Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №335/8824/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 335/8824/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження №33/807/1132/26Головуючий у 1-й інстанції Новасардова І.В.

Єдиний унікальний №335/8824/26Доповідач в 2-й інстанції Кольц Д.М.

Категорія – ч. 1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Кольц Д.М., за участі ОСОБА_1 та його захисника Бронецької В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

Згідно з постановою суду, 25 липня 2026 року о 21 годині 41 хвилині водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW 323 CI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по пр. Соборному, буд. 158 у м. Запоріжжі, з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю належних та достатніх доказів складу адміністративного правопорушення. У разі якщо апеляційний суд дійде висновку про неможливість закриття провадження без додаткового дослідження доказів, скасувати постанову суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд. Також під час апеляційного розгляду просив витребувати з Департаменту патрульної поліції інформацію, зазначену в апеляційній скарзі, та дослідити її. Крім того, просив перевірити, чи зафіксовано на відеозаписі належне роз`яснення йому прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України; чи було йому роз`яснено право користуватися правовою допомогою адвоката; чи була йому належним чином запропонована можливість пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я; чи була його поведінка добровільною, однозначною та усвідомленою відмовою саме від проходження медичного огляду.

Свої вимоги мотивував тим, що суд обмежився переліком долучених до адміністративного матеріалу документів та формальним зазначенням про наявність відеозапису, не здійснивши належного аналізу кожного доказу.

У постанові не зазначено яким саме чином було запропоновано йому пройти огляд та який саме огляд, які роз`яснення були надані, чи було повідомлено про правові наслідки відмови від проходження огляду, чи роз`яснено право на правову допомогу, чи була його відповідь про відмову від проходження огляду однозначною, добровільною та усвідомленою, а також чи зафіксовані всі ці обставини на відеозаписі.

Зазначив, що на місці зупинки працівники поліції не проводили огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу, фактично одразу було запропоновано пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я.

Вказав, що під час оформлення адміністративних матеріалів йому не було роз`яснено положення ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, факт наявності підпису у відповідній графі не може автоматично підтверджувати роз`яснення йому прав.

Суд не встановив чи є наявний у матеріалах справи відеозапис повним, чи містить він безперервну фіксацію події, з якого моменту він починається, чи охоплює весь період спілкування працівників поліції з ним та чи містить усі процесуально значущі моменти. Суд не встановив чи здійснювалася відеофіксація іншими нагрудними відеореєстраторами працівників поліції, чи використовувався відеореєстратор службового автомобіля та чи були всі ці записи долучені до матеріалів справи.

Зазначив, що суд послався на акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, не дивлячись на те, що огляд за допомогою спеціального технічного засобу на місці фактично не пропонувався через відсутність у екіпажу відповідного приладу.

Також зазначив, що рапорт працівника поліції не може розглядатися як безумовний доказ усіх обставин події.

Щодо визнання вини під час судового розгляду зазначив, що він не мав належної юридичної допомоги та не усвідомлював усіх правових наслідків, помилково вважав, що визнання вини може бути враховане судом виключно як обставина, що пом`якшує відповідальність, та що така позиція дозволить розраховувати на більш м`яке покарання. При цьому, він не усвідомлював, що визнання ним вини може бути сприйняте як безумовна відмова від права оскаржувати законність дій працівників поліції та допустимість доказів.

У постанові суду відсутній детальний аналіз відеозапису.

У якості доповнень до апеляційної скарги ОСОБА_1 захисник Бронецька В.І. подала до апеляційного суду письмові пояснення, в яких просила долучити до матеріалів справи відповідь військової адміністрації про надання інформації щодо оголошення сигналу «Повітряна тривога» у м. Запоріжжя; довідку з місця роботи ОСОБА_1 ; виписку з медичної карти стаціонарного хворого батька ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ; дослідити в судовому засіданні відеозапис; встановити, чи проводився щодо ОСОБА_1 фактичний огляд за допомогою приладу Drager, чи складався за його результатами акт огляду, чи існує результат такого огляду та чи вручався ОСОБА_1 примірник відповідного акта; перевірити дотримання працівниками поліції вимог п.п. 6-8 Порядку № 1103 після відмови ОСОБА_1 від огляду на місці зупинки, зокрема щодо направлення та забезпечення проведення огляду у закладі охорони здоров`я; встановити, чи була наявна та зафіксована належним чином саме відмова ОСОБА_1 від проведення огляду в закладі охорони здоров`я, про яку зазначено в протоколі.

Вказала, що згідно відеозапису ОСОБА_1 було зупинено не у зв`язку з виявленням ознак алкогольного сп`яніння, а у зв`язку з нібито порушенням ПДР під час об`їзду дорожньої перешкоди. Вже під час оформлення адміністративних матеріалів працівник поліції заявила про нібито виявлення ознак алкогольного сп`яніння. При цьому після отримання від ОСОБА_1 негативної відповіді щодо вживання алкоголю, працівник поліції через 20 секунд перелічила виявлені ознаки сп`яніння. Разом з тим, на відеозаписі відсутні будь-які зафіксовані перевірки координації рухів, а наявність запаху алкоголю не може бути перевірена за відеозаписом.

Зазначила, що на запитання поліцейської пройти огляд на місці зупинки за допомогою алкотестера Drager ОСОБА_1 не відповів. На момент пропозиції пройти огляд у працівників поліції, за їх словами, фактично був відсутній спеціальний технічний прилад Drager.

У матеріалах справи відсутні відомості та докази вручення ОСОБА_1 примірника акта огляду на стан сп`яніння з використанням технічних засобів. В акті зазначено про відмову ОСОБА_1 від підпису, однак на відеозаписі не зафіксовано чіткої пропозиції ОСОБА_1 підписати зазначений акт та його безпосередньої відмови від підписання.

Вказала, що з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 була запропонована можливість пройти огляд саме на місці зупинки, водночас у протоколі зазначено саме відмову від медичного огляду. При цьому на відеозаписі не вбачається фіксації того, що після відмови від огляду на місці, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у конкретному закладі охорони здоров`я.

Згідно відеозапису роз`яснення прав за ст. 268 КУпАП було зафіксовано після повідомлення поліцейським про відмову від огляду та після повідомлення про складання протоколу.

Крім того, протокол складався в умовах оголошеної повітряної тривоги, що має значення для оцінки конкретних умов, у яких відбувалося спілкування між працівниками поліції та ОСОБА_1 , тривалості та послідовності відповідних процесуальних дій, а також інших обставин, які підлягають встановленню судом. Проте суд вказану обставину окремо не досліджував та не надав їй оцінки.

Також зазначила, що в період інкримінованої ОСОБА_1 події його батько перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з тяжким захворюванням, що спричинило у ОСОБА_1 значні душевні хвилювання, емоційне напруження та переживання за стан здоров`я батька.

Перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у скарзі, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції в повному обсязі виконав наведені вимоги закону.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, наявних у матеріалах справи.

Так, зокрема винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 729009 від 25 липня 2026 року, згідно з яким ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого, у водія виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд за допомогою спеціального технічного засобу не проводився у зв`язку із відмовою водія; від підпису в акті водій відмовився;

- направленням водія на огляд до КНП «ОКЗ ПНД та СЗХ» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 25 липня 2026 року, у якому зазначено, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), огляд не проводився у зв`язку з відмовою водія;

- відеозаписом, на якому зафіксовано подію правопорушення та процедуру оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення;

- особистими поясненнями самого ОСОБА_1 , наданими в суді першої інстанції, де він повністю визнав свою вину у вчиненому правопорушенні.

Під час апеляційного розгляду було досліджено долучений до матеріалів справи відеозапис, з якого вбачається, що проводилась повна, послідовна та безперервна відеофіксація на дві бодікамери поліцейських (№ 471853 та № 286702). Також момент зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 зафіксований на відеореєстратор, який знаходився у автомобілі патрульної поліції.

Вказаний відеозапис є належним, допустимим, повним і достатнім доказом обставин відмови ОСОБА_1 від проходження огляду. Жодних об`єктивних даних про монтаж, вилучення фрагментів чи технічне спотворення наявного відеозапису матеріали справи не містять, і стороною захисту таких доказів не надано, а тому відсутні підстави для задоволення пунктів 4-8 прохальної частини апеляційної скарги.

З вказаного відеозапису встановлено, що працівниками поліції ОСОБА_1 було повідомлено причину зупинки (порушення ПДР – неправильний об`їзд кільця при виїзді на проспект Соборний). Під час спілкування (на п`ятій хвилині відеозапису) працівником поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, які йому були озвучені (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), та запропоновано водієві пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного приладу алкотест Драгер, на що водій відповів: «Нє» (час на відео 21:45:40), працівник поліції ще раз запитала у ОСОБА_1 чи відмовляється він проходити огляд, на що останній ствердно відповів: «Да», «Не буду». Після чого поліцейська повідомила ОСОБА_1 , що у разі відмови на нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, п. 2.5 ПДР. Потім ОСОБА_1 починає спілкуватися з іншим працівником поліції, на запитання поліцейського: «Скільки випив?», ОСОБА_1 каже, що випив два коктейлі «Лонг Айленд» (час на відео 21:46:34). Поліцейській ще раз роз`яснює ОСОБА_1 , що у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою Драгера, або, якщо він відмовляється, вони можуть запропонувати проїхати до медичного закладу для проходження огляду у лікаря (час на відео 21:46:50-21:47:01). Потім ОСОБА_1 повідомляє поліцейській, що він випив три коктейлі (час на відео 21:47:20) та каже, що не можна, щоб у нього забрали машину. Поліцейська ще раз запитує у ОСОБА_1 чи погоджується він пройти огляд чи відмовляється. ОСОБА_1 починає запитувати у поліцейських як йому краще зробити, після чого пропонує зачинити автомобіль та просто піти додому. На що поліцейська повідомляє, що спочатку на нього будуть складені адмінматеріали, після чого він зможе піти. Після чого поліцейська оголошує ОСОБА_1 , що за відмову від проходження огляду буде складатися протокол за ст. 130 КУпАП, п. 2.5 ПДР (час на відео 21:49:00), а також роз`яснює права, передбачені ст. 268 КУпАП (зокрема право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення та подавати докази, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката або іншого фахівця в галузі права).

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст. 266 КУпАП, п. 2.5 ПДР, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зі змінами (далі - «Інструкція»), а також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.

За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Відповідно до п. 2 розділу Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Доводи про те, що ОСОБА_1 було зупинено у зв`язку з порушенням ПДР, а не за підозрою у сп`янінні, не спростовують законності дій поліцейських.

Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» виявлення порушення ПДР є прямою підставою для зупинки транспортного засобу. Під час безпосереднього спілкування з водієм поліцейські виявили явні ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю, ознаки порушення мови та координації). Поліцейський у силу службових обов`язків та вимог ст. 266 КУпАП зобов`язаний відсторонити таку особу від керування та вимагати проходження огляду, незалежно від первинної підстави зупинки.

Зафіксований на відеозаписі перебіг подій підтверджує, що вказані ознаки були виявлені поліцейським під час діалогу з ОСОБА_1 , що повністю узгоджується з п. 3 розділу I Інструкції № 1452/735, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. Свідомо відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне правопорушення.

Ознаки алкогольного сп`яніння, які стали підставою для вимоги проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння, працівником патрульної поліції викладено у протоколі про адміністративне правопорушення та в доданих до нього матеріалах.

Апеляційний суд зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених п. 3 розділу І Інструкції ознак алкогольного сп`яніння.

Відповідно до вимог чинного законодавства для виникнення у поліцейського права й обов`язку запропонувати водію пройти огляд достатньо виявлення хоча б однієї з ознак сп`яніння.

Основною ознакою, яку чітко назвав інспектор на місці події, був запах алкоголю з порожнини рота водія. З відеозапису чітко вбачається, що ОСОБА_1 на місці зупинки зазначену ознаку сп`яніння жодним чином не заперечував та не спростовував. Більш того, ОСОБА_1 спочатку повідомив, що випив два коктейлі «Лонг Айленд», а потім взагалі зазначив, що випив три коктейлі, що у поєднанні з наявними зовнішніми ознаками повністю виправдовувало законну вимогу поліцейського щодо проходження огляду на стан сп`яніння.

Твердження ОСОБА_1 про те, що на місці зупинки огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу не проводився та фактично йому було одразу запропоновано пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, а також щодо не роз`яснення працівниками поліції його прав, є безґрунтовними, оскільки повністю спростовуються наявним в матеріалах провадження відеозаписом.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення містить особистий підпис ОСОБА_1 у графі про роз`яснення йому прав, передбачених ст. 268 КУпАП. На відеозаписі зафіксовано оголошення працівником поліції прав особі, щодо якої складаються матеріали. Той факт, що оголошення прав зафіксовано безпосередньо в процесі складання матеріалів після з`ясування позиції водія щодо проходження огляду, відповідає логіці документування правопорушення: саме факт відмови від огляду зумовлює початок процедури притягнення до адміністративної відповідальності та оформлення протоколу. Будь-яких перешкод у залученні захисника водієві не створювалося, клопотань про залучення адвоката безпосередньо на місці події ОСОБА_1 не заявляв.

Також з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 цікавився у поліцейського, що йому «светит», на що поліцейський відповів: «Штраф 17000, можливо позбавлення права керування на рік», тобто ОСОБА_1 на момент складання протоколу був обізнаний про правові наслідки відмови від проходження огляду.

Більш того, відеозаписом зафіксовано, що під час оформлення адміністративних матеріалів ОСОБА_1 намагався «домовитися» зі співробітниками поліції щодо не складання відносно нього матеріалів про адміністративне правопорушення, що додатково свідчить про усвідомлення ОСОБА_1 наслідків відмови від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про те, що визнання вини в суді першої інстанції було наслідком відсутності правової допомоги та юридичної помилки щодо можливості пом`якшення відповідальності, апеляційний суд оцінює критично.

Як вбачається з тексту постанови, ОСОБА_1 особисто брав участь у судовому засіданні, де надав пояснення щодо обставин справи, визнав вину та просив суворо його не карати.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною та не передбачає можливості пом`якшення стягнення нижче встановленої межі.

Зміна процесуальної позиції в суді апеляційної інстанції шляхом заперечення своєї вини та висунення формальних заперечень з приводу оформлення матеріалів апеляційний суд розцінює виключно як спосіб захисту з метою уникнення встановленої законом відповідальності за вчинене грубе правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху.

Щодо витребування від органу поліції інформації про наявність у екіпажу 25 липня 2026 року технічного засобу для проведення огляну на стан алкогольного сп`яніння, а також документів на нього (пункт 9 прохальної частини апеляційної скарги) слід відмітити, що огляд на стан сп`яніння з використанням газоаналізатора фактично не проводився виключно у зв`язку з відмовою самого водія від проведення такого огляду. За таких умов наявність чи відсутність спеціального технічного приладу на момент пропозиції пройти огляд на місці зупинки, його модель, серійний номер, документи на допуск до використання та факту застосування приладу під час події не мають правового значення для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки предметом доказування є саме відмова водія від проходження огляду, а не технічна коректність проведеного вимірювання.

Щодо пунктів 10, 11 прохальної частини апеляційної скарги апеляційний суд зазначає, що процесуальні дії поліцейських детально відображені в протоколі та на відеозаписі події, які надають суду вичерпні фактичні дані щодо хронології процедури. Порядок незалучення свідків за наявності повної та безперервної відеофіксації прямо передбачений ч. 2 ст. 266 КУпАП, тобто регламентований законом і не потребує додаткових пояснень.

Посилання сторони захисту на запровадження в м. Запоріжжі сигналу «Повітряна тривога», знаходження на стаціонарному лікуванні батька та працевлаштованість ОСОБА_1 на підприємстві критичної інфраструктури не спростовують факту вчинення правопорушення, об`єктивною стороною якого є відмова від проходження огляду на стан сп`яніння особою, яка керувала транспортним засобом. Психоемоційне напруження чи оголошення повітряної тривоги не звільняють учасників дорожнього руху від обов`язку дотримуватися ПДР та підкорятися законним вимогам патрульної поліції.

Твердження захисника про порушення процедури складання акту огляду на стан сп`яніння, оскільки другий примірник акту огляду не був вручений водієві, є неспроможними.

Матеріалами справи підтверджено, що огляд на стан сп`яніння за допомогою технічних засобів на місці зупинки взагалі не проводився у зв`язку з категоричною відмовою водія від його проходження. В акті огляду відображено саме факт відмови.

Таким чином, оскільки сам огляд (тестування) не відбувся, неотримання ОСОБА_1 паперового примірника акту, у якому зафіксовано його ж відмову, не спростовує самого факту відмови та не може бути підставою для скасування постанови суду.

Апеляційний суд розцінює такі доводи захисту як прояв надмірного формалізму, спрямованого на уникнення відповідальності.

Вина ОСОБА_1 доведена поза розумним сумнівом сукупністю беззаперечних, взаємопов`язаних і чітких доказів. Досліджені судом докази є допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.

Відтак у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи.

Вимога апеляційної скарги про направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції прямо суперечить вимогам процесуального закону. Частиною 8 статті 294 КУпАП визначено вичерпний перелік рішень, які може винести суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги (залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; скасувати постанову та закрити провадження у справі; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змінити постанову). Норми КУпАП не передбачають інституту направлення справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знаходять свого підтвердження матеріалами справи, повністю спростовуються дослідженими доказами й зводяться виключно до намагання ОСОБА_1 уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 судом першої інстанції в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та даних про особу порушника. Підстав для скасування чи зміни постанови районного суду немає.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2026 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя Д.М. Кольц