих матеріалів, а також повідомлень про порушення громадського порядку ОСОБА_9 до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області не надходило, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Вирішуючи питання про вид і міру покарання, які слід застосувати до обвинуваченого, суд враховує, що згідно з ч.2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами покарання» (із змінами), при призначенні покарання суди в кожному випадку мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Санкцією частини 1 статті 125 Кримінального кодексу України за вчинення умисного легкого тілесного ушкодження для винних осіб передбачено покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року.

Відповідно до статті 56 Кримінального кодексу України, громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день. Громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

Застосування штрафу чи виправних робіт суд вважає недоцільним з огляду на те, що обвинувачена ніде не працює, не має постійного джерела доходу, отже призначення штрафу у визначеному законом розмірі поставить його в скрутне матеріальне становище. Покарання у виді обмеження волі є більш суворим видом покарання та, на думку суду, є непропорційно суворим.

Враховуючи відомості про особу обвинуваченої, обставини справи, суд вважає за доцільне і достатнє призначити обвинуваченій ОСОБА_6 покарання у виді громаських робіт на строк 160 годин.

На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченої, слугуватиме попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності й справедливості кримінального судочинства, а також розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням, не встановлена.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні не застосовувалися.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 статті 125 Кримінального кодексу України, та призначити їй покарання у виді громаських робіт на строк 160 (сто шістдесят) годин.

Відповідно до ч.4 статті 36 КВК України, вирок приводиться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 статті 349 КПК України

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Відповідно до частини 15 статті 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1 .