Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №650/4223/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/4223/25

Номер провадження: 22-ц/819/1278/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Приходько Л. А.,

суддів: Бездрабко В.О.,

Радченка С.В.,

секретар Манько К.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на рішення Великоолександрівського районного суд Херсонської області від 14 серпня 2026 року, у складі головуючого судді Сікори О.О.,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діяла адвокат Іщук Н.Р., звернулася до суду з позовом до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилалася на те, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,32 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6520685200:04:057:0041, яка знаходиться за межами села Новорайськ Новорайської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області. Право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2439004665206, номер запису про право власності 43608883.

13 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 , яка до шлюбу мала прізвище ОСОБА_2 , та ТОВ «Югтранзитсервіс-АГРОПРОДУКТ» укладено договір оренди належної їй земельної ділянки строком на 15 років. Договір зареєстрований у Бериславському районному відділі Херсонської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 4АА002118-040971500071.

18 вересня 2015 року між орендодавцем ОСОБА_1 , первісним орендарем та Приватним підприємством «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» укладено договір про заміну сторони у договорі оренди, за яким право оренди перейшло до нового орендаря.

20 грудня 2017 року сторони уклали додаткову угоду № 700226 до договору оренди землі, відповідно до якої договір викладено у новій редакції. В оренду передано земельну ділянку площею 3,32 га з кадастровим номером 6520685200:04:057:0041 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Нормативну грошову оцінку земельної ділянки визначено у розмірі 238 058,74 грн, а орендну плату - у розмірі 4,18 відсотка від нормативної грошової оцінки. Пунктом 4.5 договору передбачено внесення орендної плати у строк з 01 серпня до 31 грудня кожного року.

19 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮТС-Агропродукт» укладено додаткову угоду № 700266-7, якою договір оренди викладено у новій редакції, строк його дії продовжено до 31 грудня 2029 року та встановлено орендну плату у розмірі 6,63 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 15 783,29 грн за один рік оренди. Орендна плата підлягає внесенню до 31 грудня відповідного року.

Представник позивача стверджує, що ТОВ «ЮТС-Агропродукт» належним чином не виконувало обов`язок щодо своєчасної сплати орендної плати та не виплатило її за 2022, 2023 і 2024 роки. За розрахунком позивача загальна сума орендної плати за три роки становить 47 349,87 грн. Факт відсутності нарахованого позивачу доходу від надання земельної ділянки в оренду у 2022-2024 роках представник позивача підтверджує відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків. При цьому позов не містить самостійної майнової вимоги про стягнення цієї суми, а несплата орендної плати наведена як підстава для дострокового розірвання договору.

Представник позивача посилається на положення статей 13, 21, 24, 25 та 32 Закону України «Про оренду землі», статей 526, 530, 629, 651 ЦК України, пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України та вважає, що систематична несплата орендної плати є істотним порушенням договору і підставою для його дострокового розірвання.

Окремо представник позивача зазначає, що ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не здійснювало обробіток орендованих земель, унаслідок чого вони забур`янюються та подекуди самозаліснюються. На підтвердження невикористання земель посилається на інформацію Новорайської сільської військової адміністрації, відповідно до якої земельні ділянки громадян, що перебувають в оренді ТОВ «ЮТС-Агропродукт», фактично не використовуються, їх обробіток не здійснюється, орендна плата та податкові платежі не сплачуються.

Представник позивача також посилається на те, що, за інформацією Новорайської сільської військової адміністрації, ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не брало участі в обстеженні та розмінуванні земельних ділянок, які перебувають у його користуванні, тоді як обстеження та очищення земель громади здійснювали відповідні військові групи з розмінування. Сторона позивача вважає, що наведене свідчить про пасивну поведінку орендаря.

На підтвердження можливості ведення господарської діяльності після деокупації представник позивача посилається на відповіді ТОВ «АГРО-ЛАЙФ 2023» та ТОВ «Додола 2021». За змістом цих листів зазначені підприємства після деокупації відновили господарську діяльність на території Бериславського району, у разі необхідності залучали фахівців для обстеження земельних ділянок та сплачували орендну плату орендодавцям.

Представник позивача також посилається на те, що 17 квітня 2025 року ТОВ «ЮТС-Агропродукт» відчужило право оренди спірної земельної ділянки на користь ТОВ «Перемога-Плюс» за договором № 1704/25-24. Право оренди за новим орендарем зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 43608884. Представник позивача вважає таку поведінку недобросовісною, оскільки право оренди передано іншій юридичній особі за наявності невиконаних зобов`язань щодо орендної плати та без погодження з власником земельної ділянки.

Обґрунтовуючи необхідність погодження відчуження права оренди з власником, представник позивача посилається на те, що частину п`яту статті 93 ЗК України, яка допускає відчуження права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення без погодження з власником, було викладено у відповідній редакції після укладення спірного договору оренди. На думку сторони позивача, нове законодавче регулювання не може застосовуватися до договору, укладеного раніше.

Крім того, представник позивача зазначає, що ТОВ «Перемога-Плюс» не здійснює господарську діяльність та не перебуває за місцем державної реєстрації, на підтвердження чого посилається на відповідь Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області та відомості про повернення поштової кореспонденції.

З огляду на систематичну несплату орендної плати, невикористання земельної ділянки та відчуження права оренди іншій юридичній особі представник позивача вважає наявними підстави для розірвання договору оренди землі та припинення зареєстрованого права оренди.

На підставі наведеного представник позивача просила суд розірвати договір оренди землі без номера від 13 жовтня 2009 року, зареєстрований у Державному реєстрі земель за № 4АА002118-040971500071, зі змінами, у редакції додаткової угоди від 19 жовтня 2021 року № 700266-7, укладений між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «ЮТС-Агропродукт», з урахуванням переходу права оренди згідно з договором від 17 квітня 2025 року № 1704/25-24 до ТОВ «Перемога-Плюс», а також припинити право оренди земельної ділянки, номер запису про інше речове право 43608884, площею 3,32 га з кадастровим номером 6520685200:04:057:0041, розташованої за межами села Новорайськ на території Новорайської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області. Також представник позивача просила стягнути з ТОВ «ЮТС-Агропродукт» понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 14 серпня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди землі без номера від 13 жовтня 2009 року, зареєстрований у Державному реєстрі земель за № 4АА002118-040971500071, зі змінами, в редакції згідно з додатковою угодою від 19 жовтня 2021 року № 700266-7, укладений між орендарем ТОВ «ЮТС-Агропродукт» та орендодавцем ОСОБА_1 , з урахуванням переходу права оренди згідно з договором від 17 квітня 2025 року № 1704/25-24 до ТОВ «Перемога-Плюс», та припинено право оренди земельної ділянки, номер запису про інше речове право 43608884, яка належить ОСОБА_1 , площею 3,32 га з кадастровим номером 6520685200:04:057:0041, що розташована за межами села Новорайськ на території Новорайської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області.

Стягнуто з ТОВ «ЮТС-Агропродукт» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.

31 серпня 2026 року представник ТОВ «ЮТС-Агропродукт» - Журик А.Л. подав апеляційну скаргу, сформувавши її в системі «Електронний суд», в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалите нове судове рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що земельна ділянка позивача розташована за межами с. Новорайськ в адміністративних межа Новорайської сільської ради (територіальної громади) Бериславського району Херсонської області, яка з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року визнана тимчасово окупована російською федерацією територія України, а з 11 листопада 2022 року - визнана територією можливих бойових дій. Однак, на думку апелянта, судом першої інстанції не надано оцінку обставинам того, яким чином має відбутися повернення до безпечного використання території, яка зазнала окупації рф, бойових дій, що відносять таку територію до території імовірно забрудненою вибухонебезпечними предметами. Також зазначив, що Наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 30 грудня 2024 р. № 342 з 2025-07-01 з урахуванням зміни, унесеної наказом ДП «УкрНДНЦ» від 16 січня 2025 р. № 2 з 2025-04-01 прийнято та надано чинності Національному Стандарту України ДСТУ 8820-5:2024 Протимінна діяльність Процеси Управління Частина 5. Процеси вивільнення територій «ленд-реліз».

У розумінні ДСТУ 8820-5:2024 обстеження територій у сфері протимінної діяльності передбачає не формальний огляд, а проведення нетехнічного обстеження з аналізом усіх доступних джерел інформації, опитуванням ключових інформаторів, фіксацією доказів, визначенням меж території та, за потреби, технічним обстеженням або очищенням.

Однак, судом не надана належна оцінка того, як після деокупації з листопада 2022 року має відбутися процес повернення до використання земельної ділянки позивача.

Також, на думку апелянта, в даній ситуації необхідно керуватися положенням «Національної стратегії протимінної діяльності на період до 2033 роках», та затвердженим Операційним планом заходів з реалізації у 2024-2026 роках, якими встановлено строк (період) протягом якого території, які зазнали впливу збройної агресії, підлягають обстеженню на безпечність їх використання від забруднення вибухонебезпечними предметами, а саме це 2024-2026 роки - період обстежень, а вже 2027-2029 роки визначені періодом повернення до продуктивного використання території на яких не виявлено доказів забруднення вибухонебезпечними предметами.

Товариством зазначено, що повернення до безпечного використання земельної ділянки позивача є можливим після її обстеження компетентними державними органами у відповідності до вимог законодавства на предмет відсутності забруднення вибухонебезпечними предметами, про що відсутня інформація в матеріалах справи.

Апелянтом зазначено, що об`єктивна неможливість використання орендованої землі у 2023-2024 роках підтверджується наданими до суду доказами:

- листом Херсонської обласної військової адміністрації від 13.04.2026 № 01-01-66-4582/0/26/46 ;

- листом Новорайської сільської військової адміністрації від 20.04.2026 №01-12/1005/26;

- листом Центр протимінної діяльності від 23.04.2026 №361;

- листом Центр протимінної діяльності від 10.02.2026 № 235;

- розпорядженнями Новорайської сільської військової адміністрації від 31.10.2023 №163 «Про надання пільг ТОВ «ЮТС-Агропродукт» із місцевих податків та зборів на території Новорайської сільської територіальної громади на 2022-2023 року», від 06.02.2024 № 29 «Про надання пільг ТОВ «ЮТС-Агропродукт» із місцевих податків та зборів на території Новорайської сільської територіальної громади на І квартал 2024 року», від 18.04.2024 № 154 «Про нову редакцію розпорядження начальника сільської військової адміністрації «Про надання пільг ТОВ «ЮТС-Агропродукт» із місцевих податків та зборів на території Новорайської сільської територіальної громади на І квартал 2024 року» № 29 від 06.02.2024 року;

- листом Головного управління ДСНС України у Херсонській області №66 03-2942/66 16/3;

- офіційною Інтерактивною картою територій, яку адмініструє Державна служба України з надзвичайних ситуацій(далі - ДСНС);

- рішення XIV сесії Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року № 491 «Про наявність обставин непереборної сили та затвердження переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин», та розпорядження Херсонської обласної ради від 01.03.2023 № 24 «Про доповнення переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили» - серед яких є ТОВ «ЮТС-Агропродукт»;

- статистичною звітністю (форма №4-сг) за 2022-2024 роки, яка фіксує нульові показники посівних площ.

Також, апелянтом наголошено, що збройна агресія рф на території Бериславського району Херсонської області та наявність обставин непереборної сили, стали причиною зупинення господарської діяльності про що товариством надано належні докази.

Товариство звернуло увагу суду на те, що матеріали справи не містять доказів того, що було проведено обстеження ділянки для визнання її придатною до використання та гарантується безпека ведення господарської діяльності. До суду не подавали докази проходження процедури передачі відповідальності щодо очищеної території від операторів протимінної діяльності до місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, акт про обстеження земельної ділянки позивача за період 2023-2025 років не складався.

Апелянт вважає, що територія Новорайської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області, в межах якої знаходиться спірна земельна ділянка, в період 2023-2025 років віднесена до територій, яка зазнала збройної агресії території де виявлені і ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, та яка, згідно Національної стратегії протимінної діяльності на період до 2033 року та Операційного плану заходів з реалізації у 2024 - 2026 роках Національної стратегії протимінної діяльності на період до 2033 рок, в період 2024-2026 роки підлягала обстеженню, що виключає їх безпечне використання ТОВ «ЮТС-Агропродукт», як орендарем, для отримання сільськогосподарської продукції.

Враховуючи, що територія, на якій розташована земельна ділянка, віднесена до території можливих бойових дій, будь-які спроби відновити господарську діяльність пов`язані з прямим та свідомим порушенням конституційних гарантій та норм безпеки праці людини. Також, з урахуванням того, що спірна земельна ділянка знаходиться на території, яка перебувала у тимчасовій окупації у 2022 році, а відповідач не мав до неї доступу - позивач не мав розумних сподівань на отримання доходу від її оренди.

Крім того, апелянтом зауважено, що відсутність акту обстеження території, саме по собі є доказом непридатності ділянки, оскільки до видачі такого акту ділянка вважається потенційно забрудненою.

Товариством в обгрунтування доводів апеляційної скарги вказано, що судом не враховано факт того, що повернення до безпечного використання земельної ділянки позивача (як такої, що зазнала впливу збройної агресії російської федерації) стає можливим після її обстеження компетентними державними органами та отримання інформації про відсутність забруднення вибухонебезпечними предметами та безпечність використання. Тягар обстеження території та повідомлення про результати обстеження взяла на себе держава, а не відповідач, як вказує на це суд першої інстанції.

Також, суд першої інстанції порушив приписи частини четвертої статті 263 ЦПК України та при ухваленні рішення проігнорував правові висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду щодо аналогічних правовідносин, а саме: у постанові від 21 січня 2026 у справі №650/3776/24.

Правом на подання відзиву позивач та/або її представник не скористалися.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи учасники справи у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подавали.

Згідно з вимогами частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

З огляду на вказане та враховуючи передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися у судове засідання.

Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач звернулася до суду з позовом до ТОВ «ЮТС-Агропродукт», ТОВ «Перемога-Плюс» про розірвання договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що відповідач (орендар) не виконав обов`язок зі сплати орендної плати за 2022-2024 роки, що є підставою для його розірвання.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,32 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6520685200:04:057:0041, яка знаходиться за межами села Новорайськ Новорайської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області. Право власності підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 43608883.

Спірна земельна ділянка передана в оренду за договором оренди землі без номера від 13 жовтня 2009 року, зареєстрованим у Державному реєстрі земель за № 4АА002118-040971500071. У подальшому сторона орендаря змінювалася, а договір неодноразово викладався у новій редакції.

19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 та ТОВ «ЮТС-Агропродукт» уклали додаткову угоду № 700266-7, якою строк дії договору встановлено до 31 грудня 2029 року та погоджено орендну плату у розмірі 6,63 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Річний розмір орендної плати визначено у сумі 15 783,29 грн.

Матеріали справи не містять доказів виплати ОСОБА_1 орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки. ТОВ «ЮТС-Агропродукт» факт невиплати у ці роки по суті не заперечує, однак вказує, що несплата пов`язана з об`єктивною неможливістю користування земельною ділянкою.

17 квітня 2025 року право оренди спірної земельної ділянки на підставі договору відчуження права оренди № 1704/25-24 зареєстровано за ТОВ «Перемога-Плюс». Номер запису про інше речове право - 43608884.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що участь у справі обох відповідачів є належною. ТОВ «ЮТС-Агропродукт» є особою, поведінка якої у 2022-2024 роках безпосередньо покладена позивачем в основу вимоги про дострокове розірвання договору, а ТОВ «Перемога-Плюс» є особою, за якою на час розгляду справи зареєстроване право оренди. Перехід права оренди не усуває матеріально-правового зв`язку попереднього орендаря зі спором щодо виконання ним договору у попередні періоди.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться або велися бойові дії чи які тимчасово окуповані рф, територія Новорайської сільської територіальної громади була тимчасово окупованою у період з 09 квітня 2022 року до 11 листопада 2022 року.

Рішенням XIV сесії Херсонської обласної ради VIII скликання від 23 грудня 2022 року № 491 визнано наявність обставин непереборної сили та затверджено перелік суб`єктів господарювання, які постраждали внаслідок таких обставин. Розпорядженням Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року № 24 до відповідного переліку включено ТОВ «ЮТС-Агропродукт», а рішенням Херсонської обласної ради від 28 квітня 2023 року № 516 затверджено розпорядження, видані у міжсесійний період.

Розпорядженням начальника Новорайської сільської військової адміністрації від 31 жовтня 2023 року № 163 ТОВ «ЮТС-Агропродукт» надано податкові пільги за період з 01 березня 2022 року до 31 грудня 2023 року щодо земельних ділянок, використання яких пов`язувалося з потенційною загрозою забруднення вибухонебезпечними предметами. Розпорядженнями від 06 лютого 2024 року № 29 та від 18 квітня 2024 року № 154 відповідні податкові пільги були продовжені на 2024 рік.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував факт відчуження права оренди ТОВ "Перемога Плюс", встановив об`єктивну неможливість відповідача ТОВ "ЮТС-Агропродукт" упродовж 2022 року використовувати спірну земельну ділянку, що розташована на території, яка була тимчасово окупована рф, та виходив з доведеності істотних порушень відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, а саме систематичного невиконання обов`язку зі сплати орендної плати за 2023-2024 роки, недоведення відповідачем обставин непереборної сили за вказаний період і неможливості виконання умов договору, а тому дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.

Серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків законодавець у пункті 1 частини другої статті 11 ЦК України вирізняє, зокрема, договори.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

У частині першій статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт (абзац п`ятий частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).

Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).

Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.

Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Позивач посилався на пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України, вважаючи, що є підстави для припинення права користування спірною земельною ділянкою на праві оренди, тобто розірвання договору оренди, через систематичну (більше двох років поспіль) несплату останнім орендної плати.

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).

Щодо поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) зазначено, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.

Відповідач в апеляційній скарзі та у відзиву на позовну заяву не заперечував факт не виконання своїх зобов`язань за договором оренди, а саме невиплату орендної плати за 2022, 2023, 2024 роки, посилаючись на відсутність обов`язку сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає і які, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, звільняють його від сплати орендної плати за період, коли таке користування було неможливим.

Знаходження орендованої земельної ділянки у 2022 році на території, Новорайської сільської територіальної громади Бериславського району, Херсонської області, яка переобувала під тимчасово окупацією рф визначено Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.12.2022 року №309 , а з 11 листопада 2022 року Новорайська сільська територіальна громада Бериславського району, Херсонської області віднесена до території можливих бойових дій, що підтверджується наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376.

За положеннями статті 24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною четвертою статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

При цьому, підставою для застосування норми частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Отже, для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Отже, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно через обставини, за які орендар не відповідає.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Суд зауважує, що звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору. Застосування частини шостої статті 762 ЦК України можливе за виключних обставин, за яких орендар не використовував або не міг використовувати майно, і за такі обставини орендар не відповідає.

При оцінці наведених обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

Суд першої інстанції виходив з того, у 2022 році тимчасова окупація території, позбавлення підприємства доступу до його бази та майна, викрадення техніки і загальна небезпека об`єктивно унеможливили повноцінне використання земельної ділянки та здійснення господарської діяльності. Тому несплата орендної плати за 2022 рік не може враховуватися як винне порушення договору та самостійна складова систематичної несплати. Разом з тим суд першої інстанції виснував, що після деокупації 11 листопада 2022 року обставини змінилися. Для звільнення від орендної плати за 2023 та 2024 роки відповідач повинен довести, що спірна земельна ділянка фактично не могла використовуватися протягом кожного з цих років через конкретні незалежні від нього обставини. Віднесення Новорайської громади до території можливих бойових дій, загальна мінна небезпека та близькість до окупованої території є істотними обставинами, які підлягають врахуванню. Однак, самі по собі вони не встановлюють факту повної неможливості користування кожною земельною ділянкою громади протягом усього 2023 та 2024 років. Суд першої інстанції не встановив факту забруднення саме належної позивачу земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, існування індивідуальної заборони доступу до неї, розміщення на ній фортифікаційних споруд, вирв, боєприпасів або інших конкретних перешкод.

Також судом першої інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що у 2023 або 2024 році ТОВ «ЮТС-Агропродукт» зверталося до орендодавця з повідомленням про конкретну небезпеку на земельній ділянці, ініціювало зміну умов договору, пропонувало тимчасово зупинити його виконання, погодити інший порядок розрахунків або достроково припинити правовідносини. Також не надано доказів своєчасних звернень у 2023 чи 2024 році до компетентних органів саме щодо належної позивачці земельної ділянки, отримання відмови у проведенні обстеження або встановлення на місцевості конкретних ознак небезпеки.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21.

