Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №336/2076/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/2076/26

Провадження №: 2/336/2349/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Цвєткової Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/0875/82/0390738 від 26 жовтня 2017 року в розмірі 38 569,08 грн, а також судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

На обґрунтування позову зазначено, що 26 жовтня 2017 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем укладено кредитний договір № 014/0875/82/0390738, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 12 300,35 грн на строк 72 місяці, з кінцевою датою повернення 26 жовтня 2023 року. Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти відповідно до умов договору.

Позивач посилається на те, що банк виконав свої зобов`язання з надання кредиту, проте відповідач належним чином зобов`язань щодо його повернення та сплати процентів не виконав.

30 листопада 2021 року АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір відступлення права вимоги № 114/2-47. За твердженням позивача, на підставі цього договору до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором відповідача.

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали договір № 10-01/2023, за яким позивач набув право вимоги за зазначеним кредитним договором.

Відповідно до поданих розрахунків заявлена до стягнення заборгованість становить 38 569,08 грн та складається з 13 305,98 грн заборгованості за основною сумою кредиту, 11 764,94 грн заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги позивачу та 13 498,16 грн процентів, нарахованих позивачем після набуття права вимоги.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором та набуття права вимоги за ним, позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно з частиною першою статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за умови належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, його неявки без поважних причин або без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутності заперечень позивача проти такого вирішення справи.

Ураховуючи наведене, за відсутності заперечень позивача проти заочного розгляду справи суд відповідно до статей 280, 281 ЦПК України постановив здійснювати заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши доводи позивача та оцінивши надані письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що 26 жовтня 2017 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0875/82/0390738, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 12 300,35 грн строком на 72 місяці зі сплатою передбачених договором процентів за користування кредитними коштами.

Укладення кредитного договору та надання відповідачу кредитних коштів підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема кредитним договором та банківськими документами.

Із наданого розрахунку заборгованості та виписки за рахунком убачається, що відповідач здійснював платежі на виконання кредитного зобов`язання, які зараховувалися банком у рахунок погашення основної заборгованості та сплати процентів. Водночас у повному обсязі зобов`язання за кредитним договором виконані не були.

30 листопада 2021 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-47, на підставі якого право вимоги за кредитним договором відповідача перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал».

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 014/0875/82/0390738 від 26 жовтня 2017 року.

Перехід права вимоги за кредитним договором підтверджується наданими договорами відступлення права вимоги та відповідними реєстрами боржників.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позику в строк та в порядку, визначених договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, позивач, набувши право вимоги за кредитним договором, має право вимагати від відповідача виконання зобов`язання в тому обсязі, в якому таке право належало попередньому кредитору.

Разом із тим відступлення права вимоги саме по собі не підтверджує правильності визначеного кредитором розміру заборгованості. Наявність у реєстрі боржників певної суми заборгованості не звільняє позивача від обов`язку довести підстави її виникнення та розмір належними і допустимими доказами.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за основною сумою кредиту становить 13 305,98 грн.

Разом із тим із кредитного договору та банківських документів убачається, що відповідачу фактично надано кредитні кошти в розмірі 12 300,35 грн.

Досліджуючи наданий розрахунок заборгованості первісного кредитора, суд встановив, що в ньому окремо відображені сума кредиту - 12 300,35 грн, сума капіталізованої в межах реструктуризації заборгованості - 3 153,46 грн та загальна сума після проведення такої операції - 15 453,81 грн.

Таким чином, різниця між фактично наданою сумою кредиту та збільшеною банком сумою основної заборгованості виникла внаслідок проведення операції з реструктуризації та капіталізації заборгованості.

Аналогічні операції відображені у виписці за кредитним рахунком, з якої вбачається зміна облікованої банком суми основної заборгованості після проведення відповідних операцій.

Водночас здійснення банком таких операцій саме по собі не свідчить про зміну погоджених сторонами умов кредитного договору та не підтверджує виникнення у відповідача обов`язку повернути капіталізовану заборгованість як частину основної суми кредиту.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Із наданого суду кредитного договору не встановлено погоджених сторонами умов, які б надавали кредитодавцю право в односторонньому порядку збільшувати суму основного боргу шляхом приєднання до неї раніше нарахованої заборгованості.

Матеріали справи не містять підписаної відповідачем додаткової угоди про реструктуризацію кредитної заборгованості, заяви відповідача про погодження її проведення, нового погодженого сторонами графіка погашення кредиту або інших доказів, які б підтверджували волевиявлення відповідача щодо збільшення основної суми кредиту на 3 153,46 грн.

Не надано також доказів погодження відповідних змін із використанням засобів дистанційного банківського обслуговування, які б давали можливість встановити зміст запропонованих умов реструктуризації та факт їх прийняття відповідачем.

Отже, наявні у справі банківські документи підтверджують проведення кредитором певних облікових операцій, проте не підтверджують належних правових підстав для збільшення основної суми кредиту шляхом капіталізації заборгованості.

За таких обставин суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог у частині включення до основної заборгованості суми 3 153,46 грн.

Водночас із розрахунку первісного кредитора вбачається, що після збільшення облікованої суми основного боргу до 15 453,81 грн залишок основної заборгованості визначено в розмірі 13 305,98 грн.

Різниця між зазначеними сумами становить 2 147,83 грн, що відповідно до наданого розрахунку відображає суму погашення основного боргу.

Ураховуючи, що правові підстави для включення капіталізованої заборгованості в розмірі 3 153,46 грн до тіла кредиту не доведені, залишок фактично наданих та неповернутих кредитних коштів становить 10 152,52 грн (12 300,35 грн – 2 147,83 грн).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості є обґрунтованими в розмірі 10 152,52 грн, а в частині стягнення 3 153,46 грн задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог позивача про стягнення процентів за користування кредитними коштами суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Із наданих банківських виписок і розрахунку заборгованості вбачається, що протягом дії кредитного договору первісним кредитором здійснювалося нарахування процентів за користування кредитними коштами, а відповідачем вносилися платежі, які спрямовувалися на погашення основної заборгованості та процентів.

Відповідно до розрахунку первісного кредитора станом на 30 листопада 2021 року заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами становила 11 764,94 грн.

Зазначена сума в подальшому була включена до складу заборгованості, право вимоги за якою перейшло до позивача.

При цьому сама по собі недоведеність правових підстав для капіталізації 3 153,46 грн та включення зазначеної суми до основного боргу не свідчить про необхідність зменшення на таку ж суму визначеної первісним кредитором заборгованості за процентами.

Матеріали справи не містять доказів того, що сума капіталізованої заборгованості була одночасно врахована банком у складі основного боргу та повторно включена до залишку заборгованості за процентами в розмірі 11 764,94 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 викладено правовий висновок, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.

Після закінчення строку кредитування права та інтереси кредитодавця у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання захищаються, зокрема, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Отже, для вирішення питання про стягнення додатково нарахованих процентів істотне значення мають визначені договором строк кредитування, порядок нарахування процентів, період їх фактичного нарахування та розмір основної заборгованості, на яку вони нараховувалися.

Досліджуючи наданий позивачем розрахунок процентів у розмірі 13 498,16 грн, суд встановив, що їх нарахування здійснено виходячи із суми основної заборгованості, до якої включена капіталізована заборгованість у розмірі 3 153,46 грн, правові підстави включення якої до тіла кредиту належними доказами не підтверджені.

Таким чином, розрахунок позивача ґрунтується на розмірі основної заборгованості, який не відповідає встановленим судом обставинам справи.

Крім того, надані позивачем докази не дають можливості встановити, що вся заявлена сума додатково нарахованих процентів виникла саме протягом погодженого сторонами строку кредитування та відповідає умовам первісного кредитного договору.

При цьому сам по собі перехід права вимоги від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не є самостійною підставою для подальшого нарахування процентів та не змінює погодженого сторонами порядку їх обчислення.

Позивач, звертаючись із вимогою про стягнення процентів, нарахованих після набуття права вимоги, повинен довести не лише арифметичний розмір нарахування, а й відповідність такого нарахування умовам кредитного договору, періоду існування права на отримання договірних процентів та належному розміру основного боргу.

Водночас наданий позивачем розрахунок не усуває встановлених судом суперечностей щодо визначення розміру основної заборгованості та не дає підстав визнати заявлену суму 13 498,16 грн належним чином підтвердженою.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Неподання відповідачем відзиву та заперечень проти позову не звільняє суд від обов`язку перевірити обґрунтованість заявлених вимог і не є безумовною підставою для їх задоволення.

Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами підстав для стягнення додатково нарахованих процентів у заявленому розмірі, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи встановлені обставини справи, умови кредитного договору та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягають частковому задоволенню.

Із заявленої до стягнення заборгованості в розмірі 38 569,08 грн обґрунтованими є вимоги про стягнення 10 152,52 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 11 764,94 грн заборгованості за процентами, що загалом становить 21 917,46 грн.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на суму 21 917,46 грн із заявлених 38 569,08 грн, що становить приблизно 56,83 відсотка, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1 512,95 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи зазначені витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

При вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критеріїв реальності таких витрат, їх необхідності, обґрунтованості та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а також інших визначених законом обставин.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц звернула увагу на необхідність застосування критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

При визначенні суми витрат, що підлягають відшкодуванню, суд враховує характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаної представником позивача роботи, ціну позову та значення справи для сторін.

Ця справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, належить до поширеної категорії цивільних спорів, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження. Представник позивача участі в судових засіданнях не брав, просив розглянути справу без його участі.

Ураховуючи наведене, а також співвідношення заявлених витрат із ціною позову та характером виконаної представником роботи, суд вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000 грн непропорційним до предмета спору.

Виходячи з критеріїв реальності, необхідності, обґрунтованості та розумності таких витрат, суд вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, у сумі 4 000 грн.

Разом із тим, ураховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 273,06 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263–265, 274, 279–282, 284, 287, 288, 354 ЦПК України, статтями 512, 514, 525, 526, 610, 625, 629, 651, 654, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 014/0875/82/0390738 від 26 жовтня 2017 року в загальному розмірі 21 917 (двадцять одна тисяча дев`ятсот сімнадцять) гривень 46 копійок, яка складається з:

-10 152 (десять тисяч сто п`ятдесят дві) гривні 52 копійки — заборгованість за основною сумою кредиту;

-11 764 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) гривні 94 копійки — заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 1 512 (одна тисяча п`ятсот дванадцять) гривень 95 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 273 (дві тисячі двісті сімдесят три) гривні 06 копійок.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У такому випадку строк на апеляційне оскарження обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Суддя П.Л. Коваленко

16.09.26