Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №518/630/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1608/26

Номер справи місцевого суду: 518/630/26

Головуючий у першій інстанції Гуржій А. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М. М.,

при секретарі Узун Н. Д.,

за участю ОСОБА_1 та її представника Ганги Д. Г.,

переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ганга Дмитро Григорович на постанову Ширяївського районного суду Одеської області від 13 липня 2026 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №619320 від 19.03.2026, ОСОБА_1 19 березня 2026 року о 23:45 год, в селище Ширяєве Березівського району Одеської області по вул. Південна, керувала транспортним засобом – автомобілем марки Daewoo matiz, р.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Огляд зі згоди водія проведено на місці зупинки за допомогою газоаналізатора алкотест драгер 6810. Проба позитивна, результат 0,35% проміле алкоголю, тест №3896. Такими діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №644373 від 18.04.2026, ОСОБА_1 18 квітня 2026 року о 23:10 год, повторно протягом по вул. Чкалова в селищі Ширяєве Березівський район Одеська область, керувала транспортним засобом – автомобілем марки Volvo S40, р.н.з. НОМЕР_2 , без права керування таким транспортним засобом відповідної категорії. Такими діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.1 а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Постановою Ширяївського районного суду Одеської області від 18 травня 2026 року матеріали справи про адміністративні правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , об`єднано в одне провадження.

Постановою Ширяївського районного суду Одеської області від 13 липня 2026 року ОСОБА_1 визнана виною у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортних засобів на строк п`ять років без вилучення транспортного засобу. Стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 665,60 гривень.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ганга Д. Г. звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Ширяївського районного суду Одеської області від 13 липня 2026 року та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши ОСОБА_1 та її представника Ганги Д. Г., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Визнаючи винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно п. п. 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.1 а ПДР України встановлює, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Невиконання пункту 2.1 а ПДР України (повторно протягом року) має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Частиною 2-4 ст. 126 КУпАП встановлена відповідальність за: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП в даному випадку є керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, і яка повторно протягом року вчинила порушення, передбачені частинами другою - четвертою цієї статті.

Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №644373 від 18.04.2026, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним та допустимим доказом, й приймається судом до уваги. Окрім того, протокол підписаний безпосередньо ОСОБА_1 , в якому остання в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті правопорушення» зазначили, що «згідна»;

2)довідкою ВП №2 Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області, згідно якої ОСОБА_1 не отримувала посвідчення водія та автотранспорт за нею не зареєстрований. Окрім того, зазначено, що 19.03.2026 ОСОБА_1 притягувалась до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, за порушення п. 2.1 а ПДР України, а саме за те, що керувала транспортним засобом без посвідчення водія, не маючі права керування таким транспортним засобом, про що було складено постанову ЕНА №6868674 від 20.03.2026. На неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн, штраф сплачено;

Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме в тому, що вона 18 квітня 2026 року о 23:10 год, повторно протягом року, за адресою: вул. Чкалова в селищі Ширяєве Березівський район Одеська область, керувала транспортним засобом – автомобілем марки Volvo S40, р.н.з. НОМЕР_2 , без права керування таким транспортним засобом відповідної категорії, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи.

Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно пункту 2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Невиконання п. 2.9 а ПДР України має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

1.протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №619320 від 19.03.2026, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним та допустимим доказом, й приймається судом до уваги. Окрім того, протокол підписаний безпосередньо ОСОБА_1 ;

2.висновком приладу Drager Alkotest 6810, тест №3896 від 19.03.2026, яким встановлено 0,35 проміле алкоголю в організмі ОСОБА_1 ;

3.актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого в ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, огляд проводився за допомогою приладу газоаналізатора Alkotest 6810, проба позитивна 0,35 проміле;

4.відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, який відображає із достатньою повнотою стан водія ОСОБА_1 , її поведінку та те, що співробітники поліції діяли у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння та оформлення матеріалів адміністративного правопорушення (диск а.с. 8).

Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме в тому, що вона 19 березня 2026 року о 23:45 год, в селище Ширяєве Березівського району Одеської області по вул. Південна, керувала транспортним засобом – автомобілем марки Daewoo matiz, р.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи.

В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції не звернув уваги, що ОСОБА_1 не має посвідчення водія, а тому не може бути позбавлена цього права судом, однак, апеляційний суд не приймає до уваги дані твердження апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказане правопорушення тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Згідно санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, вказане правопорушення тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила декілька адміністративних правопорушень, справи за якими одночасно розглядає один і той самий орган (посадова особа), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» від 08.05.1993 №340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).

Виходячи із системного аналізу зазначених норм слідує, що правова природа адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної статті, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Суд може накласти адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення адміністративного правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеним в постанові від 04.09.2023 у справі №702/301/20, в якому звернуто увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення. Обґрунтовуючи доводи, наведені у вказаній постанові Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку, що суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

З урахуванням зазначеного та актуальної судової практики, рівними перед законом, в частині накладення стягнення та реалізації своїх прав, будуть як особи, які на час вчинення зазначеного адміністративного правопорушення офіційно не отримали посвідчення водія на право керування транспортними засобами, так і особи, які отримали таке посвідчення.

За таких обставин, апеляційним судом не приймаються доводи щодо необґрунтованого застосування судом до ОСОБА_1 стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, оскільки адміністративне стягнення накладено в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, та у відповідності до положень ч. 2 ст. 36 КУпАП.

Не приймаються до уваги також твердження апеляційної скарги про те, що у справі відсутні докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, зокрема відсутній відеозапис начебто керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки як вірно зазначив суд першої інстанції відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Закон не визначає відеозапис як обов`язковий доказ для підтвердження кожного факту вчинення адміністративного правопорушення, а передбачає оцінку всієї сукупності доказів.

Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі №726/786/17 зазначив, що під час розгляду справи суд повинен надати оцінку всім наявним доказам у їх сукупності відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП, оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Так, матеріали справи, досліджені судом, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, містять картку обліку адміністративного правопорушення, інформацію з інформаційно-комунікаційної системи Національної поліції України «Цунамі», довідку щодо кваліфікації адміністративного правопорушення.

Зазначені документи оцінюються судом у взаємному зв`язку між собою та разом з іншими матеріалами адміністративної справи. Вони узгоджуються між собою щодо часу, місця, обставин події, особи правопорушника та правової кваліфікації його дій, не містять істотних суперечностей, а тому в сукупності є достатніми для встановлення фактичних обставин справи.

Посилання на відсутність відеозапису фактично зводяться до надання одному із можливих засобів доказування наперед визначальної сили, що суперечить положенням статті 252 КУпАП, відповідно до яких жодний доказ не має для суду наперед встановленої сили, а всі докази оцінюються за внутрішнім переконанням суду, яке ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Окрім того, апеляційним судом приймається до уваги, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №644373 від 18.04.2026, який складений відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті правопорушення» ОСОБА_1 зазначили, що «згідна», тобто на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не заперечувала, щодо обставин викладених в даному протоколі.

Таким чином, сама по собі відсутність у матеріалах справи відеозапису не свідчить про недоведеність вини ОСОБА_1 та не є підставою для закриття провадження, оскільки факт вчинення адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується сукупністю інших належних, допустимих та достатніх доказів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбаченого ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення нею вимог ПДР України.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Доводи наведені в доповненнях до апеляційної скарги були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної повної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції в повній мірі.

Слід також звернути увагу, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).

Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху (водіїв, пішоходів, велосипедистів, власності третіх осіб) і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

ОСОБА_1 реалізував право керувати транспортним засобом, тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановленими нормами чинного законодавства.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ганга Дмитро Григорович залишити без задоволення.

Постанову Ширяївського районного суду Одеської області від 13 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький