Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №489/3019/26 — Миколаївський апеляційний суд

07.10.26

22-ц/812/1625/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Миколаїв

справа №489/3019/26

провадження №22-ц/812/1625/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Коваленка І. В. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі – ТОВ «Укр Кредит Фінанс» або Товариство) звернулося до суду з зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало наступним.

Позивач зазначав, що 10 грудня 2023 року між Товариством та відповідачем було укладено кредитний договір в електронному вигляді №1315-0556, відповідно до якого ОСОБА_1 відкрито кредитну лінію на суму 15 000,00 грн, строком 300 днів (базовий період – 14 днів), зі сплатою зниженої процентної ставки у розмірі 2,5% на день та стандартної процентної ставки у розмірі 3% на день.

Товариство зазначало, що воно отримало ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг. Однак воно не є банківською установою, та не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Позивач через партнера, яким є АТ КБ «ПриватБанк», з яким укладено договір №4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року, видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний ним в особистому кабінеті.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вказувало, що ОСОБА_1 належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконував, внаслідок чого станом на 06 березня 2026 року у нього виникла заборгованість у сумі 148 950,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у сумі 15 000,00 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами у сумі 133 950,00 грн.

Позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у сумі 73 950,00 грн за умови погашення відповідачем решти заборгованості у сумі 75 000,00 грн.

Посилаючись на вищевказане, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 75 000,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у сумі 15 000,00 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами у сумі 60 000,00 грн, а також судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2026 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1315-0556 від 10 грудня 2023 року в загальному розмірі 30 000,00 грн та судовий збір в сумі 1064,96 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а тому має повернути позивачу заборгованість за кредитом у сумі 15 000,00 грн та проценти у сумі 15 000,00 грн. Суд вважав, що сума нарахованих відсотків за користування кредитом є явно завищеною та підлягає зменшенню, оскільки таке не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду у цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач вказував, що у кредитному договорі №1315-0556 від 10 грудня 2023 року сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів та строку кредитування.

Також позивач зазначав, що судом не враховано те, що на день укладення кредитного договору законодавчі обмеження щодо максимального розміру денної процентної ставки ще не діяли, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року. Товариство здійснило нарахування за процентами згідно з умовами договору (пункти 4.10 та 10.1 Договору) лише за користування кредитом і в строк договору (пункт 4.12 Договору), що погоджений між сторонами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

10 грудня 2023 року ОСОБА_1 здійснив вхід в інформаційно-телекомунікаційну систему ТОВ «Укр Кредит Фінанс» з метою отримання кредиту.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» ознайомило його з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспортом споживчого кредиту. Відповідач підтвердив бажання отримати кредит за запропонованими умовами.

10 грудня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладений договір про відкриття кредитної лінії №1315-0556, відповідно до якого відповідачу відкрито кредитну лінію на суму 15 000,00 грн строком на 300 календарних днів. Дата повернення (виплати) кредиту 04 жовтня 2024 року.

Згідно з п.4.7 договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки – фіксована. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом. Однак позичальнику на умовах, вказаних у договорі (програма лояльності), може бути надана можливість скористатися Промо-ставкою та/або пільговою, та/або зниженою процентною ставкою.

Базовий період складає 14 календарних днів (п.4.8. договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Стандартна процентна ставка становить 3% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за Промо-ставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою (п.4.10 Договору).

Знижена процентна ставка становить 2,5% на день (п.10.1 Договору).

В пункті 12 договору вказано номер особистого електронного платіжного засобу ОСОБА_1 : НОМЕР_1 , електронна пошта та електронний підпис одноразовим ідентифікатором С6549.

Відповідно до квитанції та довідки про перерахування суми кредиту №1315-0556 від 10 грудня 2023 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перерахувало на платіжну картку НОМЕР_1 кредит в розмірі 15 000,00 грн. Переказ здійснювався за допомогою платіжної системи LiqPay.

Згідно з розрахунком заборгованості позивача станом на 06 березня 2026 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 148 950,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у сумі 15 000,00 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами у сумі 133 950,00 грн, які були нараховані по 04 жовтня 2024 року включно.

З пояснень позивача, викладених у позовній заяві, випливає, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» списало відповідачу заборгованість за відсотками на суму 73 950,00 грн, а тому станом на 06 березня 2026 року відповідач мав непогашену заборгованість у сумі 75 000,00 грн, з яких 15 000,00 грн заборгованість за кредитом та 60 000,00 грн заборгованість за відсотками.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина перша статті 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У частині другій статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

В разі порушення зобов`язання наступають наслідки, визначені ст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.

Згідно з статтями 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статті 525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частин восьмої, дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статей 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що дослідженими доказами доведено наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 15 000,00 грн тіла кредиту та виходячи із норм Закону №3498-ІХ від 22.11.2023 відсотків у сумі 84 150,00 грн. Позивач списав відповідачу відсотки до 60 000,00 грн. Однак суд вважав вказаний розмір відсотків за користування кредитом є явно завищеним та підлягає зменшенню, оскільки таке не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Суд, обґрунтовуючи свою позицію, посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 8.38).

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Досліджені докази свідчать, що перед укладанням кредитного договору відповідач був ознайомлений з його умовами, в тому числі з реальною процентною ставкою за договором і строком кредитування, який становив 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику.

Відповідно до 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідач, ознайомившись з умовами договору, знав процентну ставку, строк договору і погодився укласти кредитний договір, взявши на себе обов`язок повернення кредиту разом з відсотками у обумовлений договором строк.

Умови кредитного договору та вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ від 22.11.2023, яким були внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування», свідчать, що заборгованість за відсотками у позивача за період з моменту укладення кредитного договору до 04 жовтня 2024 року становила 84 150,00 грн, що було правильно розраховано та обґрунтовано судом.

Позивач просив стягнути на його користь 60 000,00 грн відсотків, що є його правом на підставі принципу диспозитивності.

Отже, вказана сума обґрунтована дослідженими доказами, а тому має бути сплачена відповідачем на користь позивача.

Посилання суду як на підставу для зменшення розміру відсотків, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, на вказану вище постанову Великої Палати Верховного Суду є помилковим.

Пункт 8.38 постанови від 18.03.2020 у справі №902/417/18 передбачає, що «з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання».

Отже, у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду не міститься правового висновку про можливість зменшення судом відсотків, передбачених умовами кредитного договору за користування кредитом.

Крім того Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07.09.2026 у справі №552/672/23 вказав, що «суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом».

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків в бік їх збільшення до 60 000,00 грн.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача в частині стягнення відсотків, змінив рішення суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги позивача у повному обсязі, то наявні підстави для відшкодування відповідачем позивачу судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 2662,40 грн та у суді апеляційної інстанції у сумі 3993,60 грн.

Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1315-0556 від 10 грудня 2023 року у сумі 75 000,00 грн та судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 3993,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2026 року.