Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №160/17894/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокуСправа №160/17894/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) на підставі п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 протиправними;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову винагороду у розмірі пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) в розмірі 500000,00 грн на підставі п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач протиправно не виплачує позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», оскільки вважає, що у нього наявні умови для її отримання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/17894/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

10.07.2026 представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що право на винагороду мають виключно громадяни України, які були прийняті або призвані на військову службу (під час мобілізації або за контрактом) під час воєнного стану, проходили військову службу (станом на 13.02.2025) та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі - військовослужбовці) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025, з числа осіб, зокрема які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, позивач станом на 13.02.2025 не мав 180 днів безпосередньої участі в бойових діях. Крім того, вказує, що факт присвоєння ОСОБА_1 первинного військового звання офіцерського складу “молодший лейтенант” 21.08.2024, тобто до набрання чинності постановою №153 (13.02.2025), що свідчить про невідповідності військовослужбовця одному з передбачених нормами абз. 2 п. 4 Постанови №153 обов`язковому за сукупністю критерію (умові) отримання одноразової грошової винагороди.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

31.08.2022 ОСОБА_1 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу з Міністерством оборони України в особі командира НОМЕР_2 навчального танкового полку НОМЕР_3 навчального центру Сухопутних військ Збройних Сил України полковника ОСОБА_2 .

11.03.2025 ОСОБА_1 займаючи посаду Начальника групи інструкторів військової частини НОМЕР_1 звернувся з рапортом до Командира військової частини НОМЕР_1 щодо отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Рапорт військовослужбовця було зареєстровано за Вх. №1962 від 11.03.2025 військовою частиною НОМЕР_1 .

Станом на 29.04.2026 інформація щодо результатів розгляду рапорту ОСОБА_1 була відсутня, грошову винагороду останній не отримував.

29.04.2026 на поштову адресу військової частини НОМЕР_1 було направлено адвокатський запит №29-04/26 щодо отримання інформації про результати розгляду рапорту військовослужбовця та прийнятого рішення щодо виплати одноразової грошової винагороди позивачу.

01.05.2026 на електрону пошту адвоката надійшла відповідь Командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 №2368/16001 від 01.05.2026, відповідно до змісту якої зазначено: «Рапорт військовослужбовця ОСОБА_4 , стосовно призначення та виплати одноразової грошової винагороди розглянуто. Згідно Акту попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, затвердженого Комісією оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 27.03.2026, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , у призначенні одноразової грошової винагороди відмовлено.»

Відповідно до змісту доданого до відповіді Акту попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, зазначено, як підстава відмови у нарахуванні та виплаті військовослужбовцю ОСОБА_1 винагороди у розмірі 500000,00 грн, у причинах: «Був атестований до присвоєння первинного офіцерського звання. Термін безпосередньої участі у бойових діях складає менше 180 днів».

Не погоджуючись з рішенням комісії, 07.05.2026 на адресу Головного управління захисту прав військовослужбовців Міністерства оборони України було направлено скаргу №07-05/26 в інтересах ОСОБА_1 щодо незгоди з рішенням військової частини НОМЕР_1 про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

За результатами розгляду звернення, 03.06.2026 на електрону пошту адвоката надійшла відповідь командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 за Вих. №2368/20457 від 02.06.2026, відповідно до якої зазначено, що враховуючи факт присвоєння ОСОБА_1 первинного військового звання офіцерського складу "молодший лейтенант" 21.08.2024, тобто до набрання чинності постановою №153 (13.02.2025), командування військової частини НОМЕР_1 доходить висновку щодо невідповідності військовослужбовця одному з передбачених нормами абз. 2 п. 4 Постанови №153 обов`язковому за сукупністю критерію (умові) отримання одноразової грошової винагороди, а рівно відсутності підстав для задоволення скарги від 07.05.2026 вих.№07-05/26.

Не погоджуючись з відмовою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Частиною 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно ч. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Станом на день розгляду позову в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (Постанова №153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Порядок).

Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Пунктом 4 Постанови №153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених); (абзац 3)

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону №2232-XII випливає, що військовослужбовці, резервісти та військовозобов`язані поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад та офіцерський склад.

Установлюються такі військові звання, зокрема:

- старший сержантський склад: старший сержант, головний сержант, штаб-сержант

- молодший офіцерський склад: молодший лейтенант: молодший лейтенант, лейтенант, старший лейтенант, капітан.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону №2232-XII передбачено, що військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.

Сторонами у справі не заперечується, що відповідно до витягу із наказу Командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) №342 від 21.08.2024 молодшому сержанту ОСОБА_1 було присвоєно первинне військове звання офіцерського складу «Молодший лейтенант».

Водночас приписами абзаців 6 і 8 п. 4 Постанови №153, на які посилається позивач, установлено, що виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант.

Отже, Кабінет Міністрів України конкретизував суб`єктів, на яких розповсюджуються указані приписи, а саме тих, які були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант.

У суду відсутні підстави для розширеного тлумачення вказаних приписів Постанови №153, оскільки Кабінет Міністрів України безпосередньо визначив певне військове звання (молодший лейтенант), а не офіцерський склад або молодший офіцерський склад у цілому.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Суд вважає, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідач, який зобов`язаний діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, - не мав законодавчих підстав для виплати позивачу спірної винагороди.

Відповідач позбавлений можливості на власний розсуд застосовувати Постанову №153, у межах спірних правовідносин, шляхом її розповсюдження на осіб, які були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу лейтенант.

Також відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» визначено, що дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Суд зазначає, що застосування приписів законодавства, зокрема Постанови №153, у залежності від наявності у військовослужбовця певного військового звання не може вказувати на наявність дискримінації.

Тому суд робить висновок про те, що відповідачем у спірних правовідносинах не було прийнято (вчинено) протиправних рішень, дій чи бездіяльності.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський