Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №689/1303/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 689/1303/26

Провадження № 33/820/769/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Вітюк І.В., за участю секретаря Цугеля А.В. розглянула у судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Цимбалюка С.С. на постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 15 вересня 2026 року,

в с т а н о в и л а:

Постановою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 15 вересня 2026 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , особи з інвалідністю І групи,

визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

За постановою суду, ОСОБА_1 22.07.2026 року о 01:30 годин в с-ще Ярмолинці, по вул. Хмельницькій, 18, Хмельницького району Хмельницької області керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Drager Alcotest 6810», тест №2629, результат 1.67 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову змінити в частині призначеного адміністративного стягнення.

Виключити з резолютивної частини постанови адміністративне стягнення у виді позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на один рік.

Залишити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_1 ніколи не набував права керування транспортними засобами та не отримував посвідчення водія, обмежившись посиланням на безальтернативність санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 визнав вину, щиро розкаявся, не заперечував факту керування та результату огляду і сплатив штраф у розмірі 17000 гривень.

З огляду на сукупність зазначених обставин захисник вважає, що штраф у розмірі 17000 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами буде достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимоги закону при розгляді даної справи судом першої інстанції виконані в повній мірі.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 в порушенні п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та правильно оціненими доказами та в апеляційній скарзі не заперечується.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 ніколи не отримував посвідчення водія та не набував права керування транспортними засобами не виключає можливості застосування до нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування.

При вирішенні питання про застосування такого стягнення враховуються положення ст.30 КУпАП та правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 04.09.2023 у справі №702/301/20, відповідно до якої позбавлення права керувати транспортними засобами може застосовуватися незалежно від того, чи мала особа на момент вчинення правопорушення посвідчення водія.

Такий підхід відповідає превентивній меті позбавлення права керування, спрямованій на недопущення повторних правопорушень, оскільки керування у стані алкогольного сп`яніння створює небезпеку для життя і здоров`я інших учасників дорожнього руху. Неможливість позбавлення права керування особи, яка не має посвідчення водія, створювала б для неї менш суворі наслідки за однакове правопорушення, що суперечило б принципу рівності перед законом.

Щодо посилань захисника на стан здоров`я та особисті обставини ОСОБА_1 слід зазначити, що суд першої інстанції їх врахував при визначенні виду та міри адміністративного стягнення. Водночас вказані обставини самі по собі не звільняють особу від відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та не виключають можливості застосування до неї позбавлення права керування транспортними засобами.

Визнання вини та щире розкаяння відповідно до ст.34 КУпАП є обставинами, які підлягають врахуванню при накладенні адміністративного стягнення. Разом із тим, вони не усувають необхідності застосування передбаченого санкцією ч.1 ст.130 КУпАП позбавлення права керування.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, а також пом`якшуючі та обтяжуючі обставини. Суд першої інстанції дотримався вказаних вимог, оцінивши як характер правопорушення, так і дані про особу ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Даних про те, що в справі неправильно застосовано норми матеріального права чи допущено порушення норм процесуального права при дослідженні місцевим судом доказів, перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Протокол про адміністративне правопорушення складений в силу ст.255 КУпАП уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст.256 КУпАП щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення, повністю узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

Адміністративне стягнення на правопорушника накладено у відповідності до вимог ст.ст.33, 34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру скоєного, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП України.

За таких обставин, враховуючи підвищену суспільну небезпечність правопорушень, пов`язаних з керуванням транспортними засобами у стані сп`яніння, апеляційний суд вважає, що накладене адміністративне стягнення є необхідним і достатнім для запобігання вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень.

Таким чином, при апеляційному розгляді справи істотних порушень норм процесуального права не виявлено, підстав для скасування чи зміни постанови місцевого суду не встановлено.

З огляду на викладене, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 15 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду І.В. Вітюк