Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №688/2577/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 688/2577/26

Провадження № 22-ц/820/2152/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2026 року, суддя Березюк Н.П., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

В червні 2026 року ТОВ «Таліон плюс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту №846057740 від 09.09.2025 в розмірі 94128,01 грн та судових витрат у справі.

В обґрунтування позову вказало, що 09.09.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредиту №846057740, у вигляді електронного документу, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону відповідачки і який у подальшому нею був введений у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи.

За умовами договору ОСОБА_1 отримала кредитні кошти (з урахуванням усіх траншів) в сумі 30819 грн на строк до 09.10.2030 на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язалася повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами на умовах, передбачених договором. Товариство виконало свої зобов`язання та перерахувало кошти на банківську картку відповідачки, якою остання користувалась, однак не виконала своїх зобов`язань щодо повернення наданих їй кредитних коштів.

11.11.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №МВ-ТП/67, за умовами якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вищевказаним договором.

У зв`язку з тим, що відповідачка не виконала належним чином умови кредитного договору, відповідно до п. 9.1.1.7 договору, 07.04.2026 товариством дострокового розірвано договір шляхом направлення відповідачці відповідного повідомлення, відповідно нарахування процентів за кредитом з того часу не здійснювалося.

Позивач зазначив, що відповідач своїх зобов`язань за договором кредиту №846057740 від 09.09.2025 не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 94128,01 грн, яка складається із 30819 грн суми заборгованості по кредиту, 61459,87 грн суми заборгованості за процентами та 1849,14 грн комісії за надання кредиту.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06.07.2026 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон плюс» суму заборгованості за договором кредитної лінії №846057740 від 09.09.2025 у розмірі 94128,01 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 30819 грн, заборгованості по процентам в сумі 61459,87 грн та заборгованості по комісії за надання кредиту в сумі 1849,14 грн. Вирішено питання судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог належними та допустимими доказами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування скарги відповідач зазначила, що справа не містить доказів укладення нею кредитного договору шляхом підписання належним їй електронним підписом.

Відсутні докази щодо переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача саме відносно кредитної заборгованості відповідача, зокрема, не має інформації із зазначенням ПІБ відповідача, номера кредитного договору.

Позивачем не надано доказів направлення відповідачу повідомлення–вимоги про дострокове повернення кредиту, оскільки за умовами кредитного договору строк його дії встановлено до 09.10.2030.

Також вказала на неправильності проведених розрахунків заборгованості, зокрема, щодо нарахування процентів.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Таліон плюс» вказало, що договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено у передбаченому законом порядку, відповідач отримала кредитні кошти, погодилася на умови кредитного договору, однак всупереч досягнутим домовленостям кредит не повернула.

За договором факторингу, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» передача прав вимоги відбулася при підписанні відповідного реєстру прав вимоги, за яким наявна інформація саме по кредитному договору №846057740 від 09.09.2025.

Кредитодавець, а в разі відступлення права вимоги фактор, яким є позивач, має право нараховувати проценти за даним договором починаючи з першого дня траншу за договором та до дня закінчення строку дії цього договору.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов кредитного договору у ТОВ «Таліон плюс» виникло право дострокового припинення дії договору, про що ОСОБА_1 було направлено повідомлення №ТП/595749884 від 07.03.2026, та в подальшому припинено нарахування процентів за кредитним договором.

Розгляд справи апеляційним судом проведено в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 09.09.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №846057740, (далі-договір), у формі електронного документу, з використанням електронного підпису. Договір підписано одноразовим ідентифікатором «HFGN», який надіслано на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем у заявці на отримання коштів від 09.09.2025. Ідентифікацію ОСОБА_1 пройшла через систему BankID Національного банку.

П. 4.10.7. договору встановлено, що позичальник, ознайомившись із усіма істотними умовами оферти надав згоду (акцепт) на укладення договору шляхом направлення повідомлення кредитодавцю, яке підписано відповідно до абз. 2 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме шляхом введення у спеціальному полі під офертою, яка містить істотні умови договору, одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Моментом підписання цього договору є використання його сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з умовами договору кредитодавець надав позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання коштів та банківських металів у кредит (п. 2.1. договору).

Загальний розмір кредиту за цим договором становить загальний розмір наданого одразу після укладення цього договору кредиту – 30819 грн та додаткові суми грошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових траншів позичальнику в межах встановленого кредитного ліміту – 36900 грн (п. 2.2. договору).

Згідно з п. 2.3. договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру наданого кредиту 09.09.2025 (що є датою надання кредиту).

Позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого він може отримати черговий транш в рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору. (п. 3.1. договору).

Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжений позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань, строк оплати яких настав (зокрема, неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. (п. 3.2. договору).

П. 3.3 договору встановлено, що для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти в розмірі 924,60 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступної пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет.

Згідно п. 7.1. договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду користування 09.10.2025, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору.

Кінцева дата повернення (виплати) кредиту 09.10.2030 (п. 7.3. договору).

Відповідно до п.п. 8.1., 8.3. договору, за користування кредитом позичальник зобов`язується сплачувати кредитодавцю проценти та комісію за надання кредиту. Інших витрат договором не передбачено. На момент отримання першого траншу базова процентна ставка складає 0,98% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожен день користування ним, що становить 357,70% річних.

П. 8.5. договору передбачено, що розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становитиме 1849,14 грн.

Згідно з п. 7.4.2. договору, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

Відповідно до п. 5.1. договору, кожний окремий транш за цим договором надається позичальником шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4441-11ХХ-ХХХХ-0710.

Згідно з п. 9.1.1.5. договору кредитодавець має право в будь–який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором будь–якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти та банківські метали у кредит, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь–якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.

У разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання договору (п. 9.1.1.7. договору).

Кредитодавець має право направляти інформаційні повідомлення щодо виконання цього договору (в тому числі під час взаємодії при врегулюванні простроченої заборгованості) позичальнику в електронному вигляді через особистий кабінет та/або на електронну пошту та/або у вигляді смс-повідомлень на номер телефону, вказаний у заявці та/або месенджері (п. 9.1.1.12. договору).

Вищевказаний кредитний договір містить підписи кредитодавця та позичальника. Розділ 15 договору «Реквізити та підписи сторін» містить паспортні дані ОСОБА_1 , адресу місця проживання, ідентифікаційний код, електронну адресу та номер телефону.

ОСОБА_1 підписала договір кредиту №846057740 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (HFGN) та 09.09.2025 отримала суму кредиту на обумовлений в кредитному договорі банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про здійснення переказу грошових коштів.

В інформаційному повідомленні АТ «Універсал банк» №13968-В від 18.06.2026 зазначено про зарахування коштів 09.09.2025 на суму 30819 грн на картку № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім`я клієнта ОСОБА_1 (а.с. 105).

11.11.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/67, за яким клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

П. 2.1. договору факторингу №МВ-ТП/67 від 11.11.2025 передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 1.3. вищевказаного договору факторингу визначено, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами (наявних та майбутніх), зокрема, права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Таким чином, договором факторингу №МВ-ТП/67 від 11.11.2025 встановлено, що предметом відступлення за ним є, в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з п. 4.2. договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання реєстру прав вимоги.

П. 1.5. договору факторингу №МВ-ТП/67 визначено, що в реєстрах прав вимоги міститься перелік прав вимог до боржників, що відступаються за цим договором.

Відповідно до п.1.4. договору факторингу №МВ-ТП/67 від 11.11.2025 «борг» означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржником за кредитним договором, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь – які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитним договором, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.

Згідно з долученим до матеріалів справи реєстром прав вимоги від 11.11.2025 до договору факторингу №МВ-ТП/67 від 11.11.2025, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 65441,13 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, проведеним позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №846057740 від 09.09.2025 станом на 31.03.2026 становила 107725,33 грн., яка складається з 30819 грн заборгованості по тілу кредиту, 61459,87 грн заборгованості за процентами, 1849,14 грн заборгованість по комісії за надання кредиту та 15409,50 грн заборгованості по неустойці.

07.04.2026 позивачем, на виконання вимог п. 9.1.1.7. кредитного договору та ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» надіслано відповідачеві повідомлення про те, що відповідно до п. 7.2.2. кредитного договору достроково розірвано кредитний договір №846057740 від 09.09.2025 у зв`язку із затриманням оплати процентів за кредитним договором, а також зазначено про необхідність оплати всієї суми заборгованості.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, провадження №61-7203 св 20, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, провадження №61-8449св19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, провадження №61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України №675-VIII «Про електрону комерцію», (далі – Закон №675-VIII).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону №675-VIII).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону №675-VIII).

Згідно з ч.ч. 6, 8 ст. 11 вказаного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Ст. 12 Закону №675-VIII визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У постанові Верховного Суду від 08.04.2026 у справі №705/1938/25, провадження №61-13271св25, зазначено, що метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У відповідності до ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Положеннями ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 (справа №10/5026/995/2012) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/15965/17).

У постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №905/306/17 сформовано висновок, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Згідно із ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ч.ч. 1-4 ст. 12, ч.ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №129/1033/13-ц від 18.03.2020, принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Відповідно, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Як вбачається з матеріалів справи, договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Електронний кредитний договір ОСОБА_1 підписала шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідачка на веб-сайті подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе та підтвердила умови отримання кредиту, після чого кредитна установа надіслала позичальнику за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор «HFGN», який заявник використала для підтвердження підписання кредитного договору, а також отримала кредитні кошти на вказану нею банківську картку № НОМЕР_1 (а.с. 105).

Посилання відповідачки на неправомірне нарахування процентів, яке не відповідає умовам договору, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Згідно з п. 2.3. договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру наданого кредиту 09.09.2025 (що є датою надання кредиту).

П. 3.1. договору встановлено, що позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш в рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору.

У п. 3.2. договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжений позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань, строк оплати яких настав (зокрема, неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

П. 3.3 договору встановлено, що для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти в розмірі 924,60 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступної пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет.

Згідно з п. 7.1. договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду користування 09.10.2025, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору.

Нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою здійснювалося з 09.09.2025 по 09.10.2025.

Відповідно до п.п. 8.1., 8.3. кредитного договору, за користування кредитом позичальник зобов`язується сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту. Інших витрат договором не передбачено. На момент отримання першого траншу базова процентна ставка складає 0,98% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожен день користування ним, що становить 357,70% річних.

Відповідно до п. 7.4.2. договору, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

Відповідно до п. 11.1. договору , договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь – якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Згідно з розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитом визначена за період з 10.10.2025 по 31.03.2026 із застосуванням відповідних процентних ставок.

Отже, зміст п.п. 3.3., 8.1., 8.3. кредитного договору дає підстави для висновку про те, що нарахування процентів після закінчення дисконтного періоду, а саме встановленого тридцятиденного строку за умови несплати позичальником коштів, за своєю правовою природою є мірою відповідальності позичальника за прострочення грошового зобов`язання за період після закінчення цього періоду, тобто є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі (п. 12.4. договору).

Відповідачкою не спростовано складений позивачем на виконання умов кредитного договору розрахунок заборгованості, в тому числі щодо нарахування та сплати процентів (а.с. 43, 44-45), у зв`язку з чим її посилання на невідповідність нарахованих процентів умовам укладеного кредитного договору колегія суддів до уваги не приймає.

У справі письмовими доказами підтверджено, що укладання договорів факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» до виникнення кредитних правовідносин з боржником ОСОБА_1 не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки відповідні правочини є дійсними, а право вимоги по кредитному договору передані на підставі реєстрів, оформлених належним чином.

Витяг з відповідного реєстру про перехід права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» в частині кредитних зобов`язань ОСОБА_1 наявний у матеріалах справи (а.с. 132-141), та є належним доказом передачі відступленого права вимоги у спірних правовідносинах, оскільки умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності позивачем факту відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс».

При цьому, колегія суддів враховує, що при визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми ст. 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, поки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, зокрема, сформованій у справах №916/1171/18 від 16.04.2019, №910/8682/18 від 14.11.2018, №904/8978/17 від 30.08.2018.

Апеляційний суд звертає увагу, що у справі відсутні докази, які б свідчили про недійсність переданих вимог, отже, відповідний договір факторингу є чинним, а тому підлягає виконанню.

Доводи відповідача щодо невідповідності реєстру права вимоги до договору факторингу №МВ-ТП/67 від 11.11.2025, є необґрунтованими.

Разом з тим, посилання ОСОБА_1 на відсутність у справі доказів щодо направлення їй повідомлення про дострокове повернення кредиту колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Згідно з п. 9.1.1.7. договору, у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання договору.

Кредитодавець має право направляти інформаційні повідомлення щодо виконання цього договору (в тому числі під час взаємодії при врегулюванні простроченої заборгованості) позичальнику в електронному вигляді через особистий кабінет та/або на електронну пошту та/або у вигляді смс-повідомлень на номер телефону, вказаний у заявці та/або месенджері (п. 9.1.1.12. договору).

07.04.2026 ТОВ «Таліон плюс» направило ОСОБА_1 повідомлення №ТП/846057740 про дострокове розірвання договору №846057740 від 09.09.2025 на її електронну адресу, яку остання зазначила при заповненні реквізитів для отримання даного кредиту.

З урахуванням змісту п. 9.1.1.7 та п. 9.1.1.12 кредитного договору, позиція позивача щодо дострокового припинення дії договору у зв`язку із неналежним виконанням його умов відповідачем є обґрунтованою. Як вбачається зі змісту проведеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитом, який не було спростовано відповідачкою, остання не сплачувала основної суми (тіла) кредиту та процентів за його користування, що надало позивачу правові підстави для дострокового розірвання договору.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: Р.С. Гринчук

І.В. П`єнта

О.І. Талалай