Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №314/2210/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 08.10.2026 Справа № 314/2210/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №314/2210/26 Головуючий у 1-й інстанції: Мануйлова Н.Ю.

Провадження № 22-ц/807/2177/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача суддів:Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кухаря С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначалось, що 29 серпня 2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_2 укладено договір про надання кредиту №3900508. Відповідно до умов договору відповідачка отримала на картковий рахунок кредитні кошти у розмірі 5000.00 грн на визначених кредитним договором умовах, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, неустойку, яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього договору, а також комісії емітентів платіжних карт, які використовує позичальник.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідачка не виконала належним чином зобов`язань за кредитним договором.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № 29/10-2025.

31 жовтня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу № ДФ-31102025.

Згідно з умовами договорів факторингу № 29/1-2025 від 29 жовтня 2025 року та № ДФ-31102025 від 31 жовтня 2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 3900508 від 29 серпня 2020 року.

Оскільки відповідачка в добровільному порядку не виконала своїх зобов`язань за договором про надання кредиту № 3900508 від 29 серпня 2020 року, в останньої виникла заборгованість у розмірі 33 360,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5000 грн; заборгованість за відсотками – 28 360 грн, яку позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь та судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2026 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги товариства задовольнити у повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що позивачем надано до суду належні та допустимі докази, які є необхідними та достатніми для підтвердження факту наявності простроченої заборгованості за договором та її розміру, що не спростовано відповідачем. Також суд першої інстанції не звернув увагу на те, що розмір нарахованих процентів за користування кредитом повністю відповідає умовам кредитного договору. Відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність факту отримання відповідачем кредитних коштів, виходячи з відсутності доказів належності банківської картки № НОМЕР_1 саме відповідачу. Такий висновок є передчасним та зробленим без належної оцінки поданих доказів у їх сукупності.

Порядок укладення договору передбачає багаторівневу ідентифікацію, надання повної та достовірної інформації, обов`язкове ознайомлення з усіма істотними умовами, а також особисте підтвердження кожного етапу через одноразовий ідентифікатор. Це підтверджує, що позичальник свідомо погодився з умовами договору та мав можливість ознайомитись із всією необхідною інформацією до укладення правочину.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач надав суду документи щодо надання кредитних коштів позичальнику, а саме: кредитний договір, який містить підписи обох сторін і в кредитних правовідносинах є первинним бухгалтерським документом, детальний (щоденний) розрахунок заборгованості за кредитним договором № 3900508 від 29.08.2020 та довідку від ТОВ «ФК «Елаєнс» від 02.11.2024. Вважає, що наданий документ довідка від ТОВ «ФК «Елаєнс» від 02.11.2024 є належним і допустимим доказом фактичного перерахування кредитних коштів відповідачу та отримання їх останнім, адже містить усі обов`язкові реквізити електронного документа, що забезпечує автентичність і цілісність документа та підтверджує його юридичну силу та містить унікальні ідентифікаційні дані транзакції, що унеможливлює підробку або сумнів у достовірності операції.

Звертає увагу апеляційного суду, що відповідач, реєструючись на сайті ТОВ «Алекскредит», самостійно пройшов процедуру верифікації власної платіжної картки, підтвердивши транзакцію за допомогою одноразового пароля (OTP-коду), надісланого на його фінансовий номер телефону. Таким чином, перерахування коштів відбулося саме на той рахунок, який обрав та верифікував сам відповідач. У матеріалах справи відсутні будь-які заяви відповідача про те, що вказана платіжна картка йому не належить або була ним втрачена, як і відсутні докази повернення коштів ТОВ «Алекскредит» як помилково перерахованих, що свідчить про успішне завершення операції та зарахування 5000 грн на рахунок ОСОБА_2 ..

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу було направлено за місцем реєстрації ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_1 – 21.09 2026 року, а також на електронну пошту останньої, яка зазначена нею в договорі про надання кредиту № 3900508 від 29.08.2020 - 24.09.2026 - 08:30, що підтверджується довідкою працівника суду ( а.с. 132-133).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн (3328,00 грн Х 30 = 99 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, ч .2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 33 360,00 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, колегія суддів враховує, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).

Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності, прийшовши до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення між первісним кредитором та позичальником кредитного договору та перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), а також існування заборгованості за кредитним договором. Позивачем не надано доказів отримання відповідачем коштів, а, отже, відсутні докази того, що у відповідача виникло грошове зобов`язання з повернення кредиту та відсотків за користування кредитом.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлено, що 29 серпня 2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання кредиту № 3900508, який підписаний позичальником електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора PS3900508 (а.с.55-57).

Пунктом 1.3 договору встановлено, що сума кредиту складає 5000,00 грн.

Згідно з п. 1.4 договору, кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3. договору в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: у випадку використання кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань (п. 2.12. Правил), позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,65 % від визначеної в п. 1.3. цього договору суми кредиту; у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 16 календарних днів з 29.08.2020 до 14.09.2020 (включно) (базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,53 % (акційна ставка (п. 2.1. Правил) або ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних (покращених) умов кредитування складає 6 224,00 грн, у тому числі основна сума кредиту 5 000,00 грн, проценти за користування кредитом 1 224,00 грн (п.п. 1.7.1 та 1.7.2. п. 1.7 договору).

Згідно з п.п. 1.7.3 договору, при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в Базовий період з 29.08.2020 до 14.09.2020 (включно) - 1,70 % за один день користування кредитом (базова процентна ставка - п. 2.3. Правил); в спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 15.09.2020 до 13.03.2021 (включно) - 3 % за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 6 365,40 грн.

У пункті 3.1 договору сторони погодили строк дії договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з дати укладення договору (п. 2.9. Правил) 29.08.2020 до кінцевої дати виконання договору 13.03.2021 (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати заборгованості, яке мало місце під час дії договору. Якщо позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за договором до кінцевої дати виконання договору, договір припиняє дію у дату повернення/погашення кредиту ( п. 2.8 Правил).

Крім того, 29 серпня 2020 року ОСОБА_1 ознайомилася з Паспортом споживчого кредиту, який підписаний позичальником електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора PS3900508 (а.с.26-29).

Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 02.11.2024, виданої на підставі договору № 41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів та про інформаційно технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного між ТОВ «ФК «Елаєнс» та ТОВ «Алекскредит», про успішність проведення платежу: Номер в системі FONDY: 259368233 Номер операції: 16988826827353511925526019690111 Дата проведення платежу: 29.08.2020 Призначення платежу: transfer_funds Сума платежу: 5000,00 Валюта платежу: UAH Платіжний метод: карта VISA Статус платежу: approved Номер карти: НОМЕР_1 Банк картки отримувача: PRIVATBANK (а.с. 35).

Відповідно до детального розрахунку заборгованості, за боржником ОСОБА_1 . Договір № 3900508 від 29.08.2020 станом на 29.10.2025 року, проведено розрахунок до 13 березня 2021 року, тобто в межах строку дії договору рахується заборгованість у розмірі 33 360.00 грн, з яких 5000.00 грн заборгованість за тілом кредиту, 28 360.00 грн заборгованість за відсотками (а.с.59-62).

29 жовтня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № 29/10-2025 за умовами якого ТОВ «Секвоя Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які зазначені у реєстрі прав вимог (а.с.48-52).

Відповідно до платіжної інструкції від 30.03.2026 року, ТОВ «Секвоя Капітал» сплатило ТОВ «Алекскредит» кошти за договором факторингу № 29/10-2025 від 29 жовтня 2025 року у сумі 2 000 000.00 грн (а.с.25).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 29/10-2025 від 29 жовтня 2025 року, ТОВ «Секвоя Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3900508 від 29.08.2020 року в сумі 33 360.00 грн, з них: 5000 грн – тіло кредиту; 28 360.00 грн - відсотки (а.с. 64).

31 жовтня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу № ДФ-31102025 за умовами якого ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які зазначені у реєстрі прав вимог (а.с. 40-44).

Відповідно до платіжної інструкції від 05.11.2025 року, ТОВ «ФК «Солвентіс» сплатило ТОВ «Секвоя Капітал» кошти за договором факторингу № ДФ-31102025 від 31 жовтня 2025 року у сумі 2 071 261.13 грн (а.с.24).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу ДФ-31102025 від 31 жовтня 2025 року, ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором № 3900508 від 29.08.2020 року в сумі 33 360 грн, з них: 5000 грн – тіло кредиту; 28 360 грн - відсотки (а.с. 63).

Умовами зазначених вище договорів факторингу передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору та відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та а умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками (за умови користування) договір та реєстр прав вимог підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги (п. 2.1.3 договорів факторингу).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»)

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1081 ЦК України, визначено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається, встановлено, що відповідач на веб-сайті кредитодавця створив заяву на кредит на умовах, які вважав зручними для себе. В подальшому, у зв`язку з погодженням заяви між товариством та відповідачем було укладено договір про надання кредиту в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором PS3109661, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Підписанням договору відповідач підтвердив, що перед укладенням договору він ознайомився та погодився з усіма умовами та зобов`язався неухильно дотримуватися умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів. Отже, зазначене свідчить про те, що алгоритм дій щодо укладення договору виключає підстави вважати, що без їх погодження відповідач міг отримати кредитні кошти.

За таких обставин, позивачем доведено факт укладення 29 серпня 2020 року договору про надання кредиту № 3900508 між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину . Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

Натомість, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не надав належної оцінки сукупності наданих позивачем доказів, які підтверджують факт укладення між сторонами кредитного договору та виникнення у відповідача відповідних договірних зобов`язань.

Отже, встановивши зазначені обставини у справі, можна дійти висновку, що між ТОВ «Алекскредит», правонаступником якого в подальшому став ТОВ «Секвоя Капітал», в подальшому позивач ТОВ «ФК «Солвентіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді кредиту чи відсотків матеріали справи не містять.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про ненадання доказів перерахування коштів за кредитним договором відповідачу, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: кредитним договором, який містить підписи обох сторін, детальним (щоденним) розрахунком заборгованості за кредитним договором № 3900508 від 29 серпня 2020 року та довідкою від ТОВ «ФК «Елаєнс» від 02.11.2024.

Згідно п. 1.2. Договору за Договором Кредитодавець (п. 2.21. Правил) надає Позичальнику (п. 2.33. Правил) кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування (надалі за текстом – Кредит (п. 2.20. Правил)), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит і сплатити Проценти за користування кредитом (п.2.35. Правил) та інші платежі у відповідності до умов Договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України – гривні.

Відповідно до 1.3. Договору сума кредиту складає 5 000,00 гривень.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що кредит надається Позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3. цього Договору, в безготівковій формі, шляхом перерахування суми кредиту на Картковий рахунок (п. 2.19. Правил) Позичальника.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими пунктами 1-5 частини першої цієї статті.

ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» виконало всі необхідні вимоги для укладення договору про надання кредиту №3900508 від 29.08.2020, у зв`язку з чим 28.08.2020 було перераховано грошові кошти на банківський рахунок відповідача (Клієнта) у розмірі 5 000 грн 00 коп., що підтверджується довідкою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛАЄНС» від 02.11.2024, копія якої була додана до позовної заяви та міститься в матеріалах справи ( а.с. 35).

Слід зазначити, що ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» є платіжною установою (платіжним сервісом), яка виступає посередником під час здійснення переказу грошових коштів від первісного кредитора до відповідача.

Зокрема, перерахування кредитних коштів здійснюється первісним кредитором через зазначену платіжну платформу шляхом ініціювання переказу грошових коштів на банківський рахунок (платіжну картку) відповідача.

Пунктами 10, 11 ч. 1 статті 1 Законом України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 № 1591 (далі - Закон № 1591) визначено терміни «еквайринг платіжних інструментів (далі - еквайринг)» - платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі; «еквайрингова установа (далі - еквайр)» - надавач платіжних послуг, який надає послугу еквайрингу платіжних інструментів та має ліцензію на надання такої послуги.

Еквайринг здійснюється еквайром на підставі договору, укладеного з отримувачем, з урахуванням вимог законодавства (ч. 1 статті 37 Закону).

Тобто еквайринг - це послуга, що надається учасником платіжної системи (еквайром) в межах цієї платіжної системи, для забезпечення здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» у спірних правовідносинах виступає технічним посередником (платіжним провайдером), через якого було здійснено перерахування кредитних коштів первісним кредитором на банківський рахунок відповідача, що підтверджується відповідним листом зазначеної платіжної установи, долученим до матеріалів справи.

У зазначеній довідці про перерахування суми кредиту вказані номер договору кредиту, номер карткового рахунку, який відповідач вказувала при реєстрації, а також вказано, що кошти були перераховані на підставі договору № 41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів/приймання платежів…».

З урахуванням викладеного, матеріалами справи підтверджується перерахування коштів ОСОБА_2 на вказаний у договорі номер картки та у визначеному договором розмірі кредиту, а вищезазначена довідка ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» від 02.11.2024 року є належним та допустимим доказом, що підтверджує перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах, визначених договором про надання кредиту № 3900508 від 29.08.2020.

Також, враховуючи умови надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає, що саме відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в довідці ТОВ « ФУ «Елаєнс» від 02.11.2024, і вона мала можливість надати суду докази того, що вона не є джерелом банківської картки, виписку зі свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, що є її процесуальним обов`язком, відповідно до приписів ч. 1 ст. 12 ЦПК України.

Проте, такі докази в підтвердження вказаних обставин відповідачем надані не були.

Виходячи з викладеного, встановивши отримання відповідачем тіла кредиту в сумі 5 000 грн, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 5 000 грн.

Крім того, у даній справі підтверджені обставини та дії позичальника щодо погодження останнім з первісним кредитором умов про проценту ставку в певному розмірі та на умовах зазначених в письмових документах.

У кредитному договорі № 3900508 від 29 серпня 2020 року зазначена процента ставка, нарахування якої за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: у випадку використання кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань (п. 2.12. Правил), позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,65 % від визначеної в п. 1.3. цього договору суми кредиту; у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 16 календарних днів з 29.08.2020 до 14.09.2020 (включно) (базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,53 % (акційна ставка (п. 2.1. Правил) або ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних (покращених) умов кредитування складає 6 224,00 грн, у тому числі основна сума кредиту 5 000,00 грн, проценти за користування кредитом 1 224,00 грн (п.п. 1.7.1 та 1.7.2. п. 1.7 договору).

Згідно з п.п. 1.7.3 договору, при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в Базовий період з 29.08.2020 до 14.09.2020 (включно) - 1,70 % за один день користування кредитом (базова процентна ставка - п. 2.3. Правил); в спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 15.09.2020 до 13.03.2021 (включно) - 3 % за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 6 365,40 грн.

Паспорт споживчого кредиту в розділах «3. Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» та «4. Інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» містить інформацію щодо суми кредиту, строку договору і строку кредитування, а також розмір процентної ставки за користування кредитом в розмірі 558,45 % за лояльними (покращеними) умовами кредитування до 14.09.2020; за загальними умовами кредитування до 14.09.2020 – 620,50% річних, до 13.03.2021 – 1095% річних; та вказаний документ містить дату 29 серпня 2020 року і електронний цифровий підпис ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ).

Отже, умови кредитування щодо сплати процентів передбачені безпосередньо в кредитному договорі № 3900508 від 29 серпня 2020 року та Паспорті споживчого кредиту, що особисто підписані відповідачем.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Підписавши кредитний договір та Паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов`язання.

Відповідач, ознайомившись зі змістом кредитного договору та Паспортом споживчого кредиту, мала реальну можливість відмовитися від його укладення та на момент його підписання щодо спірних умов договору не заявляла, у подальшому виконувала його умови та покладені на неї договірні зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/17 зазначено: «Разом з тим суди не звернули уваги на те, що в матеріалах справи наявний підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування».

Отже, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування процентів за кредитним договором та встановлені обставини дають підстави для висновку відмінного від того до якого дійшов суд першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач належним чином взяті на себе кредитні зобов`язання за кредитним договором не виконувала, унаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 33 360,00 грн, з них: заборгованість по тілу кредиту – 5 000.00 грн, заборгованість по відсоткам – 28 360.00 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

З огляду на викладене вище, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позових вимог.

Щодо судових витрат.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позову, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» підлягає стягненню 2662,40 грн судового збору, сплаченого при подачі позову, що підтверджується платіжною інструкцією № 3109661 від 10.04.2026 (а.с.1) та 3993,60 грн судового збору при подачі апеляційної скарги, що підтверджується квитанцією на переказ готівки від 02.09.2026 року., разом до стягнення підлягає 6656.00 грн (2662,40+3993,60).

Стосовно заявлених скаржником витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції слід зазначити наступне.

В позовній заяві ТОВ «ФК «Солвентіс» просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 6000 грн (а.с.12-13).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ТОВ «ФК «Солвентіс» до позовної заяви долучено Договір про надання правової допомоги №43657029 від 02 січня 2026 року, укладений між ТОВ «ФК «Солвентіс» та ФОП ОСОБА_5 (а.с.37-39); Додаткову угоду №3900508 від 27 березня 2026 року до договору про надання правової допомоги (а.с.36); Детальний опис робіт на загальну суму 6000 грн (а.с.58); Акт про підтвердження надання правничої допомоги адвокатом від 27 березня 2026 року, згідно з яким адвокат надав клієнту послуги на загальну суму 6000 грн, з них: усна консультація Клієнта щодо обставин спірних правовідносин, витрачено 0,5 год. вартість за годину 500 грн, загальна вартість 250 грн; письмова консультація Клієнта щодо спірних правовідносин, витрачено 0,5 год., вартість за годину 1000 грн, загальна вартість 500 грн; правовий аналіз обставин спірних правовідносин, витрачено 1 год., вартість наданих послуг за годину 1500 грн, загальна вартість робіт 1500 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, витрачено часу 2 год., вартість наданих послуг за годину 1500 грн, загальна вартість 3000 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази), втрачено часу 0,5 год., вартість наданих послуг за годину 1500 грн, загальна вартість наданих робіт 750 грн (а.с.68).

Позовна заява разом із додатками надсилалася на поштову адресу відповідача.

Однак, заперечення на клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу від ОСОБА_1 до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частин п`ятої-шостої статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України також визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи, що позов задоволено в повному обсязі та, враховуючи відсутність заперечень сторони відповідача, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 6000 грн, які є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Також, в апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Солвентіс» просило стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ФК «Солвентіс» до апеляційної скарги долучено Акт про підтвердження надання правничої допомоги адвокатом від 02 вересня 2026 року, згідно з яким адвокат надав клієнту послуги на загальну суму 4000 грн, з них: аналіз чинного законодавства та судової практики на предмет виявлення змін і доповнень, аналіз наявних кредитних та платіжних документів, час втрачений на виконання робіт 0,5 год., вартість наданих послуг за годину 500 грн, загальна вартість робіт 500 грн; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів позивача, витрачено часу 0,5 год, вартість наданих послуг 500 грн, загальна вартість 500 грн; складання апеляційної скарги, витрачено часу 3 год., вартість наданих послуг 1000 грн, загальна вартість 3000 грн; Детальний опис робіт на загальну суму 4000 грн; Договір про надання правової допомоги №43657029-АБ від 05 січня 2026 року, укладений між ТОВ «ФК «Солвентіс» та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської»; Додаткову угоду № 3900508 складена 02 вересня 2026 року до договору про надання правової допомоги № 43657029-АБ від 05.01.2026 року; Рахунок на оплату на суму 4000 грн.

Виходячи з положень частини третьої статті 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаних адвокатом роботи, виходячи з її конкретних обставин, а саме те, що справа є малозначною, не складною, та фактично апеляційна скарга дублює вимоги викладені в позовній заяві, апеляційний суд вважає, що позивачем витати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн є завищеним.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367,368, 369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» - задовольнити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2026 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором № 3900508 від 29 серпня 2020 року у розмірі 33360, 00 гривень, з яких 5000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 28360 гривень заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» 6656.00 гривень судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» 8000,00 гривень витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої та апеляційної інстанціях.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 08 жовтня 2026 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Кочеткова І.В. Кухар С.В.