Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №521/2551/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2629/26

Справа № 521/2551/25

Головуючий у першій інстанції Маркарова С.В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідач – Акціонерне товариство «ОДЕСАГАЗ»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2025 року, ухвалене Хаджибейським районним судом м. Одеси, у складі: судді Маркарової С.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» про зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, який згодом уточнила та в обґрунтування якого посилалася на те, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 , до якого 15.02.2025 відповідачем припинено газопостачання, на газопроводі виявлено пломбу з написом АТ «Одесагаз», доступ газу до будинку перекрито.

Під час відключення будинку від газопостачання позивачка вдома була відсутня, повідомлень про припинення газопостачання будинку не отримувала, на неодноразові усні звернення щодо причин відключення газу відповіді не отримувала.

Позивач стверджувала, що надавала показники обсягу спожитого газу у чат-бот АТ «ОДЕСАГАЗ», які безпідставно не враховані при розрахунку обсягу послуги, тому спірні дії відповідача суперечать вимогам закону.

Тому позивач із посиланням на застосування до спірних правовідносин вимог ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», главу 7 розділу шостого КГС, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги просила суд :

1. визнати дії відповідача по відключенню її будинку від газопостачання неправомірними,

2. зобов`язати відповідача прийняти передані фактичні показники лічильника та приймати їх у майбутньому.

3. відшкодувати витрати на відновлення газопостачання в розмірі 3 476 грн 97 коп.

4. зобов`язати відповідача відшкодувати вартість невідпущеного природного газу планового місячного об`єму на суму 3 320 грн 23 коп.

Окрім того, позивач вважала, що діями відповідача їй заподіяна моральна шкода, яка полягає у додаткових зусиллях по обігріву будинку альтернативними засобами, порушенні нормального ритму життя, переохолодженні, компенсацію моральної шкоди позивач оцінила в 150 000 грн, яку із посиланням на вимоги ст. 23 , 611 ЦК України просила стягнути з відповідача на свою користь.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву стверджував, що АТ «Одесагаз» надає послугу з розподілу природного газу. Позивач як власник будинку АДРЕСА_1 тривалий час з січня 2020 по березень 2025 свідомо послугу не сплачувала, для перевірки приладу обліку працівників товариства неодноразово не допускала. Станом на січень 2025 року заборгованість відповідача склала 9 599 грн 02 коп. Рекомендованим листом за адресою спірного будинку відповідачу було направлено повідомлення про припинення газопостачання з 11.02.2025 в разі несплати заборгованості до вказаного часу.

Оскільки оплата від позивача у визначений відповідачем строк не надійшла, в зв`язку із цим у спірному будинку припинено газопостачання. Після оплати всієї заборгованості за заявою позивача газопостачання споживачу відновлено.

Листами позивач неодноразово повідомлялась про порядок оплати за спірну послугу, формування тарифу.

В порушення вимог закону позивач до моменту відключення жодних дій на оплату фактично наданої їй послуги за розподіл природного газу за п`ять років не здійснила.

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2025 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення Хаджибейського районного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 521/2551/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Доводами апеляційної скарги є те, що при винесенні рішення судом І інстанції обставини справи не з`ясовані повно, об`єктивно та всебічно, а поверхнево без вивчення конкретних фактів та документальних доказів.

Судом не звернено увагу на те, що на сайті відповідача відсутній договір розподілу газу, який мав би передбачати порядок передачі показань лічильника, а є лише посилання на Типовий договір із розподілу.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідач не надав доказів виставлення таких рахунків чи виконання вимог із звіряння, викладених у листах НКРЕКП. Крім того, позивач не оскаржував факт того, що він не повинен сплатити заборгованість, він не знав та не міг знати про суму заборгованості та правильність її нарахування, у зв`язку із чим протягом майже 3-х років звертався із запитами до НКРЕКП, але до самого відключення від газопостачання відповіді щодо суми наявної заборгованості та звіряння показань не отримував. Посилання суду першої інстанції на те, що Офіційний сайт АТ «ОДЕСАГАЗ» містить вичерпну інформацію про послуги, які надаються товариством, порядок реєстрації споживача в особистому кабінеті, порядок передання показників лічильника за спожитий газ, оплату послуги, розрахункові рахунки, тощо, не зобов`язує споживача реєструвати та використовувати особистий кабінет на цьому сайті, а лише надає йому на це право.

Суд першої інстанції у своєму рішенні посилається на те, що «рекомендованим листом за адресою спірного будинку відповідачу було направлено повідомлення про припинення газопостачання з 11.02.2025 в разі несплати заборгованості до вказаного часу». Крім того, «листами відповідач неодноразово повідомлялась про порядок оплати за спірну послугу, формування тарифу», що не відповідає дійсності. Судом не досконало досліджено матеріали справи, а саме: відповідачем надано лише 1 квитанцію про відправку рекомендованого листа позивачу, але що саме відправлено – не відомо. Крім того, суд не звернув уваги на те, що позивач у своєму позові посилається саме на те, що таке повідомлення не отримував.

Посилання суду на те, що обов`язок зі сплати за розподіл газу у позивача виникає із наступних документів: «акту звіряння фактично використаних об`єктом споживача об`ємів природного газу АТ «Одесагаз» за період з січня 2020 по жовтень 2023, довідки АТ «Одесагаз» про стан розрахунків за спірною адресою за період з січня 2020 по липень 2025, повідомлення про припинення розподілу газу за 14.11.2020, інвентаризаційної відомісті АТ «Одесагаз» про проведення технічного обслуговування за лютий 2022, акти контрольного огляду від 11.09.2021, 15.03.2021, попередження про необхідність підписання заяви-приєднання, повідомлення про необхідність доступу працівників АТ «Одесагаз» до спірного будинку для повірки приладу обліку, акту АТ «Одесагаз» контрольного огляду від 25.01.2025» є хибним та не відповідають дійсності, всі ці документи складені відповідачем самостійно та не отримані позивачем, крім того вони лише фіксують суму заборгованості за розподіл газу, а не підставу для його оплати.

Відправлення листа відповідачем на адресу позивача не доводить факт того, що саме в цьому листі знаходиться, та його отримання, тому позивач не може вважатись як своєчасно повідомленим про припинення газопостачання. Тобто, направлення повідомлення відповідачем не підтверджується фіскальним чеком УКРПОШТА від 31.01.2025. та не відповідає главі VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494.

Судом проігноровано та не досліджено здійснений порядок самого відключення споживача від газопостачання. Суд посилається на те, що «факт припинення послуги підтверджується актом на відключення від 22.02.2025 № 212/25 із фотофіксацією», при цьому фотофіксація могла бути здійснена з 15 лютого (з моменту відключення) по 1 квітня (до моменту підключення) невідомо ким і це не доводить факт відключення саме 22 лютого, зате в матеріалах справи присутній протокол органів поліції від 15 лютого 2025 року, який саме свідчить про факт відключення від газопостачання, крім того наявні звернення від позивача до НКРЕКП за фактом відключення від 17 лютого (перший робочий день) та 19 лютого 2025 року.

Судом не досліджено, що саме відключення відбулось у вихідний день, без присутності та повідомлення споживача, за підписом лише слюсара. Судом не прийнято до уваги, що матеріали справи свідчать про те, що позивач з 15 лютого по 01 квітня вимушений був із своєю сім`єю залишатися без обігріву у зимовий час лише з тієї причини, що йому не було відомо до 18 березня 2025 року (лист НКРЕКП, в якому зазначена сума заборгованості та надано акт звіряння розрахунку) і вже 19 березня та додатково донараховані суми 21 березня сплачена вся сума заборгованості за розподіл газу. Судом не звернено уваги на те, що жоден телефонний номер, вказаний на сайті відповідача не працює та на доказ, який є в матеріалах справи про неотримання листів через офіційний e-mail відповідачем, а лише на припущеннях, що позивач мав знати про свою заборгованість не відомо з якого джерела.

Судом проігнорована (взагалі не розглядалась) частина вимог позивача, викладена у позовній заяві, а саме: про зобов`язання відповідача прийняти передані фактичні показання лічильника позивача та у майбутньому приймати їх відповідно до діючого законодавства, здійснити корегування у показаннях до ГК «НАФТОГАЗ», що на сьогодні призводить до збільшення неіснуючої заборгованості за газ у зв`язку із нарахуванням за середніми показами.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач АТ «Одесагаз» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін, зазначаючи, що суд першої інстанції дослідив усі надані сторонами докази, надав їм оцінку відповідно до ст. 89 ЦПК України та виклав мотиви прийняття або відхилення кожного доказу. Апеляційна скарга не містить жодної конкретної обставини, яка б не була предметом дослідження суду, а доводи апелянта зводяться до незгоди з оцінкою доказів, що не є підставою для скасування рішення згідно ст. 376 ЦПК України.

Листами від 15.07.2022 року № 6419/16.4.1/7-22, від 07.02.2024 року № 2297/16.5.2/9 24, від 18.03.2025 року № 4206/16.5.2/9/-25 та від 15.05.2025 № 7605/16.5.1/9-25 позивачеві були надані відповіді щодо порядку оплати за послуги постачання/ розподілу природного газу, визначення обсягу спожитого природного газу за розрахунковий період, повідомлення про укладання договору розподілу природного газу, повідомлення про припинення газопостачання(розподілу природного газу). Також листом на адресу споживача надсилався Акт звіряння фактично використаних об`ємів природного газу з 01.01.2022 по 28.05.2025. Крім того, споживач передавав показники через месенджер бот, та особистий кабінет (це підтверджується Актом на звіряння фактично використаних об`єктом споживача об`ємів природного газу), що спростовує твердження про те, що у споживача була відсутня можливість ознайомитися з інформацією по особовому рахунку, адже в особистому кабінеті споживача наявна повна інформація щодо заборгованості.

Станом на 11.02.2025 у добровільному порядку споживачем ОСОБА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_1 накопичена прострочена заборгованість за послуги з розподілу природного газу в сумі 9599,02 грн сплачена не була. 22.02.2025 працівники АТ «Одесагаз» не маючи доступу до лічильника та обладнання газу для проведення необхідної повірки лічильника на підставі Акту на відключення № 212/25 від.22.02.2025 року здійснили припинення газопостачання за вищевказаною адресою. Тобто,споживача було попереджено про припинення розподілу природного газу не пізніше ніж за 3 дні до дати фактичного відключення, як того вимагає Кодекс газорозподільних систем.

АТ «Одесагаз» не є постачальником природного газу, а виконує функції оператора газорозподільної системи. Позивача не було відключено від газопостачання з підстав несплати вартості спожитого природного газу. За таких обставин пункт 17 розділу ІІІ Правил постачання природного газу не регулює спірні правовідносини та не підлягає застосуванню у даній справі.

Станом на дату відключення споживач не погасив заборгованість за послуги з розподілу природного газу, у зв`язку з чим у АТ «Одесагаз» були наявні правові підстави для припинення/обмеження газопостачання (розподілу природного газу) на об`єкті споживача відповідно до підпункту 1 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу позивач зазначила, що посилання на відправлення позивачці Акту звіряння Відповідачем не відповідає дійсності, Позивач не отримував жодного листа, акту, повідомлення саме від Відповідача та матеріали справи спростовують ці аргументи. Крім того, маючи контактні дані Позивача, а саме номер телефону, який не змінювався більше 20 років, Відповідач жодного разу не телефонував Позивачу, у тому числі у момент відключення від газопостачання. Передача показників через чат-бот як раз ставили Позивача під сумнів щодо правильного нарахування за послуги розподілу за своєю адресою, так як Позивач є власником будинку «61а», а показання приймались за номером будинку «61» (в матеріалах справи). Крім того, Позивач не міг сприймати інформацію із чат-боту як офіційну.

Посилання Відповідача на поштову квитанцію від 31.01.2025 року як на достатній доказ відправлення повідомлення про припинення газопостачання не може бути прийнятим, так як не містить відомостей про зміст поштового відправлення, опис вкладення до цінного листа не надано, відсутній поштовий трекінг, за яким можна відслідкувати відправлення, повідомлення про вручення відсутнє. Квитанція має дуже поганий вигляд, оригінал суду не надавався, піддається сумніву його справжність, так само як і фіксація акту про відключення від 22.02.2025 року, який складений згодом та наданий НКРЕКП вже після надання акту на відключення від 17.02.2025 р. Крім того, повідомлення не містить відомостей про заплановану дату відключення. Несплата за послуги з газопостачання не є підставою для механічного від`єднання споживача від газопостачання. Вирішуючи спір, суд не врахував, не надав належної оцінки наявним доказам та не звернув уваги на те, що Відповідач в односторонньому порядку припинив газопостачання шляхом механічного припинення газопостачання у не передбачений законом спосіб, та дійшов передчасного висновку про відсутність порушеного права Позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судовому засіданні 12.05.2026 представник відповідача Карась М.М. апеляційну скаргу не визнав та підтримав доводи відзиву на апеляційну скаргу.

В судове засідання 06.10.2026 учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки позивач ОСОБА_1 та відповідач АТ "Одесагаз" є користувачами підсистеми «Електронний суд» та судові повістки-повідомлення на 06.10.2026 отримали в електронних кабінетах, що підтверджується довідками про доставку електронного документа від 12.08.2026 (а.с. 187-187зв.), не з`явилися.

Від позивача (скаржника) ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності (а.с. 182).

Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач як власник будинку АДРЕСА_1 є споживачем послуг з з розподілу природного газу за вказаною адресою.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу припинення позивачці 22.02.2025 розподілу природного газу з боку відповідача як надавача такої послуги, оскільки ОСОБА_1 вважає, що відсутні підстави для припинення надання їй послуги та відповідачем допущені порушення під час вчинення АТ «Одесагаз» вказаної дії.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із необгрунтованості позовних вимог, оскільки по справі наданими відповідачем належними та допустимим доказами встановлене свідоме нехтування ОСОБА_1 своїми обов`язками споживача послуги з розподілу природного газу, правильний при виниклих обставинах розрахунок вартості такої послуги відповідачем та правомірне припинення постачання спірної послуги, через що не встановлено порушеного права позивачки, яке підлягає судовому захисту.

Переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС), затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема, в якості сировини, а не для перепродажу.

Побутовий споживач відповідно до визначення вказаного у пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС - це споживач, що є фізичною особою та придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі, для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Дія Кодексу ГРМ поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі, побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.

Відповідно до вимог глави 3 розділу VI Кодексу ГРС споживачі, у тому числі, побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Згідно з пунктом 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС за однією поштовою адресою укладається один договір розподілу природного газу з побутовим споживачем.

Відповідно до пунктів 3, 4, 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Відповідно до пункту 7 глави 3 розділу VI Кодексу, п. 1.3 Типового договору розподілу природного газу фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до статі 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства, з договорів, правочинів, актів органів влади, рішень судів, а також із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Так, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути правовою підставою для звільнення споживача від оплати за спожиті послуги (постанова Верховного Суду від 25.03.2024, справа № 462/1232/23).

Факт споживання газу або перебування на балансі газорозподільної мережі є підставою для нарахування плати.

З огляду на наведене, не заслуговує на увагу як необґрунтований довід апеляційної скарги позивачки про те, що судом не звернено увагу відсутність на сайті відповідача договору розподілу газу, який мав би передбачати порядок передачі показань лічильника, а є лише посилання на Типовий договорі із розподілу, оскільки такий і є договором на приєднання до газових мереж, затверджений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), і офіційно розміщений на відповідному вебресурсі, містить всі суттєві умови.

Згідно постанови НКРЕКП від 07.10.2019 № 2080 з 1 січня 2020 року відбулось розділення плати за природний газ і кожний споживач зобов`язаний сплачувати окремо за постачання природного газу та за послуги розподілу окремими рахунками.

Цією ж постановою затверджені зміни до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2498.

Річна замовлена потужність по об`єкту газоспоживання визначається на газовий рік, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу за період з 01 жовтня 2020 року по 30 вересня 2021 року у відповідності до положень Кодексу ГРМ.

Відтак, плата за доставку газу для кожного споживача залежить від обсягів спожитих ним кубометрів у попередньому газовому році.

Це принцип так званої «річної замовленої потужності».

Тобто, для всіх побутових споживачів автоматично замовляється річна потужність з доставки газу, на рівні їхніх реальних потреб.

Офіційний сайт АТ «ОДЕСАГАЗ» містить вичерпну інформацію про послуги, які надаються товариством, порядок реєстрації споживача в особистому кабінеті, порядок передання показників лічильника за спожитий газ, оплату послуги, розрахункові рахунки, тощо.

Оплата за фактично спожитий газ здійснюється постачальнику газу, а не оператору газорозподільної мережі, якому сплачується за послугу з доставки газу.

За розділом V Типового договору розподілу природного газу визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.

Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності сторін (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), фактичний об`єм природного газу визначається з урахуванням втрат та витрат природного газу між точкою вимірювання і межею балансової належності сторін шляхом їх додавання/віднімання до/від об`єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ.

У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку споживача.

При здійсненні обліку спожитого природного газу побутовим споживачем за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться кубічні метри (м куб.) природного газу, визначені відповідно до фактичних показів лічильника природного газу або відповідно до норм споживання природного газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України.

Порядок визначення об`єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього Договору.

Після запровадження особистого кабінету на сайті Оператора ГРМ споживач має можливість скористатися ним для формування звітності (передачі показань лічильника газу) та рахунків за надані послуги, а також ознайомлення з визначеними об`ємами та обсягами розподіленого та спожитого природного газу за розрахунковий період.

Споживач, що є побутовим, який за умовами цього Договору розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти календарних днів (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ в один із таких способів:

1) через особистий кабінет на сайті Оператора ГРМ;

2) за телефоном 3) шляхом зазначення показань у сплаченому рахунку (квитанції абонентської книжки) Оператора ГРМ

4) на електронну адресу.

У разі неотримання до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по споживачу за розрахунковий період визначається оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання споживача та його середньорічного об`єму споживання природного газу за останні 12 календарних місяців.

Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть показання лічильника газу, формування об`єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань.

Оператор ГРМ має право здійснювати контрольні зняття показань лічильника природного газу споживача.

Оператор ГРМ зобов`язаний не рідше одного разу на шість місяців здійснювати контрольне зняття показань лічильника газу та формувати об`єм розподілу та споживання природного газу по споживачу за розрахунковий місяць, в якому було здійснено контрольне зняття показань лічильника газу, з урахуванням його фактичних показань.

Після визначення загального об`єму розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу, приведеного до стандартних умов, оператор ГРМ в установленому порядку здійснює переведення величини об`єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії, що має визначатись за трьома одиницями виміру: в - кВт·год, в - Гкал, в - МДж.

Оператор ГРМ зобов`язаний в установленому порядку передавати інформацію про загальний об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період оператору ГТС для можливості її використання суб`єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником споживача.

Оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими регулятором для оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.

Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ.

Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ.

Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.

У разі виникнення у споживача заборгованості споживач та оператор ГРМ можуть укласти графік погашення заборгованості.

В разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи несплати поточних платежів Оператор ГРМ має право припинити або обмежити розподіл (споживання) природного газу на об`єкт споживача до повного погашення заборгованості.

Оператор ГРМ має право, зокрема:

1) отримувати від Споживача оплату за цим Договором;

2) не здійснювати фактичний розподіл природного газу Споживачу або обмежити його чи припинити у порядку та на підставах, передбачених цим Договором;

3) безперешкодного та безкоштовного доступу на територію та земельну ділянку споживача, де розташована газорозподільна система, та/або газове обладнання споживача, та/або комерційний вузол обліку для виконання службових обов`язків, передбачених законодавством та цим Договором;

4) перевіряти роботу комерційного вузла обліку (лічильника газу), у тому числі встановленого на об`єкті Споживача, у порядку, визначеному Кодексом газорозподільних систем;

Споживач зобов`язаний:

1) здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені Типовим договором розподілу природного газу

2) своєчасно повідомляти оператора ГРМ про всі зміни щодо персоніфікованих даних в заяві-приєднанні та/або позаштатної роботи комерційного вузла обліку (лічильника газу);

3) не перешкоджати оператору ГРМ у здійсненні заходів щодо вдосконалення обліку природного газу для точності виміру обсягів розподілу та споживання природного газу

4) забезпечувати безперешкодний та безплатний доступ на власні об`єкти чи земельну ділянку представникам оператора ГРМ за їх службовими посвідченнями для виконання ними службових обов`язків щодо забезпечення гарантованого рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу, запобігання можливим витокам газу та недопущення аварійних ситуацій, зокрема для: перевірки, повірки та/або експертизи комерційного вузла обліку (лічильника газу), перевірки показань лічильників газу; виконання робіт з припинення та відновлення газопостачання тощо;

Довід апеляційної скарги про нез`ясування судом всіх обставин справи та щодо необізнаності позивачки із наявною заборгованістю не заслуговує на увагу, оскільки вказаному доводу як обґрунтуванню позовної заяви судом дана належна оцінка. Зокрема, зроблено висновок про те, що за місцем проживання позивачки наявний прилад обліку, особовий рахунок споживача спірної послуги 40028473, ЕІС код: 56ХМ25D645417641, і позивачка як власник спірного будинку, фактично користуючись послугою з розподілу природного газу, тривалий час - з січня 2020 по березень 2025 року - свідомо її не сплачувала.

Станом на січень 2025 року заборгованість відповідача склала 9 599,02 грн.

Заборгованість підтверджується довідками відповідача, квитанцією за особовим рахунком.

Рекомендованим листом за адресою спірного будинку відповідачу направлено повідомлення про припинення газопостачання з 11.02.2025 в разі несплати заборгованості до вказаного часу.

Направлення повідомлення відповідачем підтверджується фіскальним чеком УКРПОШТА від 31.01.2025, що наданий відповідачем.

Надіслання рекомендованим поштовим відправлення такого повідомлення споживачу відповідає главі VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494.

Оплата від позивача не надійшла, в зв`язку із чим у спірному будинку припинено газопостачання.

Факт припинення послуги підтверджується актом на відключення від 22.02.2025 № 212/25 із фотофіксацією.

Саме вказане є вирішальним для правильного вирішення справи.

Формальні недоліки спірного акту, свідоме невиконання позивачем вимог закону в частині оплати послуги за розподіл природного газу та право АТ «Одесагаз» на припинення спірної послуги не спростовують та не можуть бути підставою звільнення споживача від відповідальності.

25.03.2025 після сплати повної заборгованості за розподіл природного газу за тривалий період з січня 2020 по березень 2025 року позивач, фактично погодившись із її розміром, звернулась до відповідача із письмовою заявою про відновлення спірної послуги (заява № 183 від 25.05.2025).

01.04.2025 газопостачання за місцем проживання позивача за її заявою відновлено.

Факт відновлення підтверджується актом № 337/25.

Є спростовними доводи апеляційної скарги позивачки про її необізнаність про наявну заборгованість та належне виконання нею обов`язків споживача зі сплати отриманих послуги, оскільки листами від 15.07.2022 № 6419/16.4.1/7-22, від 07.02.2024 № 2297/16.5.5/9-24, від 18.03.2025 № 4206/16.5.2/9/-25 та від 15.05.2025 № 7605/16.5.1/9-25 (а.с. 125-135) позивачці було надано відповіді щодо порядку оплати за послуги постачання/розподілу природного газу, визначення обсягу спожитого природного газу за розрахунковий період, повідомлення про укладення договору розподілу природного газу, повідомлення про припинення газопостачання/розподілу.

Належно відповідачем підтверджено надсилання позивачці Акту звіряння фактичного використаних об`ємів природного газу з 01.01.2022 по 28.05.2025. (а.с. 87-88).

Тому судом вірно не взято до уваги доводи позивача про правомірну несплату нею протягом п`яти років послуги за розподіл природного газу через необізнаність про вартість послуги, оскільки відповідач на виконання закону надав на сайті інформацію про послуги, чинні тарифи, порядок їх формування; забезпечив належну організацію та функціювання особистих кабінетів споживачів.

Надані позивачем роздруківки з телефону про показники лічильника, які мали бути враховані при формуванні обсягу за розподіл газу на рік, є вибірковими, чіткого періоду, року їх надання не містять; не дають можливість суду встановити автора листування як ОСОБА_1 та не можуть вважатись належними доказами.

Окрім того, позивач заяву-приєднання, з якої також вона могла отримати спірну інформацію, не складала, фактично споживаючи газ; доступ працівникам АТ «Одесагаз» до приладу обліку неодноразово не надавала; графік погашення спірної заборгованості до моменту припинення послуги не узгоджувала.

Вищевикладене підтверджується, зокрема, актом звіряння фактично використаних об`єктом споживача об`ємів природного газу АТ «Одесагаз» за період з січня 2020 по жовтень 2023, довідкою АТ «Одесагаз» по стан розрахунків за спірною адресою за період з січня 2020 по липень 2025, повідомленням про припинення розподілу газу за 14.11.2020, інвентаризаційною відомістю АТ «Одесагаз» про проведення технічного обслуговування за лютий 2022, актами контрольного огляду від 11.09.2021, 15.03.2021, попередженням про необхідність підписання заяви-приєднання, повідомленням про необхідність доступу працівників АТ «Одесагаз» до спірного будинку для повірки приладу обліку, актом АТ «Одесагаз» контрольного огляду від 25.01.2025.

Неотримання квитанцій на оплату послуги за розподіл газу як через особистий кабінет на сайті відповідача, так і поштою позивачем в процесі розгляду справи жодними доказами не доведено.

Жодних активних дій для виконання свого обов`язку споживача по оплаті спірної послуги протягом п`яти років до моменту припинення послуги позивач не вжила, хоча такий порядок є відкритим, зрозумілим пересічному громадянинові.

Намагаючись стверджувати, що нею повністю оплачені спожиті послуги з розподілу природного газу, позивач це належними та допустимим доказами у розумінні вимог ст. 77, 78 ЦПК України не підтвердила, оскільки відповідачем підтверджено не допуск споживачем для контрольного огляду ЗВТ працівників АТ Одесагаз (Акт від 15.03.2021, від 11.09.2021 – а.с. 85, а також 25.01.2025 – а.с. 96).

Щодо порушення порядку припинення надання послуги, то доводи апеляційної скарги про недослідження судом порушення відповідачем порядку такого, то вказане також є спростованим матеріалами справи, оскільки споживача було належно та завчасно повідомлено про можливе припинення постачання не пізніше 3-х днів до дати фактичного відключення, як того вимагає КГС, вказана дія зафіксована на фото, надані відповідачем.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині незаконності та необґрунтованості рішення суду про відшкодувати витрат на відновлення газопостачання в розмірі 3476,97 грн, то оскільки припинення надання відповідної послуги є обгрунтованим та по справі не встановлено порушених прав позивачки, то і вимоги про стягнення витрат на підключення – як похідні – є необґрунтованими.

Стосовно необґрунтованості оскаржуваного рішення в частині майнової та моральної шкоди, то згідно із частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина третя статті 22 ЦК України).

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил вищевказаної статті, оскільки її першою частиною визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, не обґрунтовано та не надано жодного доказу наявності моральної шкоди, не підтверджено факту завдання моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру діями відповідача, не встановлено причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням та вини в її заподіянні, у зв`язку із чим наявні підстави для стягнення завданої шкоди.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про незабезпечення повного та всебічного розгляду справи судом та неврахування наявних у матеріалах справи доказів, оскільки вважає, що суд встановив обставини справи в достатньому обсязі для правильного її вирішення та ухвалення законного судового рішення по суті спору.

Як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

Отже, суд першої інстанції вірно визначився із характером правовідносин сторін, дав їм належну правову оцінку та застосував відповідні норми права, вірно витлумачивши їх у світлі виниклих спірних правовідносин сторін та ухвалив законне та обґрунтоване рішення, вірно оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, а помилкові доводи апеляційної скарги цих висновків не спростували.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 06 жовтня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький