Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №522/23013/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4873/26

Справа № 522/23013/23

Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю.І.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання — Губар Д.В.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

третя особа – Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сільницький Ігор Володимирович

на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 жовтня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

В листопаді 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, в якій просить: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 батьківських прав відносно його малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 17.06.2016 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Через постійні сварки, непорозуміння, байдужість відповідача до їхньої майбутньої дочки, його антисоціальні погляди на життя з жовтня 2016 року сторони перестали проживати разом та вести спільний побут. ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилася дочка ОСОБА_4 . З дня народження дочки до теперішнього часу відповідач не проявляв жодного батьківського інтересу до ОСОБА_5 , його не цікавив стан здоров`я дитини, він не брав участі у її вихованні та розвитку, його також ніколи не цікавило те, чи є кошти для забезпечення ОСОБА_5 усім необхідним, в яких умовах проживає дитина тощо. 15.05.2018 рішенням Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 523/309/18 шлюб між сторонами було розірвано, стягнуто з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1500 гривень щомісячно. Однак, як і під час шлюбу, так і після його розірвання, відповідач не намагався жодним чином брати участь в житті своєї дочки, не проявляє інтересу до її розвитку, не приймає участі у вихованні, не намагається зустрітися з дочкою. Відповідач має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 73069,00 грн. Зазначила, що їй стало відомо, що ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями та наркотичними речовинами, а тому не має жодних підстав надіятись, що його поведінка по відношенню до дочки з часом може змінитись. Така поведінка відповідача може бути вкрай небезпечною для нормального психологічного розвитку ОСОБА_5 . Також їй відомо, що за місцем проживання відповідача проводився обшук на підставі ухвали Южного міського суду Одеської області по справі № 519/1029/18 у межах кримінального провадження № 12018160200000269 від 19.08.2018 р., розпочатого за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, вважає, що така поведінка відповідача може бути пов`язана із зловживанням ним алкогольними та наркотичними речовинами.

10 серпня 2019 року між нею та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб та на теперішній час вона разом із ОСОБА_5 проживають з ОСОБА_6 однією люблячою сім`єю, в якій панує підтримка, повага та взаєморозуміння. ОСОБА_5 вважає своїм батьком саме ОСОБА_6 , який ставиться до неї з любов`ю, виховує як свою рідну дитину, забезпечує її усім необхідним, піклується про стан її здоров`я та моральний розвиток. Вважає, що збереження будь-яких зав`язків ОСОБА_5 із відповідачем може негативно вплинути на її психологічний розвиток.

У зв`язку із самоусуненням відповідача від виховання дочки, небажанням спілкуватися із нею, дитина та відповідач взагалі не знайомі. ОСОБА_5 жодного разу не бачила відповідача, а тому для неї батьком є ОСОБА_6 , який її виховує та піклується про неї.

Також зазначила, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26.10.2021 по справі №522/11095/20 у задоволенні її позову про позбавлення батьківських прав було відмовлено, проте 07.03.2023 Одеським апеляційним судом прийнято постанову, якою рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26.10.2021 змінено, викладено його мотивувальну та резолютивну частину в редакції постанови Одеського апеляційного суду від 07.03.2023, а також попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї малолітньої доньки.

Жодних змін у поведінці відповідача після прийняття апеляційним судом постанови не відбулось, спроб побачитись, допомогти, налагодити взаємовідносини з дитиною тощо не було по теперішній час. У ОСОБА_2 , повністю відсутнє бажання підтримувати зв`язок зі своєю донькою, що він, незважаючи на судові рішення та контроль Органів опіки та піклування, безвідповідально й байдуже ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 має можливість брати участь у вихованні та утриманні дочки, перешкод у побаченнях із ОСОБА_5 йому ніхто не чинить, проте він свідомо нехтує своїми обов`язками по вихованню дочки та не проявляє жодного інтересу до життя своєї дитини, не виявляє бажання у спілкуванні з ОСОБА_5 , уникає виконання обов`язку щодо її матеріального забезпечення, веде аморальний спосіб життя, то для забезпечення належного морального та психологічного розвитку ОСОБА_5 існує потреба у позбавленні його батьківських прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 21 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, відмовлено.

Судове рішення суду вмотивовано тим, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності у даному випадку тих виняткових обставин, для можливості застосування такого крайнього заходу як позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сільницький І.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість оскаржуваного рішення, просить його скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що позивачка належним чином виконала покладений на неї обов`язок доказування обставин, на які вона посилалася у позовній заяві. Зауважується, що натомість відповідач неодноразово до суду не з`являвся, хоча викликався судовими повістками, які були належним чином направлені за його відомою поштовою адресою, жодних пояснень суду не надав та доказів на спростування доводів позивачки.

Крім того, акцентується увага на тому, що відповідач проігнорував попередження Одеського апеляційного суду щодо необхідності зміни ставлення до своєї малолітньої дитини, а його ставлення до виконання батьківських обов`язків залишається незмінним, що у сукупності свідчить про відсутність у нього реального бажання бути батьком цієї дитини.

Також, стороною скаржників, в скарзі зауважується, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки доказам, які наявні в матеріалах справи зокрема, з довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання № 77241 від 31.07.2023 та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 77240 від 31.07.2023 станом на 31.07.2023 заборгованість відповідача за виконавчим листом № 523/309/18 виданим 27.06.2018 Суворовським районним судом м. Одеси складає 73069,00 грн (а.с. 19 21), а станом на сьогоднішній день, дана заборгованість є значно більшою. Окрім того, щодо ОСОБА_7 , було відкрито кримінальне провадження № 12019160490000676, від 21.02.2019, 20.02.2019 за ч. 1 ст. 164 КК України (а.с. 24). Також в матеріалах справи наявна інформація, що за місцем проживання відповідача проводився обшук на підставі ухвали Южного міського суду Одеської області по справі № 519/1029/18 у межах кримінального провадження № 12018160200000269 від 19.08.2018 р., розпочатого за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, позивачка вважає, що така поведінка відповідача може бути пов`язана із зловживанням ним алкогольними та наркотичними речовинами.

До того ж, звертається увага на те, що з листа КНП «Дитяча міська поліклініка № 2» №782 від 18.09.2023 відповідно до якого, ОСОБА_3 знаходиться на обліку в КНП «Дитяча міська поліклініка № 2» ОМР, декларація на медичне обслуговування дитини укладена з законним представником дитини, а саме з її матір`ю - ОСОБА_8 та лікарем ОСОБА_9 (а.є. 46), і на те, що згідно довідки Одеського ліцею № 13 від 04.09.2023 № 419 про те, що ОСОБА_3 навчається в 1-6 класі Одеського ліцею № 13, окрім того , ОСОБА_2 жодного разу не приводив і не забирав дитину ( ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) зі школи, навчанням дитини не цікавився. Варто зауважити , що з моменту подання позовної заяви відповідач більш ніж за 2 роки не проявляв жодної зацікавленості до дочки.

Також в скарзі зауважується на тому, що позиція позивачки підтверджується показами свідків, які були допитані в ході розгляду справи, і які підтверджуєть факт того, що ОСОБА_2 жодним чином не приймає участі в житті своєї дочки, не проявляє інтересу до її розвитку, не приймає участі у її вихованні, матеріально її не забезпечує.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Скаржниця ОСОБА_1 та її представник — адвокат Сільницький І.В. в судовому засіданні підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 , третя особа Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не направляли.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Третя особа Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування - повідомлені шляхом надсилання судової повістки до їх електронного кабінету, що підтверджується довідкою про їх доставку.

Судові повістки надіслані відповідачу ОСОБА_2 повернулись з позначкою “адресат відсутній за вказаною адресою”.

У пункті 99-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено його підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 99-1 Правил, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав не враховувати причини повернення до суду судової повістки під час вирішення питання про повідомлення заявниці про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також про можливість розглядати справу за відсутності відповідача.

За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.

З наведеного можна зробити висновок, що ОСОБА_2 відповідно до процесуального закону вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, та його не явка не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

17.06.2016 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_2 (а.с. 14).

Відповідно до свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 , що видано 14.12.2016 Суворовським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Одеській області батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є: батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_11 (а.с.15).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 травня 2018 року у справі № 523/309/18 частково задоволено позов ОСОБА_11 про розірвання шлюбу, зміну прізвища та стягнення аліментів.

Розірвано шлюб між ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 17 червня 2016 року Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Відновлено позивачу дошлюбне прізвище « ОСОБА_12 ».

Змінено прізвище дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з « ОСОБА_13 » на « ОСОБА_12 ».

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 , аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1500 грн, щомісячно, починаючи з дати звернення до суду з цим позовом, а саме: з 09.01.2018 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . (а.с.16 – 17).

Як слідує з довідки про наявність заборгованості зі стати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання № 77241 від 31.07.2023 та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 77240 від 31.07.2023 станом на 31.07.2023 заборгованість відповідача за виконавчим листом № 523/309/18 виданим 27.06.2018 Суворовським районним судом м.Одеси складає 73069,00 грн (а.с. 19 – 21).

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження 12019160490000676, реєстрація провадження 21.02.2019, 20.02.2019 до ЧЧ Суворовського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області надійшла заява ОСОБА_8 про те, що її колишній чоловік ОСОБА_2 не сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 . Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 1 ст. 164 КК України (а.с. 24).

10.08.2019 позивачка уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_14 », що підтверджується відповідним свідоцтвом по шлюб Серія НОМЕР_5 (а.с. 22).

Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № С3-188529-ф/л в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 23)

Згідно з висновком органу опіки Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-05-8/1345вх від 09.12.2024 вважають доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 відносно його малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 108 – 110).

Допитана у судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_16 повідомила, що вона є матір`ю позивачки. Пояснила, що відповідач останній раз бачив дитину коли їй було чотири місяці. Наразі дитині 8 років та весь цей час відповідач не мав бажання бачити свою доньку. Відповідачу байдуже на дитину від самого її народження. Вихованням дитини займається позивачка та її чоловік, також вона зі своїм чоловіком може допомагати. Відповідач ніякої допомоги ні матеріальної ні моральної не надавав. Чоловіка доньки дитина називає татом, у них склалися теплі відносини. Про те, що чоловік доньки не є її біологічним батьком дитині відомо. Позивачка не чинила перешкод у спілкуванні відповідача з дитиною, оскільки у відповідача навіть наміру такого не було. Також повідомила, що їй відомо, що у відповідача наявна заборгованість по сплаті аліментів у великому розмірі.

Допитана у судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_17 повідомила, що вона є сестрою позивачки, а дитина є її племінницею. Пояснила, що дитина проживає разом зі своєю матір`ю – позивачкою у справі та її чоловіком ОСОБА_18 , які дбають про дитину. Чоловік позивачки та дитина люблять один одного, дитина називає його татом, а він її донькою. Останній раз відповідача бачила коли дитині було десь чотири місяці. Відповідач пару раз навідувався до дитини. Відповідачу ніхто не чинив перешкоди у спілкуванні з дитиною.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою — четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

У частинах першій, другій та четвертій статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключним заходом впливу, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батьків, так і для дитини (стаття 166 СК України), та допускається лише у випадках, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У справі «Ілля Ляпін проти росії» (заява (№70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зав`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі №760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі №753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі №552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17.

Отже, при вирішенні спорів щодо позбавлення батьківських прав суди повинні виходити з принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, оцінюючи поведінку батьків, характер їх ставлення до дитини, а також можливість зміни їх поведінки у майбутньому.

Відповідно до статей 76, 81, 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів у їх сукупності.

Обов`язок доведення обставин свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, що можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, покладається на позивача.

У справі, що переглядається, встановлено, що позивачка не довела належними, допустимими та достатніми доказами наявність у даному випадку виняткових обставин, для застосування крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.

Посилання позивачки на те, що відповідач не виконує свої батьківські обов`язки, не може бути самостійною підставою для скасування судового рішення, оскільки самої лише бездіяльності з боку батька недостатньо для висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливе позбавлення її батьківських прав (постанова Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі №553/449/20).

Позбавлення батьківських прав через самоусунення є виключним і крайнім заходом, який застосовується судом за наявності винної поведінки, систематичності та доказів свідомого ігнорування потреб дитини, водночас, позивачкою не надано доказів на підтвердження самоусунення відповідача щодо виконання батьківських обов`язків та його винної поведінки по відношенню до доньки.

Відтак апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, а також відсутність гострої соціальної необхідності у застосуванні такого заходу, у зв`язку з чим позбавлення батьківських прав у цій справі не є необхідним у демократичному суспільстві.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги в тому, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач має заборгованість по аліментам, відносно нього відкрито кримінальне провадження, покази свідків є безпідставними та спростовуються змістом оскаржуваного рішення, крім того зазначене не є тими належними доказами, які б беззаперечно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання нею батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки та були б підставою для позбавлення його батьківських прав.

Неспроможними є твердження в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам позивача та прийшов до висновку про начебто відсутність підстав для позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки позивачкою долучено до позовної заяви належні, допустимі й достовірні докази, яких би було достатньо, доказами для встановлення обставин навмисного ухилення батьком дитини від виконання ним своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками та її винної поведінки в цьому.

Докази, які були надані позивачем, суд не вважає достатніми та переконливими для застосування до відповідача такої крайньої міри впливу як позбавлення батьківських прав відносно доньки.

Суд звертає увагу на висновок ЄСПЛ у справі "Mandet v. France", в якій 11 років бездіяльності батька не розглядалась Європейським судом як обставина, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Навпаки, суд зазначив, що існує потенційна вигода майбутніх дитячо-батьківських відносин, оскільки поновлення цього зв`язку надає дитині можливість отримати більше, ніж втратити.

Позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя, і у цій ситуації таке втручання не є виправданим і пропорційним саме на поточному етапі життя дитини, збереження її правового зв`язку з батьком та відмова у позбавленні відповідача батьківських прав буде відповідати найкращим інтересам дітей.

Оскаржуючи рішення суду, сторона скаржників в апеляційній скарзі вказала на постанову Одеського апеляційного суду від 07.03.2023 року у справі № 522/110995/20, якою ОСОБА_2 було попереджено про необхідність змінити ставлення до виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , з покладенням на Київську районну адміністрацію, як орган опіки та піклування, контролю за виконанням відповідачем обов`язків, проте, реального попередження відповідача про необхідність змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, коли таке попередження доведено до його відома, він із ним ознайомлений, про що мають бути відповідні докази, які згідно вимог статей 13, 12, 81 ЦПК України має надати саме позивач і такі докази мають відповідати вимогам статей 76-80 ЦПК України, у даній справі судом не встановлено, копії зазначеного рішення останнім не отримано.

За таких же підстав не є спроможними вищезазначене посилання для позбавлення відповідача батьківських прав, про що виснує Верховний Суд у своїх постановах по цілому ряду цивільних справ і таку судову практику суд першої інстанції не врахував.

Загалом, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди позивача з ухваленим у справі судовим рішеннями та не спрямовані на забезпечення інтересів дитини.

З огляду на викладене, судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини, оскільки позивач не надав суду беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про винну та свідому поведінку відповідача щодо ухилення його від виконання своїх обов`язків по відношенню до малолітньої дитини, про умисне та свідоме нехтування нею батьківськими обов`язками, а також доказів неможливості змінити її поведінку у кращу сторону.

При цьому, колегія суддів враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який розриває сімейні зв`язки назавжди і застосовується лише тоді, коли інші заходи впливу виявилися безрезультатними, вважає за необхідне, повторно попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , поклавши при цьому на Київську районну адміністрацію, як орган опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків, що відповідатиме інтересам дитини та дасть можливість відновити соціальні та родинні зв`язки.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, про доповнення резолютивної частини рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 жовтня 2025 року абзацом такого змісту: «Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на Київську районну адміністрацію, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків», а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сільницький Ігор Володимирович - задовольнити частково.

Доповнити резолютивну частину рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 жовтня 2025 року абзацом такого змісту: «Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на Київську районну адміністрацію, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький