Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №766/1028/26 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/1028/26

Номер провадження: 33/819/97/26

Головуючий у першій інстанції: Рєпін К.К.

Доповідач: Калініна О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року Херсонський апеляційний суд у складі судді Калініної О.В., при секретарі Литвиненко Т.О., Вершині І.О. за участю ОСОБА_1 , адвоката Данильчука С.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Данильчука Сергія Григорійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 14 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124, ч. 1 ст.130 КУпАП , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 14 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1ст.130 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Адвокат Данильчук С.Г. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову від 14.04.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП , а провадження у справі закрити на підставі п.1ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

Вказує, що постанова підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведено належними і допустимим доказами.

Зазначає, що військовослужбовець ОСОБА_1 підлягав притягненню до відповідальності саме за ст. 172-20 КУпАП, а не за ст. 130 КУпАП. Оскарженою постановою суду встановлено і матеріалами справи повністю підтверджено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем. Такі данні були відомі працівнику поліції при складанні відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення.

Посилається на те, що стосовно ОСОБА_1 було складено протокол ОДХ № 9 від 12.02.2026 р., згідно якого 19 січня 2026 р. о 12 год. 20 хв. згідно бойового розпорядження командира 4 ББО в/ч НОМЕР_1 від 01.01.2026 № 4/БР/1дск старший сержант ОСОБА_1 виконував свої посадові обов`язки з метою забезпечення функціонування мінометної батареї 4 ББо в/ч НОМЕР_1 , організовував та забезпечував діяльність матеріально-технічної бази складу забезпечення, боєприпасів та інші місця, які використовуються підрозділом для виконання бойових завдань. Також, мав забезпечити облік та поновлення боєкомплекту підрозділу, забезпечити підвіз пально-мастильних матеріалів, зокрема бензину, для роботи генераторів на позиціях.

19.01.2026 близько 12:20 старший сержант ОСОБА_1 , керував автомобілем Ford Ranger в/н НОМЕР_2 (який з метою уникнення демаскування військової техніки, експлуатувався з реєстраційним номерним знаком королівства Швеції XNM 187).

За твердженням апелянта, зазначене спростовує висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з іноземною реєстрацією , а не транспортним засобом ЗСУ, перебував у цивільному одязі, а відтак він несе адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на загальних засадах.

Захисник посилається на положення ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положення ст. 15 КУпАП, та вказує, що правопорушення вчинене військовослужбовцем при виконанні обов`язків військової служби тягне за собою адміністративну відповідальність, визначену главою 13-Б (військові адміністративні правопорушення) Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зазначає, що всупереч приписам ст. 266-1 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 був складений працівниками поліції, проте в розумінні ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» свідчить про його статус військовослужбовця, який виконує обов`язки військової служби, а отже на нього розповсюджуються положення ст. 172-20 Глави 13-Б «Військові адміністративні правопорушення».

Вважає, що враховуючи статус суб`єкта відповідальності, скоєне правопорушення не підлягає правому регулюванню за правилами глави 10 КУпАП, на підставі якої працівниками поліції був складений адміністративний протокол за порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 правил дорожнього руху. Зважаючи, що у відповідності до ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби та враховуючи норми ч.1ст. 172-20 КУпАП щодо притягнення до відповідальності військовослужбовця за виконання ним обов`язків військової служби в нетверезому стані, військовослужбовець ОСОБА_1 підлягав притягненню до відповідальності саме за ст. 172-20 КУпАП на підставі протоколу про військове адміністративне правопорушення, який мав складатись командиром (начальником) військової частини чи іншою уповноваженою особою. Враховуючи, що на даний час адміністративний протокол з підстав, визначених ст. 172-20 КУпАП в передбаченому законом порядку стосовно ОСОБА_1 19.01.2026 складений не був, а протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП щодо нього як спеціального суб`єкта відповідальності складений працівниками поліції, провадження по справі підлягає закриттю в силу п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Крім того , захисник посилається на те, що відеозапис не є безперервним та повним, в повному обсязі не відображає відомостей про правопорушення.

Відеозапис не містить: представлення працівників поліції, складання Направлення на огляд та надання його, складання протоколу, ознайомлення з ним особи та відмову від підпису. Тому вважає, що запис з нагрудної камери поліцейського не може бути взятий до уваги як доказ по вказаній справі, оскільки не відтворює весь процес проведений працівниками поліції щодо фіксування та складання адміністративного матеріалу.