Норма статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також не передбачуваність, перші можуть бути спричинені зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку ,втім не обмежуються ними. Відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16.

Оскільки відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає тягар доказування неможливості використання майна несе саме орендар. Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів частинишостоїстатті762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №910/8651/22 від 28.06.2023, №911/1064/21 від 08.11.2023, №910/14244/20 від 12.04.2023, №910/13704/21 від 15.03.2023, №910/8040/20 від 08.07.2021.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з якого, факт перебування вказаної земельної ділянки на території України, яка в період часу з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року входила до тимчасово окупованої російською федерацією території України, свідчить про очевидну неможливість використання відповідачем її у своїй господарській діяльності, а отже неможливість виконання останнім взятих на себе зобов`язань з орендної плати.

Такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24, в якій погодився з тим, що у відповідача відсутня вина за невиконання обов`язку зі сплати орендної плати за 2022 рік, оскільки орендар не міг користуватися в цей час земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, не провів посівну компанію та компанію зі збору врожаю, що розташована на території Харківської області, яка у період з 28 лютого по 11 вересня 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. Натомість, погодився з тим, що за 2023 рік орендна плата має бути виплачена.

Колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 21.01.2026 року у справі № 650/3776/24 про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції від 09 квітня 2025 року, якою було скасовано рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 січня 2025 року й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати через звільнення відповідача від відповідальності за несплату орендної плати у 2022, 2023 роках внаслідок наявності обставин непереборної сили, які унеможливили виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди. Оскільки обставини, правовідносини у цій справі та у справі, що переглядається апеляційним судом, не є релевантними, стосуються іншого періоду невиконання умов договорів оренди, території розташування земельних ділянок та ґрунтуються на доказах, наявних в матеріалах справи № 650/3776/24, які є відмінними від даної справи. Разом з цим, суд у кожній справі виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

При цьому, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц виснувала, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Спірна земельна ділянка не знаходилась на території введення активних бойових дій у період з 2023 по 2024 року, що підтверджено Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року№ 376.

Лист ТПП України від 28.02.2022 року, який наданий відповідачем є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань. Отже лист Торгово- промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина перша статті 617 ЦК, частина друга статті 218 Господарського кодексу України та стаття 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Отже, наведеним листом відповідач наявність для нього тієї обставини, яка звільняє його від виконання зобов`язання не довів.

Відповідно до листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області № 6603-2942/6616/3 від 11 червня 2025 року, направленого у відповідь на звернення ТОВ «ЮТС- АГРОПРОДУКТ», піротехнічні розрахунки ДСНС до проведення робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) на земельних ділянках, орендованих товариством на території Бериславського району Херсонської області, не залучались, а самі роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами.

При цьому зазначено, що ймовірно, вищевказані земельні ділянки можуть бути потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Окремо наголошено, що у зв`язку із щоденними обстрілами з боку збройних сил російської федерації різними типами озброєння, Головне управління не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях.

У зв`язку з викладеним, ДСНС рекомендувало товариству звернутися до Херсонської обласної військової адміністрації, яка, згідно з розпорядженням від 6 березня 2023 року №101, визначає пріоритетність заходів із розмінування, координує їх виконання і може підтвердити статус відповідних територій.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що Лист не містить висновку про фактичне забруднення земельної ділянки з кадастровим номером 6520685200:04:057:0041 та не встановлює періоди протягом якого користування нею було неможливим.

Судом першої інстанції правильно вказано, що розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року № 24, Рішення Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року №491 та рішення від 28 квітня 2023 року №516, підтверджують включення ТОВ «ЮТС-Агропродукт» до переліку об`єктів господарювання, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, але ці документи не містять індивідуального висновку про неможливість користування саме спірною земельною ділянкою впродовж 2023 та 2024 років.

Також доводи апеляційної скарги про наявність на інтерактивній мапі територій, потенційно забруднених вибухонебезпечними предметами, не спростовують висновків суду першої інстанції, який зазначив, що за веб-адресою https://mine.dsns.gov.ua/ розміщено інтерактивну мапу територій, які потенційно можуть бути забруднені вибухонебезпечними предметами. Вказана мапа не містить історичних даних про стан конкретної земельної ділянки у 2023-2024 роках і не є актом її технічного чи нетехнічного обстеження та не посвідчує юридичний статус або фактичну непридатність конкретної ділянки до сільськогосподарського використання.

Відповідно до змісту розпоряджень начальника Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області (від 06.02.2024 №29, від 11.02.2025 №58, від 31.10.2023 №163, від 06.02.2024 №29, від 18.04.2024 №154), пільги зі сплати орендної плати стосуються земель комунальної власності, наданих в оренду, тобто відносин, у яких орендодавцем виступає територіальна громада.

Натомість спірна земельна ділянка, яка є предметом спору, перебуває у приватній власності позивача, що підтверджується належними правовстановлюючими документами, і не належить до земель комунальної форми власності. Відтак, положення вказаних розпоряджень щодо звільнення від орендної плати на ці відносини не поширюються.

Щодо вказівки у розпорядженнях на те, що окремі земельні ділянки не є об`єктом оподаткування у зв`язку з потенційним забрудненням вибухонебезпечними предметами, суд зазначає, що йдеться саме про потенційну загрозу, яка сама по собі не свідчить про наявність фактичного забруднення, яке б унеможливлювало використання спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідачами не надано жодного акту технічного обстеження, сертифіката чи іншого документа, що підтверджував би реальний техногенний стан ґрунту або визнання спірної земельної ділянки непридатною до використання.

Таким чином, наведені розпорядження не звільняють ані ТОВ «ЮТС-Агропродукт», ані ТОВ «Перемога-Плюс», як новим орендарем, від обов`язку сплати орендної плати саме за спірну земельну ділянку, яка є приватною власністю і не віднесена до земель комунальної форми власності, а потенційна загроза забруднення не може тлумачитися як безумовна підстава для звільнення від виконання грошового зобов`язання за договором оренди.

Крім того, сприяння суб`єкту господарювання шляхом надання пільг з оподаткування (у тому числі звільнення від сплати земельного податку або мінімального податкового зобов`язання), як це передбачено відповідними розпорядженнями органів місцевого самоврядування, жодним чином не впливає на зміст та виконання договірних зобов`язань між орендодавцем і орендарем.

Оподаткування та договірні відносини регулюються різними правовими інститутами. Норми податкового законодавства, які визначають порядок нарахування і сплати податку за землю, не мають впливу на зобов`язання сторін, що виникли з договору оренди землі приватної власності.

Звільнення від земельного податку це публічно-правовий захід, спрямований на зменшення податкового навантаження, а не на звільнення від обов`язку сплачувати орендну плату, яка є елементом приватно-правового зобов`язання, погодженого сторонами в договорі.

Таким чином, навіть за умов надання податкових пільг, договір залишається чинним, а орендар зобов`язаний виконувати всі його істотні умови, зокрема щодо сплати орендної плати, визначеної в розмірі, строках і порядку, погоджених сторонами.

Статистичні звіти про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай за 2022, 2023, 2024 роки за формою №4-сг та внутрішні накази ТОВ «ЮТС-Агропродукт», які видані самим відповідачем по справі, підтверджують факт не здійснення посівної компанії товариством та не свідчать про неможливість використання саме спірної земельної ділянки впродовж 2023 та 2024 років, або на те, що така неможливість виникла внаслідок дії непереборної сили у значенні статті 617 ЦК України.

А отже, наведений документ не доводить належним чином факту дії обставин непереборної сили, не підтверджує виникнення правових підстав для звільнення відповідача від обов`язку виконання грошового зобов`язання за договором оренди землі, за вказані два роки.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що надані Листи Новорайської сільської військової адміністрації від 20 квітня 2026 року та Центру протимінної діяльності від 10 лютого 2026 року № 235 і від 23 квітня 2026 року № 361 характеризують стан організації протимінної діяльності у 2026 році та обмеження на роботу сертифікованих операторів у двадцяти кілометровій зоні. Дані документи не містять відомостей про виявлення на ділянці вибухонебезпечних предметів, не встановлюють факту її забруднення та не підтверджують існування безперервної фактичної або нормативної заборони сільськогосподарського використання ділянки упродовж 2023 та 2024 років.

Суд першої інстанції надав оцінку усім доказам наданим сторонами.

Колегія суддів вважає за можливе зазначити, що фактично доводи апеляційної скарги зводяться до необхідності застосувати правові висновки Верховного Суду в аналогічних справах.

Разом з тим, відповідно до Податкового кодексу України, повне звільнення від сплати орендної плати передбачене виключно для земельних ділянок державної та комунальної власності .

У Державному земельному кадастрі відображаються чіткі просторові дані (координати, контури, площі) про фактично забруднені ділянки. Вони реєструються як офіційне «обмеження у використанні земель» на підставі інформації від сертифікованих операторів протимінної діяльності.

Таких даних, відповідач не надав, та за наданими ним доказами підтвердження здійснення операторами протимінної діяльності обстеження спірнорї земельної ділянки, відсутні.

Таким чином, «потенційна загроза забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметами» має оцінюватися у кожному конкретному випадку як обставина для звільнення від відповідальності за несплату орендної плати.

Урядом прийнята постанова від 04 березня 2026 року №306 «Про затвердження Порядку та критеріїв визначення зон ризикованого землеробства», в якій визначення зон ризикованого землеробства здійснюється зокрема за критеріями: для територій ведення бойових дій - знаходження земельної ділянки в межах 20-ти та від 20-ти до 50-кілометрової зони від лінії державного кордону з державою-агресором та/або лінії зіткнення, а також територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами.

Наведене, надає підстави вважати, що землеробство може здійснюватися за земельній ділянці позивача, а неможливість його здійснення в силу вимог чачстини шостої статті 672 ЦК України, має доводитися відповідачем.

Доводи апелянта свідчать, що товариство вважає пріоритетним своє право оренди земельної ділянки, як виду його господарської діяльності без її здійснення за наведених ним обставин протягом декількох років, праву приватної власності власника земельної ділянки на використання його права власності у як найкорисніший для нього спосіб, тобто без отримання доходу від власності, невикористання земельної ділянки.

Таким чином, за встановлених обставин даної справи, позиція відповідача про потенційну небезпеку та неможливість використання землі, та заперечення розірвати договір оренди землі із позивачем, при тому, що іншими підприємствами - орендарями здійснюється використання земельних ділянок розташованих на території тієї ж ОТГ та сплата орендної плати орендодавцям із 2023 року, не відповідає принципу справедливості договору і покладає на позивача надмірний тягар у вигляді не отримання орендної плати за можливості передачі земельної ділянки іншому підприємству, яке буде її використовувати за призначенням та сплачувати орендодавцю орендну плату.

Апеляційний суд зазначає, що чинне законодавство не покладає обов`язок здійснення розмінування виключно на державні органи. Відповідач, як суб`єкт господарювання, мав можливість самостійно в 2023-2025 роках ініціювати проведення відповідних заходів із залученням спеціалізованих підприємств або організацій, що мають відповідну ліцензію та дозвіл на проведення робіт із розмінування, але відповідних дій не вчинив. Процедура розмінування та приведення після тимчасової окупації військами рф орендованих земельних ділянок у стан придатний для ведення господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів задля забезпечення використання цих земель.

Однак відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на своєчасне обстеження земельних ділянок з метою подальшого їх використання та виконання умов договору оренди, а також повідомлення позивача про неможливість використання земельної ділянки та наявність обставин непереборної сили.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, які зводяться до відсутності підстав для розірвання договору оренди спростовуються вищенаведеним.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 14 серпня 2026 року постановлено з додержанням вимог закону, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, надана правильна оцінка наявним у справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Розподіл судових витрат в порядку частини тринадцятої статті 141 ЦПК України не здійснюється у зв`язку із залишенням апеляційної скарги ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» без задоволення.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - Журика Андрія Леонідовича залишити без задоволення.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 14 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 08 жовтня 2026 року.

Головуючий: Л.А.Приходько

Судді: В.О.Бездрабко

С.В.Радченко