Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №491/973/26 — Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/973/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області в складі головуючого судді - Желяскова О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Білоус А.В.,

учасників справи: представника заявника - адвоката, Бориченко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті, заінтересована особа – Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Заява мотивована тим, що заявник є дружиною ОСОБА_2 , військовослужбовця 1 гранатометного взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_1 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_2 , який зник безвісти за особливих обставин 09 червня 2025 року під час виконання бойових завдань на лівому березі річки Дніпро в районі НПП Нижньодніпровський Херсонської області. Від шлюбу з ОСОБА_2 у них народилось четверо дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. Після зникнення чоловіка безвісти заявник звернулась через ТЦК та СП до військової частини НОМЕР_2 для отримання частини грошового забезпечення ОСОБА_2 для забезпечення утримання себе та дітей. Відповідна виплата призначена ОСОБА_1 з 11 лютого 2026 року, проте частина її депонована для матері ОСОБА_2 – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка фактично померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Заявник зазначає, що ОСОБА_8 хворіла на онкологічне захворювання та померла у лікарні. Представник заявника зверталась до комунального некомерційного підприємства «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня Ананьївської міської ради» з метою отримання будь-якої інформації про лікування ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період 2003-2004 років, копій будь-яких документів про смерть (виписки з журналів, лікарське свідоцтво про смерть тощо) 02 грудня 2004 року ОСОБА_9 , однак отримала відповідь, що будь-які документи відсутні. З пояснень виконавця відповіді на адвокатський запит встановлено, що строк зберігання відповідних запитуваних документів давно сплив. Таким чином, з огляду на те, що смерть ОСОБА_8 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_5 , у ДРАЦС не зареєстрована, а отримати документи (дублікати) для проведення відповідних реєстраційних дій у позасудовому порядку заявник не може з огляду на сплив більше 21 року з моменту події, а тому єдиним варіантом проведення відповідної реєстрації є судовий, а саме шляхом встановлення факту смерті ОСОБА_8 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_5 . Заявник також зазначає, що будь-які документи про смерть ОСОБА_8 у сім`ї не збереглися, самою похоронною процесією та документальним оформленням смерті матері займався чоловік заявника – ОСОБА_2 та його батько ОСОБА_10 , який пізніше, а саме ІНФОРМАЦІЯ_6 помер у с. Кошніца у Республіці Молдова. Отримати будь-яку інформацію від них об`єктивно неможливо. Заявник намагалась самостійно отримати дублікат свідоцтва про смерть ОСОБА_8 , однак не змогла цього зробити. У відповідь на запит представника заявника Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомив, що здійснено перевірку по даним Державного реєстру актів цивільного стану громадян за результатами якої актового запису про смерть відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не виявлено. Таким чином, смерть ОСОБА_8 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_5 , не зареєстрована у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян. Відсутність реєстрації факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 обмежує заявника у праві на отримання 50% грошового забезпечення зниклого безвісти чоловіка. Таким чином, у ОСОБА_1 є необхідність у встановленні факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 матері її чоловіка – ОСОБА_8 з метою забезпечення її майнових прав як члена сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця.

Ухвалою від 08 вересня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження.

Крім того, в ухвалі про відкриття провадження запропоновано заінтересованій особі подати пояснення щодо заяви з наданням доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується пояснення, а також документами, що підтверджують надіслання (надання) пояснення і додані до нього докази іншим учасникам справи.

В судове засідання 06 жовтня 2026 року заявник не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причину неявки не повідомила, однак з`явилась її представник – адвокат Бориченко К.В., яка діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії ВН №1770096 від 27 серпня 2026 року, яка в судовому засіданні зазначила, що вона представлятиме інтереси заявника під час розгляду справи, заявлені вимоги підтримала, а також підтвердила зазначені в заяві обставини. Просила задовольнити заяву.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був сповіщений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету (а.с.47).

Згідно вимог ч.2 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

За змістом ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 1 ст.223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з висновком щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №915/593/17, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Представник заінтересованої особи та заявник не з`явилися у судове засідання, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

У зв`язку з наведеним суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи у відсутність заявника та представника заінтересованої особи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, врахувавши пояснення представника заявника, надані в судовому засіданні, суд приходить до наступного висновку.

Заявником є ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_3 , виданого 03 квітня 2023 року органом 5123 (а.с.6, 9), відомостями з реєстру територіальної громади про місце проживання особи, виданими відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради за №4625 від 02 вересня 2026 року (а.с.43).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 25 лютого 2023 року Ананьївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заявник 25 лютого 2023 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , після чого їй було присвоєно прізвище чоловіка « ОСОБА_12 » (а.с.9).

Як зазначає заявник, мати її чоловіка – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , однак документи про смерть останньої не збереглися, а здійсненням поховання та документальним оформленням смерті ОСОБА_8 займалися чоловік заявника та його батько ОСОБА_10 , який ІНФОРМАЦІЯ_6 помер.

25 липня 2026 року Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на адвокатський запит представника заявника надав відповідь, відповідно до якої за результатами перевірки по архіву відділу та за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про смерть відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , не виявлено (а.с.21).

Відповідно до листа Комунального некомерційного підприємства «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня Ананьївської міської ради» від 23 липня 2026 року медичні документи відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у лікарні відсутні (а.с.26).

Також в Ананьївській міській раді відсутня інформація про поховання, а також документи, що стали підставою для поховання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.27).

Архівні відомості про місце роботи ОСОБА_8 відсутні, оскільки не надходили на зберігання (а.с.22, 23, 28).

Частинами 3-4 ст.49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за одним місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Інструкцією щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року №545.

Відповідно до положень вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і записів у медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результату розтину.

Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Чинне законодавство України передбачає державну реєстрацію факту смерті або на підставі лікарського свідоцтва про смерть, або на підставі рішення суду. При цьому видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, тобто без встановлення лікарем факту смерті, забороняється.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст.ст.3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Встановлення факту народження або смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності.

На підтвердження обставин, викладених у заяві про встановлення факту смерті, заявником надано лише фото могили, на якій встановлено табличку із значенням прізвища, ім`я та по батькові на російській мові « ОСОБА_8 », а також дати « ІНФОРМАЦІЯ_7 – ІНФОРМАЦІЯ_11 ».

Також суд критично ставиться до доданого до заяви протоколу опитування адвокатом особи за її згодою від 21 серпня 2026 року, відповідно до якого представником заявника було опитано ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , оскільки надані ОСОБА_13 пояснення, зафіксовані у вказаному протоколі, не містять повних та достатніх відомостей, які б могли підтвердити факт смерті ОСОБА_8 у певний час та у певному місці, а містять лише загальні відомості про те, що ОСОБА_8 тяжко хворіла та померла у лікарні, здійсненням поховання ОСОБА_8 займались її чоловік та син, а тому надані ОСОБА_13 пояснення не можуть бути визнані судом доказами, які підтверджують факт смерті ОСОБА_8 у певний час та у певному місці.

Доказами, які підтверджують факт смерті зокрема можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко - і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.

Надане заявником фото, за відсутності будь-яких інших належних та допустимих доказів, не може бути доказом факту смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Таким чином, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини викладені заявником у заяві про встановлення факту смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Частиною шостою статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Достатність доказу або їх сукупності означає, що він або вони дозволяють дійти достовірного висновку про існування факту, у підтвердження якого вони зібрані. Якщо такого висновку дійти не можна, то це вказує на недостатність доказу або їхньої сукупності. Так, одиничний непрямий доказ завжди є недостатнім, тому що дозволяє зробити лише можливий, а не достовірний висновок про факт, що доказується. Недостатніми будуть також докази, що суперечать один одному, і ті, вірогідність яких сумнівна. Недостатні докази не можуть бути покладені в основу судового рішення доти, доки цей їх недолік не буде усунутий шляхом збирання додаткових доказів.

Разом з тим, встановлення факту смерті особи має важливе значення та породжує правові наслідки, а тому рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у їх сукупності та взаємозв`язку.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , заявником суду не надано, тому у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 264, 294, 315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Відомості про учасників справи на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

заявник: представник заявника - адвокат:Терентьєва Наталя Володимирівна, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ОСОБА_14 , адреса розташування робочого місця: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6

заінтересована особа: Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 66302, Одеська область, Подільський район, м. Подільськ, просп. Шевченка, буд. 16 ідентифікаційний номер в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37574344

Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 08 жовтня 2026 року.

Суддя:Желясков О.О.

Рішення набуло законної сили «____» __________________20___ року.