Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №466/11580/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/11580/25

Провадження № 2/466/1095/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Невойта П.С.,

секретаря судового засідання Малаковської І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги,

за участі: представника позивача Лутчин Р.Б.,

представниці відповідачки Ощипок О.З.,

встановив:

09 грудня 2025 року Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просить суд стягнути заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 117 897, 27 грн. та вирішити питання судових витрат.

Позовні вимоми обґрунтовує тим, що відповідачі є споживачами послуг з теплопостачання, які надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Між сторонами виникли договірні відносини щодо надання відповідних комунальних послуг, при цьому позивач належним чином здійснював їх надання, а відповідачі своєчасно та в повному обсязі їх вартість не сплачували.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачами обов`язку з оплати наданих послуг за період з 01 вересня 2022 року по 31 жовтня 2025 року утворилася заборгованість, яка становить 117 897 грн. 27 коп., з яких 109 760 грн. 95 коп. — заборгованість за послуги з постачання гарячої води, у тому числі витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання та абонентську плату, 6 201 грн. 51 коп. — інфляційні нарахування, 372 грн. 05 коп. — пеня та 1 562 грн. 76 коп. - 3% річних.

На підставі вищевикладеного просить позов задовольнити.

Не погоджуючись з поданим позовом, від представниці відповідачки до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відзив обґрунтовує тим, що сума заборгованості за послуги постачання гарячої води у розмірі 117 897,27 грн. не відповідає критерію співмірності і розумності обсягу споживання. В позові відсутня належна інформація щодо способу нарахування такої заборгованості та підтвердження осбягу наданих послуг гарячого водопостачання, а також докази щодо зняття помісячних показників загального будинкового лічильника обліку гарячого водопостачання за період 01.09.2022 і до 31.10.2025. Згідно відомості про нарахування та оплату послуги постачання гарячої води за вказаний період без належного розрахунку за вказану послугу, а також розрахунку пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Крім того, представниця відповідачки звертає увагу на те, що у вересні 2022 року відповідачем спожито 62,40 м.кубічних гарячої води, в лютому 2023 року - 181,39 м.кубічних, а починаючи з жовтня 2024 року споживання гарячої води зазначено значно менше:2,56-1,81м. кубічних. Такий обсяг води, нарахований помісячно на квартиру, у якій зареєстровані дві особи, є явно непропорційним, необґрунтованим та виходить за межі розумного. Пкладення на споживача, у якого відсутній прилад обліку гарячої води, обов`язку оплати усієї різниці між загальним обсягом спожитої у багатоквартирному житловому будинку гарячої води і обсягу води, спожитого споживачами у приміщеннях, оснащених індивідуальними приладами обліку, відповідно до вчасно поданих ними показників лічильників, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, визначеними у ст.3 ЦК України, якими є справедливість, добросовісність, розумність.

Адвокат Ощипок О.З. вважає, що позивачем не доведено належними доказами обґрунтованість заявленої до стягнення заборгованості, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У додаткових поясненнях позивач заперечує доводи представниці відповідачки та зазначає, що для обліку кількості спожитої гарячої води у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , 26 травня 2022 року було встановлено та прийнято на абонентський облік комерційний вузол обліку гарячої води з лічильником. У квартирі АДРЕСА_3 відсутні квартирні прилади обліку гарячої води. У зв`язку з чим, обсяги спожитої у будівлі гарячої, питної води, визначені за допомогою вузлів комерційного обліку, розподіляються між споживачами з урахуванням того, що у разі якщо частина приміщень у будівлі оснащена вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, а частина - не оснащена, обсяг відповідної комунальної послуги, спожитий споживачами у приміщеннях, оснащених вузлами розподільного обліку, встановлюється у розмірі, визначеному за допомогою таких вузлів, а загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби та споживачами у приміщеннях, оснащених вузлами розподільного обліку) розподіляється між споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку, пропорційно до кількості осіб, які фактично користуються такими послугами.

Посилаючись на наведене, позивач вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та просить суд їх задовольнити.

Ухвалою від 12.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила такі задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 та представниця відповідачки в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову.

З`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідачізареєстровані в квартирі АДРЕСА_3 та є споживачами послуг ЛМКП «Львівтеплоенерго», перебуває на абонентському обліку.

З 01.12.2021 року з відповідачкою укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води.

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 обладнаний вузлом обліку теплової енергії.

За даними відомостей про нарахування та оплату послуг постачання гарячої води за період з 01.09.2022 по 31.10.2025 у споживачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявна заборгованість в розмірі 109 760 грн. 95 коп.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання», Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії та гарячої води.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно із п.4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

За змістом ст. 12, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлен івідповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно ч.1 ст 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку, розподіляється між усіма споживачами. При цьому для цілей розподільного обліку відповідно до цієї статті права та обов`язки споживачів поширюються також на власників майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Частина 2 ст 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», передбачає, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного ліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами рухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання(за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами.

Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої статті 10 Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 8 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України прийнято наказ № 315 від 22 листопада 2018 року, яким затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі Методика № 315).

Ця методика встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів (пункт 1 Методики №315).

Відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Закону № 2189-VIII, на виконання яких розроблена та затверджена Методика № 315, комунальними послугами є, зокрема, послуги: з постачання теплової енергії; з постачання гарячої води; з централізованого водопостачання; з централізованого водовідведення.

Розділом ІХ затвердженої методики передбачений порядок визначення та розподілу загального обсягу спожитої у будівлі/будинку гарячої води, зокрема, у будинку, в якій частина приміщень оснащена вузлами розподільного обліку, а частина не оснащена такими вузлами, обсяг небалансу гарячої води не визначається Vгвпн.бал = 0, а обсяг споживання гарячої води у приміщеннях без обліку визначається як різниця між визначеним за показаннями приладу обліку загального обсягу спожитої гарячої води у будівлі/будинку та між сумарним обсягом спожитої/витраченої гарячої води за показаннями вузлів розподільного обліку у приміщеннях, вузла розподільного обліку на відгалуженні трубопроводу з водорозбірною арматурою для відбору води на загальнобудинкові потреби (або відповідно до обсягу гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби, що визначений відповідним договором з виконавцем комунальних послуг), обсягом витоків з внутрішньобудинкових мереж гарячої води (за наявності). Такий визначений обсяг розподіляється кожному приміщенню, не оснащеному вузлом розподільного обліку, пропорційно до співвідношення кількості осіб, що фактично користуються комунальною послугою у такому приміщенні, до загальної кількості осіб (споживачів), що фактично користуються комунальною послугою у приміщеннях без обліку.

Відповідно до вимог Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (зі змінами), комерційний облік послуги ведеться вузлом комерційного обліку, що забезпечує загальний облік споживання послуги у будівлі з урахуванням показань вузлів розподільного обліку гарячої води споживачів.

Як стверджує представник позивача та не заперечується відповідачами, останні не відмовляються від надання позивачем житлово-комунальних послуг та отримували їх, разом з тим своєчасно та не в повному обсязі вносили плату за користування такими послугами, у зв`язку з чим за ними утворилась заборгованість за послуги з постачання гарячої води, що підтверджується долученим позивачем розрахунком заборгованості.

Перевіряючи надану стороною позивача відомість про нарахування та оплату послуги, суд враховує, що така містить інформацію щодо способу нарахування заборгованості. Зокрема, тариф, кількість та суму за гарячу воду, витрати функціонування системи гарячої води, плату за абонентське обслуговування з постачання.

З наданої відомості вбачається, що до жовтня 2025 відповідачам нараховувалась вартість за гаряче водопостачання, витрати т/е на функціонування системи гарячої води, плати за абонентське обслуговування, пеня та корекція.

Разом з тим, суд критично оцінює надані позивачем докази в частині визначення обсягу спожитої гарячої води, оскільки як вбачається з наданої відомості у вересні 2022 року спожито 62,40 м. кубічних, в лютому 2023 - 181,39 м. кубічних., та починаючи з жовтня 2024 споживання гарячої води зазначено значно менше: 2,56-1,81 м. кубічних. Виходячи з того, що обсяги гарячої води, спожитої згідно будинкового вузла комерційного обліку за вказані місяці у квартирі, де зареєстровані 2 -є осіб, такі відомості я євно непропорційними, виходять за межі розумного, що у зазначені періоди викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності показів загальнобудинкового приладу обліку .

Крім того, суд враховує, що відповідно до розділу IX Методики № 315 обсяг споживання гарячої води у приміщеннях без обліку визначається як різниця між загальним обсягом спожитої гарячої води у будівлі за показаннями вузла комерційного обліку та сумарним обсягом спожитої гарячої води за показаннями вузлів розподільного обліку у приміщеннях. Вказана Методика не передбачає можливості нарахування споживачам обсягів, які не відповідають фактичному споживанню та не підтверджені належними доказами.

Так, з ОСОБА_4 розрахунку нарахування та сплати коштів за спожиті послуги вбачається, що до жовтня 2024 року середній об`єм постачання гарячої води за місяць становить 56,25 м3 у 2022 році, 61,82 м3 за місяць у 2023 році та у 2024 році 43,6 м3. Однак, після звернення споживача до керівника Львівтеплоенерго, з жовтня 2024 року і за 2025 рік середній об`єм вже визначений 3,76 м3. Не зважаючі на завищені показники, споживачі регулярно сплачували кошти з 2022 року - 6600 грн., 2023 рік 6000 грн., 2024 рік 13000 грн., а за 2025 рік -22900 грн. Зазначені обставини підтверджуються і розрахунком Позивача (арк.спр.12).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що нарахування відповідачам заборгованості за вересень 2022 року і до вересеня 2024 в загальному обсязі 1 481,91 куб.м. гарячої води на загальну суму 141 165,84 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам Методики № 315.

За таких обставин розмір заборгованості відповідачки перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» за постачання гарячої води станом на 31.10.2025 року становить 4 128,40 грн (145 294.24 – 141 165,84 = 4 128,40 грн.).

Вирішуючи про стягнення з відповідачів інфляційних втрат у розмірі 6201,51 грн., 3% річних у розмірі 1562,76 грн, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.

Оскільки правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовими зобов`язаннями у силу вимог статті 509 ЦК України, тому позивач має право на отримання заборгованості із урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405, яка набула чинності 30.12.2023, з 31.12.2023 року поновлено нарахування 3% річних та інфляційних втрат у випадку прострочення сплати комунальних послуг.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку що нараховані інфляційні втрати та 3 % річних за період з 01.2024 і до 10.2024 є правомірними, належним чином обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає до часткового задоволення, а саме слід стягнути з відповідачів на користь позивача 4 128,40 грн. – заборгованості за постачання гарячої води, 2812,46 грн. – інфляційні нарахування та 560,78 грн. 3% річних.

Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов висновку, що на підставі ст.141 ЦПК України з відповідачів в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 3028,00 гривень.

Керуючись ст. 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 263, 265, 267, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання гарячої води (в т.ч. витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, абонплата) в розмірі 4 128,40 грн. – заборгованості за постачання гарячої води, 2812,46 грн. – інфляційні нарахування та 560,78 грн. 3% річних, а всього 7501,64 грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути порівно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 3028,00 гривень судового збору за подання позовної заяви.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», ЄДРПОУ 05506460, юридична адреса: 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1.

Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2026 року.

Суддя П. С. Невойт