Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №748/478/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

01 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/478/26

Головуючий у першій інстанції – Костюкова Т. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1600/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Любчика О.В.,

суддів: Разгуляєвої О.В., Стельмаха А.П.,

сторони: позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Седнівська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівської області, ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бабинця Сергія Петровича на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання права власності на земельні частки (паї) у порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, в якому просила визнати за нею право власності на земельну частку (пай) №372, загальною площею 5,38 га, в т.ч. рілля 4,94 га, кормові угіддя 0,44 га, право на отримання якого за життя мала ОСОБА_2 ; визнати за нею право власності на земельну частку (пай) №503, загальною площею 6,12 га, в т.ч. рілля 5,68 га, кормові угіддя 0,44 га, право на отримання якого за життя мав ОСОБА_3 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка доводиться позивачці бабусею, спадщину після її смерті прийняв її чоловік ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та склав на ім`я позивачки ОСОБА_1 , яка доводиться йому онукою заповіт. Позивачка звернулася до нотаріуса із заявою щодо вступу у спадщину після смерті ОСОБА_3 , який за життя прийняв спадщину після смерті дружини ОСОБА_2 . За життя її дід з бабою набули право на земельні частки (паї), що знаходяться на території Седнівської селищної ради із земель ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля», зокрема ОСОБА_2 5,38 га (пай № НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 6,12 га (пай № НОМЕР_2 ), однак оформити спадкові права на земельну частку (пай), на які за життя мали право її дід з бабою вона не змогла, оскільки фактично у неї відсутні правовстановлюючі документи, які б підтвердили право спадкодавця на це майно, адже ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_2 не було отримано відповідних сертифікатів.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 травня 2026 рокуу задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля» витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду, представником ОСОБА_1 – адвокатом Бабинець С.П. подано апеляційну скаргу, в якій останній просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вирішити питання щодо судових витрат.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним.

Представник посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та вимогам закону.

Зазначає, що судом залишено поза увагою, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули право на земельні частки (паї), які знаходяться на території Седнівської селищної ради із земель ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля». У відповідності до розпорядження №657 від 20.12.2005 Чернігівської районної державної адміністрації складено список громадян-працівників ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» та пенсіонерів з їх числа, до якого було включено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без зазначення номеру паю, оскільки на день винесення розпорядження останні не приймали участь в жеребкуванні.

Зазначає, що згідно з відомостями, зазначених в протоколі №5 від 22.11.2017 засідання постійної комісії з питань земельних відносин, законності та правопорядку Седнівської селищної ради Пономар В.К. мала право на земельну частку (пай) на території Седнівської селищної ради із земель ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» на 5,38 га (пай №372), ОСОБА_3 мав право на земельну частку (пай) на території Седнівської селищної ради із земель ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» на 6,12 га (пай №503).

Також, не погоджується і з стягненням витрат на правничу допомогу, вважаючи їх безпідставними та неаргументованими.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля» у відзиві на апеляційну скаргу вказує на необґрунтованість апеляційної скарги, просить її залишити без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 травня 2026 року – залишити без змін.

Вказує, що рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, судом вірно встановлено обставини справи.

Також просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 500,00 грн, понесені у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи в порядку статті 360 ЦПК України не надходив.

Позивач ОСОБА_1 , представник відповідача Седнівської селищної ради, представники Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області у судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Представник позивача ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля» заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

ВСТАНОВЛЕНІ ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ПОЗИЦІЯ ТА МОТИВИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, апеляційний суд дійшла такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 у віці 78 років у с.Нове Чернігівської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії « НОМЕР_3 (а.с.12).

Відповідно до довідки Седнівської селищної ради від 12 січня 2026 року №08-13/11 ОСОБА_2 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею проживав та був зареєстрований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13).

Відповідно до Інформаційної довідки № 84548610 зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 18.03.2026 спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась (а.с. 125).

Відповідно до Інформаційної довідки № 84548607 зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 18.03.2026 заповіту від імені ОСОБА_2 відсутні (а.с.126).

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_3 у віці 85 років у м. Чернігів, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії « НОМЕР_4 (а.с.14).

За життя ОСОБА_3 27 грудня 2010 року склав заповіт, який був посвідчений секретарем виконкому Седнівської селищної ради Чернігівського району та області Яценко Л.П. та зареєстрований у реєстрі під № 224, відповідно до якого все своє майно, з чого б воно не складалося і все те, що на день смерті буде належати ОСОБА_3 останній заповів позивачці ОСОБА_1 , яка доводиться йому онукою (а.с. 140).

Після смерті ОСОБА_3 27 травня 2014 року приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Петрушиною Л.М. за заявою ОСОБА_1 , поданою 19 червня 2014 року, заведена спадкова справа №53/2014 до майна померлого (а.с. 138-149).

З матеріалів спадкової справи убачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , син ОСОБА_3 , відмовився від права на належну йому обов`язкову частку у спадщині, про що подав відповідну заяву 04 листопада 2014 року приватному нотаріусу (а.с.144).

Таким чином, позивачка ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом до спадщини, що відкрилась після смерті її діда ОСОБА_3 .

22 січня 2026 року приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Петрушиною Л.М. винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з якої убачається, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя прийняв спадщину своєї дружини ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не оформив спадкових справ. 22 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки, місцезнаходженням яких є територія Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, однак документів, що посвідчують право власності спадкодавця на землю не надала, що стало підставою відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки, місцезнаходження яких є територія Седнівської селищної ради Чернігівської області (а.с. 28-28 зворот, 149 зворот).

Розпорядженням Чернігівської районної державної адміністрації від 20 грудня 2005 року за №657 «Про погодження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» на території Седнівської селищної ради та передачу земельних ділянок (паїв) у власність громадян», погоджено проект землеустрою, положення про розподіл земельних ділянок, затверджено протокол зборів громадян - працівників ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля», передано у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки (паї) у фізичних гектарах, грошовому виразі громадянам згідно додатку №3 (а.с.15-15 зворот).

Попередньо проект землеустрою щодо організації території земельних ділянок (паїв) ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля», Положення по розподілу земельних ділянок (паїі) між власниками земельних ділянок (паїв) та про розподіл земельних ділянок між власниками земельних ділянок (паїв) був затверджений протоколом зборів громадян - працівників ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» №5 від 07 грудня 2005 року. Підписи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у списку результатів жеребкування відсутні, як відсутні і відомості про виділені їм паї (а.с. 18-21).

Як убачається з додатку №3 до розпорядження від 20 грудня 2005 року №657 «Список громадян працівників ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» та пенсіонерів з їх числа, Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області», під №388 мається запис ОСОБА_3 с.Нове без зазначення вулиці, номеру паю, розміру земельної ділянки та вартості паю, та під №389 мається запис ОСОБА_2 с. Нове, без зазначення вулиці, номеру паю, розміру земельної ділянки та вартості паю (а.с.16-17 зворот).

Відповідно до протоколу засідання постійної комісії з питань земельних відносин, законності та правопорядку Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області №5 від 22 листопада 2017 року вирішено: провести жеребкування земельної частки (паю) право на отримання якої мала ОСОБА_2 за участю спадкоємиці ОСОБА_6 ; в ході жеребкування за не витребуваною часткою (паєм), право на отримання якої мала ОСОБА_2 , закріплено № паю НОМЕР_1 (рілля), площа якого складає 4,94 га та № паю 372 (пасовища), площа якого складає 0,44 га; провести жеребкування земельної частки (паю) право на отримання якої мав ОСОБА_3 за участю спадкоємиці ОСОБА_6 ; в ході жеребкування за не витребуваною часткою (паєм), право на отримання якої мав ОСОБА_3 , закріплено № паю НОМЕР_2 (рілля), площа якого складає 5,68 га та № паю 503 (пасовища), площа якого складає 0,44 га. Згідно із додатком до протоколу - Списком працівників ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» та пенсіонерів з їх числа, які мають право на одержання земельною частки (паю) (результати жеребкування) ОСОБА_2 та ОСОБА_7 включені до нього під номерами 8, 7 відповідно (а.с.22-23).

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 11.03.2026 №29-25-0.331-1615/2-26 сертифікати на право на земельну частку (пай) членам ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» та пенсіонерам з їх числа, в тому числі на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не виготовлялись та не видавались (а.с.102).

14 листопада 1995 року на підставі рішення Чернігівської районної ради народних депутатів від 09.10.1995 №338 Науково-виробничому об`єднанню «Чернігівеліткартопля» видано Державний акт на право постійного користування землею серії ЧН № 00126, призначення: науково-дослідне та сільськогосподарське використання, надано у постійне землекористування 3951,6 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування (а.с.98-99).

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Предметом спору у справі, що переглядається, є визнання права на земельну ділянку (пай) у порядку спадкування за заповітом.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день. З якого вона оголошується померлою (частини перша та друга статті 1220 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

За частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частиною 2 статті 14 Конституції України та частиною 2 статті 1 Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:

- свідоцтво про право на спадщину;

- посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

- рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) відповідно до частини 1 статті 2 вищевказаного Закону є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав ( пункт «а» частини 3 статті 152 ЗК України).

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно з пунктом 2 цього Указу право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта.

Таким чином, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 02 березня 2020 року у справі № 573/813/19-ц (провадження № 61-1543св20), від 13 травня 2020 року у справі № 627/66/17 (провадження № 61-42431св18), від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17 (провадження № 61-37931св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 530/311/19 (провадження № 61-18113св19), від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18 (провадження № 61-4932св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 637/672/19-ц (провадження № 61-553св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18 (провадження № 61-5685св19), від 16 червня 2021 року у справі № 137/1642/19 (провадження № 61-13243св20).

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

За змістом пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно, щодо якого відсутні правовстановлюючі документи, є спадкоємці, які прийняли спадщину, а також органи, які уповноважені видавати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, або ж органи, до яких перейшли такі повноваження, та органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року в справі № № 372/510/17-ц (провадження № 61-28880св18), від 20 січня 2020 року у справі № 623/901/18 (провадження № 61-18587св19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 731/92/20 (провадження № 61-12886 св20), від 10 лютого 2021 року в справі № 173/865/19 (провадження № 61-4402св20) та від 25 лютого 2021 року у справі № 587/2672/19 (провадження № 61-14568св20).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ні ОСОБА_3 ні ОСОБА_2 за життя не набули права на земельну частку (пай) із земель ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля», а відповідно таке право не може бути успадковане спадкоємцем ОСОБА_1 .

Також суд зазначив, що ОСОБА_1 звернулася з позовом про визнання за нею права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, зазначивши відповідачем Седнівську селищну територіальну громаду в особі Седнівської селищної ради Чернігівського району, вказуючи що її бабуся ОСОБА_2 та її дід ОСОБА_3 мали право на земельні частки (пай) із земель ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» на території Седнівської селищної ради. Отже, учасниками цих відносин є позивач ОСОБА_1 і ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля», а не позивач і Седнівська селищна територіальна громада в особі Седнівської селищної ради Чернігівського району. Однак клопотання про залучення до участі в справі належного відповідача ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» позивачем під час розгляду справи заявлено не було. Суд з власної ініціативи позбавлений права залучати до участі у справі належного відповідача. З огляду на наведене, суд відмовив у задоволенні позовних вимог по суті та за неналежним суб`єктним складом сторін по справі (неналежний відповідач).

Апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції.

Положеннями частини першої статті 4, статей 12, 13 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Відповідно до частини першої та абзацу першого частини другої статті 51 ЦПК України першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до Закону, має право й зобов`язаний визначати суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 41); від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц (пункт 49); від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц (пункт 50); від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц (пункти 37, 54); від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30.01.2019 у справі №552/6381/17 (пункт 38), від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).

Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору в спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №686/20282/21, постанова Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №761/23904/19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами в спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (постанова від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 09.02.2021 у справі №635/4741/17).

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони в спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 39 постанови від 26.02.2020 у справі №304/284/18 зазначила, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Із урахуванням вказаного, визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача), що є обов`язком позивача (пункт 2 частина 3 статті 175 ЦПК України), має відповідати реальному складу учасників спору в спірних правовідносинах, а саме сторін оспорюваного правочину, та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Як було зазначено вище, Державний акт серії ЧН №00126 від 14 листопада 1995 року на право постійного користування землею видано Науково-виробничому об`єднанню «Чернігівеліткартопля» Чернігівською районною радою народних депутатів 09 жовтня 1995 року, яким передано Науково-виробничому об`єднанню «Чернігівеліткартопля» у постійне користування 3951,6 гектарів землі для науково-дослідного та сільськогосподарського використання (а.с.98-99).

З довідки ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля» від 09 вересня 2022 року №01/090922 «Щодо перейменування підприємства» вбачається, що згідно розпорядження Ради Міністрів Української ССР від 22 березня 1985 року № 171-Р, наказом Південного відділення ВАСХНИЛ від 19 квітня 1985 року № 64, наказом Українського науково-дослідного інституту картопляного господарства від 12 травня 1985 року № 82 «Про утворення Чернігівського науково-виробничого об`єднання з виробництва елітного картоплі», на базі Чернігівської опитної станції по картоплі і радгоспу ім. Чкалова УкрНДІКГ утворено Науково–виробниче об`єднання «Чернігівеліткартопля». 04 січня 2000 року згідно розпорядження Чернігівської райдержадміністрації № 705 від 27.12.1999 року на базі ОНВП «Чернігівеліткартопля» створено ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля». 10 грудня 2013 року згідно п. 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року № 514-VI ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» перейменовано на ПАТ НВО «Чернігівеліткартопля». 04 травня 2017 року згідно п.10 протоколу №1 від 25 квітня 2017 року річних Загальних Зборів акціонерів ПАТ НВО «Чернігівеліткартопля» перейменовано на ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля» (а.с.97).

Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження у справі, під час апеляційного перегляду справи позивач не вправі змінювати позовні вимоги шляхом їх збільшення, апеляційний суд не може залучати до участі в справі іншого чи додаткового відповідача, зміни у складі учасників процесу можуть мати місце на відповідній стадії процесу лише в прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках, зокрема, при правонаступництві, що відповідає приписам статей 23-24, 43, 49-51, частини першої статті 55, статті 367 та частини першої статті 368 ЦПК України.

Таким чином, за захистом своїх порушених прав особа може звернутися до суду не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, а правомірній вимозі відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права.

Із наведеного вбачається, що вирішення позову по суті щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на земельні частки (паї) безпосередньо стосується прав, законних інтересів та обов`язків ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля», у постійному користуванні якого перебувають земельні частки (паї), у т.ч. з відповідними номерами (№372, №503), і право на користування якими воно може втратити в разі задоволення позовних вимог.

Позивач у заяві визначив статус ПРаТ НВО «Чернігівеліткартопля» - третя особа.

Суд першої за відсутності клопотання позивача не може замінити відповідача або залучити співвідповідача (ст.51 ЦПК України).

Апеляційний суд також не має процесуальних повноважень щодо залучення до участі в справі іншої особи як співвідповідача та позбавлений можливості вирішувати питання про їхні права та обов`язки шляхом ухвалення нового судового рішення.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 40), від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц ) пункт 31.10), від 30.01.2019 у справі №552/6381/17 (пункт 39).

За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц та №372/51/16-ц відповідно, від 30.01.2019 у справі №552/6381/17, від 01.04.2020 у справі №520/13006/17, від 05.07.2023 у справі №910/15792/20, від 21.12.2022 у справі №914/2350/18).

Установивши, що ОСОБА_1 пред`явила цей позов до Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, без залучення до участі у справі ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля» в якості співвідповідача, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в позові з цих підстав, оскільки результат розгляду даної справи безпосередньо впливає на права, обов`язки та інтереси ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля» як володільця земельної ділянки на праві постійного користування.

Отже, учасниками цих спірних правовідносин мають бути позивач ОСОБА_1 , Седнівська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області і ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля».

Висновки районного суду, що Седнівська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області є неналежним відповідачем у цій справі є передчасними та не ґрунтуються на вимогах законодавства, з огляду на те, що ст. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), серед яких: розгляд заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточнення списків осіб, які мають право на земельну частку (пай), тощо.

Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що відмова у позові за наведених обставин не позбавляє її права повторно звернутися із позовом до суду, правильно визначивши суб`єктний склад сторін по справі.

Колегія суддів не надає правової оцінки доводам позову та іншим доводам апеляційної скарги, які стосуються суті спору, оскільки у справі встановлено неналежний суб`єктний склад учасників справи.

Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників.

Зазначене узгоджується із висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 592/13042/21.

Відповідно до ч. 4 статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням наведеного, рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 травня 2026 року підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , з підстав, викладених в мотивувальній частині цієї постанові.

У відзиві ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля» просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 500,00 грн. На підтвердження понесених витрат надало: копію договору №23/06/26/2 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 23.06.2026, відповідно до п.3.1. якого вартість послуг (гонорар) складає 11 500,00 грн, копію рахунку на оплату №120 від 23.06.2026, копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів №2508 від 23.06.2026 на суму 11 500,00 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 133 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, що регулюють питання сплати, дослідження та розподілу судових витрат між сторонами судового процесу, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, з огляду на те, що ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля» є третьою особою у справі, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 , слід зменшити до 5 000 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 травня 2026 року – змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства науково виробничого об`єднання «Чернігівеліткартопля» у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06.10.2026.

Головуючий: Судді: