Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №751/9544/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року місто Чернігів

Справа №751/9544/26

Номер провадження2-а/751/143/26

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н.В.

секретаря судового засідання Стрижак В.П.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Департамент патрульної поліції

відповідач – Управління патрульної поліції в Чернігівській області

представник позивача – Коган Роман Віталійович

представник відповідачів – Прищепа Юлія Олександрівна

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПП в Чернігівській області, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №481626 від 02.09.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та закриття провадження у справі (а.с.1-6).

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Підставою притягнення до відповідальності зазначено не пред`явлення документів, указаних в п.2.1 ПДР, а саме: посвідчення водія на право керування транспортним засобом, реєстраційних документів на транспортний засіб, чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.4 «а» ПДР. Вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки зупинка автомобіля здійснена без наявності законних підстав згідно п.7 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а отже всі подальші дії та рішення інспектора також протиправні. В його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки посилання відповідача на підставу зупинки на підставі п.7 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну Поліцію» є незаконними, так як відповідного рішення уповноваженого органу державної влади, на підставі якого було встановлено обмеження чи заборону руху на відповідній вулиці працівниками поліції не надано. Зазначає, що рішення коменданта, надане працівниками поліції після зупинки транспортного засобу, не може ототожнюватися з рішенням уповноваженого органу державної влади про обмеження чи заборону руху на відповідній вулиці, передбаченим п.7 ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Отже, працівником поліції не було надано позивачу належного підтвердження існування передбаченої законом обставини, яка слугувала підставою для зупинки його транспортного засобу. Крім того, посилання працівника поліції на здійснення зупинки транспортного засобу в межах «мобільного блокпосту» саме по собі не підтверджує наявності законної підстави для зупинки, оскільки таке поняття не визначене чинним законодавством України, а фактичні обставини події, зафіксовані на відеозаписі, не свідчать про те, що зупинка відбулася в межах блокпосту у розумінні Порядку №1455.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 15.09.2026 відкрив провадження у справі, призначив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Залучив до участі у справі як другого відповідача – Департамент патрульної поліції.

У встановлений судом строк від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.33-52), згідно якого у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі. Зазначає, що зупинка транспортного засобу була здійснена працівником поліції в умовах воєнного стану, на підставі п.7 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та положень Порядку №1456. Зазначені підстави є правовою підставою для зупинки транспортного засобу, яка не залежить від наявності чи відсутності встановленого блокпосту. Саме по собі керування транспортним засобом особою, яка не пред`явила поліцейському посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, вже містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП. У зв`язку з ігноруванням позивачем законної вимоги поліцейського про надання документів, передбачених п. 2.1 ПДР, позивач своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП та як наслідок, у результаті розгляду справи, відносно ОСОБА_1 було винесено оскаржувану постанову. Особливу увагу звертає на те, що під час перевірки документів у позивача на всій території України діяв особливий правовий режим воєнного стану. Крім того, відповідно до п. 10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою КМУ № 1456 від 29 грудня 2021 року, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі: проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду. Вказана постанова також не обмежує поліцейського в реалізації прав та повноважень визначених Законом України «Про Національну поліцію». Зауважують, що навіть у разі підтвердження факту порушення відповідачем окремих процедурних питань при здійсненні розгляду адміністративної справи, які не були дотримані відповідачем у повному обсязі під час прийняття оскаржуваного рішення, це не може потягнути за собою безумовне його скасування у випадку, якщо такі порушення не мали наслідки прийняття незаконних рішень. Отже, командир взводу №2 роти №1 БУПП в Чернігівській області ДПП Кураш В.Ю. під час розгляду справи та винесення постанови серії БАД №481626 від 02.09.2026 діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, а винесена постанова повністю відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Також представник відповідача звернув увагу на те, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки до позовної заяви не додано документів, що підтверджують сплату судового збору. Також не погоджується із заявленим розміром витрат на правничу допомогу – 15 000,00 грн, вказану суму вважає неспівмірною до даної справи, необгрунтованою та завищеною.

Представником позивача надано письмові пояснення (а.с.57-60), відповідно до яких звернув увагу на те, що за подання позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення сплата судового збору не передбачена. Щодо посилання представника відповідача на законну зупинку зазначив, що працівником поліції не було надано позвачу належного підтвердження існування передбаченої законом обставини, яка слугувала підставою для зупинки його транспортного засобу. З відеозапису не вбачається наявності у місці зупинки транспортного засобу позивача будь-якого облашованого блокпосту у розумінні Порядку №м 1455. Також, під час зупинки транспортного засобу працівники поліції на рішення Чернігівської ОВА не послалися та позивачу не надавали. У даному випадку передбачена п.7 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» підстава для зупинки транспортного засобу позивача належним чином підтверджена не була. Зокрема, працівниками поліції не було надано рішення Чернігівської обласної військової адміністрації про обмеження чи заборону руху на відповідній ділянці дороги, на яке відповідач посилається у відзиві. Таким чином, оскільки законність зупинки транспортного засобу позивача не була підтверджена, вимога поліцейського про предявлення посвідчення водія не могла розглядатися як законна вимога, обов`язкова до виконання відповідно до ч.2 ст.62 Закону України «Про Національну поліцію».

На підставі ст. 262 КАС України, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Командиром взводу №2 роти №1 БУПП в Чернігівській області ДПП Курашем В.Ю. 02.09.2026 складено постанову серії БАД №481626 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 425 грн (а.с.9, 55).

Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що ОСОБА_1 02.09.2026 о 12 год 36 хв ум. Чернігів по вул. Г.Полуботка, 82, керував транспортним засобом Tesla Model Y, номерний знак НОМЕР_1 та на вимогу поліцейського не пред`явив документи зазначені в п.2.1 ПДР України, а саме посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс обов`язкового страхуання цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.4 «а» ПДР України.

З дослідженого відеозапису, доданого до відзиву відповідачем, вбачається, що автомобіль працівників поліції стов та почав рухатися за автомобілем позивача, який в подальшому було зупинено. Підійшовши до автомобіля Tesla Model Y, номерний знак НОМЕР_1 працівником поліції повідомлено водієві, що підставою зупинки є п.7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Надалі на вимогу водія, поліцейський надав для ознайомлення додаток до наказу коменданта Чернігівської області від 09.04.2026 «Особовий склад, що залучається для несення служби на мобільних (рухомих) блокпостах на період з 01.098.2026 по 30.09.2026 (включно)». Водію ОСОБА_1 заявлено вимогу пред`явити документи, передбачні п. 2.1 ПДР України. Однак виконувати дану вимогу водій відмовився, аргументуючи це безпідставністю зупинки поліцейським транспортного засобу. Водій попросив надати рішення уповноваженого органу державної влади, на підставі якого було встановлено обмеження чи заборону руху на відповідній вулиці. На що працівниками поліції зазначено, що зупинка транспортного засобу була здійснена в межах «мобільного блокпосту».

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо) неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За умовами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний: на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка») або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правила дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (із змінами і доповненнями) (далі - ПДР) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.1 ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); ґ) чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».

Відповідно пункт 2.4 «а» ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП відповідальність керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавствомтягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі №536/583/17).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем у позовній заяві та письмових поясненнях, що водій ОСОБА_1 на неодноразову вимогу інспектора категорично відмовлявся пред`являти посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського.

Позивачу було неодноразово повідомлено причину зупинки відповідно до п.7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Отже, при спілкуванні на неодноразову вимогу поліцейського позивач не пред`явив документи, зазначені в п. 2.4 «а», 2.1 ПДР.

Доводи позивача про те, що за відсутності законної підстави для зупинки, вимога про пред`явлення документів є неправомірною, не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону «Про Національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, то особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

У постанові від 25.09.2019 у справі №127/19283/17 Верховний Суд наголосив, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначені нормами Закону України № 389-УІІІ від 12.05.2015 року «Про правовий режим воєнного стану».

Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмежень свободи пересування громадян, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455 (далі - Порядок №1455), визначає процедуру встановлення заходів особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан, що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Пунктом 10 Порядку визначено перелік підстав для зупинки транспортного засобу уповноваженою особою, серед яких порушення Правил ПДР та інші, аналогічні тим, які вказані у статті 35 Закону «Про Національну поліцію», а також інші підстави, що безпосередньо пов`язані з воєнним станом. Зокрема, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі необхідності обмеження чи заборони руху транспортних засобів.

З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що позивач був зупинений на вимогу поліцейського на підставі п.7 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію». Тобто зупинка транспортного засобу та вимога надати відповідні документи була законною та відповідала приписам Порядку.

Суд зауважує, що введення воєнного стану, повноважень поліції згідно статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» та положення Порядку № 1456, є правовою підставою для зупинки транспортного засобу, яка не залежить він наявності чи відсутності встановленого блокпосту.

З відеозапису з місця події, видно, що поліцейський дотримався передбаченої законодавством процедури розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повідомив про суть вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 268 КУпАП ознайомив позивача із правами, якими користується особа, стосовно якої проводиться розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності та жодним чином не перешкоджав позивачу у реалізації вказаних прав.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 126 КУпАП.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для скасування постанови серії БАД №481626 від 02.09.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення.

За вищевказаних обставин, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити повністю.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені витрати на правничу професійну допомогу в сумі 15 000,00 грн (а.с.15).

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, тому судові витрати, які понесені позивачем, не відшкодовуються і залишаються за ним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 14, 19, 72, 77, 90, 134. 139, 246, 250, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – відмовити повністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 30.09.2026.

Позивач – ОСОБА_1 (місце зареєстрованого проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач – Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Громадська, 66, м. Чернігів, 14000, ЄДРПОУ 40108646)

Відповідач – Департамент патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, ЄДРПОУ 40108646)

Суддя Н. В. Маслюк