Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №754/9066/26 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 754/9066/26

Номер провадження 2/585/2053/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючого судді – Євлах О.О., за участю: секретаря судового засідання – Безручко О.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Ромни цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження

позивач: Товариство з обмеженою відповідальності « Стар Файненс Груп»

до

відповідача: ОСОБА_1

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

негайно після закінчення судового розгляду ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

1. Товариство з обмеженою відповідальності « Стар Файненс Груп» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. Позов обґрунтував тим, що 05.01.2026 року, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Тайгер-фінанс» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 10455-01/2026 (далі - Кредитний договір або Договір) згідно з умовами якого відповідач отримав 15000 грн.

Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позивач умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну суму, але відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору.

Внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного ним Кредитного договору у відповідача виникла заборгованість в розмірі 37365,00 грн, яка складається з : 15000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 13365 грн сума заборгованості за відсотками, 1500 гр сума заборгованості за комісією, 7500 грн сума заборгованості за штрафними санкціями.

Дану суму заборгованості позивач і просить стягнути з відповідача на його користь

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 6000,00 грн.

3. Відповідач відзивів на позов не надав.

ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи.

4. Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, подав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

5. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про день і час розгляду справи повідомлений. Клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його обов`язкової участі суду не надав.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

6. Ухвалою суду від 05 серпня 2026 року (а. с. 50) було постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

7. Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносини.

8. 05.01.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 уклали Договір про надання кредиту № 10455-01/2026. Сума кредиту 15000 грн. Строк кредиту 120 днів. Відсотки за користування кредитом встановлюються в розмірі 0,98% в день в межах строку кредитування (п.1.4.1. Договору). Комісія за виплачу кредиту 1500,00 грн( п.1.3.Договору). Кредит надається у бюезготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування на картку № НОМЕР_1 .(а.с.15-22)

9.05.01.2026 року ОСОБА_1 підписав Заяву-анкету Клієнта на отримання фінансового кредиту. Номер телефону позичальника НОМЕР_2 . Номер картки отримувача НОМЕР_1 .(а.с.31-32)

10.05.01.2026 року ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту. Сума кредиту 15000 грн, строком на 120 днів.(а.с.35-37)

11 Згідно квитанції про зарахування №970190475 від 05.01.2026 року на картку № НОМЕР_1 05.01.2026 року зараховано 15000 гривень. (а.с.33)

12. Листом від 24.04.2026 року повідомлено ТОВ «Стар Файненс Груп» про успішне перерахування коштів на платіжну картку: 05.01.2026 року о 16:30:21 на суму 15000, маска картки НОМЕР_1 . П.І.Б клієнта ОСОБА_1 . (а.с.38)

13. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором 10455-01/2026 від 05.01.2026 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 37365,00 грн, яка складається з : 15000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 13365 грн сума заборгованості за відсотками, 1500 гр сума заборгованості за комісією, 7500 грн сума заборгованості за штрафними санкціями.(а.с.12-13)

14. ТОВ «Стар Файненс Груп» надіслало ОСОБА_1 повідомлення про повернення кредиту за договором №10455-01/2026. (а.с.30)

VІ. Норми права

15. Положеннями ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Частиною 1 статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд застосовує висновки викладені у: постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, щодо принципу змагальності; постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, щодо тлумачення стаття 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину; постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, щодо допустимості стандарту «балансу ймовірностей» у цивільних справах; постанові Верховного Суду від 06 квітня 2026 року у справі №368/1257/21, щодо права позичальника оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором; постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, щодо умов, за яких положення кредитного договору про нарахування та стягнення комісії визнаються нікчемними; постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (провадження № 12-141гс19), щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

V. Оцінка Суду.

16 Суд оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо стягнення тіла кредиту

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що між 05.01.2026 року ОСОБА_1 та ТОВ «Стар Файненс Груп» було укладено кредитний договір № 10455-01/2026.

ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов`язання за укладеним договором виконало та надало ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 15000 гривень, шляхом перерахування коштів на картку, зазначену Позичальником.

У суду не має сумніву, що саме ОСОБА_1 отримав у позику грошові кошти від позивача. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти не повернув.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами

05.01.2026 року ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 15000 гривень. Позивач просить стягнути з відповідача 13365 грн. не сплачених відсотків за користування кредитними коштами. За умовами кредитного Договору (п. п.1.4.1) Позичальник має сплачувати відсотки за весь час користування кредитом в розмірі 0,98% в день в межах строку кредитування

Виходячи з встановлених обставин, заборгованість відповідача за відсотками, заявлена позивачем до стягнення відповідає умовам кредитного Договору і не перевищує суму загальних витрат за кредитом, обумовлену сторонами в кредитному Договорі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу

За умовами кредитного договору, штраф в розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості. (п.5.3.Договору а.с.19) у розмірі 7500,00 грн.,

Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав законної сили 24 грудня 2023 року, виключено пункт 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення позичальників на період воєнного стану в Україні від сплати неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит. На підставі внесених змін, за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Разом із тим, пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Станом на час виникнення спірних правовідносин ще не набув чинності Закон про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо приведення у відповідність до Закону України "Про споживче кредитування".

Таким чином, на день нарахування неустойки чинним був пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику).

У постанові від 22.06.2021р. у справі № 334/3161/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням кодексу не може бути усунено шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним раніше. Кодекс є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні одно предметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом. Суб`єкт законодавчої ініціативи зобов`язаний разом із законопроєктом про інакше регулювання цивільних відносин подати проєкт про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип lex posterior derogat priori, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акту, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що договір позики відповідачем укладено 05.01.2026 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, неустойка за прострочення виконання зобов`язання нарахована позивачем під час дії воєнного стану, який триває дотепер, станом на час виникнення спірних правовідносин чинним був пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором, і ця норма ЦК України є пріоритетною та превалює над нормою Закону України "Про споживче кредитування", суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7500 грн. та відсутність підстав для їх задоволення.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача комісії

Позовні вимоги щодо стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 1500,00 грн. суд вважає необґрунтованими.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

З положення ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо включаються до реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки.

Окреме стягнення комісії за надання кредиту, обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення є порушенням закону, в зв`язку з чим умова Договору яка передбачає таке стягнення є нікчемною на підставі ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином заявлена позивачем до стягнення сума комісії у розмірі 1500,00 грн. не підлягає стягненню, оскільки за такі дії,-надання кредиту, які банк вчиняє на власну користь, банк отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами.

З огляду на вищевикладене, виходячи з доведеності позовних вимог, суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості за Договором № 10455-01/2026 від 05.01.2026 року укладеного між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню, в частині стягнення заборгованості в сумі 28365,00 грн, яка складається з: 15000 грн. заборгованість за сумою кредиту, 13365,00 грн. заборгованість за сумою відсотків.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

15. За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовна заява ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Тайгер Фінанс» подана через систему "Електронний суд", тому при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції №295 від 01.05.2026 року (а. с.8) позивачем сплачений судовий збір відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору в сумі 2662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги позивача були задоволенні частково , то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2021,02 гривень. (2662,40*75,91/ 100%)

16. Щодо витрат на правничу допомогу адвокатів, суд зазначає наступне.

Суд розподіляє судові витрати на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволених позовних вимог. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги позивач надав: Детальний опис робіт, виконаних для надання правничої допомоги з вартістю наданих послуг 6000,00 грн. (а.с.14), Договір №44022416 від 02.01.2026 року про надання правової допомоги ( а.с.23-25), Додаткова угода №10455-01/2026 від 24.04.2026 року. (а.с.26)

Враховуючи складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, розгляд справи в порядку спрощеного провадження, часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. є неспівмірним з обсягом роботи проробленій адвокатом, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3000,00 гривень у відшкодування витрат на правову допомогу.

З цих підстав,

керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В :

1. Позов Товариство з обмеженою відповідальності « Фінансова компанія «Венера фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (код ЄДРПОУ 44022416, адреса для листування: вул.Фізкультури,30В, м.Київ, 01350, Україна, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «Ощадбанк») заборгованість за Кредитним договором № 10455-01/2026 від 05.01.2026 у розмірі 28365 (двадцять вісім тисяч триста шістдесят п`ять) гривень 00 копійок.

3. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (код ЄДРПОУ 44022416, адреса для листування: вул.Фізкультури,30В, м.Київ, 01350, Україна, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «Ощадбанк») – 2021 ( дві тисячі двадцять одну) гривню 00 копійок сплаченого судового збору та 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на оплату правничої допомоги.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Сумського апеляційного суду через єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (код ЄДРПОУ 44022416, адреса для листування: вул.Фізкультури,30В, м.Київ, 01350, Україна, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «Ощадбанк».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Оксана ЄВЛАХ