Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №521/16300/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа №521/16300/25

Провадження №2-а/521/16/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м.Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:

судді Маркарової С.В.

за участю секретаря судового засідання Баханастюк Д.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

позивач : ОСОБА_1

відповідачі : УПП в Одеській області ДПП

Департамент патрульної поліції Національної Поліції України

предмет позову : скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що 19.04.2025 постановою УПП в Одеській області ЕНА/4539977 він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Підставою постанови стало порушення ним п. 2.1 а ПДР, затверджених ПКМУ 10.10.2001 1306, за яким водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Поряд із тим, за постановою Київського районного суду м.Одеси від 19.08.2024, справа 947/36081/23 позивач за ч.1 ст. 130 КУпАП позбавлений права керування транспортними засобами строком на один рік.

Позивач стверджував, що постанова винесена відповідачем з порушенням вимог закону, оскільки він в момент спірних подій транспортним засобом не керував.

Позивач в процесі розгляду справи позов підтримав, пославшись на те, що працівники патрульної поліції, сприймаючи його як системного порушника ПДР, свідомо винесли спірну постанову, незважаючи на те, що автомобілем керував його рідний брат ОСОБА_2 .

Відповідач Департамент патрульної поліції скористався процесуальним правом надання відзиву, позов не визнав.

Так, департамент наполягав на тому, що особа водія була встановлена вірно за наданим водієм посвідченням водія НОМЕР_1 від 06.07.2023, фото в якому співпало з обличчям водія.

Розгляд справи завершений 23.09.2026, проголошення рішення призначено судом на 07.10.2026.

Дослідивши обставини справи, докази, на які сторони послались в обґрунтування своїх вимог та заперечень суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав :

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про національну поліцію» національна поліція України – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Патрульні поліцейські уповноважені перевіряти документи, що посвідчують особу, чи документи, що підтверджують певне право особи, зупиняти транспортні засоби при порушенні ними правил дорожнього руху, в разі очевидних технічних несправностей, наявності інформації про причетність водія до правопорушень та на інших підставах, встановлених ст. 35 Закону «Про Національну поліцію».

Особи, які порушують Правила дорожнього руху, затверджені ПКМУ 10.10.2001 № 1306 несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 Правил).

Посадові особи національної поліції відповідно до ст. 222 КУпАП мають право у разі невиконання правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення дорожнього руху зупиняти транспортні засоби та притягувати винних осіб до передбаченої законодавством відповідальності, забезпечують розгляд справ, віднесених до відання ДАІ.

Алгоритм встановлення особи водія поліцією під час зупинки транспортного засобу регулюється Законом України «Про Національну поліцію» та Правилами дорожнього руху, затвердженими ПКМУ 10.10.2001 № 1306.

Так, у момент зупинки транспортного засобу поліція встановлює особу водія шляхом перевірки його документів, які він зобов`язаний пред`явити на законну вимогу інспектора патрульної поліції.

Отримавши текстові дані (ПІБ, серію та номер посвідчення), поліцейський звіряє їх через бортовий планшет із інформаційними системами МВС (база «АРМОР» тощо).

Поліція встановлює особу та відрізняє її від повного тезки (людини з таким самим прізвищем, ім`ям та по батькові) за допомогою унікальних ідентифікаторів та державних електронних баз даних, зокрема, за датою народження, номером паспорта (ID-картки), номером закордонного паспорта, посвідченням водія, адресою проживання; шляхом перевірки через планшет (наприклад, систему «Армор» або систему МВС) фотографії особи, прив`язаної до її документів та візуального порівняння її з людиною, яку зупинила.

Якщо особа пред`являє документи через застосунок «Дія», поліцейські зчитують QR-код, а система автоматично підтягує з реєстрів дані конкретної людини, виключаючи помилку.

За п. 2.1 а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами є адміністративним правопорушенням, передбаченим ч.4 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Закон передбачає застосування адміністративного стягнення лише до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення (ст. 23 КУпАП).

За ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до п. 3 ч.1ст. 288 КУпАП постанову посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Позивач (особа, до якої було застосовано адміністративне стягнення посадовою особою ДАІ (поліції), ОВС, в компетенції яких було вирішення питання щодо накладення адмінстягнення) має можливість звернутися з адміністративним позовом до цієї особи про визнання неправомірним притягнення до адміністративної відповідальності, який повинен розглядатися за нормами КАС України.

Так, судом встановлено, що у відношенні позивача 19.04.2025 УПП в Одеській області винесена постанова ЕНА/4539977, якою останній притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Підставою постанови стало порушення п. 2.1 а ПДР, за яким водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

За постановою Київського районного суду м.Одеси від 19.08.2024, справа 947/36081/23 позивач позбавлений права керування транспортними засобами строком на один рік за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Постанова суду набрала законної сили.

Постанова, яка оспорюється позивачем виконана ним шляхом сплати штрафу 18.09.2025.

Відповідно до статей 245, 280 КУпАП на орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення покладений обов`язок всебічного, повного, об`єктивного з`ясування її обставин, зокрема, на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення особою та вини цієї особи у його вчиненні.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписучих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).

Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Вирішуючи спір суд враховує, що за ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З тексту спірної постанови суд погоджується із доводами суб`єкта владних повноважень про правомірність прийнятого ним рішення.

Так, постанова містить відомості про надане водієм під час зупинки посвідченням водія НОМЕР_1 від 06.07.2023.

Вказаний факт позивачем не спростований.

Жодне неупереджене ставлення до водія з боку патрульної поліції, ігнорування вимог закону судом не встановлено.

Показання допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 , яка показала суду, що на момент спірних подій скористалась шерингом свого автомобіля (офіційна передача права на керування вашим автомобілем іншій людині без зміни права власності) марки PORSCHE MACAN номерний знак НОМЕР_2 у застосунку Дія, надавши право користування автомобілем брату позивача ОСОБА_2 , відповідними доказами не підтверджені, а факт керування 19.04.2025 автомобілем позивачем не спростовують.

Моніторингом системи «ІПНП» поліцією не виявлені факти керування спірним автомобілем будь-якими особами, окрім позивача.

Так, поліція має відомості про шеринг авто у своїй єдиній базі даних, оскільки ця послуга інтегрована через систему Головного сервісного центру МВС.

Після оформлення шерингу в Дії або Кабінеті водія дані автоматично потрапляють до Реєстру транспортних засобів МВС.

Патрульні поліцейські під час зупинки автомобіля бачать у своєму планшеті або базі актуальну інформацію про те, хто є належним користувачем транспортного засобу.

Вказаний алгоритм також спростовує доводи позивача.

Суд критично оцінює показання допитаного в суді рідного брата позивача ОСОБА_2 , який стверджував, що 19.04.2025 керував автомобілем марки PORSCHE MACAN номерний знак НОМЕР_2 по вул.Миколаївській дорозі, 235 в м.Одесі, був зупинений працівниками поліції та через конфлікт із ними поїхав, оскільки такі показання не є логічними, послідовними, не містять відповідних деталей. Так, свідок не показав суду як конкретно встановлювалась його особа, який конфлікт виник під час зупинки, чому він начебто покинув місце зупинки, залишившись необізнаним про наслідки спірних подій.

Показання свідка фактично не містять інформацію, яка безпосередньо стосується предмету спору та не узгоджуються з текстом спірної постанови.

Окрім того, при їх оцінці суд враховує потенційну прихильність свідка до позивача.

Відсутність конкретних логічних деталей спірних подій суд розцінює як спробу допомогти близькій людині уникнути негативних наслідків адміністративної відповідальності.

Попередження свідка про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України є певним ризиком для свідка, однак не додає його показанням беззаперечності.

Візуальна схожість позивача із братом вочевидь відсутня.

З наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що відповідач Департамент патрульної поліції Національної Поліції України прийняв постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності обґрунтовано, стягнення обрано суб`єктом владних повноважень в межах санкції статті 126 ч.4 КУпАП.

При вирішенні спору суд враховує також, належним відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України є саме відповідний орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, на який, зокрема положеннями КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.

УПП є відокремленим підрозділом Департаменту патрульної поліції України.

Оскільки структурні підрозділи не є самостійними юридичними особами, вони позбавлені повної адміністративної процесуальної правоздатності бути відповідачем в суді.

Так, позов до УПП в Одеській області ДПП не ґрунтується на вимогах закону.

Керуючись Розділом ІІ КАС України,-

ВИРІШИВ:

В позові до Департаменту патрульної поліції Національної Поліції України відмовити.

В позові до УПП в Одеській області ДПП відмовити.

Рішення може бути оскаржено. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складання повного тексу рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Світлана МАРКАРОВА

Повний текст рішення виготовлений 07.10.2026