Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №522/3455/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2924/26

Справа № 522/3455/25

Головуючий у першій інстанції Чорнуха Ю. В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідачі – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Берзінь Сергій Людвигович

на рішення Приморського районн ого суду міста Одеси від 31 жовтня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2025 року на адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, у якій позивач просить:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на його користь недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 39134,06 гривень;

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 85361,48 гривень, з яких 82761,48 гривень – різниця між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та вартістю матеріального збитку, 2600,00 гривень – франшиза;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на його користь компенсацію інфляційних втрат, пені та 3%річних з недоплаченої суми страхового відшкодування 39134,06 гривень за період з 12.01.2025 по дату ухвалення рішення у справі;

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 10000,00 гривень;

- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, які складаються з судового збору, витрат на проведення експертизи та витрат на професійну правничу допомогу.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу KIA, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску. 11.10.2024 за участі цього автомобіля та автомобіля HONDA, державний номерний знак НОМЕР_2 , сталась дорожньо-транспортна пригода за адресою: м. Одеса, просп. Адміральський/Луніна, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Київського районного суду м. Одеси від 28.11.2024 у справі № 947/33982/24 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно висновку експерта № 7878 від 08.12.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля KIA, державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка сталась 11.10.2024, становить 189817,22 гривень; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля KIA, державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка сталася 11.10.2024, становить 107055,74 гривень. Вартість експертизи становить 4000,00 гривень. 25.01.2024 представник позивача отримав від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» лист з відмовою у виплаті дійсного розміру страхового відшкодування. 17.01.2024 на рахунок позивача відповідачем-1 було перераховано 65321,68 гривень. У зв`язку з тим, що виплачене страхове відшкодування є суттєво заниженим, позивач був вимушений звернутись до суду.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 31 жовтня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди – задовольнено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (ЄДРПОУ 20782312,місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, 40) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 39134,06 гривень (тридцять дев`ять тисяч сто тридцять чотири гривні 06 коп.).

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) майнову шкоду в розмірі 85361,48 гривень (вісімдесят п`ять тисяч триста шістдесят одна гривня 48 коп.), з яких 82761,48 гривень (вісімдесят дві тисячі сімсот шістдесят одна гривня 48 коп.) – різниця між вартістю відновлюваного ремонту автомобіля та вартістю матеріального збитку; 2600,00 гривень (дві тисячі шістсот гривень 00 коп.) – франшиза.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) компенсацію моральної шкоди в розмірі 5000,00 гривень (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (ЄДРПОУ 20782312,місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, 40) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати з проведення експертизи в розмірі 1208,80 гривень (одна тисяча двісті вісім гривень 80 коп.), витрати зі сплати судового збору в розмірі 376,24 гривень (триста сімдесят шість гривень 24 коп.).

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати з проведення експертизи в розмірі 2791,20 гривні (дві тисячі сімсот дев`яносто одна гривні 20 коп.), витрати зі сплати судового збору в розмірі 868,76 гривень (вісімсот шістдесят вісім гривень 76 коп.).

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись частково з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Берзінь С.Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31.10.2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різниці між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та вартістю матеріального збитку у розмірі 82761,48 грн та моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн, та змінити рішення, задовольнивши позовні вимоги частково, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 страхову франшизу по полісу № ЕР.223056913 від 27.08.2024 у розмірі 2600,00 грн та моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Судові витрати з апеляційного перегляду справи покласти на позивача, стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, сформованих на день ухвалення судового рішення, здійснити перерозподіл судових витрат у суді першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі сторона скаржників зазначає, що вважає рішення суду в частині стягнення з нього різниці між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та вартістю матеріального збитку у розмірі 82 761,48 грн, а також різниці моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн є незаконним та необґрунтованим, виходячи з наступного.

По-перше, транспортний засіб ОСОБА_2 є забезпеченим, тобто цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 є застрахованою у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна». Згідно з полісом № ЕР 223056913 від 27.08.2024 (копія міститься в матеріалах справи) страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, складає 160 000,00 грн, а тому сума збитків, заподіяних позивачу унаслідок ДТП, яке сталося 11.10.2024, у межах 160 000,00 грн повинна бути відшкодована виключно страховиком - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» (відповідачем 1).

Стороною скаржників, зауважується, що згідно з висновком експерта № 7878 від 08.12.2024 (копія міститься в матеріалах справи) вартість відновлювального ремонту автомобіля КІА, днз НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка сталася 11.10.2024, становить 189 817,22 грн: вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля КІА, днз НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка сталася 11.10.2024, становить 107 055,74 грн, і виходячи з того, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, згідно з полісом ОСЦПВ винного водія ОСОБА_2 складає 160 000,00 грн, на скаржника може покладатися обов`язок лише зі сплати різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, що за вказаних обставин складає 29817,22 грн та розраховується за формулою: вартість відновлювального ремонту (189 817,22 грн) - сума страхової виплати (160 000,00 грн).

По-друге, в апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції ухвалив стягнути з ОСОБА_2 різницю між вартістю відновлюваного ремонту автомобіля та вартістю матеріального збитку у розмірі 82 761,48 грн, однак суд проігнорував відсутність у матеріалах справи доказів, які мали бути надані позивачем на підтвердження реальності таких витрат. Зауважується, що позивач на підтвердження витрат, понесених ним у ході нібито здійсненого відновлювального ремонту, не надав до суду будь-яких належних доказів цьому факту (ані актів виконаних робіт по ремонту автомобіля, ані рахунків, ані квитанцій тощо), а тому за відсутності візуального підтвердження відновлення автомобіля позивача та документального підтвердження здійснення оплати відповідної суми грошових коштів, суд не міг встановити чи дійсно відновлювальний ремонт автомобіля позивача складає 189817,22 грн, як і не міг встановити, чи взагалі здійснювався відновлювальний ремонт автомобіля.

По-третє, на думку скаржника, ухвалений судом розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача, є завищеним та має радше каральний, ніж компенсаторний характер, що суперечить правовій природі відшкодування моральної шкоди, крім того у даній справі позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження значного характеру своїх душевних страждань чи істотних негативних змін у звичному розкладі життя, які могли б стати підставою для стягнення з ОСОБА_2 5000,00 грн у якості моральної шкоди. Наголошується, що моральну шкоду, завдану позивачу, унаслідок ДТП, яка сталася 11.10.2024, ОСОБА_2 оцінює у 3000,00 грн, вважає такий розмір відшкодування розумним та виправданим, а тому визнав позовні вимоги в цій частині (розмірі). Разом з тим, ОСОБА_2 не оскаржує рішення суду в частині стягнення з нього 3 000,00 грн у якості моральної шкоди, однак не погоджується та вважає необґрунтованим рішення суду у частині стягнення з нього моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн, у зв`язку з чим рішення суду у цій частині підлягає скасуванню з внесенням відповідних змін.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Представником ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» Павлюк В.С. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга скаржника є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, просять оскаржуване рішення залишити без змін.

Крім того, у відзиві акцентується увага на тому, що скаржником не надано жодних доказів на спростування розрахунку суми фізичного зносу автомобіля КІА д.р.н. НОМЕР_1 , не надано інший розрахунок розміру шкоди, як і доказів, які б спростували дослідження та визначення пошкоджень транспортного засобу КІА.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Самборська Н.П. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» Павлюк В.С. в судовому засіданні просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Крім того, в судовому засіданні 11.06.2026 року скаржник ОСОБА_2 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно з наданої суду копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль KIA SPORTAGE, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску, 10.06.2023 зареєстрований за ОСОБА_1 .

Постановою Київського районного суду м Одеси від 28.11.2024 у справі № 947/33982/24 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850,00 гривень. Постанова набрала законної сили 10.12.2024.

Згідно зазначеної постанови 11.10.2024 о 16:05 годині ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом HONDA, д.н.з. НОМЕР_2 , за адресою: м. Одеса, просп. Адміральський/Луніна, проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора та скоїв зіткнення з автомобілем KIA, д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Отже, внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 11.10.2024, було пошкоджено транспортний засіб KIA SPORTAGE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за позивачем.

Відповідно до висновку експерта № 7878 експертного, транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, автомобіля KIA SPORTAGE, номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка сталася 11.10.2024, складеного 08.12.2024, вартість відновлювального ремонту автомобіля KIA SPORTAGE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка сталась 11.10.2024, становить 189817,22 гривень; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля KIA, державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка сталася 11.10.2024, становить 107055,74 гривень.

27.08.2024 ОСОБА_2 уклав з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» договір обов`язкового страхування цивільно правова-відповідальність власник транспортних засобів, що підтверджується копією Поліса № ЕР.223056913. Згідно умов договору: забезпечений транспортний засіб – HONDA JAZZ LUXE, номерний знак НОМЕР_2 , 2005 року випуску; строк дії договору – з 00:00 28.08.2024 по 24:00 27.08.2025 включно; страхова сума на одного потерпілого – 160000,00 гривень за шкоду, заподіяну майну; розмір франшизи – 2600,00 гривень.

Представник позивача зверталась до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» з листами від 27.11.2024, 09.12.2024, 12.12.2024, у яких зазначала про незгоду із здійсненням страхового відшкодування у сумі 65000,00 гривень із проханням погодити розмір страхового відшкодування з урахуванням висновків експерта № 7878 від 08.12.2024, а також з пропозицією досудового врегулювання спору.

ПрАТ СК «ПЗУ Україна» листом № 2308-31 від 26.12.2024 повідомило позивача про те, що згідно чинного законодавства саме на страховика покладено обов`язок визначати розмір заподіяного збитку, самостійне обрання аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди потерпілим можливий тільки у випадку, якщо представник страховика не з`явився у визначений строк до місцезнаходження пошкодженого майна, тому наданий висновок не може бути взятий за основу при визначені розміру страхового відшкодування. При цьому згідно звіту № 78-D5/41 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, виготовленого на замовлення ПрАТ СК «ПЗУ Україна», вартість відновлювального ремонту – 125553,92 гривень, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу – 76591,95 гривень.

Як вбачається із страхового акта № 48523/1, страховиком нараховано до виплати 65 648,29 гривень. При цьому страховик визначив розмір збитку – 68248,29 гривень, та вирахувавши франшизу 2600,00 гривень, визначив розмір страхового відшкодування – 65648,29 гривень.

17.01.2023 ОСОБА_1 отримав від ПрАТ СК «ПЗУ Україна» 65321,68 гривень, що підтверджується копією платіжної інструкції на отримання переказу від 17.01.2025, платіжної інструкції № 1cu643833 від 17.01.2025.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Законність рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 франшизи у розмірі 2600 грн та моральної шкоди у розмірі 3000 грн, колегією суддів не перевіряється, оскільки не є предметом апеляційного оскарження.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення з ОСОБА_2 різниці між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та вартістю матеріального збитку у розмірі 82 761, 48 грн, а також моральної шкоди у розмірі 2000 грн, а тому апеляційний суд переглядає судове рішення саме в цій частині.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Водночас особливості відшкодування шкоди у випадку, коли цивільно-правова відповідальність особи, яка її завдала, застрахована, визначені статтею 1194 ЦК України, відповідно до якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винної у ДТП особи різниці між фактичною вартістю ремонту транспортного засобу із заміною зношених деталей на нові, тобто без урахування коефіцієнта фізичного зносу, та страховим відшкодуванням, визначеним страховиком з урахуванням такого зносу, оскільки у страховика обов`язку з відшкодування цієї різниці не виникає.

Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №686/17155/15-ц, провадження №61-18840св18, де суд касаційної інстанції відхилив доводи винуватця ДТП про те, що заявлений розмір шкоди не перевищував ліміту відповідальності страховика, та виходив із того, що страховик відповідно до спеціального закону відшкодовує вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, тоді як різниця до повної вартості відновлення пошкодженого майна покладається на особу, відповідальну за заподіяння шкоди.

У постанові від 14 серпня 2019 року у справі №344/3008/17, провадження №61-26423св18, Верховний Суд також погодився зі стягненням із винної особи різниці між вартістю відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу та страховим відшкодуванням, визначеним із застосуванням такого зносу, і залишив відповідні судові рішення без змін.

Таким чином, встановлене Законом №1961-IV обмеження розміру страхового відшкодування застосуванням коефіцієнта фізичного зносу визначає обсяг обов`язку страховика, однак не зменшує фактичного розміру шкоди, заподіяної потерпілому, та не звільняє винну особу від обов`язку відшкодувати ту її частину, яка страховиком відповідно до закону не відшкодовується.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Реальними збитками є, зокрема, витрати, яких особа зазнала у зв`язку з пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Частиною другою статті 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі №757/54513/16, провадження №61-16265св20, зазначено, що системний аналіз статті 22, частини другої статті 1192 та статті 1194 ЦК України дає підстави для висновку про те, що вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу є витратами, які потерпілий мусить понести для відновлення свого порушеного права, а різниця між такою вартістю та страховим відшкодуванням підлягає відшкодуванню особою, відповідальною за завдану шкоду.

У постанові від 08 вересня 2025 року у справі №161/3803/24, провадження №61-5729св25, Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про стягнення з винуватця ДТП відповідної частини майнової шкоди, відхилив доводи про необхідність визначення збитків виключно з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. При цьому, судами у зазначеній справі було встановлено, що пошкоджений транспортний засіб на час вирішення спору фактично не був відремонтований.

Статтею 34 Закону №1961-IV передбачено, що визначення розміру шкоди здійснюється шляхом проведення експертизи (дослідження).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано Висновок експерта № 7878 експертного, транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу КІА SPORTAGE, д.р.н. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка сталася 11.10.2024 року, який відповідачами не було спростовано.

Таким чином, згідно Висновку експерта № 7878 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля КІА SPORTAGE, д.р.н. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка сталася 11.10.2024 р., становить 107 055,74 грн, проте за умовами абзацу 2 п. 12.1 ст. 12 Закону №1961-ІV страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

З огляду на вищевикладене, керуючись вимогами Закону №1961-IV та враховуючи результати страхового акту № 48523/1, яким нараховано страховиком до виплати 65 648,29 гривень, при цьому страховиком визначено розмір збитку – 68248,29 гривень, та вирахувано франшизу 2600,00 гривень; докази отримання ОСОБА_1 від ПрАТ СК «ПЗУ Україна» 65321,68 гривень; наданий позивачем висновок експерта № 7878, який не було спростовано відповідачами, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідачем-1 вже сплачено на користь позивача страхове відшкодування в сумі 65 321,68 грн, а тому враховуючи те, що здійсненої страхової виплати не достатньо для повного відшкодування завданої позивачу шкоди, відповідач 2 на підставі ст. 1194 ЦК України зобов`язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром заподіяних збитків і страховою виплатою, який становить 85361,48 гривень, з яких 2600,00 гривень – франшиза (189817,00 - 160000 = 85361,48).

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки зазначена різниця є тією частиною фактичного розміру шкоди, яка не охоплюється обов`язком страховика за Законом №1961-IV у зв`язку із законодавчо встановленим урахуванням фізичного зносу транспортного засобу при визначенні страхового відшкодування.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що цивільно-правова відповідальність була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», здійснюється в межах страхового відшкодування та в розмірі страхового ліміту є безпідставними.

Колегія суддів зауважує, що сам по собі розмір страхового ліміту не є визначальним для вирішення питання про суб`єкта відповідальності за спірну частину шкоди. Значення має те, чи покладено законом на страховика обов`язок відшкодовувати таку складову збитків.

Оскільки статтею 29 Закону №1961-IV передбачено відшкодування страховиком вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, різниця між такою вартістю та повною вартістю відновлювального ремонту не охоплюється страховим відшкодуванням і відповідно до статті 1194 ЦК України покладається на особу, відповідальну за завдану шкоду.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в Постанові від 14 грудня2021 року у цивільній справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20) де чітко визначила, що за положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про відсутність підтвердження витрат, понесених позивачем у ході здійсненого відновлювального ремонту, оскільки за змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є не лише витрати, які особа вже фактично понесла, але й витрати, які вона мусить зробити для відновлення порушеного права.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02 лютого 2022 року у справі №757/54513/16 та від 08 вересня 2025 року у справі №161/3803/24.

Отже, сама по собі та обставина, що не надано доказів понесених витрат, не свідчить про відсутність майнової шкоди та не позбавляє потерпілого права на відшкодування витрат, які об`єктивно необхідні для відновлення пошкодженої речі.

Щодо доводів апеляційної скарги, щодо не згоди з розміром стягнутої матеріальної шкоди колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.

За змістом статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених законом.

Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №686/17155/15-ц погодився із можливістю відшкодування моральної шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу внаслідок ДТП, з урахуванням характеру та обсягу душевних страждань потерпілого та засад розумності, виваженості і справедливості.

Врахувавши характер правопорушення, наслідки пошкодження належного позивачу транспортного засобу, спричинені цим зміни у звичному укладі його життя та психологічну напругу через брак коштів, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди у сумі 5 000 грн.

Колегія суддів вважає такий розмір відшкодування таким, що відповідає характеру встановлених порушень та засадам розумності, виваженості й справедливості, а доводи апеляційної скарги не містять обставин, які б давали підстави для іншого висновку.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, застосував норми матеріального права, які їх регулюють, та надав належну оцінку зібраним у справі доказам, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків та не свідчать про наявність підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Також, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 — 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги сторони відповідача.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Берзінь Сергій Людвигович - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 31 жовтня 2025 року, в оскарженій частині, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицького