Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №601/708/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/708/26Головуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М.

Провадження № 22-ц/817/1154/26Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 02.07.2026 року, ухвалене суддею Мочальською В.М. у цивільній справі за позовом акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.11.2023 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Своїм підписом у Анкеті-заяві відповідач підтвердила, що підписана нею Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву, відповідач також підтвердила, що ознайомлена та отримала у мобільному додатку примірники зазначених документів та зобов`язалася виконувати умови Договору.

Крім того, ОСОБА_1 було підписано Запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг monobank.

Банк зазначав, що свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість у розмірі 27314,99 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом становить 26612,40 грн, заборгованість за пенею - 702,59 грн, яку банк просив стягнути з відповідачки.

Рішенням Кременецького районного суду від 02.07.2026 року у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості — відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «Універсал банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив надані банком докази та безпідставно дійшов висновку про недоведеність укладення кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів і наявності заборгованості.

Банк зазначає, що 28.11.2023 року ОСОБА_1 підписала в мобільному застосунку Анкету-заяву та Запевнення клієнта за допомогою удосконаленого електронного підпису, чим підтвердила отримання примірника договору, ознайомлення та згоду з його умовами, а також зобов`язалася їх виконувати. Крім того, в Анкеті-заяві безпосередньо погоджено, що після закінчення пільгового періоду до 62 днів на кредит нараховується процентна ставка 3,1 % на місяць.

Також банк наголошує, що надані разом із позовом виписки за рахунками та розрахунок заборгованості є належними доказами фактичного користування ОСОБА_1 кредитними коштами та наявності боргу, однак суд першої інстанції не надав випискам належної оцінки та фактично залишив їх поза увагою.

Окремо в апеляційній скарзі зазначено, що відповідачка користувалася не лише кредитним лімітом за карткою, а й сервісом «Фабрика розстрочок», що підтверджується заявами про надання окремих невідновлювальних кредитних ліній: від 24.05.2024 на 8 000 грн строком на 24 місяці, від 05.09.2024 на 1 000 грн строком на 12 місяців, від 10.01.2025 на 2 000 грн строком на 12 місяців та від 15.01.2025 на 83 грн строком на 3 місяці.

Отже, за твердженням банку, сукупність Анкети-заяви, Запевнення клієнта, підтверджень електронного підпису, Умов і Тарифів, виписок, розрахунку заборгованості та окремих заяв на розстрочки підтверджує як факт укладення кредитного договору та надання кредитних коштів, так і заявлений розмір заборгованості, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про відсутність належних і допустимих доказів є помилковим.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Булава О.П. вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Доводи відзиву зводяться до того, що банк не довів, що саме ті Умови, Тарифи, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, які подані до суду, діяли на момент укладення договору та були доведені до її відома. Зазначені документи не містять підпису ОСОБА_1 , а тому, на думку сторони відповідача, не можуть вважатися складовою кредитного договору та підтверджувати погодження його умов.

Також у відзиві зазначено, що Анкета-заява не містить конкретного розміру встановленого кредитного ліміту, номера карткового чи розрахункового рахунку, на який такий ліміт мав бути встановлений, а Паспорт споживчого кредиту та Тарифи визначають лише максимально можливий розмір кредиту, не підтверджуючи індивідуальні умови кредитування саме ОСОБА_1 .

Крім того, представник відповідачки вказує, що банк не надав належних доказів того, що відкритий на її ім`я поточний рахунок мав статус кредитного, що на нього були зараховані кредитні кошти або що на його підставі була видана кредитна картка, у зв`язку з чим факт належного виконання банком обов`язку щодо надання кредиту не доведений.

Щодо банківської виписки у відзиві зазначено, що вона є первинним бухгалтерським документом та підтверджує рух коштів по рахунку, однак сама по собі не може замінити кредитний договір і не підтверджує погодження сторонами всіх істотних умов кредитування, зокрема розміру кредитного ліміту, процентної ставки, комісій, строків та порядку застосування штрафних санкцій.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Обставини справи.

28.11.2023 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.

Положеннями Анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, тарифами складає договір про надання банківських послуг.

У пунктах 1, 2 Анкети-заяви міститься прохання ОСОБА_1 відкрити її поточний рахунок в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у гривні на її ім`я НОМЕР_1 та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку.

Також у пункті 2 Анкети-заяви зазначено, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1 % на місяць з першого дня користування кредитом.

Відповідно до пункту 5 Анкети-заяви, невід`ємною частиною зазначеної вище Анкети-заяви є Запевнення Клієнта до Договору, з підписанням якого в мобільному додатку Договір набуває чинності.

На підтвердження ідентифікації особи відповідача, при підписанні Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг monobank, позивачем надано Форму підтвердження електронного документа датовану 28.11.2023 року

Крім того, ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису було підписано запевнення клієнта до договору, що є невід`ємною частиною. кредитного договору.

Згідно з п. 3 Запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг monobank відповідач беззастережно погодилася з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти її про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний застосунок.

Пунктом 14 указаного документу визначено, що ОСОБА_1 ознайомлена із строком дії договору — 99 років, а також з правом клієнта розірвати договір або припинити зобов`язання за договором у випадку та в порядку передбачених договором, зокрема відмовитися, шляхом подання банку відповідної заяви, від отримання споживчого кредиту протягом 14 днів з моменту його отримання.

Також, з допомогою електронного підписано ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту чорної карти MONOBANK, у якому визначено визначено строк кредитування 25 років.

На виконання умов договору 28.11.2023 року ОСОБА_1 отримала кредитну картку № НОМЕР_2 та відкрила рахунок № НОМЕР_1 . На вказаному рахунку Банком було встановлено кредитний ліміт, у розмірі 15000 грн. що підтверджується наданими до відповіді на відзив довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту та довідкою про наявність рахунку. Факт користування ОСОБА_1 кредитними коштами підтверджується також випискою з її особового рахунку, яка містить відомості про проведені за карткою операції та рух коштів за договором.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 04.01.2026 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» становить 27 314,99 грн. Вказана заборгованість відповідно до розрахунку складається із: 26 612,40 грн — загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 702,59 грн — заборгованості за пенею. Заборгованість за процентами та за порушення грошового зобов`язання у розрахунку банку визначена у розмірі 0 грн.

Відповідно до виписки про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 за період з 28.11.2023 по 04.01.2026, відповідачка фактично користувалася кредитними коштами, здійснювала операції за картковим рахунком та частково погашала заборгованість.

Як видно з деталізованої процедури дострокового стягнення заборгованості за кредитом, відображеної у пункті 5.21 роздійлу 5 «Надання та обслуговування кредиту» Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов`язань у цілому або у певній Банком частці у разі невиконання Клієнтом зобов`язань за Договором. Клієнт зобов`язаний виконати вимогу Банку протягом 2 (двох) календарних днів з дня одержання повідомлення/вимоги Банку про виконання у новий термін/строк основного зобов`язання (всіх грошових зобов`язань) Клієнта за Договором, якщо інше не передбачено Договором. Повідомлення/вимогу Банк направляє Клієнту у мобільний застосунок.

Пунктом 5.19 Умов визначено, що у випадку якщо Істотне порушення Клієнтом зобов`язань не буде усунуто протягом строку, зазначеного у пункті 5.18., Кредит стає у формі “на вимогу”, а Банк не пізніше наступного робочого дня за допомогою Мобільного застосунку направляє Клієнту Вимогу про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом (з урахуванням відсотків) та нарахованих штрафних санкцій. Несвоєчасне виконання Клієнтом Вимоги про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом свідчить про несанкціоноване користування чужими грошовими коштами, що тягне за собою відповідальність за порушення грошового зобов`язання, передбачену цим Договором. При цьому нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

Крім того, у межах Анкети-заяви від 28.11.2023 року до Договору про надання банківських послуг «Monobank» ОСОБА_1 користувалася послугою «Розстрочка на картку», умови якої оформлювалися шляхом підписання відповідних заяв клієнта.

Так, 24.05.2024 року ОСОБА_1 підписала заяву №N20.30.0010225736 на суму 8000 грн строком на 24 місяці зі щомісячним платежем 485,33 грн; 05 вересня 2024 року — заяву № N20.30.0011768078 на суму 1000 грн строком на 12 місяців зі щомісячним платежем 102,33 грн; 10 січня 2025 року — заяву № N20.30.0013992875 на суму 2 000 грн строком на 12 місяців зі щомісячним платежем 204,67 грн; 15 січня 2025 року — заяву № N20.30.0014092464 на суму 83 грн строком на 3 місяці зі щомісячним платежем 29,24 грн.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).

Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

Положеннями статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.

При цьому слід звернути увагу, що з 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», яким врегульовано в тому числі і питання дострокового повернення споживчого кредиту (стаття 16 Закону).

Починаючи з 10 червня 2017 року, праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», якою зокрема визначено, що кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами погодження сторонами саме тих Умов і правил обслуговування, Тарифів, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, які були долучені до позову, оскільки зазначені документи не містять підпису відповідачки, а в матеріалах справи відсутнє підтвердження їх одержання та підписання ОСОБА_1 в електронній формі. Крім того, суд зазначив, що підписана відповідачкою анкета-заява не містить конкретних умов щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та відповідальності за порушення зобов`язань, а також не містить дати підписання. Суд також дійшов висновку, що банком не надано належних доказів видачі відповідачці платіжної картки, її номера і строку дії, а також фактичного надання їй кредитних коштів та користування ними. Долучений до позову розрахунок заборгованості суд визнав складеним банком в односторонньому порядку та таким, що сам по собі не підтверджує видачу кредитної картки і фактичне користування відповідачкою кредитними коштами, у зв`язку з чим дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та відмовив у їх задоволенні в повному обсязі.

Однак, з мотивами такої відмови у задоволенні позову погодитися неможливо.

Так, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність факту укладення між сторонами кредитного договору.

Матеріалами справи підтверджується, що 28.11.2023 року ОСОБА_1 за допомогою удосконаленого електронного підпису підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг та Запевнення клієнта. Крім того, відповідачкою за допомогою електронного підпису підписано Паспорт споживчого кредиту, у якому визначено, зокрема, вид кредиту, порядок його надання та строк кредитування.

Підписання відповідачкою зазначених електронних документів свідчить про її волевиявлення на вступ у кредитні правовідносини з АТ «Універсал Банк». При цьому сам по собі факт того, що долучені банком Умови і правила обслуговування не містять підпису ОСОБА_1 , не спростовує факту укладення між сторонами кредитного договору, оскільки його укладення підтверджується безпосередньо підписаними відповідачкою електронними документами.

Такий підхід відповідає практиці у спорах за участю АТ «Універсал Банк» щодо продукту monobank, у яких при вирішенні питання про виникнення кредитних правовідносин суди враховують підписані клієнтом Анкету-заяву та Запевнення клієнта, відкриття рахунку, встановлення кредитного ліміту і подальше фактичне користування кредитними коштами.

Крім того, факт виконання договору сторонами підтверджується тим, що на ім`я ОСОБА_1 було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 , видано платіжну картку № НОМЕР_2 та встановлено кредитний ліміт у розмірі 15 000 грн. З виписки по особовому рахунку за період з 28.11.2023 по 04.01.2026 убачається, що відповідачка здійснювала операції з використанням кредитних коштів та частково погашала заборгованість.

Отже, висновок суду першої інстанції про недоведеність факту укладення кредитного договору, надання кредиту та користування ОСОБА_1 кредитними коштами є необґрунтованим та не відповідає встановленим обставинам справи.

Тому, доводи апеляційної скарги з цього приводу колегія суддів вважає обґрунтованими.

Спірні правовідносини мають характер споживчого кредитування, оскільки кредит надавався ОСОБА_1 як фізичній особі для особистих споживчих потреб. У зв`язку з цим до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому у позовній заяві АТ «Універсал Банк», обґрунтовуючи право на дострокове стягнення всієї суми заборгованості, саме посилалося на положення частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування». Позивач зазначав, що прострочення відповідачки зі сплати щомісячного мінімального платежу перевищило 90 днів, унаслідок чого відповідно до пункту 5.16 пункту 5 розділу ІІ Умов настало істотне порушення зобов`язань і вся заборгованість за кредитом стала простроченою. За твердженням Банку, 03.11.2025 року ОСОБА_1 було направлено push-повідомлення про істотне порушення умов договору та необхідність погасити заборгованість.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів направлення ОСОБА_1 та одержання нею передбаченого договором повідомлення про істотне порушення та вимоги про повне дострокове повернення кредиту. Саме лише твердження Банку у позовній заяві про направлення 03.11.2025 року push-повідомлення не підтверджує факту його направлення та отримання відповідачкою. Більше того, у позовній заяві АТ «Універсал Банк» прямо зазначило, що заходи досудового врегулювання спору ним не здійснювалися.

У цій справі підписаним ОСОБА_1 . Паспортом споживчого кредиту строк кредитування визначено у 25 років, а отже на момент звернення Банку до суду в березні 2026 року погоджений сторонами строк кредитування не закінчився.

Отже, для дострокового стягнення всього залишку кредитної заборгованості до закінчення погодженого строку кредитування Банк повинен був реалізувати право на дострокове повернення кредиту з дотриманням передбаченої статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування» та умовами договору процедури.

Схожий підхід щодо застосування частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» викладено у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі №755/11307/17 та від 22 жовтня 2025 року у справі №766/2926/23, у яких виходили з необхідності дотримання кредитодавцем спеціального порядку пред`явлення вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що у ОСОБА_1 не виник обов`язок достроково повернути всю суму кредитної заборгованості, оскільки матеріали справи не містять належних доказів того, що АТ «Універсал Банк» у встановленому законом та договором порядку пред`явило їй вимогу про дострокове повернення кредиту та що відповідачка таку вимогу одержала.

Та обставина, що у межах Анкети-заяви від 28.11.2023 року ОСОБА_1 користувалася також послугою «Розстрочка на картку», умови якої оформлювалися відповідними заявами із зазначенням окремих строків та щомісячних платежів, не змінює наведеного висновку. Зазначені розстрочки оформлювалися у межах правовідносин, що виникли на підставі Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 28.11.2023 року, за яким строк кредитування визначено у 25 років. При цьому предметом заявленого позову є стягнення 27 314,99 грн заборгованості саме за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 28.11.2023 року.

При цьому, колегія суддів вважає, що будь-яких вимог про стягнення заборгованості за окремими заявами щодо послуги «Розстрочка на картку» позовна заява не містить, а обставини укладення окремих договорів розстрочки та їх умови Банк виклав лише у відповіді на відзив.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, однак з помилкових мотивів. За таких обставин рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду матеріально-правові вимоги апеляційної скарги фактично залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції змінено лише в частині мотивів відмови у позові, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених сторонами у судах першої та апеляційної інстанцій, немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Універсал Банк" — задовольнити частково.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 липня 2026 року — змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Постанову суду апеляційної інстанції складено 7 жовтня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Храпак Н.М.