Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №735/733/26 — Коропський районний суд Чернігівської області

Справа 735/733/26р.

Провадження по справі 2/735/447/2026р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2026 року с-ще Короп

Коропський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Грушко О.П.

при секретарі - Хілько Н.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», представник позивача Какун Анна Станіславівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , вказуючи на те, що 11.10.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 740173970. 16.12.2025 року на підставі договору факторингу МВ-ТП/76 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», відповідно до якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступило на користь ТОВ «Таліон Плюс» права грошової вимоги до Боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 27.05.2026 року на підставі договору факторингу № 27/0526-01 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги до Боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 . За час дії кредитного договору № 740173970 відповідач не виконувала договірних умов і має заборгованість в сумі 20258,94 грн., з яких 5700,00 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту, 11366,94 грн. – сума заборгованості за відсотками, 342,00 грн. – сума заборгованості по комісії, 2850,00 грн. - неустойка. А тому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором кредиту № 740173970 в сумі 20258,94 грн., сплачений по цьому позову судовий збір в сумі 2662,40 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилась і не повідомила суд про причини своєї неявки, хоча про розгляд справи була повідомлена своєчасно, через Офіційний веб-портал «Судова влада України» Коропський районний суд Чернігівської області. Відзив на позов не направила.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Даний позов зареєстровано в суді 06.07.2026 року. Згідно ухвали Коропського районного суду Чернігівської області від 17.07.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. 08.09.2026 року призначено до розгляду на 14.00 годин, 06.10.2026 року з викликом сторін.

Вивчивши матеріал справи, суд приходить до слідуючого висновку.

11.10.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 740173970.

16.12.2025 року на підставі договору факторингу МВ-ТП/76 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступило на користь ТОВ «Таліон Плюс» права грошової вимоги до Боржників, в тому числі і до ОСОБА_1

27.05.2026 року на підставі договору факторингу № 27/0526-01 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ТОВ «Таліон Плюс» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги до Боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 .

Згідно позовної заяви, за час дії договору позики № 740173970 відповідач не виконувала договірних умов і має заборгованість в сумі 20258,94 грн., з яких 5700,00 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту, 11366,94 грн. – сума заборгованості за відсотками, 342,00 грн. – сума заборгованості по комісії, 2850,00 грн. - неустойка.

На підтвердження наявності заборгованості відповідача, позивачем надано наступні докази (у копіях): паспорт споживчого кредиту до кредитного договору № 740173970 від 11.10.2025 року (а.с. 7); договір про відкриття кредитної лінії (а.с. 7 зворот-10); заявку ОСОБА_1 про отримання грошових коштів (а.с. 11); довідку ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» про перерахування грошових коштів (а.с. 12); платіжне дорученням про перерахування грошових коштів ОСОБА_1 (а.с. 13); розрахунок заборгованості (а.с. 14-15); копії договорів факторингу МВ-ТП/76 від 16.12.2025 року (а.с. 16-17), № 27/0526-01 від 27.05.2026 (а.с. 21-23).

На підтвердження надання кредитних коштів відповідачу позивачем надано довідку ТОВ «Європейська платіжна система (а.с. 17 зворот).

На підтвердження перерахування грошових коштів за договором факторингу № МВ-ТП/76 позивач надав суду Довідку ТОВ «Таліон Плюс», у якій зазначено, що: «ТОВ «Таліон Плюс» підтверджує, що ним, як Фактором, в повному обсязі було сплачено на користь Клієнта ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» фінансування згідно договору факторингу № МВ-ТП/76 від 16.12.2025 року за відступлення права вимоги, визначених в Реєстрі прав вимоги від 16.12.2025 року у сумі 3925623,37 грн.» (а.с. 17 (зворот)).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст. 517 ЦК України).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Отже, за договором факторингу допускається відступлення наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: наявної вимоги – строк платежу; майбутньої вимоги – момент виникнення.

Наявна вимога – це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав. До наявних вимог відносяться й «недозрілі» грошові вимоги – різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу.

Майбутня вимога – це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу.

У договорі факторингу має бути індивідуалізоване право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги повинні бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного – кредитора, так і пасивного – боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки).

Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25 (провадження №61-13862св25).

Велика Палата Верховного суду у постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Тобто за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі №910/8115/19 (910/13492/21) зазначено, що право вимоги, яка відступається (продається), може мати так звану номінальну вартість та реальну вартість. Номінальною вартістю права вимоги в такому разі є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення. Реальна вартість права вимоги, як і будь-якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, а саме попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення, зокрема, через наявність спору щодо вимоги або складний фінансовий стан боржника, а в процедурах банкрутства - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, черговість задоволення таких вимог, недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення. Реальна вартість права вимоги має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент залежно від низки обставин), на відміну від номінальної вартості, яка визначається лише розміром самої вимоги кредитора до боржника.

Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18).

Водночас підставою зміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у цьому випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі №911/3185/20, від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17)

Отже, підтвердження оплати за договорами факторингу на кожному етапі відступлення права вимоги входить до предмета доказування (наявність у ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів») у цій справі, а обов`язок надати докази на підтвердження заявлених вимог покладено на позивача.

Довідка ТОВ «Таліон Плюс» про відсутність заборгованості за договорами факторингу не може вважатися належним, достатнім і достовірним доказом, підтверджуючими перехід прав вимог за укладеним із ОСОБА_1 кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до фактора ТОВ «Таліон Плюс».

Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Тобто, в силу правової природи договору факторингу однією з істотних його ознак є оплатність клієнтом наданої фактором фінансової послуги.

Однак, позивачем не надано суду жодних платіжних документів про здійснену ТОВ «Таліон Плюс» на зазначений у розділі 12 договору факторингу банківський рахунок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» оплату за факторингову операцію щодо відступлення прав вимог згідно реєстру прав вимог від 16.12.2025, де серед боржників значиться відповідач.

Вищевказані платіжні документи повинні бути в розпорядженні позивача, як нового кредитора, у силу положень ч. 1 ст. 517 ЦК України.

Довідка про сплату коштів по договору факторингу не відповідає критеріям засобів доказування на підтвердження здійснення господарської операції або факту перерахування коштів, оскільки така довідка є інформаційним документом для звірки даних бухгалтерського обліку, а не первинним документом, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 березня 2019 року у справі №910/1389/18.

Верховний суд у своїх постановах послідовно зазначає, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №559/1605/18, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17).

При цьому, висловлення такої правової позиції у справах, предметом розгляду яких була заміна сторони (стягувача) правонаступником, не змінює самої правової природи інституту правонаступництва у зв`язку з переходом прав вимоги за договорами факторингу чи відступлення прав вимоги, а також не нівелює необхідності доказування факту набуття прав вимоги на всіх етапах такого переходу, що є обов`язком позивача (заявника).

Отже, суд приходить до висновку, що стороною позивача не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № МВ-ТП/76 від 16.12.2025 року.

За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 512-519, 526, 530, 610, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 279, 280-285 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», представник позивача Какун Анна Станіславівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (м.Бровари, Київської області, вул. Лісова, 2, поверх 4, код ЄДРПОУ 35625014)

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: О.П. Грушко