Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №576/2064/26 — Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/2064/26

Провадження № 2/576/1060/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Сапона О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення збитків за несвоєчасне виконання рішення суду, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з нього 3 % річних у сумі 1668,81 доларів США збитків за несвоєчасне виконання рішення суду, 2662,40 грн. витрат по сплаті судового збору та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Свій позов мотивує тим, що рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 26 червня 2012 року у цивільній справі № 1804/1781/2012 було задоволено позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до відповідача та стягнуто з нього заборгованість за кредитним договором № 014/9810/73/84568 від 17 червня 2008 року у розмірі 18 701,96 доларів США, а також судові витрати.

Після набрання указаним судовим рішенням законної сили Глухівським міськрайонним судом Сумської області стягувачу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» видано виконавчий лист № 1804/1781/2012.

11.10.2016 за зверненням до Глухівського МР ВДВС ГТУЮ у Сумській області було відкрито виконавче провадження № 52613614 за виконавчими листами виданими за рішенням суду від 26.06.2012 року № 1804/1781/2012. На даний момент за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) стан виконавчого провадження № 52613614 позначено як «Завершено».

Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 березня 2017 року було замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання Протоколу № 1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.

З моменту набрання рішенням суду законної сили заборгованість не була погашена ні в примусовому, ні в добровільному порядку, а тому рішення суду станом на теперішній час залишається невиконаним у розумінні чинного законодавства України.

Рішення суду не виконувалось відповідачем у період з 25.02.2019 року до 23.02.2022 року, тобто, таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Ухвалою суду від 27 серпня 2026 року відкрито спрощене провадження у даній справі. Цього ж дня ухвала про відкриття провадження у справі була направлена учасникам справи. Крім того, позивачем на адресу відповідача була направлена копія позовної заяви разом з доданими до неї документами. Також відповідачу судом був визначений п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 04 вересня 2026 року отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі. А 14.09.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, суть якого зводиться до того, що позивач не довів належними та допустимими доказами розмір основної заборгованості, який був покладений в основу розрахунку 3 % річних, правову підставу визначення саме 25 лютого 2019 року початком періоду прострочення, безперервність прострочення протягом усього заявленого періоду, а також фактичну і юридичну можливість примусового виконання основного судового рішення у період, за який позивач здійснив нарахування. За таких обставин просить суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, безпосередньо дослідивши письмові докази по справі, дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 26 червня 2012 року у цивільній справі № 1804/1781/2012 було задоволено позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до відповідача та стягнуто з нього заборгованість за кредитним договором № 014/9810/73/84568 від 17 червня 2008 року у розмірі 18 701,96 доларів США, а також судові витрати.

Після набрання указаним судовим рішенням законної сили Глухівським міськрайонним судом Сумської області стягувачу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» видано виконавчий лист № 1804/1781/2012.

11.10.2016 за зверненням до Глухівського МР ВДВС ГТУЮ у Сумській області було відкрито виконавче провадження № 52613614 за виконавчими листами виданими за рішенням суду від 26.06.2012 року № 1804/1781/2012. На даний момент за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) стан виконавчого провадження № 52613614 позначено як «Завершено».

Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 березня 2017 року було замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання Протоколу № 1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.

Позивач визначив залишок основної заборгованості станом на 25 лютого 2019 року в сумі 18 559,36 доларів США.

Однак, із наданих матеріалів суд не може достовірно встановити повний рух виконання судового рішення за період з 2016 року до 25 лютого 2019 року, зокрема, співвідношення між первісною сумою заборгованості, фактично стягнутими коштами, датами та розмірами платежів, їх зарахуванням та залишком заборгованості саме станом на дату, визначену позивачем як початок нарахування 3 % річних.

Відповідно, суд позбавлений можливості перевірити арифметичну та документальну обґрунтованість визначеного позивачем залишку заборгованості у розмірі 18 559,36 доларів США, а відтак – і правильність нарахування 3 % річних у сумі 1 668,81 доларів США.

Саме по собі посилання позивача на часткове виконання рішення та зазначення залишку заборгованості без повного належного розрахунку не дає суду достатніх підстав для встановлення цієї обставини.

Позивачем не наведено та не підтверджено належними і допустимими доказами юридичної підстави, з якої саме 25 лютого 2019 року визначено початком прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 18 559,36 доларів США. Не подано доказів, які б дозволяли встановити, що саме станом на цю дату існувала визначена позивачем сума залишку заборгованості та що з цієї дати виникли передумови для нарахування 3 % річних.

Особливого значення ця обставина набуває з огляду на те, що заявлена вимога є похідною від виконання судового рішення про стягнення основної заборгованості.

Матеріалами справи підтверджується, що виконавче провадження № 52613614 було відкрито 11 жовтня 2016 року, однак станом на 05 серпня 2026 року воно має статус «Завершено».

Відповідно до статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження закінчується з різних передбачених законом підстав, серед яких, зокрема, фактичне виконання рішення в повному обсязі, скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та інші передбачені законом підстави. Постанова про закінчення виконавчого провадження виноситься у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», закінчення виконавчого провадження має передбачені законом наслідки, а виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, для вирішення питання про наявність у позивача права на стягнення похідного зобов`язання за статтею 625 ЦК України істотне значення має встановлення конкретної підстави завершення виконавчого провадження та правових наслідків такого завершення.

Проте, позивач не надав суду постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 52613614 або іншого належного доказу, який би дозволив встановити зазначені обставини.

За таких умов суд не має правових підстав самостійно припускати, що виконавче провадження було завершене внаслідок повного виконання рішення, або, навпаки, з підстав, які не перешкоджали подальшому виконанню.

Водночас, саме позивач, заявляючи вимогу про стягнення 3 % річних як похідного зобов`язання від невиконання основного рішення, повинен довести наявність усіх обставин, що утворюють підставу такого стягнення.

Суд також враховує актуальну правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23, провадження № 14-63цс25.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до грошового зобов`язання, можливість примусового стягнення якого за судовим рішенням остаточно втрачена, положення статті 625 ЦК України не застосовуються, оскільки після остаточної втрати можливості примусового виконання основного грошового зобов`язання відсутня правова підстава для стягнення похідного зобов`язання у вигляді 3 % річних.

При цьому, суд виходить не з припущення про те, що можливість примусового виконання рішення у цій справі остаточно втрачена, оскільки наданий витяг АСВП не містить достатньої інформації для такого висновку.

Натомість, судом встановлено іншу обставину: позивач не довів, що у визначений ним період з 25 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року існувала юридично та фактично забезпечена можливість примусового виконання основного грошового зобов`язання і що відповідач у цей період перебував у простроченні саме в заявленому позивачем розмірі.

Відсутність у матеріалах справи постанови про завершення виконавчого провадження не може бути замінена припущенням суду щодо причин такого завершення.

Суд не вправі самостійно встановлювати замість позивача обставини, на яких ґрунтується позов, якщо такі обставини не підтверджені належними доказами.

За відсутності інших належних доказів суд не може лише на підставі припущень встановити тотожність усіх зазначених у документах реквізитів та зробити висновок про конкретний механізм виконання рішення протягом усього заявленого періоду.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин заявлена вимога про стягнення 3 % річних у сумі 1 668,81 доларів США є недоведеною і задоволенню не підлягає.

При цьому, суд не встановлює факту повного погашення відповідачем первісної заборгованості, оскільки таких достовірних доказів у матеріалах справи немає.

Так само суд не встановлює конкретної причини завершення виконавчого провадження № 52613614, оскільки відповідний документ державного виконавця суду не наданий.

Висновок про відмову в позові ґрунтується саме на тому, що позивач не виконав покладений на нього процесуальний обов`язок щодо доказування обставин, які є необхідними для задоволення заявленої вимоги.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. 625 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 128, 141, 274-279, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення збитків за несвоєчасне виконання рішення суду – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В.Сапон