Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №599/1366/26 — Зборівський районний суд Тернопільської області

н.п.2-а/599/13/2026

Справа № 599/1366/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2026 р.

Зборівський районний суд Тернопільської області

в складі :головуючого суду судді Іваницького О.Р.

при секретарі Сеньківській З.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Зборові справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Позивач посилається на те, що згідно постанови серії ЕГА № 2103837 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 135 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 520 гривень. Відповідно до постанови, він нібито 20.09.2026 здійснив безквитковий проїзд у громадському транспорті – трамваї №9/1251 у м.Львів.

Зазначені дії інспектора позивач вважає протиправними, а постанову незаконною, враховуючи, що ним за проїзд оплачено.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм фактичні правовідносини.

Судом встановлено, що згідно постанови серії ЕГА № 2103837 ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 135 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 520 гривень. Відповідно до постанови, він 20.09.2026 здійснив безквитковий проїзд у громадському транспорті, трамваї №9/1251 у м.Львів.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо) неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Статтею 7 КУпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Таким чином, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

В силу положень статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини другої статті 41 Закону України «Про автомобільний транспорт» пасажир зобов`язаний мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення чи довідку, на підставі якої надається пільга, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєструвати електронний квиток; виконувати вимоги правил надання послуг та правил користування пасажирським автомобільним транспортом.

Згідно з ч. 17 ст. 35 Закону України «Про автомобільний транспорт», Правила користування міським пасажирським автомобільним транспортом затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування. Вони визначають порядок проїзду і його оплати, права та обов`язки пасажирів, а також взаємовідносини перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг, враховуючи особливості транспортної інфраструктури та наявність автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Відповідно до пункту 7.1. Реєстрація електронних проїзних документів здійснюється через валідатор у салоні транспортного засобу шляхом піднесення носія електронного проїзного документа до нього.

7.2. При валідації транспортної картки “ЛеоКарт“, іншого носія електронного квитка або придбання паперового квитка у водія виконується запис інформації в АСОП щодо реєстрації електронного квитка.

7.3. Валідацію електронних проїзних документів необхідно здійснювати у кожному транспортному засобі, у тому числі при здійсненні поїздки з пересадкою.

4.5. Відсутність належної оплати проїзду або реєстрації оплати проїзду і безоплатне перевезення пасажирами дітей віком від 7 до 16 років чи неоплаченого багажу тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену чинним законодавством України. У разі виникнення такого випадку пасажир зобов`язаний оплатити вартість проїзду, придбавши у контролера штрафний квиток і валідувати його у цьому транспортному засобі.

4.6. Відмова у пред`явленні проїзних документів для контролю і спроба пасажира у той чи інший спосіб уникнути штрафу при неодноразовій вимозі таких дій зі сторони контролера вважається злісною непокорою законному розпорядженню чи вимозі працівника транспорту, який здійснює контроль за перевезенням пасажирів і тягне за собою відповідальність, визначену статтею 185-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У такому випадку контролер звертається до Національної поліції для оформлення процесуальних документів і притягнення пасажира до визначеної законодавством України відповідальності.

Частиною 2 ст. 135 КУпАП визначено, що безквитковий проїзд пасажира, в тому числі проїзд без реєстрації або компостування проїзного документа, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років, в міському транспорті - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості проїзду.

Статтею 4 Закону України «Про міський електричний транспорт» визначено, що право на користування транспортними послугами надає придбаний разовий квиток, закомпостований абонементний талон, проїзний квиток тривалого користування, картка, посвідчення або довідка, що дає право на пільговий проїзд згідно із законодавством, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєстрований електронний квиток.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що жодного порушення чинного законодавства не допускав, так як ним було здійснено оплату (валідацію) проїзду через використання електронного квитка.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем долучено Виписку по картковому рахунку АТ КБ «ПриваБанк», з якої видно, що ОСОБА_1 здійснив оплату за проїзд.

Таким чином, позивач належним чином підтвердив оплату. При цьому, технічна неможливість валідації не може бути підставою для притягнення особи до відповідальності.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 77, 79, 241-246, 286, 293 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції Львівської області серії ЕГА № 2103837 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 135 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів через Зборівський районний суд.

Суддя Зборівського

районного суду Іваницький О.Р.