Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №317/5537/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 08.10.2026 Справа № 317/5537/25

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний №317/5537/25 Головуючий у 1-й інстанції: Мануйлова Н. Ю.

Провадження № 22-ц/807/2167/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Кочеткової І.В.. Кухаря С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 липня 2026 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 12 квітня 2024 року уклала із ТОВ "Селфі Кредит" договір про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort" N 1436055, відповідно до якого отримала у кредит грошові кошти у сумі 3900,00 грн на строк 360 днів зі сплатою процентів за користування коштами 2,5% від суми кредиту за кожний день потягом терміну дії договору.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Однак відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 30123, 60 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 3900,00 грн; заборгованість за процентами - 18817, 50 грн, заборгованість за штрафом - 7406,10 грн.

22.10.2024 ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» уклали договір факторингу №22102024 від 22.10.2024, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1436055 від 12.04.2024.

Враховуючи наведене, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором N 1436055 про надання споживчого кредиту від 12 квітня 2024 року у розмірі 30 123,60 грн , а також понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 липня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»: заборгованість за кредитним договором № 1436055 від 12.04.2024 в розмірі 7800,00 грн, яка складається з 3900 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 3900,00 грн - сума заборгованості за відсотками; судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 629,82 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповно з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір за подання позовної заяви, а також витрати позивача на професійну правничу допомогу. Вирішити питання стягнення на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір в сумі 3633,60 грн за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково ототожнив поняття "денна процентна ставка" у розумінні Закону України "Про споживче кредитування" із передбаченою договором процентною ставкою в день, унаслідок чого безпідставно зменшив розмір процентів, нарахованих у межах строку кредитування. Вказує, що суд помилково ототожнив відсотки за користування кредитними коштами із відсотками, які нараховуються в якості відповідальності за порушення грошових зобов`язань. У даному випадку заборгованість, що нараховується позивачем у справі, стосується виконання зобов`язань позичальника по сплаті відсотків за користування кредитними коштами (тобто своєрідної оплати за законне та правомірне строкове користування чужим майном), у той час як правові висновки, вказані районним судом, стосуються санкційних нарахувань, тобто тих, що мають місце у разі неправомірного користування позичальником отриманими по кредиту коштами, наприклад це може бути неустойка (пеня чи штраф), а також нарахування відсотків річних за приписами ст. 625 ЦК України в разі прострочення виконання грошових зобов`язань. При цьому відсотки по кредиту зменшені з ініціативи суду бути не можуть, що суперечитиме приписам законодавства.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому колегія суддів зауважує, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу було направлено на адресу місця реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 - 18.09.2026 (а.с.141), та її представнику - адвокату Деревському С.В. шляхом доставлення до електронного кабінету, який зареєстрований в підсистемі «Електронний суд» - 23.09.2026 о 18:40:25, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду (а.с.142).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн (3328,00 грн Х 30 = 99 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, ч .2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 30 123,60 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю доповідача в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір про надання кредиту №1436055 був підписаний ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора Т810 в особистому кабінеті на вебсайті в мережі за посиланням: https://selfiecredit.com, який є частиною ІКС Товариства, відправленого позивачем на його номер телефону НОМЕР_1 . Відповідачем не виконувались належним чином зобов`язання за кредитним договором, отримані та використані кошти не повернуті позивачу в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість за тілом кредиту в розмірі суму 7 500 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. При вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши їх співрозмірність до тіла кредиту та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважав за необхідне зменшити розмір відсотків за користування кредитним коштами до розміру заборгованості по кредиту, а саме до 3900.00 грн, оскільки заявлені позивачем відсотки у розмірі 18 817,50 грн є непропорційно високими, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів». Відтак позовні вимоги про стягнення відсотків по кредиту були задоволені частково на суму 3900.00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення штрафу відповідно до ст. 625 ЦК України (заборгованість по штрафах) у розмірі 7406,10 грн, суд врахував вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Стягуючи витрати на професійну правничу допомогу понесену позивачем у суді першої інстанції у розмірі 2000 грн, суд першої інстанції виходив з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, враховуючи співмірність та розумність таких витрат, а також часткове задоволення позову.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитися, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Договору №1436055 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 12 квітня 2024 року, ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 уклали цей договір, предметом якого є надання споживчого кредиту (а.с.24-27).

Згідно п. 1.1 Договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Пунктом 1.2 сума кредиту складає: 3900.00 гривень. Тип кредиту кредит (п. 1.3).

Строк кредиту 365 днів. (п. 1.3) Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. (п. 1.4) Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит - Графіку платежів. (п. 1.4) Тип процентної ставки: фіксована (п.1.5) Стандартна процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору (п. 1.5.1). пунктом 1.5.2 визначено розмір зниженої процентної ставки: 1,25 % в день та умови її застосування. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2,5% річних (п. 1.7.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2,4% річних (п. 1.7.2). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 35 100.00 грн (п. 1.8.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 33 637,5 грн (п. 1.8.2).

Згідно п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 (п. 2.1).

Згідно п. 2.2 Договору сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 12.04.2024.

Згідно п.п 1 п. 4.4 Договору споживач зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.

Договір містить відмітку про його підписання споживачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т810 12.04.2024 о 20:13:27.

Додатком № 1 до цього договору є Графік платежів, який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т810 12.04.2024 о 20:13:27 (а.с.28).

Згідно паспорту споживчого кредиту (позика на умовах повернення в кінці строку позики) Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), він містить відомості про істотні умови кредиту, порядок його повернення, наслідки прострочення та/або невиконання зобов`язань. Паспорт також підписаний споживачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т810 12.04.2024 о 20:13:27 (а.с.22-зворот-23).

Згідно інформації за Вих. № 20250422-693 від 22.04.2025 на виконання Договору про організацію переказу грошових коштів №01042024-2 від 01.04.2024, ТОВ «ПЕЙТЕК» 12.04.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта, маска картки НОМЕР_2 від ТОВ «Селфі Кредит»: на суму 3900.00 грн.

Відповідно до Договору факторингу №22102024 від 22 жовтня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором, а клієнт відступає (передає) факторові права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами (а.с.33-зворот-39).

Згідно даних з розрахунку заборгованості, де вказано відомості про боржника ОСОБА_1 , номер договору: 1436055, дата укладення договору 12.04.2024, залишок по тілу кредиту: 3900,00 грн, залишок по відсотках: 18 817,50 грн, сума штрафних санкцій 7 406,10 грн, загальна сума заборгованості: 30 123,60 грн, кількість днів прострочення: 163, всього нараховано відсотків за 193 дні (60+163) за період з 12.04.2024 по 22.10.2024 роки включно (а.с.30-зворот-34).

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 5, 6, 7 і 12 статті 11 Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

Згідно з частинами 1 і 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Перехід права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1436055 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від ТОВ «Селфі Кредит» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» позивач підтвердив належними та допустимими доказами, які відповідач не спростував.

Предметом даного спору є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за договором №1436055 від 12.04.2024 у розмірі 30 123,60 грн з яких: 3900,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 18 817,50 грн заборгованість за процентами; 7 406,10 грн - пеня за період з 12.04.2024 по 22.10.2024 рік.

Установлено, що договір № 1436055 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 12 квітня 2024 року, додаток № 1 та додаток №2 до договору підписані ОСОБА_1 електронним підписом Т810 (а.с.24-28).

Кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема, адресу проживання, паспортні дані, РНОКПП, номер телефону, адресу електронної пошти, а також реквізити належного клієнту платіжного засобу № НОМЕР_2 , на який перераховуватимуться грошові кошти, вказаний самим відповідачем під час укладення договору.

У кредитному договорі визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, повернення кредитних коштів, строк дії.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Факт перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 підтверджується листом ТОВ «Пейтек Україна» від 22.04.2025 за вих. №20250422-693 про успішне перерахування 12 квітня 2024 року коштів на рахунок клієнта (платіжна картка НОМЕР_2 ) від ТОВ «Селфі Кредит» у сумі 3900.00 грн, призначення платежу зарахування на картку (а.с.30).

Отже, позивачем доведено обставини надання первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит», ОСОБА_1 кредиту.

Натомість, відповідач не надала суду доказів на спростування обставин щодо укладення нею кредитного договору, а також того, що відповідна банківська карта їй не належить.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору № 1436055 від 12 квітня 2024 року, та правомірно прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як правонаступника ТОВ «Селфі Кредит» заборгованості за кредитом

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої про обґрунтованісь вимог позову щодо стягнення суми основної заборгованості у розмірі 3900,00 грн, оскільки матеріалами справи доведено вказані обставини і відсутні докази існування заборгованості по тілу кредиту у іншому розмірі.

Щодо висновку суду першої інстанції про зменшення розміру нарахованих первісним кредитором та позивачем процентів, оскільки визначений позивачем (кредитором) розмір є непропорційно завищеним і призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін на шкоду позичальнику (споживачу), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, проценти за користування кредитом за своєю правовою природою є платою за користування наданими позичальникові грошовими коштами та становлять погоджену сторонами умову кредитного договору щодо вартості такого користування. Вони не є штрафною санкцією, пенею чи іншим заходом цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання.

Натомість можливість зменшити судом розміру неустойки прямо передбачена частиною третьою статті 551 ЦК України та стосується саме неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання і міри цивільно-правової відповідальності. Зазначена норма не встановлює повноважень суду довільно зменшувати погоджений сторонами розмір процентів за користування кредитом, які нараховані відповідно до умов договору.

Саме по собі посилання на можливість судового зменшення неустойки не може бути правовою підставою для зменшення процентів за користування кредитом. Застосування положень, що регулюють зменшення неустойки, до процентів за користування кредитом без встановлення відповідних правових підстав фактично означало б безпідставне втручання суду в погоджені сторонами умови договору та їх зміну. Такий підхід суперечив би принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Водночас розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідачка, укладаючи кредитний договір, мала можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважати на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище.

При цьому суд першої інстанції не встановив недійсності відповідної умови кредитного договору, незаконності погодженої сторонами процентної ставки чи помилковості самого розрахунку процентів.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Отже, правові підстави для довільного зменшення суми процентів судом відсутні.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18. від

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», звертаючись до суду з позовом, просило у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом (3900.00 грн - тіло кредиту), стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом у сумі 18 817,50 грн (за період з 12.04.2024 по 22.10.2024 роки).

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до умов Договору № 1436055 від 12 квітня 2024 року, позичальнику ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 3900.00 грн на наступних умовах: строк, на який надається кредит 360 днів.

Відповідно до п. 1.7.1 Стандартна процентна ставка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 Договору (360 днів).

Відповідно до п. 1.7.2 Стандартна процентна ставка, яка застосовується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки становить 2,4 % в день.

Так, відповідно до пункту 1.5.1 Договору, стандартна процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору.

Пунктом 1.5.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 1,25% в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Споживач до 12 травня 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

За змістом пункту 1.7. договору № 1436055 укладений 12 квітня 2024 року денна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2,5% в день (розрахована за формулою відповідно до частини 4 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування») (35 100 грн/3900 грн) / 360 днів х 100% = 2,5% в день (п.1.7.1). За стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2,4% в день (33 637,50 грн / 3900 грн) / 360 днів * 100% = 2,4% в день (п.1.7.2).

За змістом пункту 1.8 договору, загальні витрати на дату складання договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 35 100 грн (п. 1.8.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 33 637,5 грн (п. 1.8.2).

За змістом п. 1.9 договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату складання Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 90465,53% річних (п.1.9.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 32188,28 % річних (п.1.9.2).

Отже, строк кредитування за договором був погоджений сторонами та становив 360 днів, тобто до 07 квітня 2025 року.

Оскільки строк дії даного кредитного договору сторонами погоджено до 07 квітня 2025 року, то у позивача наявні підстави нараховувати відсотки за користування даним кредитом по 07 квітня 2025 року включно.

Судом встановлено, що первісним кердитором розраховано проценти в межах строку кредитування та у відповідності до умов укладеного кредитного договору, тобто за період з 12.04.2024 по 11.05.2024 за процентною ставкою 1,25% на день, з 13.05.2024 по 22.10.2024 за процентною ставкою 2,5 % на день, та розмір заборгованості за відсотками, на момент відступлення позивачу права вимоги за кредитним договором, становить 18 817,50 грн (а.с.30-зворот-34).

Так, згідно розрахунку заборгованості за договором № 1436055, у період з 12.04.2024 р. по 11.05.2024 р. проценти нараховувались у розмірі 48,75 грн, згідно п. 1.5.2 Кредитного договору (3900*1.25%=48,75 грн). Отже, проценти за користування кредитом нараховувались у розмірі, передбаченому положеннями кредитного договору.

Оскільки відповідач у визначений Договором строк, тобто 12.05.2024 або протягом трьох календарних днів, не сплатив кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у Графіку платежів, умова для застосування зниженої процентної ставки не була виконана. У зв`язку з цим, невиконання відповідачем умов Договору, необхідних для застосування зниженої процентної ставки, призвело перерахунку заборгованості.

При цьому Товариство не здійснювало подвійного нарахування процентів, а визначило різницю між сумою процентів, яка була б нарахована за зниженою процентною ставкою, та сумою процентів, яка фактично підлягала нарахуванню за стандартною процентною ставкою з огляду на невиконання відповідачем умов п. 1.5.2 Договору.

Таким чином, 16.05.2024 року Товариством нарахована суму у розмірі 1560 грн є різницею процентів, що виникла внаслідок незастосування зниженої процентної ставки, право на яку відповідач не набув через невиконання передбаченої Договором умови.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №1436055, у період з 17.05.2024 по 22.10.2024 роки відсотки продовжили нараховуватися згідно п. 1.5.1 Кредитного договору у розмірі 97,5 грн (3900*2,5%=97,5 грн).

Отже, нарахування відсотків продовжили нараховуватися безперервно за стандартною ставкою 2,5% на день протягом усього зазначеного в розрахунку заборгованості періоду.

Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Ураховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір був укладений 12 квітня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення Закону застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності Законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пункт 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У справі, що переглядається, кредитний договір № 1436055 укладений 12 квітня 2024 року, тобто, після набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на правовідносини сторін.

Натомість у справі, що переглядається в апеляційному порядку, кредитний Договір № 1436055 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено 12 квітня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови договору щодо встановлення стандартної процентної ставки на рівні 1,25%, 2,4%, 2,5% є нікчемними в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Встановлено, що позичальнику ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 3900.00 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З позовної заяви та розрахунку заборгованості вбачається, що позивач за кредитним договором № 1436055 від 12 квітня 2024 року нарахував відсотки за користування кредитом у сумі 18817, 50 грн за період з12 квітня 2024 року по 22 жовтня 2024 року, які просить стягнути з відповідача.

Колегією суддів здійснено перерахунок розміру відсотків з врахуванням відсоткової ставки 1 % в день за період з 12.04.2024 по 22.10.2024 (в межах заявлених позовних вимог, що становить 193 днів від суми тіла кредиту 3900.00 грн, що становить 7527.00 грн (3900 грн х 1 % х 193 днів = 7527.00 грн).

Отже, загальний розмір відсотків за користування кредитом, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, в межах строку договору та в межах заявлених позовних вимог за період з 12.04.2024 по 22.10.2024 рік, становить 7527,00 грн.

Відповідно загальна сума заборгованості за спірним кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 11 427.00 грн (3 900.00 кредит + 7527.00 грн проценти за користування кредитом за період з 12.04.2024 по 22.10.2024 рік), оскільки з розрахунку заборгованості за кредитним договором №1436055 від 12.04.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» станом на 22.10.2024 року, відповідач не здійснила жодної оплати зокрема відсотків за користування кредитними коштами (а.с.30-зворот-34).

Наведеного вище суд першої інстанції не врахував, не перевірив відповідність розрахунку заборгованості вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та дійшов передчасного та необгрунтованого висновку про необхідність зменшення розміру відсотків, у зв`язку з їх неспівмірністю та необгрунтованістю.

При цьому, колегія суддів зазначає, що висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 щодо права суду зменшити розмір відсотків, який підлягає стягненню з боржника на користь кредитора за договорами споживчого кредиту через їх неспівмірність та несправедливість (у договорі встановлено вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації - понад п`ятдесят відсотків вартості продукції, було сформовано за інших фактичних обстави, а саме - кредитний договір було укладено у 2021 році, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ, якою було обмежено максимальний розмір денної процентної ставки.

Натомість, у справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, максимальний розмір денної процентної ставки врегульовано на законодавчому рівні та не можна вважати такий розмір несправедливим.

Колегія суддів зазначає, що для визначення подібності правовідносин слід враховувати правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Відтак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру процентів з мотивів їх неспівмірності, несправедливості чи надмірності для споживача.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками підлягають частковому задоволенню, з вищенаведених підстав.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» штрафу в розмірі 7 406,10 грн колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» та Закону України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та на момент винесення рішення продовжує діяти.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, договір N1436055 про надання кредиту від 12 квітня 2024 року про надання споживчого кредиту, між сторонами було укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України. Таким чином, нарахування ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» штрафу в сумі 7 406,10 грн за невиконання відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором N1436055 про надання кредиту від 12 квітня 2024 року є неправомірним, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у даній справі представляв адвокат Усенко М.І. на підставі Ордеру серії ВС № 1381377 від 02 липня 2025 року виданого на підставі договору про надання правничої допомоги №0107 від 01 липня 2025 року (а.с.45).

01 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката, керуючого Усенка М.І. укладено договір про надання правової допомоги №0107 від 01 липня 2025 року (а.с.43-зворот).

Відповідно до Акту №881 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 08 жовтня 2025 року, який є додатком до Договору про надання правової допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, сума наданих послуг відповідно до Договору №0107 від 01 липня 2025 року складає 8 000 грн (а.с.44).

З детального опису наданих послуг до Акту №881 за Договором про надання правової допомоги №0107 від 01 липня 2025 року складеним 08 жовтня 2025 року, вбачається, що за період з 01 жовтня 2025 року по 08 жовтня 2025 року у справі, де боржником є ОСОБА_1 надано наступні послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 0 год. 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год. 00 хв.; погодження правової позиції клієнта у справі 0 год. 30 хв.; складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта 3 год. 30 хв.; подання заяви до суду від імені клієнта 1 шт.; усього 6 год. 30 хв. (а.с.44-зворот).

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути 2 000,00 грн судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді першої інстанції.

Щодо судових витрат.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовною заявою ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 27155 від 24.10.2025 (а.с.6). При зверненні до суду з апеляційною скаргою позивач сплатив судовий збір у розмірі 3633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 55266 від 01.09.2026 року.

Заявлено позивачем позовні вимоги на суму 30 126,60 грн, задоволено позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на суму 11427.00 грн (37,93 %).

Тому, позивачу за рахунок відповідача належить до компенсації сума судового збору становить за подання позовної заяви у розмірі 918,81 грн (2422,40*37,93%), за подання апеляційної скарги у розмірі 1378,22 грн (3633,60*37,93%). Разом: 2297,03 грн (918,81+1378,22).

Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити частково.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 липня 2026 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором та відсотків за користування кредитом скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1436055 від 12 квітня 2024 року у розмірі 11 427.00 гривень, з яких: 3900.00 гривень заборгованість за тілом кредиту, 7527.00 гривень заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2297.03 гривень судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 08 жовтня 2026 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Кочеткова І.В. Кухар С.В.