Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №487/8180/25 — Миколаївський апеляційний суд

06.10.26

22-ц/812/1483/26

Єдиний унікальний номер судової справи 487/8180/25

Номер провадження 22-ц/812/1483/26

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2026 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О.,

з секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,

за участі:

представника позивача – адвоката Нечваль Я.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЙСИКС» заочне рішення, яке ухвалено Заводським районним судом міста Миколаєва 07 травня 2026 року, під головуванням судді Лагоди А.А. в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЙСИКС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК ТЕХ», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЙМОНД ПЕЙ» про визнання недійсним договору,

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЙСИКС» (далі – ТОВ «СПЕЙСИКС») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК ТЕХ» (далі – ТОВ «ТРК ТЕХ»), ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЙМОНД ПЕЙ» (далі – ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ») про визнання недійсним договору.

Позов обґрунтований тим, що 23 червня 2021 року між ТОВ «СПЕЙСИКС» та ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» було укладено договір про надання послуг з переказу коштів №23062021.

За змістом договору №23062021 ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» надавало ТОВ «СПЕЙСИКС» платіжні послуги з переказу коштів, а саме: отримувало від ТОВ «СПЕЙСИКС» кошти (забезпечувальний платіж), які у подальшому за вказівкою ТОВ «СПЕЙСИКС» перераховувало на користь його клієнтів; приймало кошти від фізичних осіб, які перераховувало на користь ТОВ «СПЕЙСИКС».

За надання вказаних послуг ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» отримувало винагороду на умовах та в порядку, встановленому вищевказаним договором.

Оскільки ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» у квітні-травні 2024 року не виконало своїх договірних зобов`язань належним чином, у ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» станом на 01 серпня 2024 року утворилася заборгованість перед ТОВ «СПЕЙСИКС» у розмірі 676 543 498 грн. 19 коп.

У зв`язку із невиконанням ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» вказаних зобов`язань перед ТОВ «СПЕЙСИКС», останнє звернулося до суду із позовом.

11 грудня 2024 року Господарським судом Дніпропетровської області було ухвалено судове рішення у справі №904/4326/24, яким стягнуто з ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» на користь ТОВ «СПЕЙСИКС» 676 543 498 грн. 19 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 847 840 грн.

31 січня 2025 року Господарським судом Дніпропетровської області було видано наказ на примусове виконання рішення у справі №904/4326/24.

04 лютого 2025 року на підставі зазначеного наказу було відкрито виконавче провадження №77081666.

Позивач вказував, що станом на дату звернення до суду із позовом рішення у справі №904/4326/24 не виконано, жодних коштів з ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» на користь ТОВ «СПЕЙСИКС» фактично не стягнуто.

При цьому, як зазначає позивач, ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» вживаються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань перед ТОВ «СПЕЙСИКС».

Так позивачу стало відомо, що ТОВ «ТРК ТЕХ» у вересні 2024 року звернулося до суду з позовом до ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» та ОСОБА_1 про стягнення 68 100 000 грн. за договором №02/01-Р-24 про постачання програмної продукції та надання послуг від 02 січня 2024 року.

Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 09 вересня 2024 року у справі №237/3627/24 позов ТОВ «ТРК ТЕХ» до ОСОБА_1 , ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» про стягнення суми заборгованості за договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» на користь ТОВ «ТРК ТЕХ» заборгованість за отримані послуги в розмірі 68 100 000 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 25 000 грн.

Водночас, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, враховуючи, що вказане рішення порушує права та інтереси ТОВ «СПЕЙСИКС», з огляду на те, що договір за №02/01-Р-24 про постачання програмної продукції та надання послуг від 02 січня 2024 року має «штучний» характер, ТОВ «СПЕЙСИКС» звернулося з апеляційною скаргою до Дніпровського апеляційного суду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2025 року у справі №237/3627/24 рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 09 вересня 2024 року в частині задоволення вимог про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та з ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» на користь ТОВ «ТРК ТЕХ» суми заборгованості за отримані послуги за договором у розмірі 1 666 666 грн. скасовано та у задоволенні позову в цій частині судом відмовлено.

Враховуючи те, що спірний договір має штучний характер та зачіпає майнові інтереси сторони позивача, то у ТОВ «СПЕЙСИКС» є конкретний майновий інтерес в тому, щоб визнати недійсним договір №02/01-Р-24, укладений між ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ», ОСОБА_1 та ТОВ «ТРК ТЕХ», оскільки він укладений з метою уникнення звернення стягнення ТОВ «СПЕЙСИКС» на майно ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ».

Позивач вказував, що ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» є боржником у декількох виконавчих провадженнях, зокрема у виконавчому провадженні, в якому стягувачем є ТОВ «СПЕЙСИКС». У такому випадку не діють будь-які правила щодо черговості звернення стягнення на кошти боржника. Отже, якщо на рахунки ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» будуть зараховані грошові кошти, то існує ризик, що на такі кошти буде звернено стягнення на користь ТОВ «ТРК ТЕХ», що позбавить можливості задовольнити вимоги ТОВ «СПЕЙСИКС».

Конкретний майновий інтерес ТОВ «СПЕЙСИКС» у визнанні недійсним договору за №02/01-Р-24 полягає в тому, щоб з ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» не стягували кошти на підставі фраудаторного правочину, а такі кошти були використані для погашення заборгованості перед ТОВ «СПЕЙСИКС». У свою чергу, чинність договору №02/01-Р-24 створює перешкоди для стягнення ТОВ «СПЕЙСИКС» заборгованості з ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ».

Посилаючись на викладені обставини, позивач, з урахування уточнень, просив суд визнати недійсним договір №02/01-Р-24 постачання програмної продукції та надання послуг з її розробки від 02 січня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 , ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» та ТОВ «ІНВЕНТ ТЕХ» (наразі - «ТРК ТЕХ») з усіма додатками, додатковими угодами та іншими складовими договору, зокрема, додатком 1 «Специфікація програмної продукції та послуг з її оновлення, а також стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

В письмових пояснення позивач зазначив, що укладений договір не має реального характеру та не передбачає жодного руху активів. У додатку 1 до оскаржуваного договору «Специфікація програмної продукції та послуг з її оновлення» міститься найменування програмної продукції, яку ТОВ «ТРК ТЕХ» нібито мало оновити, обсяг послуг та вартість. ТОВ «ТРК ТЕХ» нібито мало оновлювати безпеку шифрування вказаного програмного забезпечення. Водночас у договорі, у додатку, в інших документах відсутня інформація про те: хто виробник програмного забезпечення, якого напрямку діяльності воно стосується; кому таке програмне забезпечення належить: ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ», ОСОБА_1 чи третій особі; яку діяльність ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» чи ОСОБА_1 забезпечує вказане програне забезпечення; якою була необхідність в оновленні безпеки шифрування, враховуючи, що вартість такої послуги становила 68 100 000 грн.; якою є вартість самого програмного забезпечення та чи перевищує вона 68 100 000 грн.; які вигоди могли б отримати ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ», ОСОБА_1 після оновлення безпеки шифрування програмного забезпечення. Долучені до справи матеріали справи містять лише акт від 31 січня 2024 року про повернення ТОВ «ТРК ТЕХ» програмного забезпечення, яке воно нібито оновлювало. Однак матеріали справи не містять будь-яких документів про передання вказаного програмного забезпечення від ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» та ОСОБА_1 до ТОВ «ТРК ТЕХ» для його оновлення, що взагалі ставить під сумнів існування програмного забезпечення, яке нібито підлягало оновленню. Наявна у публічному доступі інформація ставить під сумнів можливість надання ТОВ «ТРК ТЕХ» (попередня назва – «ІНВЕНТ ТЕХ») будь-яких послуг щодо оновлення програмного забезпечення, оскільки ТОВ «ТРК ТЕХ» навіть не має власного веб-сайту чи сторінки в мережі Інтернет. Водночас надання настільки вартісних послуг мала забезпечувати достатньо відома у цій сфері компанія. Також, існують обґрунтовані сумніви щодо наявності у ТОВ «ТРК ТЕХ» ресурсів для надання послуг на користь ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ», ОСОБА_1 , зокрема, кваліфікованих працівників, офісу, комп`ютерної техніки, програмного забезпечення, без чого надання подібних високовартісних послуг є неможливим.

Наведене в сукупності свідчить про відсутність реального характеру укладеного договору, додатків до нього та про його спрямованість на виведення активів ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ», з метою унеможливлення звернення стягнення на них кредиторами, яким є ТОВ «СПЕЙСИКС», що додатково підтверджує факт фраудаторності вказаного правочину.

Заочним рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 07 травня 2026 року відмовлено ТОВ «СПЕЙСИКС» у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ТОВ «СПЕЙСИКС», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити у справі нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Позивач вказував, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи щодо фактів фраудаторності договору №02/01-Р-24, а саме, залишив поза увагою:

1) відсутність економічної, ділової мети та реального характеру договору;

2) штучне визначення ОСОБА_1 стороною договору, з метою неправомірної зміни підсудності спору про стягнення заборгованості за договором;

3) залучення ТОВ «ТРК ТЕХ» як сторони договору, з метою виведення на вказане товариство коштів ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» для перешкоджання стягнення з останнього заборгованості на користь реальних кредиторів, зокрема, ТОВ «СПЕЙСИКС»;

4) укладення договору датою, що передує фактичній даті підписання;

5) ненадання ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ», ТОВ «ТРК ТЕХ», ОСОБА_1 будь-яких пояснень чи заперечень щодо позовних вимог у цій справі, ігнорування ними судових засідань та ухвали про витребування оригіналів доказів.

Наведені порушення призвели до неправильного застосування судом норм ст.ст.3,13 ЦК України, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Зазначено, що суд першої інстанції, в порушення ст.ст.13,81 ЦПК України, принципів безсторонності, диспозитивності, змагальності самостійно зібрав докази у цій справі, а саме інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ТРК ТЕХ», якою й обґрунтував необхідність у відмові в позові.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористалися.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в ст.263 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає в повному обсязі.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статі 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 23 червня 2021 року між ТОВ «СПЕЙСИКС» та ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» було укладено договір про надання послуг з переказу коштів за №23062021 (том 1 а.с.30-34).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року у справі №904/4326/24 задоволено позовні вимоги ТОВ «СПЕЙСИКС» до ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» про стягнення коштів. Стягнуто з ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» на користь ТОВ «СПЕЙСИКС» 676 543 498 грн. 19 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 847 840 грн (том 1 а.с.39-43).

31 січня 2025 року Господарським судом Дніпропетровської області було видано наказ на примусове виконання рішення у справі №904/4326/24 (том 1 а.с.44).

На підставі зазначеного наказу приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. 04 лютого 2025 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77081666 (том 1 а.с.45).

02 січня 2024 року між ОСОБА_1 , ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» (замовники) та ТОВ «Інвент Тех» (виконавець) у м. Житомирі укладено договір №02/01-Р-24 про постачання програмної продукції та надання послуг з її розробки.

За умовами цього договору результатом наданих послуг є постачання замовнику програмного забезпечення (програмна продукція та ціна договору визначена у додатку №1).

Розрахунки за цим договором здійснюються за якісно надані послуги, поетапно, протягом 12 банківських днів від дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг за відповідними етапами робіт (п.4.2 договору).

Послуги повинні бути надані виконавцем замовнику у повному обсязі та належної якості, визначеному специфікацією, в строк до 31 грудня 2024 року (п.5.2 договору).

Одночасно з актом приймання-передачі наданих послуг виконавець зобов`язаний передати замовнику ПЗ (у вигляді програмного коду, програмних модулів, бібліотек та інших файлів), разом з вихідними даними для складання комплекту технічної, експлуатаційної та програмної документації (у електронному та друкованому вигляді), з зазначенням про це в акті приймання-передачі ПЗ. ПЗ передається на матеріальному носії або шляхом надання доступу для завантаження ПЗ через мережу Інтернет. Моментом поставки ПЗ за цим договором є момент підписання акту приймання-передачі ПЗ (п.5.3 договору).

У разі дострокової здачі послуг/ПЗ виконавцем замовник бере на себе зобов`язання провести дострокове приймання послуг у відповідності з умовами цього договору (п.5.4 договору).

Договір містить підписи сторін і печатки юридичних осіб (том 2 а.с.18-24).

В додатку №1 до вищевказаного договору визначено специфікація програмної продукції та послуг з її оновлення, вартістю 68 100 000 грн. (том 2 а.с.25-26).

Згідно акту приймання-передачі від 31 грудня 2024 року до договору №02/01-Р-24 постачання програмної продукції та надання послуг з її розробки від 02 січня 2024 року та акту надання послуг від 31 січня 2024 року виконавець ТОВ «ІНВЕНТ ТЕХ» надав замовникам ОСОБА_1 , ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» послуги з оновлення ПЗ згідно сертифікації разом з флеш-накопичувачем «Kingston KC-U2G32-7GR», який містить файл «psp_ms_v1_2.1.1.zip» розміром 308 520 291 байт (том 2 а.с.27-28).

Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 09 вересня 2024 року у справі №237/3627/24 позовну заяву ТОВ «ТРК ТЕХ» (попередня назва - «ІНВЕНТ ТЕХ») до ОСОБА_1 , ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» про стягнення суми заборгованості за договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та з ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» на користь ТОВ «ТРК ТЕХ» заборгованість за отримані послуги в розмірі 68 100 000 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 25 000 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2025 року ухваленою у справі №237/3627/24 апеляційну скаргу ТОВ «СПЕЙСИКС» задоволено. Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 09 вересня 2024 року в частині задоволення вимог про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та з ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» на користь ТОВ «ТРК ТЕХ» суми заборгованості за отримані послуги за договором у розмірі 1 666 666 грн. скасовано. У задоволенні позову ТОВ «ТРК ТЕХ» до ОСОБА_1 , ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ» про стягнення суми заборгованості за отримані послуги за договором в частині суми заборгованості у розмірі 1 666 666 грн. відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін. Стягнуто з ТОВ «ТРК ТЕХ» на користь ТОВ «СПЕЙСИКС» судовий збір у розмірі 37 500 грн. (том 1 а.с.63-66).

Зі змісту позову слідує, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору за №02/01-Р-24 про постачання програмної продукції та надання послуг недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ», на підставі загальних засад цивільного законодавства. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції вважав, що такий спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. Проте, з таким висновком колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

У ст.124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами ч.1 ст.18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція – це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства – цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено ст.20 ГПК України.

Так, за змістом пункту 1 частини 1 цієї статті, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені ст.20 ГПК України.

За змістом ч.ч.1-3 ст.3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Отже, вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у ст.3 ГК України, щодо віднесення до господарських правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №910/8729/18 (провадження №12-294гс18, пункт 4.11) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі №646/6644/17 (провадження №14-352цс19, пункт 74) зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Отже, аналізуючи зміст вище наведених правових норм у контексті вирішення питання юрисдикційної належності тих вимог, які саме ставить перед судом позивач, колегія суддів вважає, що фактично спір виник між двома юридичними особами ТОВ «СПЕЙСИКС» та ТОВ «ДАЙМОНД ПЕЙ, з приводу укладення останнім оскаржуваного договору №02/01-Р-24 про постачання програмної продукції та надання послуг з її розробки, який є господарським договором, а відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

При цьому, при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду господарських і цивільних справ колегія суддів виходить з того, що недостатньо застосування виключно формального критерію – визначення суб`єктного складу спірних правовідносин, оскільки визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Згідно з п.4 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має, зокрема, право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково.

У частинах 1 і 2 статті 377 ЦПК України встановлено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених ст.ст.19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених п.1 ч.1 ст.255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (ч.1 ст.256 ЦПК України).

З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.255, ч.1 ст.374, ч.1 ст.377 ЦПК України.

На виконання вимог ч.1 ст.256 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне повідомити ТОВ «СПЕЙСИКС», що розгляд поданої позовної заяви віднесено до юрисдикції господарського суду та про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись п.1 ч.1 ст.255, ст.ст.367,377,381,382 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЙСИКС» – задовольнити частково.

Заочне рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 07 травня 2026 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЙСИКС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК ТЕХ», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЙМОНД ПЕЙ» про визнання недійсним договору - закрити.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «СПЕЙСИКС» про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

Н.О. Тищук

Повний текст судового рішення

складено 08 жовтня 2026 року