Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №594/894/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 594/894/26Головуючий у 1-й інстанції Зушман Г.І.

Провадження № 33/817/570/26Доповідач - Лекан І.Є.

Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Лекан І.Є.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 14 вересня 2026 року,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Борщівського районного суду Тернопільської області від 14 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та стягнуто судовий збір.

Згідно з постановою суду, ОСОБА_1 04.06.2026 о 17.20 год. в с.Верхняківці Чортківського району Тернопільської області, на 213 км автодороги Р24, керував транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ 21015», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Борщівського районного суду від 14 вересня 2026 року та прийняти нову постанову, якою зупинити провадження у справі до звільнення (демобілізації) його з військової служби у складі ЗСУ, враховуючи його особливий статус військовослужбовця.

У разі, якщо суд дійде висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі, то змінити вказану постанову в частині призначеного адміністративного стягнення, виключивши з неї позбавлення його права керування транспортними засобами строком на один рік та залишити йому адміністративне стягнення у виді штрафу, передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП, без позбавлення права керування транспортними засобами, з урахуванням його статусу військовослужбовця.

Звертає увагу, що судом першої інстанції не було належним чином враховано обставини, пов`язані з проходженням апелянтом військової служби та характером його службових обов`язків.

Зазначає, що ОСОБА_1 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_2 та займає військову посаду водія міномета 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї НОМЕР_3 механізованого батальйону, що підтверджується довідкою, а займана посада безпосередньо пов`язана з керуванням автомобільним транспортом, що становить безпосередню професійну передумову виконання покладених на нього військово-службових обов`язків, а позбавлення вказаного права істотно ускладнить, фактично унеможливить виконання ним обов`язків за займаною військовою посадою.

Вважає, що необхідно застосувати аналогію закону щодо зупинення судового провадження для осіб, які призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

Зазначає, що у ОСОБА_1 відсутня вина та умисел на вчинення адміністративного правопорушення.

Просить врахувати рішення Конституційного Суду України щодо принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, оскільки право керування транспортними засобами має безпосереднє службове значення для нього, як військовослужбовця та пов`язане з можливістю належного виконання покладених на нього військових обов`язків та бойових завдань, а також застосувати норми статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і призначити стягнення більш м`яке, ніж передбачене санкцією статті 130 КУпАП.

ОСОБА_1 та адвокат Дейнюк М.П. в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про день і час розгляду справи, що відповідно до ст.294 КУпАП не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена належним чином розглянутими, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.

Так, суд вірно послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 683981 від 04.06.2026, згідно з яким ОСОБА_1 04.06.2026 о 17.20 год. в с. Верхняківці Чортківського району Тернопільської області, на 213 км автодороги Р24, керував транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ 21015», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці скоєння дорожньо-транспортної пригоди за допомогою газоаналізатора ДРАГЕР 6810 водій відмовився, однак забажав пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння в КНП «Борщівська міська лікарня», проба позитивна, згідно висновку лікаря водій перебував в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 а ПДР України.

Протокол сумніву не викликає, оскільки складений уповноваженою особою відповідно до вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП, тому є належним доказом по справі.

З рапорту відділення поліції №1 (м. Борщів) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області дізнавача Ковпак І.Г. вбачається, що 04.06.2026 о 17:31 год. надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_2 про те, що на виїзді з села в напрямку м. Товсте трапилося ДТП з потерпілими.

Зазначено, що в ході реагування на дане повідомлення встановлено, що 04.06.2026 близько 17 год. 20 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки ВАЗ 21154, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою між с. Верхняківці та с.Лисівці в напрямку с. Верхняківці Чортківського району не впорався із керуванням та допустив з`їзд на узбіччя з подальшим перекиданням автомобіля на бік, чим вчинив ДТП.

Вказано, що ОСОБА_1 від надання медичної допомоги та госпіталізації відмовився, повідомив, що тілесних ушкоджень не отримав, автомобіль отримав незначні механічні пошкодження. Інших учасників ДТП та потерпілих не виявлено.

З пояснень дізнавача СД відділення поліції №1 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області лейтенанта поліції від 04.06.2026 вбачається, що 04.06.2026 близько 17:00 год. він рухався своїм транспортним засобом з м.Чортків до с. Більче-Золоте.

Зазначив, що біля 17 год. 20 хв. на ділянці дороги с. Верхняківці та с.Лисівці побачив, що на узбіччі дороги на лівій стороні лежить перевернутий автомобіль ВАЗ 21154, д.н.з. НОМЕР_1 , а також стояла інша машина з боку на аварійці, він одразу зателефонував на лінію “102” та повідомив про даний факт.

Також, з пояснень ОСОБА_3 вбачається, що 04.06.2026 близько 17 год. 20 хв. вона їхала з м. Борщів в с. Пеньки, коли за межами с. Верхняківці побачила, що транспортний засіб ВАЗ 21154, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням невідомої їй особи, не впорався із керуванням, з`їхав з дороги у лісосмугу та перевернувся.

З відеозапису камер поліцейських убачається, що під час патрулювання 04.06.2026 о 17:20 год. в с. Верхняківці Чортківського району Тернопільської області, поліцейськими виявлено, що на узбіччі дороги на лівій стороні знаходиться автомобіль ВАЗ 21154, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебуває ОСОБА_1 ..

Як вбачається з відеозаписів нагрудної камери 856529 поліцейських, під час перевірки документів у громадянина ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Останній, на неодноразові запитання чи буде проходити такий огляд, надав відповідь, що він такий огляд проходити на місці зупинки не буде та виявив намір пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі.

Факт огляду водія на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі підтверджується відеозаписами із нагрудних камер працівників поліції, відповідно до яких встановлено, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, результат якого становив 3,62 ‰ проміле, після повторного огляду результат становив 3,4 ‰.

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, складеного на підставі даних акту медичного огляду №7 від 04.06.2026 року о 19:30 год. ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, про що останній був повідомлений.

У матеріалах справи наявний акт огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , відповідно до якого огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, за допомогою газоаналізатора “Драгер” 6810 прилад ARAM 0601 огляд не проводився, від підпису ОСОБА_1 відмовився та наявне направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04 червня 2026 року в КНП “Борщівська міська лікарня”.

Також, у матеріалах справи наявна довідка війської частини від 24.06.2026 року про те, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту 2.9.а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Даних вимог правил дорожнього руху ОСОБА_1 не виконав.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Посилання апелянта на невідповідність висновків суду, викладених в оскаржуваній постанові, фактичним обставинам справи, а також на порушення судом норм матеріального права є не обґрунтованими, оскільки факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння є правовою підставою адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, доведений належними та допустимими доказами, які зібрані у встановленому законом порядку, а також досліджені та оцінені судом в порядку, визначеному ст.ст. 251, 252 КУпАП.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було належним чином враховано обставини, пов`язані з проходженням ОСОБА_1 військової служби та характером його службових обов`язків, оскільки такі обставини не спростовують в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та не впливають на висновки суду про доведеність винуватості останнього у його вчиненні.

Безпідставними є твердження апелянта про те, що необхідно застосувати аналогію закону щодо зупинення судового провадження для осіб, які призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, оскільки нормами КУпАП не передбачено зупинення провадження у зв`язку з проходженням військової служби особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Законодавець у 2022 році спеціально врегулював це питання лише для кримінальних проваджень (зміни до ст. 335 КПК), не поширивши відповідне регулювання на КУпАП. Це свідчить про відсутність прогалини, яку можна було б заповнити аналогією.

Крім того, ст. 130 КУпАП не входить до переліку статей, розгляд яких вимагає обов`язкової особистої участі особи (ч. 2 ст. 268 КУпАП). Відсутні об`єктивні перешкоди для розгляду справи.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що у ОСОБА_1 відсутня вина та умисел на вчинення адміністративного правопорушення, оскільки таке твердження суперечить встановленим в ході адміністративного розгляду обставинам та спростовуються матеріалами справи.

Щодо посилання апелянта на рішення Конституційного Суду України щодо принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, зазначаючи, що право керування транспортними засобами має безпосереднє службове значення для нього, як військовослужбовця та пов`язане з можливістю виконання покладених на нього військових обов`язків та бойових завдань, з посиланням на норми статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то такі не є обгрунтовані з наступних підстав.

Суд не вправі пом`якшити стягнення за статтею 130 КУпАП та залишити «тільки штраф», оскільки позбавлення права керування є обов`язковим додатковим стягненням. Санкція цієї статті є абсолютно визначеною і не передбачає альтернативи чи можливості застосувати стягнення «нижче від найнижчої межі».

Слід зазначити, що військовослужбовці за керування транспортним засобом у стані сп`яніння несуть відповідальність на загальних підставах. Воєнний стан не звільняє їх від виконання вимог ПДР.

Згідно з КУпАП, суддя позбавлений права на дискрецію (вибір), а зобов`язаний накласти штраф разом із позбавленням прав (за ч. 1 ст. 130).

Окрім того, ЄСПЛ (Європейський суд з прав людини) неодноразово зазначав, що позбавлення спеціального права (водійського посвідчення) є превентивним заходом задля захисту життя і здоров`я інших громадян. Керування у стані сп`яніння створює пряму загрозу для суспільства, тому обмеження права керувати Т/З визнається правомірним і пропорційним вступом держави у права особи, навіть якщо вона є військовим.

Будь-яких заяв, зауважень, скарг, при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не подавав, дії працівників поліції не оскаржував.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру вчиненого правопорушення, в межах санкції статті правопорушення, тому підстав для скасування постанови суду, зупинення провадження чи пом`якшення стягнення, немає.

На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 14 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя