Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №583/2762/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/2762/25

Номер провадження 22-ц/816/2952/26

Категорія - 16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Черних О.М., Худика А.М.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

у присутності представника позивача - адвоката Мальченка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Мальченка Дениса Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 ,

на додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 серпня 2026 року в складі судді Савельєвої А.І., ухвалене в м. Охтирка, Сумської області (повний текст виготовлено 20 серпня 2026 року)

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення завданих збитків та упущеної вигоди,

в с т а н о в и в :

12.08.2026 представник відповідачів - адвокат Абрамович О.В. звернувся до суду із заявою, в якій просив постановити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_4 кожному по 10000 грн витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20.08.2026 заяву задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_4 кожному по 5000 грн витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду, адвокат Мальченко Д.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення, а заяву про ухвалення додаткового рішення залишити (повернути) без розгляду або зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Вказує, що суд не врахував той факт, що документи на підтвердження понесених витрат надані представником відповідачів з порушенням граничного (присічного) строку, встановленого законом. Так 12.08.2026 представником відповідача подано заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої не долучено доказів направлення примірника заяви та документів щодо судових витрат ОСОБА_3 (інтереси якого адвокат Абрамович О.В. у справі не представляє). Тому суд мав повернути без розгляду заяву відповідачів про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. Натомість суд відкрив провадження та призначив заяву до розгляду. У день розгляду заяви представник відповідачів долучив докази направлення, але варто врахувати, що правило про п`ятиденний строк подачі доказів понесених судових витрат стосується як самих доказів витрат на правничу допомогу, так і доказів їх надсилання іншій стороні.

Зауважує, що заявлений розмір гонорару є неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт, не відповідає критеріям розумності, пропорційності та реальності судових витрат. У цій справі відбулося лише три судові засідання, підготовка відзиву не потребувала значних часових витрат, а заперечення на відповідь на відзив представником відповідача взагалі не подавалися. Тому витрати не є обґрунтованими та необхідними. Вважає, що загальна сума витрат правничої допомоги повинна становити 4000 грн.

23.09.2026 представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - адвокат Абрамович О.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому додаткове рішення просить залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Вважає, що рішення є законним і обґрунтованим.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , їх адвокат Абрамович О.В., відповідач ОСОБА_3 не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (том 2 а. с. 26, 28, 30, 32). Представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - адвокат Абрамович О.В. подав клопотання про розгляд справи без їх участі (том 2 а. с. 37). Інші учасники про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача – адвоката Мальченка Д.В., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 23.06.2025 адвокат Мальченко Д.В. в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з позовом, в якому просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів 24060 грн 80 коп. збитків, пов`язаних зі знищеним врожаєм, 82620 грн – упущеної вигоди (том 1 а. с. 1-8).

25.07.2026 адвокат Абрамович О.В. в інтересах відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. У відзиві було вказано, що розмір судових витрат, які відповідачі очікують понести, становить 30000 грн (том 1 а. с. 97-101).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10.08.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

12.08.2026 адвокат Абрамович О.В. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_4 по 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановляючи рішення про часткове задоволення заяви, місцевий суд виходив з того, що розмір вартості послуг за правничу допомогу відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в сумі 10000 грн є завищеним і неспівмірним з предметом заяви, а тому зменшив їх розмір до 5000 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки він відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак (ст. 6 ЦПК України).

Згідно з ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 4, 5, 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: змагальність сторін; диспозитивність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (статті 141, 142 ЦПК України).

Наведені етапи відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є загальними, тобто як для розподілу судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України, так і статтею 142 ЦПК України. Іншого процесуальний закон не передбачає.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення Європейського суду з прав людини від 06.12.2007 у справі «Воловік проти України», заява №15123/03).

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).

За загальним правилом питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони в рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, а отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, слід зазначити, що вказівку в частині восьмій статті 141 ЦПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину, а як останній етап перед ухваленням судового рішення за наслідками розгляду справи, коли сторона може заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Подібні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 20.05.2026 у справі №947/2075/21.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати.

До подібних правових висновків неодноразово доходив Верховний Суд у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 05.07.2023 у справі №911/3312/21, від 22.11.2023 у справі №712/4126/22; в ухвалі Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 07.07.2023 у справі №340/2823/21; постановах Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №160/16902/20, від 10.01.2024 у справі №285/5547/21.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

23.06.2025 адвокат Мальченко Д.В. в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з позовом, в якому просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів 106680 грн (том 1 а. с. 1-8);

25.07.2026 адвокат Абрамович О.В. в інтересах відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що розмір судових витрат, які відповідачі очікують понести, становить 30000 грн (том 1 а. с. 97-101);

після ухвалення 10.08.2026 місцевим судом рішення, 12.08.2026 адвокат Абрамович О.В. в інтересах відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з позивача на користь відповідачів по 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу;

до заяви про ухвалення додаткового рішення на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу було долучено: договір про надання правничої правової допомоги від 25.06.2025 №54, укладений між адвокатом Абрамовичем О.В. і ОСОБА_4 , та додаткову угоду до нього від 25.06.2025, акт приймання-передачі виконаних робіт від 12.08.2026, відповідно до якого загальна сума витрат на правничу допомогу ОСОБА_4 становить 10000 грн, договір про надання правничої правової допомоги від 25.06.2025 №55, укладений між адвокатом Абрамовичем О.В. і ОСОБА_2 , та додаткову угоду до нього від 25.06.2025, акт приймання-передачі виконаних робіт від 12.08.2026, відповідно до якого загальна сума витрат на правничу допомогу ОСОБА_2 становить 10000 грн, квитанції №54, 55, відповідно до яких Невдачина Н.О., Невдачин І.І. сплатили адвокату по 10000 грн кожен (том 1 а. с. 255-228);

також до заяви про ухвалення додаткового рішення було додано квитанцію про направлення клопотання з доданими до нього доказами позивачу (том 1 а. с. 226);

18.08.2026 представник позивача – адвокат Мальченко Д.В. подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат (том 1 а. с. 238-240);

19.08.2026 представник позивача – адвокат Мальченко Д.В. подав клопотання про залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду (том 1 а. с. 248);

20.08.2026 адвокат Абрамович О.В. подав докази на підтвердження того, що заяву про ухвалення додаткового рішення з додатками відповідач ОСОБА_2 отримав 12.08.2026 (том 1 а. с. 249-250).

З огляду на викладене, оскільки позивач отримав клопотання про ухвалення додаткового рішення в установлений законом строк, скористався своїм право на подачу заперечень щодо вказаної заяви, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо розгляду заяви по суті та ухвалення додаткового рішення.

Колегія суддів відхиляє посилання заявника на неврахування судом першої інстанції висновків щодо застування норм права в подібних правовідносинах, викладених у постанові від 21.09.2022 у справі №725/1301/21. У зазначеній справі документи, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, не були направлені відповідачу, у зв`язку з чим останній був позбавлений можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат. Аналогічні обставини були в справі №640/23065/14 ухвала від 16.01.2023, у справі №466/1403/20 ухвала від 02.02.2023.

А тому, враховуючи, що в наведених адвокатом для порівняння справах встановлені інші фактичні обставини, які є відмінними від фактичних обставин у справі, яка переглядається, колегія суддів відхиляє цей аргумент апеляційної скарги, а посилання на вказані постанови і ухвалу Верховного Суду є нерелевантним.

Колегія суддів також відхиляє посилання заявника на неврахування судом першої інстанції висновків щодо застування норм права в подібних правовідносинах, викладених в ухвалах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №906/977/19 (у даній справі заявником не було додано доказів (договорів, рахунків тощо), які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи), від 01.09.2022 у справі №759/13013/14-ц, від 27.03.2023 у справі №756/820/20 (заявниками був пропущий строк подачі заяви про ухвалення додаткового рішення).

Всупереч зазначеному в справі, що переглядається, клопотання про ухвалення додаткового рішення було подано з дотримання строків та відповідачами надані докази понесення витрат на правничу допомогу.

А тому, враховуючи, що в наведених для порівняння справах встановлені інші фактичні обставини, які є відмінними від фактичних обставин у справі, яка переглядається, колегія суддів відхиляє цей аргумент апеляційної скарги, а посилання на вказані ухвали Верховного Суду є нерелевантним.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч, 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2024 №686/5757/23 виснувала, що в частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Близькі за змістом висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21.

У додатковій постанові від 19.02.2020 №755/9215/15-ц та постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18). Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15.01.2026 у справі №681/947/24.

З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції вірно взяв до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості дійшов вірного висновку, що суму гонорару в суді першої інстанції необхідно зменшити до 5000 грн, яка буде співмірною зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, відповідатиме критеріям реальності адвокатських витрат, їх дійсності та необхідності.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування додаткового рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу адвоката Мальченка Дениса Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Головуючий - А.О. Замченко

Судді: О.М. Черних

А.М. Худик