Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №947/26500/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/26500/26

Провадження № 3/947/2662/26

08.10.2026 року м. Одеса

Cуддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 695084 від 17.06.2026 року) –

ВСТАНОВИВ:

17.06.2026 року о 01:10 год., за адресою: м. Одеса, вул. Давида Бурлюка, біля будинку № 9-В, водій ОСОБА_1 (далі – особа, що притягується до адміністративної відповідальності), керував електронним самокатом марки «JET», у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів марки «DRAGER ALCOTEST» відповідно до якого у останнього виявлено 1,38%о (проміле) алкоголю.

За таких обставин особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.2.9 «Правил дорожнього руху» України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно п.2.9(а) «Правил дорожнього руху» України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

У судовому засіданні адвокат Сафронюк П.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , заперечував проти притягнення останнього до адміністративної відповідальності та просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування своєї позиції захисник зазначив про порушення працівниками поліції встановленого порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, зокрема ненадання ОСОБА_1 належних роз`яснень щодо процедури огляду та можливості його проходження в закладі охорони здоров`я. Звернув увагу на відсутність підписів ОСОБА_1 в акті огляду та роздруківці результатів приладу «Drager», відсутність направлення до медичного закладу, висновку лікаря та відповідного фрагмента відеозапису.

На переконання захисника, зазначені обставини свідчать про недотримання вимог ст. 266 КУпАП, ставлять під сумнів допустимість і достовірність доказів та виключають можливість визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також захисник послався на презумпцію невинуватості та необхідність тлумачення всіх сумнівів щодо доведеності вини на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи сторони захисту та оцінивши наявні докази в їх сукупності, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною першою ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Згідно з пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Порядок проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння регламентований ст. 266 КУпАП, постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 та Інструкцією, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735.

Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду застосовуються технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості їх застосування огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду поліцейським або з його результатами огляд проводиться в закладі охорони здоров`я.

Судом встановлено, що 17.06.2026 року о 01:10 год. ОСОБА_1 керував електросамокатом марки «JET» у м. Одесі по вул. Давида Бурлюка, біля будинку № 9-В, після чого працівниками поліції було проведено огляд останнього на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 7510».

За результатами проведеного огляду встановлено наявність алкоголю в організмі ОСОБА_1 у концентрації 1,38 проміле, що перевищує гранично допустимий показник 0,2 проміле у 6,9 раза.

Зазначений результат відображений в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння та роздруківці спеціального технічного засобу.

Оцінюючи доводи адвоката Сафронюка П.В. щодо недотримання працівниками поліції процедури проведення огляду, суд виходить із необхідності розмежування недоліків оформлення окремих процесуальних документів та істотних порушень встановленого законом порядку огляду, які можуть впливати на допустимість отриманих доказів.

Зокрема, відсутність підпису ОСОБА_1 в акті огляду та роздруківці спеціального технічного засобу сама по собі не спростовує факту проведення огляду та зафіксованого приладом результату. Водночас така обставина підлягає оцінці судом з урахуванням того, чи був водій ознайомлений із результатом огляду, чи погодився з ним та чи забезпечено дотримання передбачених ст. 266 КУпАП процесуальних гарантій.

Стосовно тверджень захисника про відсутність направлення до закладу охорони здоров`я та відповідного висновку лікаря суд зазначає, що положення ст. 266 КУпАП не передбачають обов`язкового проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я у кожному випадку встановлення стану алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки.

Разом із тим незгода водія з результатами такого огляду є передбаченою законом підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров`я. Відтак відсутність медичного висновку не може розцінюватися як порушення процедури за умови, що водій погодився з результатом огляду, проведеного поліцейським.

Щодо посилань захисника на неповноту відеофіксації суд зазначає, що оцінка відеозапису повинна здійснюватися з урахуванням його фактичного змісту, можливості встановлення обставин проведення огляду та дотримання вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП.

При цьому відсутність окремого фрагмента відеозапису не є тотожною встановленню факту непроведення огляду, однак потребує перевірки того, чи підтверджується дотримання процедури іншими належними та допустимими доказами.

Окремо суд звертає увагу на правовий статус електросамоката як транспортного засобу.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України транспортний засіб — це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Законом України від 24.02.2023 року № 2956-IX запроваджено законодавче визначення легкого персонального електричного транспортного засобу, до якого за відповідними технічними характеристиками можуть належати електросамокати.

Отже, для застосування положень ч. 1 ст. 130 КУпАП визначальним є встановлення факту керування саме транспортним засобом, а не виключно механічним транспортним засобом.

При цьому Верховний Суд у постанові від 15.03.2023 року у справі № 127/5920/22 зазначив, що використання електросамоката, який приводиться в рух електричним двигуном, може становити діяльність, пов`язану з використанням джерела підвищеної небезпеки. Хоча зазначений правовий висновок сформульований у межах цивільно-правових відносин, він додатково характеризує потенційну небезпеку використання такого засобу пересування.

Таким чином, керування електросамокатом у стані алкогольного сп`яніння за умови встановлення його належності до транспортних засобів охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд також враховує, що відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Разом із тим наведена конституційна гарантія не звільняє суд від обов`язку оцінити кожний доказ окремо та всі докази в їх сукупності.

Наведені стороною захисту доводи щодо окремих недоліків оформлення матеріалів не можуть самі по собі спростовувати фактичні дані про керування транспортним засобом та встановлений результат огляду, однак підлягають перевірці на предмет їх впливу на законність проведення огляду й допустимість його результатів.

За умови встановлення дотримання істотних вимог ст. 266 КУпАП, належної фіксації процедури огляду та відсутності незгоди водія з його результатами, показник 1,38 проміле у сукупності з іншими доказами підтверджує перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час керування електросамокатом.

За таких обставин суд доходить висновку, що встановлені фактичні обставини свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивних та суб`єктивних ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ЗУ «Про судовий збір», судовий збір стягується із особи, яка притягується до адміністративної відповідальностіу разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП та п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з особи, що притягується до адміністративної відповідальності судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665, 60 грн.

На підставі вищевикладеного,керуючись ст.ст. 268, 279, 280, 283, 284, ч.1 ст. 130 КпАП України, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.

Стягнути ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2026 року, що складає 665, 60 (шістсот шістдесят п`ять) гривень (шістдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси.

Постанова пред`являється до виконання протягом трьох місяців.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси Іванчук В. М.