Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №462/7218/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/7218/25 Головуючий у 1 інстанції: Постигач О.Б.

Провадження № 22-ц/811/519/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий – суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Савуляк Р.В.,

за участю: секретаря Костюк С.О.;

позивачки ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 14 січня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 07.05.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кролевецького районного управління юстиції у Сумській області, актовий запис № 34, та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 24 000 грн. (з 6 вересня 2029 року в сумі 16 000 грн., з 7 жовтня 2035 року в сумі 8 000 грн.) щомісячно з дня звернення з позовом до суду і до досягнення кожного з дітей повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що стосунки між сторонами не склались і шлюб через неналежну сімейну поведінку відповідача фактично розпався. Вважає подальше збереження шлюбу неможливим. Зазначає, що діти проживають разом із нею та знаходяться на її утриманні, але для гармонійного розвитку дітей коштів не вистачає. Відповідач проживає окремо, на утриманні інших осіб не має. З огляду на зазначене вважає, що з відповідача необхідно стягувати аліменти на утримання їх спільних дітей у розмірі 24 000 грн щомісячно. Просить позов задовольнити (а.с. 2-5).

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований 07.05.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кролевецького районного управління юстиції у Сумській області (актовий запис № 34).

Ухвалено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно в твердій грошовій сумі в розмірі 18 000 гривень 00 коп. щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви, тобто - з 19 вересня 2025 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 2 422 гривні 40 копійок судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 36-39).

Дане рішення оскаржив відповідач.

Апелянт просить оскаржуване рішення залишити без змін в частині розірвання шлюбу, але змінити його в частині стягнення аліментів, визначивши розмір аліментів, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання всіх трьох неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі 6 000 гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 вересня 2025 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, покликаючись на порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Зазначає, що суд першої інстанції, визначаючи аліменти у розмірі 18 000 грн, не врахував належним чином його матеріальний стан, рівень доходів та обов`язкові щомісячні витрати, зокрема - витрати на оренду житла, чим порушив вимоги статті 7, 182 Сімейного кодексу України. Крім того, суд не надав належної оцінки зазначеним обставинам, що суперечить вимогам статті 263 ЦПК України щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи. Зазначає, що враховуючи його середньомісячний дохід у розмірі 10 000 грн та обов`язкові витрати на оренду житла у сумі 6 500 грн, справедливим, розумним і співмірним є визначення аліментів у розмірі 6 000 грн щомісячно. Вважає, що такий розмір забезпечує належну участь у матеріальному утриманні дитини та водночас відповідає його реальним фінансовим можливостям, зберігаючи баланс інтересів сторін (а.с. 45–51).

16 лютого 2026 року до Львівського апеляційного суду позивачка подала заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити рішення суду першої інстанції без змін (а.с. 60).

В ході апеляційного розгляду справи відповідач/апелянт в судовому засіданні визнав, що він погоджується на сплату аліментів на утримання всіх трьох дітей у розмірі 12 000 грн. щомісячно, однак – не більше.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони позивачки, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).

Рішення суду в частині розірвання шлюбу між сторонами ніким не оскаржується, а відтак судом апеляційної інстанції і не переглядається.

Судами встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма її учасниками (а, відтак, доказуванню не підлягає) те, що сторони даного спору є батьками трьох неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 13, 15, 17).

Станом на час ухвалення судом оскаржуваного рішення (14 січня 2026 року) прожитковий мінімум на одну дитину віком до 6 років ( ОСОБА_6 ) було встановлено у розмірі 2 817 грн., а на одну дитину віком від 6 до 18 років ( ОСОБА_7 ) – у розмірі 3 512 грн.

Оскаржуваним рішенням присуджено до стягнення з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання трьох дітей у розмірі 18 000 грн., тобто: по 6 000 грн. на одну дитину.

За своєю правовою природою аліментами є кошти на утримання дитини.

Статтею 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ч.1), і що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2).

Всі доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував матеріальне становище відповідача (як платника аліментів), а саме: те, що його середньомісячний дохід складає 10 000 грн., а його обов`язкові витрати на оренду житла складають 6 500 грн щомісячно.

Відповідач/апелянт є молодою (1987 року народження) працездатною особою – з фахом «водій автотранспортного засобу» з правом керування, як легковим, так і вантажним автотранспортом (а.с. 19-21). Також у нього відсутні інші утриманці, яких за законом він зобов`язаний був би утримувати: докази про протилежне у матеріалах справи відсутні.

Згідно статистичних даних, які є загальнодоступними, середня заробітна плата по Львівській області станом на січень 2026 року (коли було ухваленим оскаржуване рішення) становила 26 243 грн., а середня зарплата водія вантажного транспорту в Україні у 2026 року становить від 40 000 грн. до 80 000 грн. на місяць (залежно від тоннажу машини та географії перевезень).

На даний час в соціальних мережах є наявними безліч пропозицій працевлаштування водієм вантажного транспорту з пропозиціями і більших зарплат.

За наведених вище обставин в їх сукупності колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на те, що його середньомісячний дохід, як водія автотранспортного засобу, складає 10 000 грн. (а.с. 54), оскільки наведене може свідчити і про свідоме його ухилення від визначеного законом обов`язку утримання неповнолітніх дітей, а тому відхиляє доводи апеляційної скарги з посиланням на наведену обставину.

А посилання на інші обставини, які можна було визнати вагомими та поважними, доводи апеляційної скарги і не містять.

З урахуванням наведеного вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Залізничного районного суду міста Львова від 14 січня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 08 жовтня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Савуляк Р.В.