Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №601/1851/19 — Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/1851/19

Провадження № 1-кп/601/2/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кременці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019211120000001 від 21.01.2019 стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, із вищою освітою, працює директором ТОВ «Буд Прод Сервіс», неодруженого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше судимого вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 10.09.2018 за ч.1 ст. 191 КК України до покарання виді сплати штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 389-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

УСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 , будучи раніше судимим за вчинення умисного корисливого кримінального правопорушення, вчинив нове кримінальне правопорушення за таких обставин.

Так, у провадженні СВ Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області перебували матеріали кримінального провадження №12017210120000188 від 22.03.2017 щодо ОСОБА_3 за ч.1 ст. 191 КК України.

26.06.2018 старшим слідчим СВ Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням із процесуальним керівником у даному кримінальному провадженні складено обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 , який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України.

Даний обвинувальний акт передано до Кременецького районного суду Тернопільської області. Одночасно з обвинувальним актом прокурором до суду скеровано цивільний позов у кримінальному провадженні в інтересах держави в особі цивільного позивача – Почаївської міської ради про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави в особі Почаївської міської ради 147500 (сто сорок сім тисяч п`ятсот) гривень шкоди, що завдана кримінальним правопорушенням.

27 червня 2018 року між прокурором та обвинуваченим укладено угоду про визнання винуватості, яку також передано до суду.

Відповідно до пункту 2 даної угоди обвинувачений ОСОБА_3 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному кримінальному правопорушенні і зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, відшкодувати заподіяну шкоду відповідно до пред`явленого позову прокурора протягом одного місяця з дня затвердження угоди.

Після укладення угоди 27 червня 2018 року між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості, у ОСОБА_3 , який на момент укладення угоди був боржником по інших виконавчих провадженнях, виник кримінально-протиправний умисел, направлений на умисне невиконання угоди про визнання винуватості.

Реалізовуючи свій кримінально-протиправний умисел, спрямований на умисне невиконання угоди про визнання винуватості, розуміючи протиправний характер та значення своїх дій, діючи з корисливих мотивів, взяв на себе зобов`язання за угодою про визнання винуватості зі сплати на користь держави в особі Почаївської міської ради 147 500 (сто сорок сім тисяч п`ятсот) гривень шкоди, що завдана кримінальним правопорушенням. ОСОБА_3 , маючи можливість виконати дане зобов`язання, будучи обізнаним із наслідками умисного невиконання угоди, які передбачені ч.1 ст. 389-1 КК України, після з`ясування судом добровільності укладення угоди про визнання винуватості, її наслідків, виду покарання, можливості його виконання, роз`яснення наслідків невиконання угоди, під час судового розгляду вищевказаного кримінального провадження, а саме 10щ вересня 2018 року, тобто через два місяці після укладення угоди визнав усі умови угоди про визнання винуватості, в тому числі щодо обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду відповідно до пред`явленого позову прокурора протягом одного місяця з дня затвердження угоди.

10 вересня 2018 року у справі №601/1131/18 Кременецький районний суд розглянув кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст. 191 КК України. Відповідно до вироку Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 вересня 2018 року: затверджено угоду про визнання винуватості; визнано ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України і призначено покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн; стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави в особі Почаївської міської ради 147 500 гривень шкоди, що завдана кримінальним правопорушенням.

Продовжуючи реалізацію свого умислу, що направлений на умисне невиконання угоди про визнання винуватості, в період з 10 вересня 2018 року до 09 жовтня 2018 року умисно ухилився від виконання пункту 2 зазначеної вище угоди, а саме від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду відповідно до пред`явленого позову прокурора протягом одного місяця з дня затвердження угоди. Крім того, після видачі Кременецьким районним судом тернопільської області у вказаній справі виконавчого листа та відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження, яка винесена 02.11.2018 старшим державним виконавцем Личаківського відділу ДВС міста Львова головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_7 , відкрито виконавче провадження № 57579102 за виконавчим листом, що видав Кременецький районний суд Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави в особі Почаївської міської ради 147 500 (сто сорок сім тисяч п`ятсот) гривень шкоди, що завдана кримінальним правопорушенням, ОСОБА_3 продовжив реалізацію свого кримінально-протиправного умислу на невиконання угоди.

Умисел ОСОБА_3 на вчинення кримінального правопорушення також полягав у тому, що він будучи директором юридичної особи з ТОВ «Вент Крафт» (код ЄДРПОУ 414113008), яка впродовж 2018 року здійснювала господарську діяльність, без поважних причин не сплатив кошти по взятому на себе зобов`язанню; у його бездіяльності, яка виявилася у пасивній поведінці, створенні видимості виконання угоди та невжитті будь-яких реальних заходів, спрямованих на виконання умов угоди про визнання винуватості.

Таким чином, ОСОБА_3 не виконав своє зобов`язання впродовж 9 місяців з дня укладення угоди та не сплатив жодних грошових коштів по взятому на себе зобов`язанні.

Крім того, Кременецьким районним судом Тернопільської області при винесенні вироку 10 вересня 2018 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 27 червня 2018 року, зроблено висновок про добровільність укладення угоди сторонами та відсутність умов, які б ускладнювали виконання угоди обвинуваченим ОСОБА_3 обвинувачений ОСОБА_3 , уклавши угоду про визнання винуватості, скористався наданою КПК України можливістю шляхом домовленостей з прокурором самостійно узгодити собі вид та міру покарання, а також розмір шкоди, яку належить відшкодувати, та порядок її відшкодування.

Відтак, не виконавши добровільно взяті на себе зобов`язання, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення проти правосуддя.

В результаті кримінально-протиправної діяльності ОСОБА_3 було грубо порушено інтереси правосуддя в частині забезпечення виконання угод про визнання винуватості, а також заподіяно шкоду Почаївській міській раді Кременецького району Тернопільської області на загальну суму 147 500 (сто сорок сім тисяч п`ятсот) гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.. 389-1 КК України, тобто умисне невиконання засудженим угоди про визнання винуватості.

2. Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав обвинувачення в повному обсязі за ст. 389-1 КК України, вважаючи доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні даного кримінального правопорушення. Просив призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

3. Позиція сторони захисту.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав та зазначив, що обставини, які викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності. Він, будучи директором юридичної особи ТОВ «Вент Крафт», яка впродовж 2018 року здійснювала господарську діяльність, без поважних причин не сплатив кошти в сумі 147500 гривень, завданої ним кримінальним правопорушенням, які зобов`язувався сплатити згідно укладеної між ним та прокурором угоди про визнання винуватості від 27 червня 2018 року.

В подальшому, заподіяну шкоду Почаївській міській раді Кременецького району Тернопільської області на загальну суму 147 500 (сто сорок сім тисяч п`ятсот) гривень відшкодував у вересні 2023 року.

Щиро розкаюється у вчиненому, обіцяє в майбутньому подібних вчинків не здійснювати. При призначенні покарання просить врахувати те, що з 2019 року хворіє на онкологію, неодноразово мав оперативне втручання та впродовж багатьох років проходив лікування в онкодиспансері. З березня 2023 року по квітень 2026 року здійснював захист Вітчизни від російської агресії.

4. Позиція представника потерпілого.

У судове засідання представник потерпілого - Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської не з`явився.

Міський голова ОСОБА_8 скерував на адресу суду заяву в якій просив проводити розгляд кримінального провадження у відсутності представника потерпілого. Стосовно міри покарання обвинуваченій покладається на думку суду.

5. Вирішення питання щодо проведення судового розгляду кримінального провадження у відповідності до приписів ч. 3 ст. 349 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389-1 КК України за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

6. Статті (частини статті) КК України, що передбачають відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Отже, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ст. 389-1 КК України, як умисне невиконання засудженим угоди про визнання винуватості.

7. Мотиви призначення покарання.

На час розгляду справи не минув визначений п.1 ч.1 ст.49 КК України дворічний строк давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України, оскільки перебіг давності зупинявся 22.12.2022 у зв`язку з ухиленням обвинуваченого від суду та перебіг давності відновився 22.03.2023.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який відноситься до кримінальних проступків, особу винного та виходить з того, що згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Домірність покарання за злочин є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.

Вирішуючи питання про вид покарання, який необхідно призначити обвинуваченому, суд враховує, що він визнав вину, є особою з інвалідністю другої групи загального захворювання, позитивно характеризується за місцем свого проживання, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, відшкодував потерпілому завдану шкоду.

Наведені обставини суд вважає такими, що пом`якшують покарання.

Суд враховує обставини, які обтяжують покарання – рецидив злочинів.

На переконання суду, наведені вище обставини, які пом`якшують покарання, у сукупності з даними про особу обвинуваченого, є такими, що не свідчать про його суспільну небезпечність і настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що призначення обвинуваченому навіть мінімального покарання в межах санкції статті обвинувачення було б явно недоцільним і несправедливим, а тому слід застосувати статтю 69 КК України і перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення і визначити таке покарання у виді штрафу.

Таке покарання, на думку суду, повністю узгоджуватиметься з критерієм справедливості, правову позицію щодо якого висловив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі N1-3/2004, зазначивши, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного та особою винного.

Керуючись ст. 349, 370, 373, 374, 392, 393 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.389-1 КК України та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий