Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №751/6892/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 751/6892/26Головуючий у 1 інстанції Овсієнко Ю. К.

Провадження № 33/4823/803/26

Категорія - ч. 5 ст. 126 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 рокумісто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд в складі:

головуючого судді – Киричка С.А.,

за участю особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Кашуби М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 вересня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В :

Цією постановою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство – Грузія, проживаючий в АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 665,60 грн.

Як встановив суд, 26 червня 2026 року о 10 год. 50 хв. в м. Чернігові по вул. Народного руху (Ціолковського), 30, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, н.з. НОМЕР_1 , при цьому був позбавлений права керування транспортними засобами строком на 60 місяців від 08 січня 2026 року Новозаводським районним судом м. Чернігова. Порушення вчинено протягом року від 27 березня 2026 року, чим порушив вимоги п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що він керував транспортним засобом на підставі посвідчення водія, яке дає право такого керування на території України, а тому вважає, що його було помилково притягнуто до адмінвідповідальності за обставин зазначених у протоколі.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Частина 5 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №703288 від 26.06.2026 року, ОСОБА_1 26 червня 2026 року о 10 год. 50 хв. в м. Чернігові по вул. Народного руху (Ціолковського), 30, керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, н.з. НОМЕР_1 , при цьому був позбавлений права керування транспортними засобами строком на 60 місяців від 08 січня 2026 року Новозаводським районним судом м. Чернігова. Порушення вчинено протягом року від 27 березня 2026 року, чим порушив вимоги п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху (а.с.2).

Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.

Як убачається з матеріалів справи, 27.03.2026 року стосовно ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕНА №6916989 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 4 ст. 126 КУпАП, про що має місце завірена належним чином її копія на а.с.4, що і стало в подальшому підставою для складання даного протоколу.

Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, апеляційним судом було досліджено відеозапис з нагрудної камери інспектора патрульної поліції.

З переглянутого апеляційним судом відеозапису вбачається (а.с.3), що під час перевірки документів було з`ясовано, що водій ОСОБА_1 має посвідку на постійне місце проживання та посвідчення водія іноземної держави. Крім того, було встановлено, що останній вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126 КУпАП. Слід зазначити і те, що ОСОБА_1 пропонував грошові кошти поліцейському (10:47:20), що свідчить про спробу останнього уникнути відповідальності за вчинене.

Доводи ОСОБА_1 про те, що місцевим судом не взято до уваги наявність у нього посвідчення водія іноземної держави (Республіки Грузія), тобто, фактично в діях останнього відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є непереконливими, з огляду на таке.

Стаття 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, зокрема, на підставі посвідки на постійне проживання.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Республіки Грузія і на даний час перебуває на території України на підставі посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 /Д/08 від 21.06.2008 року, термін дії якої – безстроково.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1992 року № 340 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами (далі - Положення), яке є обов`язковим в т.ч. і для іноземних громадян.

Згідно з абзацом 5 пункту 30 Положення, посвідчення водія іноземної держави, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає обміну. Обмін таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів (за винятком випадків, визначених пунктом 32 цього Положення).

Враховуючи, що посвідка на постійне проживання видана ОСОБА_1 – 21.06.2008 року, граничним терміном дії наявного в нього посвідчення водія, виданого в Грузії, є 20.08.2008 року, тому відповідно до вищевказаного Положення останній повинен був обміняти посвідчення водія іноземної держави.

Посилання апелянта на порушення відповідних положень Віденської Конвенції про дорожній рух від 1968 року, яка ратифікована Україною та Республікою Грузією, є необґрунтованим, оскільки пунктом «с» частини 2 статті 41 вказаної Конвенції передбачено, що посвідки водія, видані однією Договірною Стороною, повинні визнаватися на території іншої Договірної Сторони до моменту, з якого дана територія стає постійним місцем проживання власника посвідки.

У даному ж випадку територія України стала для ОСОБА_1 постійним місцем проживання, починаючи з 21.06.2008 року.

Відтак, доводи ОСОБА_1 про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання ним уникнути установленої законом відповідальності за скоєне.

Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, з чим погоджується і апеляційний суд.

Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяС. А. Киричок