Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №522/15821/21 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4314/26

Справа № 522/15821/21

Головуючий у першій інстанції Ярема Х. С.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивачі – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діють в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_3 , відповідачі – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укртехфінанс», ОСОБА_4 , треті особи – орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолетта Султаналієвна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 липня 2025 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси, у складі: судді Яреми Х.С. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діють в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укртехфінанс», ОСОБА_4 , треті особи – орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолетта Султаналієвна про визнання недійсним правочину та визнання права власності,

в с т а н о в и в :

25.08.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діють в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , звернулись до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого, з урахуванням доповнених підстав позову та зміни підстав, посилалися на те, що позивачі є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

З 2003 року квартира АДРЕСА_1 за життя належала ОСОБА_5 , яка є матір`ю ОСОБА_2 та, відповідно, бабусею неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В 2008 році ОСОБА_5 виступила як майновий поручитель для ОСОБА_6 , яка взяла кредит в банку. Внаслідок цього, з метою гарантування повернення ОСОБА_6 кредиту ОСОБА_5 передала належну їй вищезазначену квартиру в іпотеку ПАТ «ОТП Банк».

Також за життя ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла усе своє майно на користь свого сина ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.

Після її смерті ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою, якою відмовився від спадщини матері на користь свого сина (онука померлої) ОСОБА_3 .

Під час оформлення спадкових прав з`ясувалося, що з 09.08.2021 спірна квартира вже належить ОСОБА_4 , яку на підставі договору купівлі-продажу він придбав у ТОВ «ФК «Укртехфінанс» як правонаступника іпотекодержателя.

Позивачі вважають цей договір недійсним, оскільки відповідачі свідомо та умисно після смерті іпотекодавця, без залучення її спадкоємця, про що їм було відомо зі спадкової справи, провели позасудове стягнення на предмет іпотеки та продали квартиру ОСОБА_4 .

Крім того, під час посвідчення договору купівлі-продажу квартири нотаріус не перевірила передачу на користь ТОВ «ФК «Укртехфінанс» не лише прав іпотекодержателя, а й прав кредитора, що лише в цьому разі надавало право іпотекодеражателю відступити свої права без згоди іпотекодавця.

Водночас повідомлення про відступлення прав вимоги за іпотечним договором і прав вимоги за основним зобов`язанням не було направлено ні боржнику, ні іпотекодавцю, ні спадкоємцю.

Також нотаріус не отримала від органу опіки та піклування дозволу на укладення договору, за яким відчужено належну неповнолітньому ОСОБА_3 квартиру.

Крім того, спірний договір укладено всупереч встановленому порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки реалізовуючи своє право на продаж предмету іпотеки будь-якій особі, іпотекодержатель зобов`язаний спочатку направити іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення кредитного зобов`язання, а у разі не усунення таких порушень, зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця, та всіх осіб, які зареєстровані в цьому об`єкті, про свій намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки. В даному випадку цього не зроблено: ні ОСОБА_5 , ні спадкоємець ОСОБА_3 не отримували повідомлення про усунення порушень, не були повідомлені про прийняте рішення позасудового стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, підпис ОСОБА_2 на рекомендованому повідомленні про отримання 08.06.2021 вимоги про усунення порушень та про отримання 07.07.2021 попередження про продаж квартири є підробленими, не належать ОСОБА_2 .

Також ціна продажу предмета іпотеки визначена з порушенням встановленої законом процедури.

Позивачі вважають, що договір купівлі-продажу між ТОВ «ФК «Укртехфінанс» і ОСОБА_4 від 09.08.2021 є недійсним відповідно до ст. 203, 215 ЦК України, а за онуком померлої, як спадкоємцем за законом усього її майна, має бути визнано право власності в порядку спадкування на квартиру, яка за життя належала спадкодавцеві та вибула з її власності незаконним шляхом.

Тому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на ст. 203, 215, 216, ч. 1 ст. 1220, ч. 3 ст. 1223, ч. 5 ст. 1268, ч. 2 ст. 1274 ЦК України та з урахуванням зміни підстав позову, позивачі просили суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу між ТОВ «ФК «Укртехфінанс» і ОСОБА_4 від 09.08.2021;

- визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечував, оскільки боржник та інші особи були належним чином повідомлені про продаж предмету іпотеки, а підстав для сумнівів щодо отримання таких повідомлень через невідповідність підпису одержувача повідомлення не було. Визнання права власності в порядку спадкування в судовому порядку є винятковим способом захисту, якщо нотаріус відмовив у видачі відповідного свідоцтва, а доказів такої відмови у даній справі позивачем не надано.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02.07.2025 в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діють в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 – відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.07.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Доводами апеляційної скарги є те, що не відповідає дійсним обставинам справи посилання суду на те, що ОСОБА_2 звернуся в Приморську державну нотаріальну контору у м. Одесі із заявою про відмову від спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 на користь онука померлої – ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_2 відмовився від усієї відповідної спадщини (як за законом, так і за заповітом). При цьому, зазначає, що спадкова справа № 245л/2020 містить запит від 18.02.2021 приватного виконавця Колечка Д.М. до нотаріальної контори щодо спадкоємців майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 та лист-відповідь від 24.02.2021 на цей запит, в якому зазначено, що спадкоємцем щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ці обставини під час розгляду справи ніким не заперечувалися та не оспорювалися.

Суд помилково послався на нібито отримання ОСОБА_2 08.06.2021 вимоги ТОВ «ФК «Укртехфінанс» про усунення порушень, тоді як ця обставина, яку суд визнав встановленою, є недоведеною, суперечить як висновку судового експерта № 24-4157 судової почеркознавчої експертизи від 19.09.2024, згідно з яким відповідний підпис про отримання від імені ОСОБА_2 виконано не ним, а іншою особою, так і наявним матеріалам справи, згідно з якими взагалі відсутня власне така вимога ТОВ «ФК «Укртехфінанс» про усунення порушень, існування якої заперечувалося ОСОБА_2 .

В порушення вимог ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст. 224 ЦК України, п. 3.1 глави 1 розділу І, п. 2.7 гл. 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не було отримано попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення договору купівлі-продажу від 09.08.2021, реєстровий номер 11111, між відповідачами, тоді як за цим правочином відчужено квартиру, яка з 17.07.2020 належала малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Скаржник вважає, що судом проігноровано аргументи сторони позивача, не надано жодної оцінки поданим доказам та порушено право позивача на справедливий суд.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В судове засідання учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися, зокрема, позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 шляхом отримання 14.08.2026 судової повістки-повідомлення в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 165 т. 3) та є належним повідомленням у відповідності до вимог ч. 5 ст. 130 ЦПК України, а також у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як судова повістка-повідомлення, що направлялася за повідомленою ОСОБА_1 адресою повернулася до суду із відміткою "адресат відсутній"(т. 3, а.с. 171-172), позивач ОСОБА_2 також у відповідності до вимог п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося з відміткою Укрпошти від 25.09.2026 про відсутність адресата за повідомленою ним суду адресою (т. 3, а.с. 175-176); так само як і третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолетта Султаналієвна (а.с. 167-168); відповідач ТОВ «ФК «Укртехфінанс» і третя особа Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради повідомлені як учасники Електронного суду, про що свідчить довідка про доставку електронного документу 14.08.2026 6:34:35 (т. 3, а.с. 165зв.). Також від відповідача ОСОБА_4 повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою Укрпошти від 25.09.2026 про відсутність адреса за повідомленою суду адресою (т. 3, а.с. 173-174).

Розглядаючи заяву про відкладення розгляду справи від позивача ОСОБА_2 від 06.10.2026, в якій повідомив, що він та ОСОБА_1 є представниками малолітнього позивача ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 розірвано договірні відносини з адвокатом Орез В.П., а тому останній не є представником законного представника позивача, у зв`язку із чим виникла необхідність залучення іншого адвоката, адже малолітній позивач залишився без професійного представництва, тому необхідний розумний строк для вибору адвоката та укладення договору про правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Справа перебуває в провадженні Одеського апеляційного суду з 14.08.2025, апеляційне провадження відкрито 04.11.2025, передбачений частиною першою статті 371 ЦПК України строк розгляду справи апеляційної скарги сплинув у січні 2026 року, у той час коли правом на справедливий судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, складовою якого є розумність строків розгляду справи, наділені всі учасники справи, у тому разі і відповідачі.

Участь законних представників малолітнього ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції не визнавалася судом обов`язковою, свої міркування щодо позовних вимог та законності рішення суду першої інстанції представником малолітнього позивача ОСОБА_1 висловлено у заявах по суті справи - в позові та в апеляційній скарзі.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Заявник не навів у своїй заяві обставин, які б перешкоджали розглянути справу за його відсутності, а також не мотивував необхідність його безпосередньої явки до суду, як і не надав доказів у підтвердження викладених ним у заяві про відкладення розгляду справи обставин.

Крім того, представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який звертається із відповідною заявою про відкладення, належним чином повідомлені в особі свого повноважного представника ОСОБА_7 14.08.2026, особисто вважаються повідомленими 25.09.2026, натомістьХудяков С.Ф. лише 06 жовтня 2026 року – в день апеляційного розгляду справи, після оголошеної судом перерви та надання особистих пояснень ОСОБА_2 в суді 21.04.2026, просить відкласти судове засідання, що вочевидь не відповідає засадам добросовісності здійснення учасниками цивільного процесу своїх процесуальних прав та обов`язків, а позивачі, як ініціатори судового провадження в суді апеляційної інстанції, мають демонструвати готовність на всіх етапах такого брати участь у судових процедурах.

Отже, у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 слід відмовити і наведене не є перешкодою для розгляду справи.

Так само не підлягає задоволенню та не є перешкодою для розгляду справи заява представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката Гайдай Я.Ф. про відкладення розгляду справи через її хворобу, адже вона 30.06.2026 зверталася до суду із завою, в якій повідомляла про те, що вона не представляє ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції (а.с. 161 т. 3), натомість, в заяві від 06.10.2026 про відкладення розгляду справи посилається на своє представництво інтересів відповідача згідно договору від 16.10.2021. Явка вказаного відповідача не визнавалася судом обов`язковою, причини неможливості розгляду справи за його відсутність суду не повідомлені.

Вказане відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_2 , батьками якого є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , про що свідчить актовий запис про народження № 553, складений 08 березня 1959 року ГорЗАГСом м. Одеси, на підставі якого 04 червня 1974 року видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 11 т. 1).

13.08.1997 ОСОБА_9 змінила прізвище на « ОСОБА_10 » (свідоцтво про зміну прізвища, імені, по батькові НОМЕР_2 ) (а.с. 12 т. 1).

Згідно заповіту, посвідченого державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори Савіною К.П. 01 липня 1997 року (реєстр. № 3-3410), ОСОБА_5 належну їй дачу, що знаходиться в АДРЕСА_2 в Дачно-будівельному кооперативі «Радянська конституція», заповідала ОСОБА_2 (а.с. 59зв. т. 1).

23.12.2003 ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В. за реєстр. № 11384, придбала квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 15 т. 1). Вказане також підтверджено Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» (а.с. 16 т. 1).

08.05.2008 ОСОБА_5 за нотаріально посвідченим іпотечним договором № PML-502/066/2008 (майнова порука), укладеним між нею (іпотекодавець) та ЗАТ «ОТП Банк» (іпотекодержатель) з метою забезпечення виконання зобов`язань боржника ОСОБА_6 за кредитним договором № ML-502/066/2008, укладеним 08.05.2008 між ОСОБА_6 та ЗАТ «ОТП Банк», передала в іпотеку належну їй на праві вланості квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 17-20 т. 1).

Ціна предмету іпотеки визначена в сумі 315 534 грн (п. 4.4 Іпотечного договору).

Іпотекодержатель має право самостійно обирати шляхи позасудового врегулювання (п. 6.4).

Право іпотекодержателя продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною не нижчою за вартість, визначеною внаслідок незалежної оцінки, яка може бути зменшена лише у разі неможливості продати предмет іпотеки за попередньою ціною (п. 6.4.1).

Право іпотекодержателя отримати право власності на предмет іпотеки в день наступний за останнім днем погашення боргових зобов`язань, попередньо надіславши іпотекодавцю іпотечне повідомлення (цінним листом або зі зворотнім повідомленням) за адресою, вказаною в договорі, із зазначенням загальної суми боргових зобов`язань та граничного строку погашення цих зобов`язань. При цьому іпотекодержатель зобов`язаний протягом одного року реалізувати предмет іпотеки, а суму, отриману від реалізації направити на погашення боргових зобов`язань (п. 6.4.2).

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 29 листопада 2016 року складено актовий запис № 11037, на підставі якого вказаним органом РАЦС 29 листопада 2016 року видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 10 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла, про що свідчить актовий запис про смерть, складений 22 січня 2020 року за № 831 Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 ) (а.с. 13 т. 1).

Станом на час смерті ОСОБА_5 за адресою своєї реєстрації: АДРЕСА_3 , була зареєстрована одна (а.с. 58 т. 1).

17.07.2020 ОСОБА_2 звернувся в Приморську державну нотаріальну контору у м. Одесі із заявою про відмову від спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_5 на користь онука померлої – ОСОБА_3 , в якій зазначив про те, що на його ім`я спадкодкодавцем складено заповіт (спадкова справа № 245л/2020) (а.с. 47 т. 1).

20.11.2020 до Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі з Вимогою кредитора до спадкоємців (спадкова справа № 245л/2020) звернулось ТОВ «ОТП Факторинг Україна», в якій зазначило, що 26.11.2010 за Договором купівлі-продажу кредитного портфеля та Договором відступлення прав вимоги, від ПАТ «ОТП Банк» (правонаступник ЗАТ «ОТП Банк») до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», перейшло право вимоги до боржника та іпотекодавця за кредитним договором № ML-502/066/2008 та іпотечним договором № РML-502/066/2008. 20.08.2013 у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договорами, приватним нотаріусом Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис № 6166, яким встановлено звернути стягнення на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 , в рахунок погашення боргу перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.11.2011 у справі № 2/1522/9288/11 стягнуто заборгованість за кредитним договором № ML-502/066/2008 у розмірі 578 550,03 грн. У зв`язку з тим, що майновий поручитель ОСОБА_5 померла, заявник просить прийняти вимогу до спадкоємців ОСОБА_5 на суму боргу 578 550,03 грн.

Вказане вбачається зі спадкової справи № 245л/2020, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 (а.с. 60 т. 1).

03.06.2021 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (первісний іпотекодержатель) за Договором відступлення прав вимоги за Іпотечним договором (майнова порука) № PML-502/066/2008 від 08.05.2008, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.Н., реєстр. № 672, відступив ТОВ «ФК «Укртехфінанс» (новий іпотекодержатель), у зв`язку з укладенням між сторонами Договору факторингу № б/н від 03.06.2021, за яким передається право вимоги за Кредитним договором № МL-502/066/2008 від 08.05.2008, виконання зобов`язань за якими забезпечені іпотекою, згідно з Іпотечним договором (майнова порука) № РМL-502/066/2008, всю сукупність прав, належних первісному іпотекодержателю за Договором забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, право звернення стягнення на предмет обтяження іпотекою та отримання задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки (а.с. 22 т. 1).

Пунктом 2.2 Договору відступлення передбачено обов`язок первісного іпотекодержателя протягом п`яти днів з дня набуття чинності цим Договором надіслати Іпотекодавцю рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_3 , повідомлення про відступлення прав за Договором забезпечення на користь нового іпотекодержателя.

Крім того, заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.11.2011 (справа № 2-1522/9288/11) стягнуто з ОСОБА_6 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № МL-502/066/2008 від 08.05.2008 у розмірі 578550,03 грн; стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 як поручителя на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № CL-502/084/2008 від 03.10.2008 у розмірі 217 637,83 грн (а.с. 80-82 т. 1).

На виконання вказаного рішення судом видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_6 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № МL-502/066/2008 від 08.05.2008 у розмірі 578550,03 грн (а.с. 89 т. 1).

20.08.2013 Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. видано виконавчий напис, реєстр. № 6166, про звернення стягнення на нерухоме майно – квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_5 , яка є майновим поручителем гр. ОСОБА_6 за її кредитним зобов`язаннями за кредитним договором № МL-502/066/2008 від 08.05.2008, укладеним між нею та ЗАТ «ОТП Банк» (а.с. 129 т. 1).

09.06.2021 приватним виконавцем Колечком Д.М. на підставі заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у ВП № 62287449, якою повернуто стягувачеві виконавчий напис № 6166 від 20.08.2013 (а.с. 121 т. 1).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09.06.2022 у справі № 522/22509/20 визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 6166 від 20.08.2013 (а.ч. 173-177 т. 1).

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6501229005171 (Одеса-12), 08.06.2021 ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_4 отримав від ТОВ «ФК «Укртехфінанс» вимогу про усунення порушень, направлену 04.06.2021 (а.с. 45 т. 2).

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6500143350961 (Одеса-12), 07.07.2021 ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_4 отримав від ТОВ «ФК «Укртехфінанс» повідомлення про продаж квартири, направлене 03.07.2021 (а.с. 45 т. 2).

09.08.2021 ТОВ «ФК «Укртехфінанс» (продавець) на підставі ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та на підставі іпотечного договору, серія та номер: 08.05.2008, посвідченого Чепельовою Т.В., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, уклало з ОСОБА_4 (покупець) договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С. 09.08.2021, реєстр № 11111, за яким ОСОБА_4 купив квартиру АДРЕСА_1 за 149 998 грн (а.с. 109 т. 1).

Посвідчення вказаного договору відбулося на підставі зробленої ТОВ «Архекспертус» 17.06.2021 оцінки (п. 1, 3, 4 Договору купівлі-продажу). Відчуження квартири вчинено згідно з ст. 38 Закону України «Про іпотеку» (п. 2 Договору купівлі-продажу) (а.с. 109 т. 1).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 269702507 09.08.2021 18:38:01 право власності в цілому зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, підстава – договір купівлі-продажу, серія та номер: 11111, виданий 09.08.2021, видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова В.С. (а.с. 24 т. 1).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини як спадкоємець за заповітом, яким не охоплювалась спадщина у вигляді спірної квартири АДРЕСА_1 , то право на спадкування цієї квартири, у разі наявності на неї прав у ОСОБА_5 на день її смерті, мають спадкоємці за законом після її смерті, які визначені у статтях 1261-1265 ЦК України, а не за заповітом.

Беручи до уваги наведене, а також положення ст. 1261 ЦК України, правом на спадкування після смерті ОСОБА_5 квартири, у разі наявності у спадкодавця прав на цю квартиру на дату смерті, володів би лише ОСОБА_2 , як син померлої, та інші особи, зазначені в ст. 1261 ЦК України, у разі їх наявності, а неповнолітній ОСОБА_3 є онуком померлої і не є спадкоємцем першої черги за законом.

Виходячи із черговості спадкування за законом (ст. 1258 ЦК України), відсутності доказів того, що син померлої ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини як спадкоємець за законом, а також, що інші спадкоємці за законом попередніх черг відсутні, суд вважав відсутніми підстави того, що неповнолітній позивач ОСОБА_3 успадкував би спірну квартиру у разі наявності у спадкодавця ОСОБА_5 прав на цю квартиру на дату її смерті, у зв`язку з відмовою від прийняття спадщини за заповітом його батьком ОСОБА_2 .

Оскільки особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а по справі встановлено, що законні представники неповнолітнього позивача не довели наявності у нього порушеного права (інтересу) укладенням відповідачами оскаржуваного договору купівлі-продажу квартири, що була предметом іпотеки, оскільки його право на спадкування цієї квартири після смерті ОСОБА_5 , за умови належності останній цієї квартири на дату її смерті, не доведено, позов задоволенню не підлягає.

Переглядаючи вказані висновки суду за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли між позивачами як законними представниками малолітнього ОСОБА_3 та ТОВ «ФК «Укртехфінанс» як іпотекодержателем з приводу укладеного останнім від свого імені в поряду ст. 38 Закону України «Про іпотеку», чим позивачі вважають порушним права малолітнього ОСОБА_3 як спадкоємця за законом іпотекодателя ОСОБА_5 через допущені численні порушення процедури та без відповідних підстав під час укладення оспорюваного правочину. Способом захисту прав малолітнього ОСОБА_3 позивачі вважають визнання за ним права власності в порядку спадкування на іпотечну квартиру.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 5812/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові і не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору (постанова КГС ВС від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20).

Відповідаючи на довід апеляційної скарги про помилковість висновку суду щодо відсутності порушеного права позивача, колегія суддів погоджує таке.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При вирішенні спору про визнання правочинів недійсними суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог має зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні норми статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено наявність підстав недійсності правочину й порушення прав.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу, згідно зі статтею 1261 ЦК України право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК Українеи спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною другою статті 1269 ЦК України заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України).

Верховний Суд зазначає, що суб`єктивне цивільне право на прийняття спадщини існує в межах строків, установлених статтею 1270 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Верховний Суд зазначає, що право на відмову від прийняття спадщини існує у спадкоємця лише в межах строку, встановленого для прийняття спадщини, після закінчення якого відмова не допускається і поновлення цього строку законом не передбачено.

Відповідно до статті 1274 ЦК України спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.

Згідно з частиною першою статті 1275 ЦК України, якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

У справі № 132/3826/18 Верховним Судом в постанові від 26.10.2020 зроблено висновок про те, що посилання у ч. 2 ст. 1223 ЦК України на те, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування у разі неприйняття спадщини або відмови від прийняття спадщини спадкоємцями за заповітом необхідно розуміти як таке, що належить цим особам у разі неприйняття спадщини або відмови від її прийняття усіма спадкоємцями за заповітом і за умови, що заповіт складено на усе майно. Отже, за відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття усіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги.

Оскільки з матеріалів спадкової справи № 245л/2020, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , яка є іпотекодавцем за іпотечним договором № PML-502/066/2008 від 08.05.2008 , за яким звернуто стягнення на спірну квартиру, вбачається, що за змістом заяви ОСОБА_2 , поданої в межах строку для прийняття спадщини – 17 липня 2020 року, його відмова від спадщини без зазначення відмови за законом або за заповітом, то слід вважати таку відмову зробленою ним як спадкоємцем і за законом, і за заповітом.

Само по собі посилання в такій заяві на наявність заповіту померлої матері не свідчить про його відмову лише від спадщини за заповітом.

Матеріали справи не містять доказів наявності інших спадкоємців за законом або за заповітом померлої спадкодавиці, яка станом на час смерті згідно Довідки № Д1-141325-ю/л від 22.07.2020 Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради за місцем своєї реєстраці була зареєстрована одна (а.с. 57зв. т. 1).

У спадковій справі наявна лише вимога кредитора від імені ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» від 20.11.2020 № 1111 до спадкоємців померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , зі змісту якої вбачається наявність встановленого рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі № 2/1522/9288/11 від 11.11.2011 та невиконаного зобов`язання ОСОБА_5 як майновим поручителем перед вказаним кредитором як правонаступником ПАТ «ОТП Банк» у сумі 578550,03 грн (а.с. 60 т. 1).

Відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особи, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частиною другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування (ч. 4 ст. 1273 ЦК України).

Доказів відмови батьків малолітнього ОСОБА_3 від прийняття останнім спадщини після смерті своєї баби матеріали справи не містять.

За наведених обставин саме малолітній ОСОБА_3 в силу вимог ст. 1258, ч. 1 ст. 1265, ч. 4 ст. 1268 ЦК України є спадкоємцем п`ятої черги за законом після смерті своєї баби – ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги за законом та за заповітом відмовився від прийняття спадщини в цілому.

Отже, оскаржуваним правочином відчуження іпотечного майна, належного спадкодавиці, порушено його права, свободи, оскільки згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина незалежно від часу прийняття спадщини належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Тому доводи апеляційної скарги в наведеній частині є слушними, а рішення суду – помилковим.

Щодо ефективності обраного позивачами способу захисту їх порушених прав, то колегія суддів бере до уваги, що за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер і таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18).

Відповідаючи на інші доводи апеляційної скарги, що стосуються допущених, на думку заявниці, порушень порядку звернення стягнення на іпотечне майно через неотримання ОСОБА_2 08.06.2021 вимоги ТОВ «ФК «Укртехфінанс» про усунення порушень, колегія суддів бере до уваги таке.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі – в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з приписами статті 33 вказаного Закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В силу приписів статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Відповідно до частини першої статті 38 вказаного Закону, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Отже, згідно з приписами статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку" законодавець визначив три способи захисту на задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових - на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу, позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому, для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки, який визначений у Договорі іпотеки, за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Щодо порядку повідомлення іпотекодавця про намір іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, то за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя зазначеної статті).

Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку.

Отже, належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця про вимогу стосовно усунення порушення слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.

У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

Разом із тим, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 755/7423/17 зазначив: «Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України). При цьому необхідно враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

У справі, яка переглядається, матеріалами справи підтверджено, що іпотекодержателю належить право обрання порядку звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 6.3.); позасудове врегулювання визначено як право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України, та погодили визначення ціни продажу Предмета іпотеки у випадку його продажу іпотекодержателем (п. 6.4.1), що слід вважати іпотечним застереженням, яке не вимагає укладення окремого договору.

При виникненні Іпотечного випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю іпотечне повідомлення (цінним листом або листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в цьому договорі) із зазначенням загальної суми боргових зобов`язань та граничного строку погашення Боргових зобов`язань. У випадку непогашення боржником боргових зобов`язань у строк, передбачений у Іпотечному повідомленні, право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашенн Боргових зобов`язань, вказаному в іпотечному повідомленні (п. 6.4.2.).

На підтвердження виконання свого обов`язкову надсилання законному представнику малолітнього ОСОБА_3 – ОСОБА_2 іпотечного повідомлення позивачем надано суду рекомендоване повідомлення про вручення поштових відправлень № 6501229005171 (Одеса-12) від 04.06.2021, вкладенням якого зазначено вимога про усунення порушень, та № 6500143350961 від 03.07.2021, вкладенням якого зазначено Повідомлення про продаж спірної квартири. Вказане спрямовано за адресою: АДРЕСА_4 , яка є актуальною адресою позивача.

Вказані рекомендовані повідомлення слід вважати належними доказами виконання іпотекодержателем свого обов`язку, передбаченого ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до пункту 105 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила № 270, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис. Оператор поштового зв`язку також може визначати інший порядок вручення реєстрованих поштових відправлень.

Вказаною нормою передбачено, що одержувач у разі отримання рекомендованого поштового відправлення повинен власноруч зазначити прізвище та поставити свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. При цьому, зазначення прізвища одержувача та поставлення його підпису в бланку рекомендованого повідомлення вказана норма не вимагає.

Належним чином оформити отримання одержувачем рекомендованого поштового відправлення є обов`язком працівника поштового зв`язку, а тому неналежне виконання працівником поштового зв`язку своїх службових обов`язків не може спричиняти настання для іпотекодержателя будь-яких негативних наслідків, зокрема у вигляді визнання наданого ним доказу неналежним.

У відповідності до вимоги пункту 105 Правил № 270 щодо належного оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення одержувачем вказані рекомендовані поштові повідомлення про вручення поштових відправлень містять відомості про те, що працівник поштового зв`язку власноручним підписом підтвердив факт особистого вручення відправлення одержувачу (постанова Верховного Суду від 10 червня 2026 року у справі № 521/17473/23).

Оскільки сторони в Іпотечному договорі погодили лише надіслання іпотечного повідомлення та визначили строк виконання зобов`язання, який визначається іпотекодержателем, то слід вважати, що останній належно виконав свої обов`язки щодо повідомлення позивачів щодо наміру скористатися позасудовим порядком звернення стягнення на предмет іпотеки, то в цьому випадку для правильного вирішення справи не має значення висновок судової почеркознавчої експертизи № 24-4157 від 30.07.2024, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_2 у наданому на експертизу рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення з датою 08.06.21 виконаний не самим ОСОБА_2 , а іншою особою; вирішити питання, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_2 у наданому на експертизу рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення з датою 07.07.21, не є можливим (а.с. 206-228 т. 2).

Доказів того, що вказана в іпотечних повідомленнях адреса законного представника малолітнього іпотекодавця є неактуальною або що він тривалий час не користувався такою, суду не надано.

Крім того, у виниклих спірних правовідносинах слід виходити з притаманного цивільним правовідносинам принципу добросовісності.

Верховний Суд сформував об`єктивний стандарт доброї совісті. Так, у постанові КЦС ВС від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14 викладено висновок про те, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) – це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин. Обґрунтування цієї правової позиції співзвучне з Модельними правилами європейського приватного права (DCFR), над якими досить довго працювали в доктрині європейського цивільного права.

Загалом у практиці касаційного суду простежується багато проявів того, як застосовується добра совість. Цей принцип певним чином дозволяє стабілізувати оборот.

Наприклад, у постанові КЦС ВС від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14 йдеться про охорону інтересів добросовісного іпотекодержателя. Суд вказав, що банк як добросовісний іпотекодержатель, який поклався на дані реєстру прав на нерухомість про те, що іпотекодавець був одноосібним власником житлового будинку, уклав договір іпотеки. В такій ситуації відмова в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки суперечить захисту інтересів добросовісного іпотекодержателя.

По теперішній справі вбачається, що законний представник малолітнього іпотекодавця ОСОБА_3 – ОСОБА_2 , який відмовився від спадщини, що відкрилася після смерті його матері – первісного іпотекодавця ОСОБА_5 , на користь свого малолітнього сина, одночасно був учасником справи № 2-1522/9288/11, по якій заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.11.2011 стягнуто з ОСОБА_6 , майновим поручителем якої була ОСОБА_5 , на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № МL-502/066/2008 від 08.05.2008 у розмірі 578550,03 грн, а також стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 як поручителя на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № CL-502/084/2008 від 03.10.2008 у розмірі 217 637,83 грн.

Крім того, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2022 року (справа № 522/22509/20) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович, ОСОБА_6 , позов ОСОБА_3 , в інтересах якого діяла його мати ОСОБА_1 , був задоволений та визнано виконавчий напис, який було вчинено 20.08.2013 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 6166, яким нерухоме майно - кв. АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 та в порядку спадкування, підлягає стягненню в рахунок заборгованості за кредитним договором, таким, що не підлягає виконанню.

У зазначеній справі також брав участь як законний представник малолітнього ОСОБА_3 – його батько ОСОБА_2 на підставі ухвали Одеського апеляційного суду від 21.06.2023 року.

Саме вказане скасування виконавчого напису та невиконання як божником, так і майновим поручителем, а також поручителем ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, стало підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем в позасудовому порядку, що слід вважати вчинено ним із дотриманням передбаченого вимогами ст. 35 Закону України «Про іпотеку» порядку та не спростовано позивачами по справі.

Від дати останнього повідомлення законного представника іпотекодателя ОСОБА_2 – 07.07.2021 до дати укладення оспорюваного договору купівлі-продажу 09.08.2021 минуло більш ніж 30 днів, що ґрунтується на вимогах ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Встановлені у справі обставини свідчать, що іпотекодержатель дотримався норм законодавства при зверненні стягнення на предмет іпотеки та умов договору іпотеки. Іпотекодержатель повідомив іпотекодавця про наявність боргу і необхідність його погашення, про наслідки невиконання заявлених вимог, а саме – про продаж предмета іпотеки на підставі статті 38 Закону України «Про іпотеку», оскільки умови договору іпотеки містять іпотечне застереження, яким передбачено право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Щодо доводів заявниці про відсутність оцінки іпотечного майна на момент звернення на нього стягнення, то таке також не заслуговує на увагу, оскільки в оспорюваному договорі купівлі-продажу іпотечного майна від 29.08.2021 вказаного, що продаж вчинено за 149998 грн, експертно-грошова оцінка квартири згідно Звіту від 17.06.2021, зробленого ТОВ «Архекспертус», оцінювач ОСОБА_11 (а.с. 23 т. 1).

Будь-яких клопотань про витребування такої оцінки від позивачів не надходило, а суд з власної ініціативи не вирішує питання про витребування доказів.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про неврахування судом відсутності висновку Органу опіки та піклування щодо можливості звернення стягнення на предметі іпотеки, належний малолітній особі, оскільки судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) (висновок Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 754/15589/14-ц).

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Вказане неправильне застосування судом норм матеріального права є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги позивача та скасування судового рішення і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Наведене не є підставою для перерозподілу судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діють в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укртехфінанс», ОСОБА_4 , треті особи – орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолетта Султаналієвна про визнання недійсним правочину та визнання права власності відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 06 жовтня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький