Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №576/1038/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №576/1038/26

Номер провадження 22-ц/816/2860/26

Категорія - 70

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Худика А.М.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

у присутності позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 липня 2026 року в складі судді Усенко Л.М., ухваленого в м. Глухів, Сумської області (повний текст рішення виготовлено 20 липня 2026 року)

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

в с т а н о в и в :

27.04.2026 ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_3 і ОСОБА_2 з позовом, який мотивував тим, що судовим наказом Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 19.09.2022 з позивача стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Судовим наказом від 23.03.2026 стягнуто з позивача аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Фактичний розмір аліментів становить частину його доходу, що є завеликим для бюджету позивача, після сплати аліментів по двох судових наказах, сплати податків, у нього майже не залишається коштів на життя.

Посилаючись на викладене, позивач просив зменшити розмір аліментів до 1/8 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 12.05.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 роз`єднано в окремі провадження. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів передано за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкас.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16.07.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Вважає, що судом першої інстанції незаконно роз`єднано в окремі провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та цивільну справу за позовом позивача до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів передано за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси, а позовні вимоги до ОСОБА_2 суд продовжив розглядати.

Звертає увагу, що в довідці про доходи за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року ще не було стягнень по другим аліментам. У суді під час розгляду справи він надав додаткові довідки за квітень, травень 2026 року, коли вже було видно стягнення по вже двом аліментам. Згідно з цими довідками дохід за квітень – травень становить 22497 грн 28 коп. заробітної плати, з яких: 5399 грн 36 коп. сплачені податки та аліменти - по 4274 грн 48 коп. кожні. Таким чином, після сплати аліментів та податків він отримує «на руки» 8548 грн 97 коп. Зазначає, що за ці кошти йому потрібно сплатити оренду житла, комунальні послуги та якось ще прожити. Таким чином, після присудження других аліментів на користь відповідачки матеріальний стан значно погіршився.

Посилається на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі №6-143цс13.

Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з`явилася, хоча про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 93). Про причини неявки суд не повідомила.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що судовим наказом Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13.09.2022 у цивільній справі №576/1226/22 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 29.08.2022 (а. с. 6).

Судовим наказом Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 23.03.2026 у цивільній справі №576/619/26 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 13.03.2026 (а. с. 7).

Постановою держаного виконавця Глухівського ВДВС від 27.10.2022 у виконавчому провадженні №70151988 на підставі судового наказу №576/1226/22 від 19.09.2022 звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 , що отримує дохід в КП «Житловий комунальний центр Глухівської міської ради», у розмірі 50% до виплати загальної суми боргу, який виник з 29.08.2022, та який необхідно вирахувати, виходячи з фактичного заробітку (доходу) платника аліментів, далі згідно із судовим наказом у розмірі частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення донькою повноліття (а. с. 8).

Постановою держаного виконавця Глухівського ВДВС від 26.03.2026 у виконавчому провадженні №80608467 на підставі судового наказу №576/619/26 від 23.03.2026 звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 з 13.03.2026 із суми доходів відповідно до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття (а. с. 9).

З довідки КП «Житловий комунальний центр Глухівської міської ради» про доходи вбачається, що ОСОБА_1 займає посаду директора КП «Житловий комунальний центр Глухівської міської ради» та за період з 01.10.2025 по 31.03.2026 отримав 128771 грн заробітної плати (а. с. 14).

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що позивач не надав належних та достатніх доказів зміни свого сімейного або майнового стану після ухвалення судових рішень про стягнення з нього аліментів на утримання дитини, а зменшення розміру аліментів не відповідає інтересам дитини.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У частині 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку зі значним покращенням матеріального становища платника аліментів один з батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Під час розгляду справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів суд може змінити розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Подібні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №554/3355/20, від 14.12.2022 у справі №727/1599/22, від 30.03.2023 у справі №509/5304/20, від 14.06.2023 у справі №758/8284/21, від 27.11.2025 у справі №758/5829/24.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 підставою для зменшення розміру аліментів зазначав ту обставину, що в нього від моменту призначення аліментів, розмір яких він просить зменшити, відбулося погіршення матеріального становища, оскільки він має іншу дитину, на яку також стягнуто аліменти.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що на час видання судового наказу Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 23.03.2026 у справі №576/619/26 про стягнення з позивача аліментів на сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у нього вже була донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яку стягувалися аліменти судовим наказом Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13.09.2022.

Оскільки позивач не надав доказів на підтвердження того, що з моменту видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 в нього відбулися суттєві зміни в матеріальному стані або в стані його здоров`я, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному розмірі, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач є фізично здоровою особою працездатного віку та не позбавлений можливості заробляти, щоб мати можливість належним чином забезпечувати себе та своїх неповнолітніх дітей.

Колегія суддів зауважує, що стягнення з ОСОБА_1 аліментів на двох дітей по 1/4 частині на кожного не є перевищенням передбаченого законом розміру та не суперечить положенням сімейного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не мав законних підстав роз`єднувати позовні вимоги, пред`явлені ним до ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , є необгрунтованими, оскільки позивач не оскаржував ухвалу Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 12.05.2026, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 роз`єднано в окремі провадження, а цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів передано за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкас.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі №6-143цс13, на яку є посилання в апеляційній скарзі, зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку зі значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Оскільки позивачем не надано доказів, що його майновий стан значно погіршився, рішення суду першої інстанції не суперечить зазначеній правовій позиції.

До апеляційної скарги ОСОБА_1 додав звіти про здійснення відрахування та виплати КП ЖКЦ за квітень і травень 2026 року (а. с. 71-72).

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №638/12578/17, від 15.04.2020 у справі №409/2909/18 зроблено висновок про те, що вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Враховуючи викладене, те що відповідач не мотивував чому він не подав зазначений доказ до суду першої інстанції та не надав доказів неможливості його подання раніше, тому колегія суддів дійшла висновку про неприйняття звітів про здійснення відрахування та виплати КП ЖКЦ за квітень і травень 2026 року.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Головуючий - А.О. Замченко

Судді: Я.Л. Петен

А.М. Худик