Інформація, яка міститься в протоколі про адміністративне правопорушення, та розбіжності з відеозаписом події тягне за собою як результат недопустимості основного доказу протоколу про адміністративне правопорушення та решти доказів.

Відповідно до змісту складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, він був складений у присутності останнього.

Проте із відеозаписів , які суд поклав в основу доведеності вини ОСОБА_1 , вбачається, що працівники поліції не складали протокол у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не роз`яснювали суті вчиненого правопорушення, а також не складали будь-яких інших процесуальних документів.

Протокол про адміністративне правопорушення містить лише відмітки про відмову особи від підпису чи ознайомлення, однак відеозапис обставин події свідчить про те, що уповноваженими особами були проігноровані вимоги глави 19 КУпАП.

Зі змістом протоколу, який було складено працівником поліції та із суттю правопорушення, що інкримінується особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, особу не ознайомлювали, як із будь-якими іншими документами.

ОСОБА_1 був доставлений до КНП «Херсонська обласна клінічна лікарня» ХОР без свідомості, що виключає будь-яку можливість ознайомлення його з протоколом, та відмову від підписання документів.

Вказує, що положення ст. 254, 256, 259, 260 КУпАП категорично обумовлюють обов`язкову присутність особи при складенні відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення (у разі коли таку особу було встановлено), та надають можливість уповноваженим особам у випадку ухилення від своїх процесуальних обов`язків осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, доставляти їх, зокрема, до поліцейського відділку для складення протоколу.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не ухилявся від своїх процесуальних обов`язків, але доступу до ознайомлення зі складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення надано не було.

Крім того вказує, що направлення на проведення огляду на стан сп`яніння водію поліцейським не вручалося. Наявність у матеріалах справи направлення, за відсутності вказаних вище дій, підтверджує формальний характер дій працівників поліції, головною метою яких було притягнення особи до адміністративної відповідальності.

На відеозаписі не зафіксовано, що додане до матеріалів справи направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції оголошувалось та вручалось водію , право на самостійне проходження відповідного огляду протягом двох годин йому не роз`яснювалось.

Зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на процедуру походження огляду та поведінку працівників поліції, зокрема на їх дії, що свідчать про провокацію відмови від проходження огляду.

ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на місці зупинки. На відеозаписі зафіксована процедура проходження такого огляду.

Із відеозаписів, долучених до матеріалів справи, вбачається, що після невдалої спроби пройти огляд на місці за допомогою газоаналізатора Драгер, працівники поліції між собою спілкуються, що є варіанта: «або в лікарню везти дути, або по відмові» (час на відео: 13:23:20).

Після чого, працівник поліції запитує: Так, дивіться, я вам зараз пропоную або проїхати до лікарні до Степанівки або відмовитись від проходження. Що за те, що за це все буде однаково (час на відео: 13:25:37).

Поліцейський пояснив, що водій може пройти огляд в лікарні, а також має право відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння (хоча водій не має права відмовлятись від проходження огляду, оскільки це є його обов`язком за наявності ознак сп`яніння), та те, що за проходження огляду та за відмову буде однаковий результат, оскільки він впевнений, що результат огляду, покаже, що водій знаходиться у стані сп`яніння , хоча насправді поліцейський цього не може знати.

Натомість за відсутності вказаних роз`яснень поведінка водія могла б бути іншою, зокрема, водій міг би погодитись пройти огляд на стан сп`яніння. Тобто саме вказані роз`яснення поліцейських призводять до вчинення правопорушення, тобто провокують водія вчинити правопорушення.

Працівником поліції було надано неправдиву інформацію щодо наслідків відмови від проходження огляду та наслідків, які будуть мати місце в разі якщо результат огляду буде становити менше ніж 0.2 проміле.

На думку захисника ,весь алгоритм дій працівника поліції, який фактично спонукав до відмови від проходження медичного огляду у медичному закладі, повністю сплановані та виконані працівником поліції задля складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння.

Сама пропозиція інспектора відмовитись від проходження огляду, поряд з вимогою про проходження огляду на стан сп`яніння, у відповідності до п.2.5 ПДР України свідчить про провокацію з боку працівників поліції, оскільки особа сприймає такий варіант дій як законну альтернативу та не усвідомлює протиправність таких дій.

Стверджує, що мала місце провокація вчинення правопорушення працівниками поліції у розумінні ЄСПЛ, тобто схиляння суб`єкта до певних протиправних дій з метою подальшого їх виявлення та порушення питання адміністративного переслідування.

Посилається на те, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст.280 КУпАП, не було з`ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні адвокат Данильчук С.Г. та ОСОБА_1 підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що той день близько 6 ранку він розвіз зміну, змінив її , потім біля 8 ранку командир наказав відвезти хлопцям на позиції матеріали. Він завіз , їхав назад і треба було забрати документи, відвезти на службу , занесло машину і «кинуло» в стовб. Сильно вдарився ребрами, потім втратив свідомість. Його завезли без свідомості в лікарню. А до того «прихопило» серце. В той день він безпосередньо виконував свої військові обов`язки та керував транспортним засобом ЗСУ, який зареєстрований за військовою частиною. Командир усно наказав не ставити чорні номери на автомобіль, змінити їх на інші з метою маскування від дронів. Номери були змінені. Не пам`ятає, чи питали поліцейські у нього документи на автомобіль. Оспорює факт наявності у нього ознак алкогольного сп`яніння. Пам`ятає, що хотів продути Драгер, але не міг , бо в нього були зламані три ребра , не міг вдихнути , бо дуже боліло. Тоді поліцейський сказав , чи поїде він на огляд в лікарню чи не поїде, покарання буде однакове. Йому було на той момент дуже погано. Як потрапив у медичний заклад він не пам`ятає, бо був без свідомості .

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, безпосередньо дослідивши докази для перевірки доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

В апеляційній скарзі захисник наводить доводи як про те, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 як військовослужбовця, який виконував обов`язки військової служби, складено неуповноваженою особою, і що він підлягав притягненню до адміністративної відповідальності за ст. 172-20 КУпАП , а не за ст. 130 КУпАП, а огляд на стан алкогольного сп`яніння мав здійснюватися відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП, так і наводить доводи про те, що не доведено наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, з посиланням на недотримання поліцейським вимог закону при збиранні доказів.

Перевіряючи вимоги апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Розгляд справ про адміністративні правопорушення здійснюється з дотриманням принципів диспозитивності, свободи в поданні учасниками справи суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Із постанови суду від 14.04.2026 року вбачається, що судом встановлено, що ОСОБА_1 , 19.01.2026 року близько 12:20 год., за адресою: м. Херсон, вул. Робоча 209, керував транспортним засобом Ford Ranger номерний знак НОМЕР_3 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, в порушення п.2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 , 19.01.2026 року близько 12:20 год., за адресою: м. Херсон, вул. Робоча 209, керував транспортним засобом Ford Ranger номерний знак НОМЕР_3 , будучи не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, здійснивши наїзд на електроопору ( навпроти під`їзду 5 за адресою м. Херсон, вул. Робоча, буд. 209), внаслідок чого автомобіль та електроопора отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 2.3.б, 12.1 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП в апеляційній скарзі не оскаржується і відповідно до положень ч.7 ст. 294 КУпАП в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП суд, як видно із постанови, побудував на даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення ; направленні водія на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння; рапорті поліцейського; відеозаписах з нагрудного відео реєстратора поліцейських.

Із постанови вбачається, що як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП суд взяв до уваги протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 701704 від 19.01.2026 року, складений 19.01.2026 року о 13:35 год. поліцейським взводу 1 роти 4 батальйону управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції Голота О.Г., в якому зазначено, що 19.01.2026 року о 12:20 год. в м. Херсоні вул. Робоча , 209 ОСОБА_1 керував т/з марки Ford Ranger номерний знак НОМЕР_3 з ознаками алкогольного сп`яніння, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у визначеному законодавством порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1ст.130 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що до протоколу додається направлення, рапорт, акт про відмову надання мобільного телефону, у графі свідки зазначено: БК 476881, 474074, НОМЕР_4 .

Також у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції, ст. 268 КУпАП і повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться за викликом у Херсонському міському суді. У графі «особа , яка ознайомлена з місцем розгляду справи « міститься помітка – відмовився, «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» - відмовився, «підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» – відмовився.

Вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції , захисник посилався на недотримання поліцейським процедури огляду та порядку збирання доказів та просив закрити провадження у справі.

Відхиляючи такі доводи захисника суд першої інстанції зазначив, що за наявності порушень порядку отримання доказів або недоліків, що містяться в них визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду. Водночас, судом не встановлено порушень при отриманні даних доказів або недоліків, що містяться в них такого характеру , що призвело б до визнання цих доказів недопустимими.

Проте з такими висновками суду у цій справі погодитися не можна.

Захисник в апеляційній скарзі вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення не є належним та допустимим доказом через порушення вимог ст. 256 , 254 КУпАП, стверджуючи що протокол про адміністративне правопорушення складено неуповноваженою особою щодо військовослужбовця, за відсутності ОСОБА_1 , протокол не було надано йому для ознайомлення , не було надано можливість надати пояснення, чим порушено право на захист.

Відповідно до положень ст. 245,252,280 КУпАП суд має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини вчинення адміністративного правопорушення, надати належну оцінку доказам в їх сукупності.

Згідно вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За приписами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Згідно з п. 8, 11-13 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ країни від 06.11.2015 року №1376 протокол про адміністративне правопорушення складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення може бути підписано також цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підписати протокол про адміністративне правопорушення у ньому робиться запис про це.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення та пояснення по суті адміністративного правопорушення, які додаються до протоколу про адміністративне правопорушення, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його.

Особі, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, пропонується надати по суті вчиненого адміністративного правопорушення письмове пояснення, яке підписується зазначеною особою. Пояснення може додаватися до протоколу про адміністративне правопорушення окремо, про що робиться запис у ньому.

Як видно із протоколу про адміністративне правопорушення, в ньому мається відмітка про те, що ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення із протоколом , надання пояснень, однак зазначені обставини суперечать зафіксованим на відеозаписі обставинам, з якого вбачається, що ОСОБА_1 з місця дорожньо транспортної пригоди доставили до лікарні, що було зафіксовано поліцейськими, які також прослідували до лікарні, доказів оголошення ОСОБА_1 змісту протоколу, надання йому можливості внести до протоколу пояснення щодо інкримінованого адміністративного правопорушення, надання протоколу на ознайомлення та на підпис, вручення йому копії протоколу матеріали провадження не містяться, відеозаписом ці обставини не зафіксовані, копія протоколу міститься в матеріалах справи, отже ОСОБА_1 вона не вручалася та не направлялася.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 спростував зазначені у протоколі відомості про те, що він відмовився від ознайомлення із протоколом.

У ст. 278 КУпАП передбачені обов`язки посадових осіб, які розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема обов`язок щодо перевірки правильності складання протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає складення протоколу про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з врученням їй копії протоколу. В процесі розгляду справи особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, повинна бути забезпечена можливість не тільки отримати роз`яснення прав а і реально користуватись правами, визначеними статтею 268 КУпАП.

Враховуючи те, що протокол про адміністративне правопорушення був складений із суттєвими порушеннями вимог наведених вище норм закону , доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було забезпечено реальної можливості на захист своїх прав під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, що підлягало врахуванню судом при оцінці протоколу з точки зору належності та допустимості його як доказу, що узгоджується із практикою Верховного суду , зокрема у справі № 686/21230/16.

Відповідно до вимог ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Стаття 9 КУпАП наводить визначення поняття адміністративного правопорушення, а саме: це є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність .

За приписами КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, а розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

При цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі.

Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини «Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії» у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

У справі «Маліге проти Франції» ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R .

Згідно практики ЄСПЛ стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, а «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» ).

У протоколі про адміністративне правопорушення від 19.01.2026 року зазначено, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у визначеному законом порядку відмовився.

Адміністративна відповідальність, за відмову від огляду на стан алкогольного сп`яніння наступає у разі, якщо особа відмовляється від проведення огляду уповноваженою особою за допомогою спеціальних технічних засобів або висловлює незгоду з його результатами, то вона направляється для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я, але відмовляється від проведення огляду в закладі охорони здоров`я( ст. 266, ст. 266-1 КУпАП).

Натомість у протоколі про адміністративне правопорушення посадовою особою, яка склала протокол,конкретно не вказано від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у якому порядку ОСОБА_1 відмовився: чи поліцейськими із застосуванням спеціальних технічних засобів, а після направлення його до медичного закладу , також у медичному закладі, чи інші дії ОСОБА_1 свідчать про усвідомлену відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Отже у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано всіх істотних ознак адміністративного правопорушення, які є обов`язковими для встановлення наявності чи відсутності в діях особи складу інкримінованого адміністративного правопорушення. У протоколі не зазначено , які саме конкретні дії ОСОБА_1 складають об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник посилається на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на місці зупинки і проходження такого огляду зафіксовано на відеозаписі, а висловлення відмови пройти огляд у медичному закладі є провокацією працівників поліції.

Аналогічні доводи захисник наводив під час розгляду справи судом першої інстанції.

Із відеозапису доданого до протоколу вбачається, що ОСОБА_1 погодився на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським на місці дорожньо транспортної пригоди за допомогою спеціальних технічних засобів. Результати огляду не були отримані. При цьому як вбачається з відеозапису поліцейським не було констатовано, що непродуття кількості повітря достатньої для проведення тесту є наслідком умисної поведінки ОСОБА_1 спрямованої на недотримання порядку огляду за допомогою алкотестера. Натомість поліцейський зазначав: « він не продує, в нього не вистачає.. або в лікарню їхати, його зараз везти , там його дути , або по відмові, тому що він тримається за ребра і не може вдихнути нормально, в нього не вистачає повітря . Вони зараз його збираються на лікарню везти. Або везти його на лікарню і там дути у лікарів пробувати , або …. він не зможе надути, він тримається за легені …. або везти на « розочку»… у Степанівку … або по відмові.. він не продує Драгер , я дав три рази він не може вдихнути нормально, він тримається за ребра і все. Тут або відмова або везти на Степанівку, але в нього стан такий, що його б лікарню напевно».

Потім поліцейський звертаючись до ОСОБА_1 каже : так, дивіться я вам пропоную або проїхати до лікарні до Степанівки на освідування або відмовитися від проходження. Ваш вибір? ОСОБА_1 - відмовляюся. Відмовляєтеся від проходження в лікарні ? ОСОБА_1 : так. Що за це буде ? поліцейський : що за то що за це буде все однаково. Потім інший поліцейський каже: ви відмовляєтеся від огляду на стан алкогольного сп`яніння, на вас буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.

На зафіксованому відеозаписі зазначені обставини відбуваються у проміжку часу з 13:18 год. до 13:25 год., а близько 14:05 год. ОСОБА_1 без свідомості був доставлений у ХОКЛ, про що на відеозаписі зазначено поліцейським і станом на цей час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП не завершено.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 показав, що хотів продути Драгер, але не міг, бо в нього були зламані три ребра , не міг вдихнути , бо дуже боліло. Поліцейський сказав, чи поїде він на огляд в лікарню чи не поїде, покарання буде однакове.

Апеляційний суд вважає непереконливими доводи апеляційної скарги про те, що дії поліцейських були провокацією, тобто повністю сплановані та виконані задля складання протоколу про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Натомість фактично вбачається, що ОСОБА_1 , фактична поведінка якого, як видно із відеозапису не вказує на те, що він своїми умисними діями демонструє відмову від проходження огляду на стан сп`яніння поліцейським із застосуванням спеціальних технічних засобів, поліцейський пропонує пройти огляд на стан сп`яніння у лікарні або відмовитися від огляду, належним чином не роз`яснив порядок проходження такого огляду і наслідки відмови від проходження огляду , обмежившись фразою «що за те що за це буде все однаково», що фактично ставить під сумнів усвідомлену відмову ОСОБА_1 від проходження огляду у медичному закладі та настання передбачених нормативно правовими актами підстав для його проходження у медичному закладі , однак такі дії поліцейського не вказують на провокацію правопорушення.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що відеозапис у цій справі не може бути доказом , оскільки він не повний та не відображає складання протоколу , ознайомлення з ним особи та відмові від підпису, слід відхилити, оскільки з наданих відеозаписів, які були безпосередньо досліджені під час апеляційного розгляду, вбачається, що вони є безперервними, на них зафіксовані обставини, які встановлювалися поліцейськими при складанні протоколів про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124, ст. 130 КУпАП. З досліджених під час апеляційного розгляду відеозаписів вбачається, що фрагментація вказаних відеозаписів пов`язана лише з тим, що обставини правопорушення були зафіксовані на окремі технічних засоби - персональні відеореєстратори поліцейських. На них зафіксовані, зокрема обставини початку та закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Обставини ознайомлення зі складеним протоколом про адміністративне правопорушення не зафіксовані на відеозаписі і це є предметом оцінки апеляційного суду в межах перевірки доводів апеляційної скарги з точки зору належності, допустимості зазначеного доказу та його достатності для доведення винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення .

Заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги в частині неповного з`ясування поліцейськими при фіксуванні вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення обставин, які мають значення для визначення порядку проходження огляду на стан сп`яніння особою, якає військовослужбовцем.

Із відеозапису вбачається, що поліцейські в ході документування обставин ДТП отримали відомості про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, разом із тим при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння керувалися визначеним ст. 266 КУпАП порядком.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції захисник посилався на недотримання поліцейським процедури огляду та порядку збирання доказів та просив закрити провадження у справі.

Відхиляючи такі доводи захисника суд зазначив, що ст. 266-1 КУпАП врегульовані особливості проведення огляду на стан сп`яніння військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати що вони вчинили адміністративне правопорушення, яке відноситься до військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з іноземною реєстрацією, а не транспортним засобом ЗСУ, перебував у цивільному одязі, а тому він несе відповідальність на загальних засадах.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги про те, що до ОСОБА_1 який є військовослужбовцем та виконував обов`язки військової служби при огляді на стан сп`яніння мав бути застосований порядок , передбачений ст. 266-1 КУпАП, слід врахувати наступне.

У правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 335/6977/22 від 22.01.2025 року Верховний Суд зазначив, що згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлює, зокрема, чи відповідає протокол вимогам закону, чи його складено відповідно до статті 256 КУпАП, чи достатньо матеріалів та доказів для притягнення особи до адміністративної відповідальності, тощо.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, якщо за наявними у матеріалах справи доказами, не підтверджено події чи складу адміністративного правопорушення, компетентний орган приймає рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд оцінює правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, чи складено його відповідно до статті 256 КУпАП уповноваженою на те особою та чи діяв патрульний поліцейський під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до закону в межах покладених на нього функцій та завдань, про що зазначає у своїй постанові.

Невідповідність протоколу вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, або складання неповноважною особою може мати наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Отже, відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення його уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення.

Оцінку доказів патрульний поліцейський повинен здійснити такою мірою, як це потрібно для визначення ймовірної особи, дії якої містять ознаки складу адміністративного правопорушення. Висновки поліцейського є вірогідними та не мають для суду заздалегідь визначеного значення. Дії особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ймовірно містять ознаки адміністративного правопорушення, але остаточні висновки, зокрема й про дійсно вину у правопорушенні особу, має зробити виключно суд.

Своєю чергою оцінку доказів, зібраних та зафіксованих патрульним поліцейським, та правову кваліфікацію дій особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, встановлених на підставі цих доказів, здійснює суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є достатнім та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому правопорушенні.

Із протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього відеозаписів вбачається, що при оформленні матеріалів ДТП ОСОБА_1 повідомив поліцейським , що він є військовослужбовцем.

На відеозаписі зафіксовано, що чоловік, якого ОСОБА_1 називає на ім`я ОСОБА_2 , який прибув на місце дорожньо транспортної пригоди перед поліцейськими висловлює прохання оформити документи щодо ОСОБА_1 як цивільного з метою уникнути фіксування події , як вчиненої військовослужбовцем.

Разом із цим поліцейськими не було з`ясовано , зокрема безпосередньо у ОСОБА_1 чи виконує він у цей час обов`язки військової служби , чи керував транспортним засобом поза межами виконання таких обов`язків, чи ОСОБА_1 керував цивільним транспортним засобом чи службовим , що є важливим та необхідним для визначення який порядок огляду на стан сп`яніння підлягає застосуванню, загальний , передбачений ст. 266 КУпАП чи спеціальний , передбачений ст. 266-1 КУпАП, тобто які заходи забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення слід застосувати та чи слід залучити до проведення огляду представника військової служби правопорядку.

Із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що за наявності відомостей про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем у графі «місце роботи» вказано- не повідомив, у протоколі у графі місце роботи зазначено -« не вказав», у графі належність транспортного засобу « іноземна реєстрація» .

Під час розгляду справи в суді першої інстанції захисник на підтвердження факту виконання обов`язків військової служби на час складання протоколу про адміністративне правопорушення надав копію протоколу про військове адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП від 12.02.2026 року ОДХ №9 складеного начальником групи виявлення, припинення злочинів та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зазначено, що 19.01.2026 року о 12:20 год. згідно бойового розпорядження командира 4 ББО в/ч НОМЕР_1 від 01.01.2026 № 4 БР1 дск виданого на виконання БР командира в/ч НОМЕР_1 від 01.01.2026 року № 19дск старший сержант ОСОБА_1 виконує свої посадові обов`язки з метою забезпечення належного функціонування мінометної батареї 4 ББО в/ч НОМЕР_1 організував та забезпечував діяльність матеріально технічної бази складу забезпечення, боєприпасів та інші місця, які використовуються підрозділом для виконання бойових завдань. Також мав забезпечити облік та поновлення боєкомплекту підрозділу, забезпечити підвіз паливно- мастильних матеріалів, зокрема бензину для роботи генераторів на позиціях. 19.01.2026 року близько 12:20 год. старший сержант ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Ford Ranger в/н НОМЕР_2 , який з метою уникнення демаскування військової техніки експлуатувався з реєстраційним номерним знаком Королівства Швеції НОМЕР_3 , рухаючись у м. Херсоні по вул. Робочій з боку вул. І Богуна в напрямку просп. Кирила і Мефодія здійснив наїзд на електричну опору навпроти під`їзду № 5 буд 209 по вул. Робочій, чим вчинив дорожньо транспортну пригоду. Близько 15:30 год. з метою підтвердження або постування перебування старшого сержанта ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння відібраний біологічний матеріал, був доставлений до КНП «Херсонський обласний заклад надання психіатричної допомоги ХОР. Згідно результатів від 20.01.2026 року № 8 встановлено, що 19.01.2026 року о 15:30 год. у громадянина ОСОБА_1 був відібраний біологічний матеріал, у якому виявлено етиловий спирт у кількості 3,21 %. Зазначене підтверджує алкогольне сп`яніння військовослужбовця. Зазначеними доказами підтверджується, що 19.01.2026 року старший сержант ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння та виконував обов`язки військової служби у нетверезому стані. Своїми діями старший сержант ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП в умовах особливого періоду.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 30.03.2026 року , яка відповідно до відкритих даних ЄДРСР набула чинності 10.04.2026 року провадження у цій справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки при проведенні огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 не було дотримано визначену ст. 266-1 КУпАП процедуру огляду. Висновків про недоведеність того , що ОСОБА_1 19.01.2026 року о 12:20 год на час скоєння ДТП виконував обов`язки військової служби у зазначеній постанові суд не зробив.

Отже вбачається, що держава , в особі уповноваженого органу за наявності доказів виконання військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 обов`язків військової служби під час керування транспортним засобом військової частини, номери якої змінені з метою уникнення демаскування ініціювала притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за виконання обов`язків військової служби 19.01.2026 року о 12:20 год. у стані алкогольного сп`яніння.

Зазначені обставини не в повній мірі були з`ясовані судом першої інстанції та оцінені.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 вказав, що в момент ДТП він виконував обов`язки військової служби, доручені безпосередньо в цей день його командиром на автомобілі, який зареєстрований за військовою частиною, номери були змінені з метою маскування від дронів.

Надані під час апеляційного розгляду копії реєстраційних документів транспортного засобу Ford Ranger в/н НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) узгоджуються з обставинами зазначеними у протоколі ОДХ №9 щодо реєстрації транспортного засобу за військовою частиною .

Під час апеляційного розгляду захисником через підсистему « Електронний суд» було надано копію довідки форми 5 від 05.08.2026 року № 4452 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 , в якій зазначено, що старший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , 19.01.2026 виконував б/р. Оригінал цієї довідки надано не було, разом із тим відомості , які зазначені у цій довідці узгоджуються із обставинам, які зазначені у протоколі від 12.02.2026 року ОДХ № 9.

Відповідно до ч.1 ст.15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

За вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Статтею 266-1 КУпАП передбачено, що військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Відповідно до п.3 Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від №32 12.01.2024 р., огляду підлягають військовослужбовці/ військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння).

Відтак, обов`язковою умовою для проведення огляду військовослужбовця на стан алкогольного сп`яніння саме посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил, а не поліцейським, є виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або перебування на території військових частин (установ, закладів).

Сама ж по собі наявність у водія статусу військовослужбовця, за умови не виконання ним у цей час вказаних вище обов`язків, не є підставою для проведення його огляду спеціальними суб`єктами за правилами ст.266-1 КУпАП.

Отже, вирішуючи питання про порядок огляду військовослужбовця , який керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та/або відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, крім іншого, слід встановлювати факт виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби на момент вчинення діяння з урахуванням положень ч. 4 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ.

Таким чином, для притягнення військовослужбовця до відповідальності важливим є не лише встановлення факту сп`яніння або відмови від огляду, а й дотримання передбаченої законодавством процедури оформлення такого правопорушення.

Зазначене узгоджується і з роз`ясненнями, які носять рекомендаційний з метою забезпечення єдності судової практики у порядку ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у листі від 17.12.2025 року за № 748/0/158-25 за підписом Голови Касаційного кримінального Суду Верховного Суду України згідно з якими у разі керування військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження відповідно до визначеного порядку огляду на стан сп`яніння, з урахуванням фактичних обставин, дії такої особи підлягають кваліфікації за статтею 172-20 КУпАП, яка є спеціальною нормою щодо військовослужбовців.

Наявність у цій категорії адміністративних правопорушень спеціального суб`єкта військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби зумовлює застосування спеціального порядку його огляду на стан алкогольного сп`яніння, встановленого статтею 266-1 КУпАП та Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року №32.

Натомість у разі невстановлення судом факту виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби під час керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження огляду на стан сп`яніння дії військовослужбовця мають кваліфікуватися за статтею 130 КУпАП, а його огляд на стан сп`яніння має здійснюватися за правилами статті 266 цього Кодексу.

Таким чином, для притягнення військовослужбовця до відповідальності важливим є не лише встановлення факту сп`яніння або відмови від огляду, а й дотримання передбаченої законодавством процедури оформлення такого правопорушення.

У цій справі поліцейським , як вбачається із доданого відеозапису, неповно з`ясовано обставини проходження ОСОБА_1 військової служби та виконання обов`язків військової служби, та застосовано загальний , передбачений ст. 266 КУпАП порядок проходження огляду на стан сп`яніння, внаслідок чого до проведення огляду не було залучено представника військової служби правопорядку, тоді як огляд військовослужбовця, який , керуючи транспортним засобом виконує обов`язки військової служби з ознаками алкогольного сп`яніння, здійснюється відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП України.

Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Згідно ч.1ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.

Враховуючи вищевикладене у сукупності , апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, не надав оцінку доказам у справі в їх сукупності , внаслідок чого дійшов передчасного висновку, що процедура огляду водія на стан сп`яніння та фіксація поліцейським відмови від проведення такого огляду відповідає вимогам закону, а зібрані поліцейським докази є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП поза розумним сумнівом.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, внаслідок недотримання у повній мірі зазначених вище вимог чинного законодавства при його складанні, та не зазначення у ньому конкретних дій ОСОБА_1 , які складають об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та без з`ясування і дотримання порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння військовослужбовця, який виконує обов`язки військової служби не є належним, достатнім та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис не є достатнім для доведення винуватості ОСОБА_1 .

Додане про протоколу про адміністративне правопорушення направлення на проведення огляду, як видно із відеозапису ОСОБА_1 не вручалося, наявне у справі направлення також не є достатнім доказом винуватості.

За наведеного вище у своїй сукупності, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята без дотримання вимог закону щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи , вимог щодо оцінки доказів в їх сукупності із закриттям провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Суд першої інстанції наклав стягнення на ОСОБА_1 за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі ст. 36 КУпАП в межах санкції, яка передбачає стягнення, встановлене за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, без окремого визначення стягнення за кожне правопорушення окремо.

На час надходження справи до апеляційного суду вже закінчився визначений ст. 38 КУпАП строк притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

За таких обставин , апеляційний суд , скасовуючи постанову від 14.04.2026 року у частині визнання винуватим за ч. 1 ст. 130 КУпАП та закриваючи у цій частині справу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, позбавлений можливості накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП, у виді і розмірі передбачених санкцією даної статті, оскільки на час надходження справи до апеляційного суду, сплинув строк, передбачений ст. 38 КУпАП. Тому провадження у справі за ст. 124 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Керуючись ст. 294 КУпАП , апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Данильчука С.Г. задовольнити частково.

Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 14 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст. 130, ст. 124 КУпАП скасувати.

Прийняти нову постанову.

Провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Копію постанови направити учасниками справи у порядку ст. 295 КУпАП.

Суддя О.В. Калініна